Чи має РФ ресурси для довготривалої війни з Україною

Share this...
Facebook
Twitter

Воєнно-промисловий комплекс (ВПК) є однією з найважливіших галузей у російській економіці. Туди залучали значні інвестиції та ресурси, адже нарощення оборонної (хоча у випадку Росії наступальної) міці означало підтримку образу великої і могутньої імперії. Повномасштабне вторгнення РФ в Україну показало всьому світові, що хоча російський воєнно-промисловий комплекс справді створив велику кількість техніки, він системно послаблювався корупцією. Разом із тим його потужність дещо перебільшена.

Справді, за звітом Global fire power Росія є другою в світі за потужністю своєї армії. Проте реальні бойові дії, тим паче повномасштабна війна — це далеко не те саме, що аналітичні висновки на папері. Неврахування таких контекстів, як готовність армії вести довгострокові бойові дії на великій території чи здатність забезпечити логістику, показало, що повна і реальна інформація про стан російського війська не була доступною чи перебільшувалася завдяки пропаганді.

Воюючи на території України, Росія втрачає значну кількість техніки на полі бою. За даними Генерального штабу ЗСУ, станом на 26 травня знищено 3235 бойових броньованих машин, 1315 танків, що складає більше 23 % і 39 % відповідно від усього російського озброєння цього типу. А міжнародні санкції обмежують можливість оперативного виготовлення нової. Прогнози експертів щодо того, на скільки агресору вистачить техніки, дуже різняться, зокрема і через те, що у відкритому доступі немає точних даних щодо озброєння Росії. І все ж, які є дані щодо реального стану ВПК країни і впливу санкцій на наступальну здатність РФ?

Зовнішні чинники впливу на ВПК

Перше, що вдаряє по ВПК Росії, — санкції. З початком повномасштабного вторгнення країни ЄС наклали 5 пакетів обмежень на Росію, деяких російських чиновників, олігархів і компаній. Власні санкції запровадили також США, Велика Британія, Канада, Японія, Австралія. Вони мають на меті послабити економіку РФ, зменшити її військову потужність і схилити російську владу зупинити агресію. Переглянути всі обмеження можна на порталі «Війна і санкції». Перші з них були накладені ще у 2014 році, коли Росія почала окуповувати території України на сході та в Криму, проте РФ обходила їх і продовжувала закуповувати іноземні запчастини для виготовлення своєї техніки. Європейська рада з експорту конвенційної зброї підрахувала, що протягом 2015–2020 років десять країн Євросоюзу експортували до Росії озброєння на 346 млн євро. Найбільше — 80 % всіх постачань — припадає на Німеччину та Францію.

З часу розпаду СРСР Росія робила все можливе для збільшення кількості військової техніки, розвитку військових заводів і підприємств. Це створило враження добре розвиненого ВПК. Військова техніка, якою володіє РФ, справді вражає своєю кількістю, проте для повноцінної роботи всього воєнного комплексу країна потребувала і потребує імпортного комплектовання, сировини й обладнання. Те, що Росія використовувала запчастини іноземного виробництва, доводять розслідування, проведені з 2014 року. Наприклад, у 2018 році волонтери «Армія SOS» підготували звіт про деталі для комплектування російського БПЛА «Орлан-10», який впав 6 листопада 2016 року в Азовське море в районі Мелекіного. Основні деталі безпілотника, як, наприклад, комплектуючі двигуна, — китайського, американского, франко-італійського та японського походження.

До 2020 року Росія активно співпрацювала з французьким виробником електроніки Thales. Тепловізорами цієї компанії оснащували танки та бойові машини десанту, а техніку з ними знаходили в Україні і у 2014, і у 2022 роках. Іноземне комплектовання встановлене й на техніці, яку Росія позиціонує як винятково вітчизняну. Наприклад, вантажівки КамАЗ працюють з американським двигуном і німецькою коробкою передач.

Росія має декілька слабких місць у своєму оборонному комплексі, на які особливо вплинули теперішні санкції. Одне з них — напівпровідники. Вони необхідні зокрема для російської навігаційної системи «ГЛОНАСС», яку можуть використовувати для наведення крилатих ракет. Зараз для цього армія країни агресора використовує американську GPS, бо власна система недостатньо розвинена: ще у 2019 році Росія відмовилася від подальшої роботи над її вдосконаленням через санкції. Розробки напівпровідників РФ має — це мікропроцесори «Ельбрус» і «Байкал». Проте їх виробляють на фабриках TSMC у Тайвані, а компанія після початку повномасштабного вторгнення припинила експорт до Росії. На слуханні у Сенаті США 11 травня 2022 року міністерка торгівлі Джина Раймондо розповіла, що росіяни вже використовують імпортозаміщення: за інформацією від українських військових, російська техніка наповнена напівпровідниками з посудомийних машин і холодильників.

31 березня Міністерство фінансів США заявило про блокування роботи компаній, які допомагали постачати високотехнологічне обладнання, радіотехніку, радіоелектроніку та мікрочипи до Росії. Під санкціями Америки та Великої Британії опинилися російські «Сернія Інжиніринг», НДІ «Вектор», «Мікрон», Malberg Limited та інші компанії.

Вплив міжнародних санкцій вже починають відчувати великі російські підприємства ВПК. За інформацією Генерального штабу ЗСУ, з 22 березня призупинили роботу підприємства корпорації «Уралвагонзавод» та Челябінського тракторного заводу. Вони виготовляли та ремонтували танки і броньовану техніку ЗС РФ, проте зараз мають брак імпортних деталей через санкції. Defence Expres також зазначає, що «Уралвагонзавод» — єдиний в Росії серійний виробник танків.

До початку процедури банкрутства у квітні почали готувати АТ «Восточная верфь». За даними української розвідки, компанія страждає від важкого фінансового становища та нестачі іноземних компонентів, аналогів яким не можна знайти ні на російському, ні на азійському ринку. Через це підприємство не може виконати державні замовлення на 35 мільярдів рублів: будівництво та постачання двох морських танкерів, двох малих ракетних кораблів, двох пересувних морських причалів, ремонт і сервісне обслуговування кораблів та катерів різних типів. Зупинено виготовлення рульових колонок, навігаційних комплексів, радіостанції, порохових зарядів для морської артилерії. Доводиться зупиняти роботу та звільняти працівників.

Це не єдине підприємство, на якому через санкції та скорочення виробництва страждають робітники. Головне управління розвідки МОУ 3 травня опублікувало лист профспілкової організації цивільного персоналу ЗС РФ по Сибірському регіону до голови уряду РФ. У зверненні йдеться про низький рівень заробітної плати та масові звільнення робітників, адже підприємство не може утримувати штат у повному складі.

Навіть якби Росія спробувала налагодити повноцінне виробництво техніки та озброєння своїми ресурсами та з власними деталями для комплектування, для цього необхідне обладнання. Зараз ВПК РФ користується верстатами та розхідними матеріалами (чи їхніми залишками) з Німеччини, США та Швейцарії. Аналогів до цих приладів у Росії немає, тож як організувати роботу, незрозуміло.

Імпортує Росія також сировину для виробництва. За даними 2021 року від Розрахункової палати РФ, країна закриває 100 % потреб у титані, хромі, марганці та літії завдяки закордонному постачанню. Хром використовують для виготовлення корпусів підводних човнів. Літій — у створенні акумуляторних батарей і ядерній енергетиці, а завдяки марганцю виготовляють різні види сталі. Особливо важливим є титан, необхідний для авіабудування, зокрема виготовлення ракет. Наприклад, цей метал використовують для гіперзвукових ракет «Кинжал», якими вже бомбардували Україну. Найцікавіше, що за звітом 2021 року від Розрахункової палати РФ, саме Україна є найбільшим постачальником титану для російського ВПК — 83 % від загальної кількості. Це можна пояснити зокрема з тим, що деякі компанії, які видобувають титанову сировину в Україні, пов’язані з Росією. Загалом в Україні й досі діє низка великих компаній, які працюють з російським капіталом або чиїми власниками є росіяни. Разом з тим в Україні триває дискусія і формується законодавча база для конфіскації майна юридичних і приватних осіб, що брали участь в агресії РФ. Україна також може використати ці активи для відновлення після закінчення війни.

Значну кількість техніки Росія втрачає на полі бою. За даними британської розвідки, станом на 9 травня РФ відчуває нестачу високоточних боєприпасів. Через це збройні сили країни агресора використовують більш доступні, але застарілі та ненадійні боєприпаси. Проте за словами заступниці міністра оборони Ганни Маляр, це розмова виключно про кількість зброї і, на жаль, РФ досі має ресурс, щоб воювати далі і продовжувати виготовляти зброю з тих запасів сировини, які вона закупила до накладання санкцій. Об’єми будуть значно менші, проте вони будуть.

Росія також може намагатися нормалізувати стан ВПК завдяки країнам Азії. За словами професора Сайєда Муніра Хасру, Китай та Індія складають 18 % від зовнішньої торгівлі Росії, тож критично важливим є їхнє приєднання до санкцій. Інакше вплив на РФ буде не таким значним. Наприклад, для Індії Росія є найбільшим постачальником озброєння, тож вона зацікавлена у продовжені нормального функціонування російського ВПК.

Проте російська влада починає визнавати вплив санкцій. Міністр транспорту РФ заявив, що у країні значні проблеми з логістикою. Сталося це через вихід із ринку держави-агресора міжнародних транспортних та авіакомпаній, морські оператори перестали бронювати судна, що рухаються до Росії, низка країн закрила небо для російської авіації. Раніше у березні міністр промисловості й торгівлі РФ Денис Мантуров запевнив, що Росія зможе перебудувати логістичні ланцюги, які постраждали через санкції, через 3–6 місяців. Але зроблять це для забезпечення попиту в країнах, що готові купувати російські товари, а їх наразі не так і багато.

Внутрішні причини підриву ВПК Росії

Погіршують стан воєнно-промислового комплексу РФ і дії всередині країни. 5 травня Головне управління розвідки МОУ опублікувало лист від імені АТ «Тюменський акумуляторний завод» на адресу заступника керівника оперативного штабу з протидії економічним санкціям Сергія Собяніна. У ньому йдеться про те, що гірші за вплив санкцій тільки дії російських чиновників. Вони ускладнили процес збору відходів виробництва та створили простір для корупції. Крім того, тепер з відпрацьованих батарей будуть зливати електроліт, забруднюючи середовище кислотою.

На виробництво військової техніки вплинула й інфляція. ГУР повідомляє, що уникнути підвищення цін, зафіксованих держзамовленням, РФ не може через подорожчання матеріалів і деталей для комплектування. Станом на 7 квітня на паузу було поставлено виконання російськими підприємствами ВПК держзамовлення Міністерства оборони Росії на військову техніку. До цього призвів брак коштів у бюджеті та неузгодженість дій між урядом і виробниками.

Одним із ключових ударів по ВПК Росії є так звані «хлопки», тобто вибухи на території країни-агресора. З березня почастішали вибухи та пожежі на стратегічних об’єктах РФ, нафтобазах і складах боєприпасів. Це вдаряє по кожному рівню створення нового озброєння: від розробки до безпосереднього виробництва. Нафтобази й склади пошкоджено у Брянській, Курській, Бєлгородській та Воронезькій областях, де місцева влада виправдовує вибухи порушенням заходів безпеки на підприємствах. Журналісти Daily Mirror склали карту пожеж і вибухів, яких станом на 22 травня налічується понад 12 і які вже дійшли навіть до Сахаліну.

Одним із найважливіших пошкоджених об’єктів став Науково-дослідний інститут міністерства оборони РФ, який 21 квітня згорів у Твері. Його працівники розробляли ППО, навігаційні прилади, системи керування, наведення та орієнтації апаратів наземного, повітряного та космічного базування. Інститут неодноразово отримував президентські гранти і брав участь у розробці балістичних ракет «Іскандер», які з першого дня вторгнення завдавали шкоди українцям.

Кожне зі знищених підприємств важливе для ВПК Росії, а на відновлення нормального функціонування необхідні ресурси, гроші та час, чого у РФ з кожним днем війни стає все менше.

Не варто забувати і про силу пропаганди, яка проявляється зокрема в «оспівуванні» власних розробок країни-агресора. Техніка, яку пропагандисти подавали як унікальну і незнищенну, з початку вторгнення успішно ліквідують ЗСУ. Наприклад, ще у березні на Сіверщині неподалік від Чернігова було знищено цілий дивізіон балістичних оперативно-тактичних ракетних комплексів «Іскандер-М», яку росіяни наділяли чи не надздібностями проривати ППО. А у квітні українські фахівці радіоелектронної боротьби разом із піхотинцями виявили, дезорієнтували і збили БПЛА «Куб-БЛА», представлений росіянами на міжнародній виставці в 2019 році, як високоточний, безшумний і простий у користуванні апарат.

З початком вторгнення також розкрилися масштаби корупції всередині оборонного комплексу. Те, що мало вдосконалюватися чи було «новітніми розробками» в офіційних документах РФ, виявилося занедбаним через розкрадання коштів на кожному з етапів виготовлення. Голова українського Національного агентства з питань запобігання корупції Олександр Новіков навіть надіслав у березні лист міністру оборони РФ Шойгу із вдячністю «за неоціненний внесок у те, що російські засоби та ресурси для нападу на Україну були розкрадені ще на етапі їхнього накопичення на кордоні».

Згадано у ньому і про «унікальні розробки», створені завдяки корупції: захист російських танків Т-72 та Т-80, виготовлений з картонних лотків з-під яєць; бронежилети, виготовлені з картону замість броньованих пластин. Список можна розширити тим-таки БПЛА «Орлан-10», який, за словами росіян, коштує 80-100 тис. доларів: у ньому українські військові знайшли пластикову кришечку з-під пляшки води та фотоапарат Canon.

Share this...
Facebook
Twitter
Share this...
Facebook
Twitter

Росія щодня втрачає техніку у боях, проте все ще має значний запас, якого вистачить на певний час. Разом з тим санкції починають діяти на воєнно-промисловий комплекс і скорочувати можливість як ремонтувати техніку, так і створювати нову. Без доступу до світових технологій Росія не зможе створити сучасну зброю лише завдяки власним ресурсам. До всього долучається корупція, звільнення працівників ВПК і загадкові «хлопки» на підприємствах. Процес втрати РФ військової міці не буде швидким, але він уже розпочався.

Над матерiалом працювали

Автор проєкту:

Богдан Логвиненко

Авторка:

Софія Панасюк

Шеф-редакторка:

Наталія Понеділок

Редакторка:

Катерина Легка

Більд-редактор:

Юрій Стефаняк

Контент-менеджерка:

Катерина Юзефик