«Мотохелп». Як рятівники-волонтери діють в умовах війни

Останніми роками в Україні активно розвиваються волонтерські спільноти. Із початком повномасштабного російського вторгнення низка громадських організацій адаптувалася до нових умов у країні та почала займатися військовим напрямом. Одна з таких ГО — «Мотохелп», що підтримує українських військових із 2014 року.

«Мотохелп» розпочав свою роботу з групи мотоциклістів-ентузіастів, що вирішили допомагати постраждалим у мото- та велоДТП, оскільки волонтери на мотоциклах можуть швидко об’їхати затори та першими потрапити на місце події. У випадках, коли лік іде на хвилини, такий спосіб реагування може врятувати життя. У Києві волонтери чергували на місцях, де найчастіше стаються ДТП, або за викликом виїжджали на місце аварії, надавали першу домедичну та юридичну допомогу.

У період подій Революції Гідності 2013–2014 років «Мотохелп» була однією з команд рятувальників у складі загонів швидкого реагування товариства Червоного Хреста України та надавала екстрену допомогу постраждалим.

З 24 лютого 2022 року допомога військовим стала основним напрямом діяльності для волонтерів. Водночас не забувають і про інші свої напрями: доставлення крові, реагування на виклики екстреної медичної допомоги, виїзди на місця ДТП, навчання домедичній допомозі. Ще одна роль «Мотохелпу» — супроводжувати масові заходи та змагання, які під час воєнного стану в Україні частково дозволені.

Для пального, ліків, тактичних аптечок потрібні кошти. «Мотохелп» приймає пожертви на свою діяльність і на допомогу військовим. Також команда відкрила збір на комплектування аптечок для ЗСУ.

Люди «Мотохелпу»

Волонтерська організація завжди потребує допомоги різних фахівців. Щоб долучитися до спільноти, потрібно написати листа на електронну пошту «Мотохелпу». Головне — розуміти, яку роль в команді ви хочете на себе взяти. Після співбесіди та стажування інструктори проведуть усі необхідні заняття та тренінги, щоб люда була підготовленою на одному рівні з іншими волонтерами. Саме так доєдналася і Ольга Стратій, яка під час повномасштабного вторгнення почала виконувати обов’язки керівниці організації.

Волонтерка Ольга Стратій за професією програмістка. У компанії, де працює жінка, є ще кілька співробітників, які волонтерять у «Мотохелпі». Вона вже з 2009 року шукала різні волонтерські ініціативи, аж тут дізналася про цю мотоорганізацію:

— Я потрапила сюди через знайому людину. Я доволі давно дивилася в сторону волонтерства: їздила в дитячі будинки, прибирала парки, висаджувала дерева.

Так жінка познайомилася з керівником «Мотохелпу» та запропонувала йому займатися грантовими проєктами.

— Для мене це був персональний розвиток і напрям, який на сьогодні є, мабуть, вирішальним у моєму житті.

Ольга була готова до великої війни в Україні. «Ага, ось воно» — з такими словами жінка зустріла повномасштабне вторгнення Росії. Вранці 24 лютого вона поїхала в «Мотохелп», почитала волонтерський чат і вирішила брати ініціативу у свої руки.

— Я просто написала в чатику: «Всім привіт! Діма (Дмитро Буренін — засновник і очільник «Мотохелпу». — ред.) воює, чи ніхто не проти, щоб я взяла на себе обов’язки керівника?»

Так Ольга стала керувати «Мотохелпом», її обов’язки — підтримка організації «на плаву», адміністрування процесів і військовий напрям. За інші напрями відповідають окремі керівники.

Допомогти військовим: тактичні аптечки та інші замовлення

«Мотохелп» підтримує українських військових із 2014 року. До вторгнення волонтери допомагали захисникам медикаментами. Зараз команда збирає та передає тактичні особисті аптечки для надання першої допомоги в бойових умовах. Вони планують відвантажити більше тисячі аптечок військовим і продовжувати свою основну діяльність: перевозити кров, надавати допомогу постраждалим у ДТП і далі оброблювати заявки від військових. Гроші на це збирають зокрема на заходах: наприклад, 25 червня відбувся благодійний проїзд, на якому велосипедисти зібрали гроші на аптечки для військових. Станом на 6 липня організація вже передала 600 тактичних аптечок.

В аптечці є речі, необхідні для усунення кровотечі та інших життєзагрозливих станів: турнікет (СІЧ або САТ), перманентний маркер, щоб зазначити час накладання; ізраїльський бандаж для накладання пов’язки, атравматичні ножиці для швидкого та безпечного розрізання одягу, гемостатичний бинт для тампонування, пластирі, гідрогелева серветка «ОпікУн», рукавички, термоковдра, бинт і спиртові серветки.

Крім аптечок, військові замовляють також інші речі: дрони, м’які ноші, генератори, автівки тощо. З 2014 року цим напрямом займався Дмитро Буренін. Після повномасштабного вторгнення Росії в Україну він пішов воювати. Якщо до російського вторгнення команда «Мотохелпу» приймала заявки від знайомих військовослужбовців, то 24 лютого ситуація кардинально змінилася, пояснює Ольга Стратій:

— Запити були навіть від незнайомих військових — це як сарафанне радіо. У перший місяць після повномасштабного вторгнення ми допомагали, не розбираючи, від кого запит, бо розуміли, що час дуже дорогий. У нас не було часу розбирати кожен запит, бо їх було до 10 щодня. Зараз це трохи устаканилось — це вже точкові запити від військових, яких ми знаємо.

Військові, від яких надходять запити, — це переважно волонтери «Мотохелпу», які пішли воювати. Вони передають інформацію від себе чи свого підрозділу. Так одна з бригад попросила знайти машину. «Мотохелп» мав автомобіль глянцевого сірого кольору. Його треба було перефарбувати, бо військові сказали, що авто має бути лише матовим. Брат Ольги захоплюється фарбуванням автомобілів, тому погодився допомогти. На авторинку та в інших магазинах були лише глянцеві фарби, бо усі матові вже були розкуплені. Довелося добре постаратися — узяли зелений колір, пігменти та змішали все самотужки.

Ще один автомобіль для українських військових організація купила. У «Мотохелпі» машину називають «бойовим пікапом», тому що він буде використовуватися на передовій для різних бойових задач. Волонтери за тиждень зібрали кошти та привезли автівку з Фінляндії.

Організація має контакти волонтерів з України та світу, які допомагають обробляти запити та знаходити потрібні речі. Проте трапляються випадки, коли дійсно важко відшукати щось. Найскладнішим завданням, розказує Ольга, став запит на комплексні фільтри для протигазів, які можуть затримувати різні отруйні речовини:

— Усе, що стосується отруєння, якісь речовини, антидоти — це нестандартні задачі. Це складно, тому що компанії, які виробляють таке, не продають товар приватним особам. Треба домовлятися, щоб купити велику партію. Нам продали фільтри як громадській організації, і ми розповсюдили їх далі по Україні іншим волонтерам і військовим.

Врятувати життя, минаючи затори

З 2019 року ГО «Мотохелп» відкрила новий напрям волонтерства в Україні — термінове доставлення донорської крові та її компонентів із центрів крові до лікарень у Києві та навколишніх населених пунктів. Термінове доставлення крові волонтерами на мотоциклах уперше було здійснено в Англії в 1962 році. Організація Blood Bikes досі працює по всій Великій Британії. У них перейняли досвід «Мотохелп», після чого в Україні з’явилося ще кілька організацій такого спрямування.

Часто потреба в терміновому доставленні компонентів донорської крові виникає в онкологічних диспансерах, пологових будинках і лікарнях широкого профілю з великою кількістю пацієнтів. Це екстрене доставлення, тому команда возить кров на мотоциклах, щоби можна було об’їхати затори та якомога швидше привезти вантаж. За 2021 рік волонтери здійснили понад 600 виїздів.

З початком повномасштабного вторгнення організація не припинила цю діяльність, і команда допомагає рятувати життя. Ольга Стратій розповідає:

— Навіть у той момент, коли в Києві й області було гаряче, наші волонтери продовжували доставляти кров декілька разів на тиждень. Їздили, і це було доволі цікаво та небезпечно.

Справжній виклик був, коли навесні почалася криза з пальним, згадує керівниця. Станом на 10 травня російські військові зруйнували в Україні 27 нафтобаз. Частина АЗС закривалася, на решті були шалені черги, тоді в одні руки продавали не більше 10 літрів палива. Але згодом ці процеси налагодилися — «Мотохелп» підписав договори з великими паливними компаніями. Це дає змогу доставляти кров у штатному режимі. Також організація має підписані угоди з Київським обласним центром служби крові та Київським міським центром крові.

— Коли привозиш тромбоконцентрат в онковідділення, заходиш туди, ти бачиш своїми очима тих людей, кому везеш його, то це доволі важливе внутрішнє відчуття. У мене навіть таке було, що я на Новий рік дуже хотіла перевезти кров із Білої Церкви, для мене це було дуже серйозно та важливо.

У разі необхідності Центр крові звертається до оператора «Мотохелпу». Упродовж максимум 10 хвилин приходить сповіщення про волонтера, який зможе доставити вантаж. Мотоцикліст вирушає за компонентом і доставляє вантаж до лікарні-заявниці у спеціалізованому термобоксі та зі спеціальною системою кріплення термобокса до мотоцикла.

За липень 2022 року «крововози» здійснили 16 доставок тромбоконцентрату в доросле онковідділення, 8 — у дитяче та 10 термінових доставок крові в лікарні та пологові будинки Києва.

Встигати все: виїзди на ДТП, допомога з ліками, тренінги

Команда «Мотохелпу» виїздить на місця ДТП — діяльність організації почалася якраз із цього напряму роботи. Завдання волонтерів — прибути на ДТП, якщо постраждалі ще на місці, за необхідності надати першу домедичну допомогу, зібрати максимум інформації про аварію та занести все це у звіт, яким може потім користуватися постраждалий чи поліція.

— Тобто волонтер дивиться, яка схема ДТП, які свідки, які поблизу місця ДТП є відеокамери, де можливо домовитись і взяти відео.

Іноді волонтери організовують пошук родичів, свідків чи донорів. Якщо постраждалий потрапляє в лікарню, «Мотохелп» також закупляє необхідні медикаменти.

Допомога з ліками — ще один напрям роботи організації. Волонтери приймають заявки від шпиталів, військових частин і цивільного населення. У команді є люди, які мають медичну освіту та допомагають із цим. На початку повномасштабної війни навіть були заявки з тимчасово окупованих територій. «Люди пробивалися, затарювалися у нас тут по медицині і це відвозили, куди треба», — розказує Ольга.

Крім Києва, «Мотохелп» має базу волонтерів по всій Україні, які також можуть допомагати з доставленням. Також у багатьох регіонах діють інші організації мотоциклістів, зокрема «Мотодопомога» у Львові та «Вінмото» у Вінниці, які допомагають постраждалим у ДТП, а деякі з них також возять кров.

У 2020 році «Мотохелп» почав реагувати на виклики екстреної медичної допомоги (ЕМД) на події з важкими постраждалими (ДТП із постраждалими, падіння з висоти, масові травми). Виїзд волонтера не скасовує виїзд бригади лікарів — це паралельні процеси. Усі волонтери, залучені в ЕМД, мають відповідні сертифікати з надання першої допомоги, а також оснащені аптечками з необхідним обладнанням та інструментами. За 2021 рік команда відреагувала більш ніж на тисячу викликів швидкої допомоги в Києві.

Порівняно з 2014 роком, зараз у «Мотохелпі» стало більше волонтерів, які заглиблені у військову тематику. Також організація почала розвиватися в напрямі тактичної медицини. Тренінгову практику «Мотохелп» почав ще у 2012 році, у 2014–2015 роках активно навчали захисників України. 2015-го під час реформи поліції інструктори «Мотохелпу» на волонтерських засадах провели ряд занять для патрульної поліції України.

Із початком повномасштабного вторгнення тренери навчають військових тактичної медицини, а також проводять тренінги для цивільного населення — «Basic Life Support». Заняття стосуються основ надання першої домедичної допомоги: перевірка свідомості та дихання, зупинка критичних кровотеч, забезпечення прохідності дихальних шляхів, контроль дихання та безпечне положення тіла, допомога при невідкладних станах, рекомендації щодо укомплектування аптечок. В організації вважають, що поширення знань і навичок із надання першої допомоги — важливий і пріоритетний напрям їхньої громадської діяльності.

Навчання інших — один зі складників допомоги у волонтерстві. Це складна робота, тому що людина вкладає багато ресурсу, вважає Ольга. Це діяльність, від якої не варто очікувати вдячності чи нагороди, тому що так можна швидко вигоріти, каже жінка:

— Має бути внутрішній фідбек і внутрішнє розуміння цієї роботи. Для себе я обрала такий шлях — треба бути терпимою до своїх колег, тому що всі дуже різні. Я просто не можу без цього жити. Я себе не уявляю цілісною людиною без волонтерства.

Волонтерська спільнота з 2014-го року дуже круто змінилася, каже Ольга. Жінка вважає, що ця війна згуртовує українців і загострює пріоритети в правильному напрямку:

— Я бачу дуже багато людей, які свій бізнес повернули в сторону військових, які мали життя за кордоном, але майже все кинули й пішли воювати. Насправді дуже радує, що я живу в такій країні, що я тут народилася. Я дуже пишаюся своїми друзями та взагалі нашими людьми, дуже радує — бути українкою.