Работают ли санкции против России? Обзор экспертных источников

Share this...
Facebook
Twitter

Одним из предохранителей войны является экономическая связность стран-соперников. Поэтому, когда одна страна нарушает нормы международного права или начинает захватническое вторжение, другая против неё применяет экономические санкции. Это мощный инструмент, который, в частности, влияет на ход войны вне линии фронта. По своей сути экономические санкции — финансовые ограничения, налагаемые на отдельное лицо, группу лиц, компанию или отрасль экономики. Россия как страна-агрессор не могла обойти мировые санкции: только Европейский Союз с февраля по июнь 2022 года внедрил шесть пакетов ограничений. 27 июня в РФ произошел дефолт.

!
Материал содержит ссылки на российские сайты, которые можно просмотреть через VPN.

Рассмотрим, как именно санкции влияют на Россию и что говорят об этом украинские, европейские и американские эксперты. Миниспойлер: главное, в чём они соглашаются, — санкции на Россию действуют постепенно, и, чтобы повлиять на страну-террориста, они должны быть ещё более жёсткими. Ограничения должны ударить по главной части дохода РФ — нефти и газу.

Силу санкций как инструмента политического влияния впервые в новейшей истории испытал Наполеон Бонапарт. За 8 лет (с 1806 по 1814 г.) ему удалось испытать континентальную блокаду — всем странам, которые в то время были союзниками или подвластными Франции, запрещалась любая торговля с Великобританией.

Уже в конце XIX в. торговые санкции против недружественных стран применяла Великобритания, чтобы не допускать отдельные страны к морской торговле. Основным инструментом стали морские блокады, которые вводили 21 раз против стран Европы и Южной Америки.

Более распространенными экономические санкции стали после Первой мировой войны, но современные учёные, например, Ленс Дэвис и Стэнли Льюис Энгерман, ставят под сомнение их эффективность. Например, ограничения, введенные Лигой Наций против Италии из-за военного конфликта с Эфиопией в 1934 году, не помешали ей впоследствии временно оккупировать Эфиопию. Однако основной период применения санкций пришелся на время после Второй мировой войны. Тогда также стала более ясной экономическая связность стран. Благодаря ей и для того чтобы не допустить будущих войн в Европе, в 1951 году было создано Европейское сообщество по углю и стали. Шесть стран (Бельгия, Западная Германия, Италия, Люксембург, Нидерланды и Франция), имевшие развитые угольные и сталелитейные ресурсы, создали сверхгосударственное образование. По своей цели это походило на династические браки, заключавшиеся для предотвращения будущих войн. Однако сообщество оказалось неэффективным и со временем утратило актуальность. В 2002 году оно прекратило свою деятельность после окончания действия договора, который решили не продлевать. В то же время санкции — до сих пор один из главных инструментов международно-правового регулирования. Они помогают сдерживать развитие экономики страны-агрессора (и её союзников), минимизировать её влияние на международную политику и ускорять окончание войны.

Лига Наций
Международная межправительственная организация, возникшая после Первой мировой войны для обеспечения мира и развития сотрудничества между нациями. Её устав подписали 44 государства.

В современном международном праве различают два типа санкций:

– наложенные как самопомощь: эмбарго, разрыв или приостановление дипломатических отношений, санкции против граждан государства-нарушителя, экономические ограничения и т.п.;

– введённые с помощью международных организаций: могут исключать государство-нарушителя из международного общения, ограничивать его права как члена организаций и помогать союзникам с вооружением.

Эмбарго
Торгово-экономические ограничения, наложенные на государство-агрессора с целью ослабления его экономики.

Несмотря на полномасштабную войну, российская экономика остается связанной с другими мировыми экономиками. Россия — один из главных экспортёров нефти и газа, что делает страны зависимыми от неё. В то же время в странах-террористах много продуктов, которые казались «отечественными», а на самом деле зависели от иностранных деталей или сырья. Сейчас основная часть производящих их предприятий продолжает функционировать лишь потому, что имеет старые запасы импортных составляющих. Это происходит, в частности, в военно-промышленном комплексе, который, несмотря на значительные потери, всё ещё имеет ресурсы, чтобы некоторое время продолжать производство.

Как действуют санкции?

Всего по состоянию на 7 июля 2022 года установлено 11 254 мировых ограничений против России. В то время как такие подсанкционные страны, как Иран, Сирия, КНДР, Мьянма, Венесуэла и Куба вместе имеют 9670 ограничений, вводимых десятилетиями.

Такое количество мировых санкций для России связано с тем, что их начали накладывать еще в 2014 году (после временной оккупации Крыма и начавшейся войны на Донбассе), хотя ей удавалось их обходить. Тогда международное сообщество стремилось сделать так, чтобы Россия перестала финансировать, вооружать и отправлять террористов на территорию Украины. Однако мир продолжал торговать с РФ и поставлять запчасти для её военно-промышленного комплекса. На руку стране-агрессору сыграла возможность двойного использования некоторых запчастей. К примеру, полупроводники подходили как для производства бытовой техники, так и для оружия. Эти санкции оказались недостаточно эффективными, ведь не относились к основным источникам доходов России — нефти и газу. Как видим, наложенные в 2014 году санкции не остановили Россию начать полномасштабную войну в Украине через 8 лет.

В 2022 году «санкционная» ситуация для России ужесточилась. Ограничения стали более массовыми: их ввели такие страны как США, Великобритания, Канада, Япония, Швейцария и страны-члены ЕС. Последние вводят пакетные санкции, то есть целый комплекс запретов на несколько сфер экономики одновременно. Они касаются ввоза в РФ сырья, электроники, новейших технологий и полезных ископаемых (в том числе угля и природного газа), ограничивают транспортные перевозки из России и в Россию, запрещают вещание российских каналов, а также приостанавливают действие предварительно подписанных соглашений с этими странами. Некоторые санкции наложены на часть российских олигархов, должностных лиц и глав так называемых ДНР и ЛНР. Также есть такие, которые ориентированы на ослабление военной индустрии РФ.

31 мая ЕС согласовал шестой пакет санкций, предусматривающий запрет на часть импорта нефти из РФ и отключение её крупнейшего банка — «Сбербанка» — от платёжной системы SWIFT. Под санкции попало сырьё, доставляемое морем.

SWIFT
Англ. Society for Worldwide Interbank Financial Telecommunications — международная система передачи информации и платежей, которой пользуются мировые банки и финансовые учреждения.

Важным прецедентом стал массовый уход международных компаний с рынка РФ. После 2014 года отдельные бизнесы частично ограничивали свою деятельность в России, например, американская компания-производитель компьютерных систем Dell прекратила продавать свою продукцию. Однако такой массовый уход произошёл впервые. Этот процесс не связан непосредственно с введением санкций, а касается скорее репутационной политики, которую самостоятельно выбирает та или иная компания. Важным фактором здесь стала и активность гражданского общества, следящего за соблюдением обещаний брендов и призывающего потребителей отказываться поддерживать компании, продолжающие деятельность в РФ. А сами корпорации настаивают на прекращении финансирования терроризма, который Россия развернула в Украине. Хотя многие компании уже «закенселили» Россию и покинули её рынок, всё же остаются не соблюдающие обещания и продолжающие работать на российском рынке.

Одним из последствий санкций для России стал дефолт, объявленный 27 июня. Она должна была рассчитаться по внешнему долгу (100 млн долларов), однако из-за наложенных ограничений деньги на счета кредиторов не дошли. Как заявили в правительстве РФ, средства «застряли» в расчётной системе Euroclear, поэтому дефолт, по их словам, — «фарс». Российское правительство пользуется языковыми манипуляциями — сочиняет смягчающие слова и фразы, чтобы скрывать правду или отвлекать внимание от своих провалов или любых неудобных для него явлений.

Следовательно, дефолт действительно влияет на РФ. Пока он в большей степени имеет символическое значение, но лишь потому, что основной удар экономике России санкции уже нанесли. Тем не менее даже в случае прекращения полномасштабной войны с Украиной и снятия международных ограничений экономике РФ будет трудно восстановиться и привлекать новые инвестиции именно из-за дефолта. Его результат можно увидеть в долгосрочной перспективе.

Россия реагирует на ограничения в своём стиле: уверяет, что это только укрепит её экономику и сделает страну более сильной. В то же время грозит ответными санкциями (некоторые из них накладывают даже на тех, кто уже умер). Еще один вариант формулировки ответа — «импортозамещение» и национализация предприятий.

Деякі ж санкції, адресовані Росії, недостатньо ефективні за своєю суттю і тому майже не впливають на неї. Наприклад, секторальні, накладені на «Газпромбанк» — один із трьох найбільших банків Росії. Саме через нього вона отримує від європейців оплату за газ і нафту, а своїм військовим перераховує зарплату та «бойові доплати».

Із новими санкціями в міжнародному інфополі також виникла дискусія щодо їхньої дієвості. Аналітики в різних країнах вже досліджують, чи працюють накладені санкції, як це відчутно в різних сферах економіки РФ уже зараз і як це зміниться у майбутньому.

Думки українських експертів

Незалежний аналітичний центр «Український інститут майбутнього» (УІМ) 30 березня 2022 року опублікував доповідь «Санкції проти РФ: що насправді може зламати режим Путіна». Аналітики вважають, що загалом санкції не загрожуватимуть диктаторському режиму найближчі 1–2 роки. Але вони критично впливатимуть на рівень і якість життя росіян у довгостроковій перспективі — впродовж 10 років. Це посилить еміграцію та поглиблюватиме демографічну кризу. Щоб зрозуміти, як і чому це відбуватиметься, треба зробити кілька зауваг, на яких зокрема наголошує УІМ.

По-перше, протестні настрої у Росії досі залишаються низькими, а їхні силовики — лояльними до путінського режиму. Єдиним джерелом якісних політичних змін може бути середній міський клас, особливо молодь (до 30 років), який уже відчувають на собі дію санкцій і наявної системи.

Фото: Peter Turnelet/CORBIS.

По-друге, основою внутрішньої стабільності в РФ (і певним чином ефективності «м’якого впливу» РФ у світі) є особистий імідж Путіна. Населення все ще довіряє йому, а завдяки багаторічному впливу пропаганди визнає навіть його злочинні дії (як наприклад, вторгнення в Україну) легітимними, тож не бачить причин виступати за зміну режиму. Вони не турбуються через кількість жертв війни, ба більше — навіть зловтішаються цим у соцмережах. А товарний дефіцит досі не є настільки відчутним, щоб спонукати пересічних росіян на щось більше, ніж нарікання в інтернеті. За оцінкою УІМ, глибоких змін варто очікувати лише за 1–4 роки за умови, що тиск санкцій залишиться на тому ж рівні або посилиться.

Фото: Peter Turnelet/CORBIS.

Попри досить стримані оцінки дослідників, спостереження за медіадискурсом РФ і соцмережами пересічних росіян показує, що більшість із них вже не можуть уявити свого життя без таких закордонних брендів, як McDonalds, ZARA, IKEA тощо. Незважаючи на те, що влада РФ озброїлася наративом «самі всьо сможем» і нашвидкуруч пропонує вітчизняні альтернативи, їхній успіх дуже сумнівний.

McDonalds у Москві, РФ. 1992 рік. Фото: Martin Parr/Magnum Photos.

По-третє, економіка Росії досі залишається стійкою. Одна з причин цього — відсутність повного ембарго на купівлю нафти. Поки що від російської нафти відмовилися США, Великобританія, Канада й Австралія, а це лише 6 % від експорту цієї сировини. Для значного удару по економіці необхідне ембарго від країн Європи й Китаю, але за прогнозами УІМ, це малоймовірно найближчим часом. Тож доки тримаються високі ціни на нафту і Росія її продає, ризиків для бюджетної стійкості країн-агресорки немає.

Проте є сфери, які особливо зазнають удару від санкцій. Це авіа- й автопромисловість, машинобудування, електроніка, металургія і нафтогазовий сектор (його модернізація). Що більш технологічна галузь, то більше вона залежить від іноземних деталей, імпорт яких припинений, зменшений або значно ускладнений через накладені санкції.

Онлайн-видання «Економічна Правда» у дискусії з Центром соціально-економічних досліджень «CASE Україна» також погоджується, що росіяни відчують санкції за деякий час. А доти вони продовжуватимуть підтримувати війну і державну політику Путіна, адже не наразі не відчувають кардинальних змін рівня життя. Найближчим часом РФ залишиться забезпеченою базовими продуктами харчування, адже зазвичай імпортувала лише третину від усього свого споживання продуктів. Однак їхня вартість невпинно зростатиме: за останні два роки ціни на огірки, томати, гречку, картоплю, молоко тощо збільшилися у два-три рази.

Також зменшиться обсяг експорту. Наприклад, вивезення коштовностей уже закрите. Акції компанії «Алмази Росії», яка реалізувала частину своїх виробів за кордоном, вже впали вдвічі на московській біржі. Торкнуться зміни й курсу долара: його реальний стан відрізняється від запропонованого офіційного. Центробанк РФ у червні 2022 року анонсував курс 50 рублів за долар, проте купити за такою ціною валюту неможливо, вона коштує приблизно 130 рублів за долар.

Загальна тенденція буде єдина: економіка країни-агресорки невпинно спрощуватиметься. Зникатимуть професії (наприклад, журналіст чи працівник IT-сектору), збільшуватиметься кількість безробітних, скорочуватиметься експорт. Втратять свою актуальність фінансові послуги, зникне потреба в освічених менеджерах. На думку інвестбанкіра Сергія Будкіна, для безробітних єдиним виходом залишиться армія, у якій платитимуть і годуватимуть.

Думки європейських експертів

Британське інформагентство Reuters у своїй аналітиці звертає увагу на невідповідність заяв Міністерства фінансів США та реальності. Мінфін США стверджує, що Росія повертається до радянської закритої економіки, хоча РФ усе ще може експортувати енергоносії і вкладати гроші від цього у війну в Україні.

Центр досліджень Європейської політики у своїй березневій публікації розглядає баланс між оптимальним тарифом на російське паливо для ЄС і ефективним санкціями. Основна думка у тому, що Європі не обов’язково повністю відмовлятися від імпорту з Росії.

Згодом позиція Центру стала більш радикальною. Вже у публікації від 22 квітня він висловив думку про те, що для впливу на Росію санкції мають бути жорсткішими. Але більш радикальні дії обмежує газова «квазімонополія» РФ на ринках ЄС. Тобто Росія стала ціновим лідером, бо намагалася запропонувати найбільш вигідну ціну для покупців на ринку. Країни ЄС стали, по суті, залежними від російського газу, хоча фактично він не є єдиною пропозицією на ринку. Загалом Центр бачить дві головні проблеми: російські банки можуть обходити відключення від SWIFT та відмивання російськими олігархами грошей у європейських банках. Щоб санкції запрацювали, потрібно усунути з них лазівки, які допомагають обходити обмеження.

Згодом в одній із червневих публікацій Центр досліджень Європейської політики також озвучив думку про те, що, Угорщина, наприклад, яка є членом ЄС, блокує серйозніші енергетичні санкції не з економічних причин, а політичних. Водночас позиція щодо санкцій дещо змінюється: автори публікації вважають, що вони як «холодний душ» короткотривалої дії, тобто не впливають на більш глобальні питання (наприклад, про місце Росії у Європі).

Думки американських експертів

Думки різних американських експертів приблизно схожі з європейськими.
Науковці Інституту міжнародної економіки Пітерсона вважають, що санкції вплинуть не лише на російську економіку, а й на всі верстви населення країни-агресорки. Але санкції, на їхній погляд, не зупинять війну. Таку ж тезу висловили економісти 31 березня у матеріалі Project Syndicate. Також вони прогнозують, що санкції швидко послаблюватимуть російську економіку, але повільно впливатимуть на її воєнно-промисловий комплекс.

Загалом в американських експертних джерелах помітний певний скептицизм щодо санкцій як успішного інструмента впливу. Ця тезу підкріплює дослідження Інституту міжнародної економіки Пітерсона «Economic Sanctions Reconsidered». У ньому науковці проаналізували 174 випадки запровадження санкцій у ХХ ст. й виявили, що вони були успішними у 34 % випадків. Серед найменш успішних — ті, які прагнули повалити режим.

Натомість американські урядовці впевнені, що санкції вже мають свій результат. В одному зі своїх виступів 18 квітня 2022 року заступник Міністра фінансів США Воллі Адаємо зазначив, що цього року очікується скорочення російської економіки не менше, ніж на 10 % — вперше з моменту кризи 90-х років. За оцінками Світового банку, інфляція у Росії сягне 22 % протягом 2022 року. Тож Адаємо вважає, що економічна криза не дозволить російському уряду витрачати гроші на воєнно-промисловий сектор — це і зупинить наступ на Україну.

Фото: Peter Turnelet/CORBIS.

Так чи інакше, всі експерти підходять до питання ембарго на нафту й газ. Однак у брифі Інституту міжнародної економіки Пітерсона за квітень 2022 науковці пояснюють неможливість повного ембарго на газ. Вони аргументують це технічними обмеженнями: потужностей Норвегії, Алжиру й Азербайджану, якими можна замінити російський газ, не вистачить для ЄС. А замінити газ альтернативними джерелами енергії не вийде через наявне обладнання. Водночас дослідники відзначають, що санкції можуть вплинути на ціну російських ресурсів: якщо обмеження продовжаться і стануть суворішими, то призведуть до зниження вартості нафти й газу. А це в свою чергу послабить економіку та воєнний потенціал Росії.

Санкції для РФ: далі буде

Український уряд постійно закликає західних партнерів продовжувати тиск на Росію та посилювати санкції. Також він має власний урядовий план дій щодо цього. Це своєрідна дорожня карта, де передбачені кроки з посилення обмежень у фінансовому, енергетичному, транспортному та страховому секторах, а також індивідуальних обмежень і визнання Росії державою-терористкою. На цьому ресурсі кожен охочий також може аргументовано запропонувати компанію чи особу, яка досі не є підсанкційною, але мала б такою бути.

Наразі і ЄС розглядає різні способи посилення санкційного режиму. Один із них — створення окремого органу — Міністерства санкцій, що контролюватиме виконання санкцій Росією та європейськими країнами.

Черга за хлібом в Читі, РФ. 1991 рік.

Важливо розуміти: всі накладені на Росію санкції не є вичерпними. Вони мусять не лише продовжувати діяти, а й посилюватися, над чим уже працює міжнародна спільнота. Наприклад, з середини червня ЄС готує нові обмеження — для сьомого пакета. Розглядають можливість встановити ембарго на імпорт російського золота та протидіяти механізмам, які допомагають РФ ухилятися від уже запроваджених санкцій. Необхідно продовжувати вимагати введення санкцій як на експорт нафти й газу, так і на банківську діяльність (зокрема, «Газпромбанк») та інші сфери, які дозволяють Росії продовжувати війну в Україні, а російській економіці триматися на плаву.

Над материалом работали

Автор проекта:

Богдан Логвыненко

Автор:

София Панасюк

Шеф-редактор:

Аня Яблучна

Редакторка:

Мария Горбач

Бильд-редактор:

Юрий Стефаняк

Контент-менеджер:

Катерына Юзефык