Багато сіл і містечок на поблизу Києва, Чернігова і Сум перебували під російською окупацією з перших днів повномасштабного вторгнення. У кінці березня українські захисники вибили російських окупантів з північних регіонів. Деокуповані частини Полісся, Сіверщини і Північної Слобожанщини отримують гуманітарну допомогу і поступово повертаються до життя. Також до цих територій отримали доступ незалежні журналісти і документалісти, які фіксують, як ця частина України пережила російську окупацію.
Документальний фотограф Сергій Коровайний також відвідує деокуповані села і містечка у північних регіонах України. Він зафіксував, як на багатьох парканах, буквально повсюди перед приватними будинками у селах або у приватних секторах міст люди усіма підручними засобами виводили великі літери: ЛЮДИ. ДЕТИ.
Написані фарбою або балончиками, наклеєні як аплікація скотчем, що вже ледь тримається. Ці слова стали очевидним і безпосереднім нагадуванням, що це не військові об’єкти, а звичайні житлові будинки. Вони мали, як оберіг, відмежувати мирних жителів від бойових дій і захистити від російських військових, які мали би пройти повз ці будинки і знайти собі базу деінде.
слайдшоу
— Люди робили це в сподіванні, що росіяни побачать, що тут просто живуть люди, ще й діти, і це якось врятує їхнє господарство від того, що росіяни будуть туди заходити чи розстрілювати. Це намагання захиститися від небезпеки. Люди виходили з думки: щоб бути в безпеці, ти просто маєш бути звичайною людиною, бо звичайних людей не чіпають.
Сергій питав у людей, чи спрацьовували такі написи? І чув відповідь: переважно, ні. Російські військові заходили, куди хочуть, і робили, що хочуть: займали життєвий простір людей, забирали в них їжу тощо.
слайдшоу
— Такий простий меседж мене дуже зачепив. Настільки огидно те, що ти маєш доводити, що ти людина, щоб тебе просто не вбили.
Поведінка росіян у окупованих селах була різною і залежала від того, який це підрозділ, чи є там строковики або контрактники, які були командири, як дотримувалась дисципліна тощо. Однак у кожному деокупованому селі, яке відвідав Сергій, є вбиті і закатовані мирні мешканці.
— Бачити ці слова боляче. Ніби ті прості, невинні люди мали доводити, що вони мають право жити, а не бути вбитими, згвалтованими або страждати в інший спосіб.