Як росіяни брешуть про відбудову Маріуполя

Із початку російсько-української війни в 2014 році українські військові протистояли в Маріуполі терористичному рухові «ДНР». Того ж року українська армія заблокувала можливість російським військам захопити Маріуполь і просунутися в бік Мелітополя, щоб утворити сухопутний коридор до окупованого Криму. Роками місто перебувало всього за десятки кілометрів на захід від окупованих територій Донеччини та кордону з РФ. При цьому Маріуполь став прихистком для багатьох переселенців та почав інтенсивну відбудову — у місті відновлювали пошкоджені будівлі, розвивали бізнес й інфраструктуру.

Відтоді Маріуполь періодично потерпав від обстрілів росіянами, але все стало набагато гірше 24 лютого 2022 року, коли російські окупанти почали оточувати місто. З 1 березня почалася облога — більше двох місяців російська армія безперервно обстрілювала Маріуполь. Пресслужба Маріупольської міської ради повідомила, що потужність випущених по місту снарядів у тротиловому еквіваленті більша за атомну бомбу, яку скинули на Хіросіму.

На етапі повномасштабної війни оборона Маріуполя українськими військовими тривала 86 днів, більшість із яких — у повному оточенні. Після тривалих боїв вище військове командування України задля збереження особового складу наказало захисникам міста покинути територію металургійного заводу «Азовсталь», що став оборонною фортецею для українських воїнів. 20 травня «Азовсталь» покинула остання група бійців.

Найстрашнішим наслідком російської окупації стали людські втрати. За попередніми даними Донецької ОДА, станом на 7 липня 2022 року в Маріуполі було вбито понад 22 тисячі мирних жителів, понад 50 тисяч — депортовано до Росії і тимчасово окупованих територій Донеччини. Ці цифри ще далеко не остаточні, адже через відсутність доступу до цих територій досі не встановлено кількість жертв під завалами будівель, а також невідомо, скільки людей у масових та стихійних похованнях. Мешканці Маріуполя, які залишились в окупованому місті, потерпають через постійні перевірки та знущання, а ті, хто намагається виїхати з міста, проходять фільтраційні табори — росіяни допитують навіть дітей. У результаті постійних обстрілів російською армією було знищено близько 90 % житлового фонду міста, зруйновані лікарні, дитячі садочки, школи. У місті відсутнє газо- і водопостачання, пошкоджена електромережа.

Ще навесні 2022 року екологи й громадські діячі заговорили про гуманітарну й екологічну катастрофу в Маріуполі. У травні 2022 року міськрада Маріуполя заявила про загрозу повного вимирання Азовського моря через бомбардування «Азовсталі», що могло пошкодити технічну споруду, яка стримує десятки тисяч тонн концентрованого розчину сірководню.

Одну з найсерйозніших загроз становить потрапляння трупної отрути, бактерій та інших збудників хвороб у водопровідну систему, підземні джерела, річки, що впадають в Азовське море. Почалися спалахи інфекційних захворювань, повідомив 10 червня мер Маріуполя Вадим Бойченко в інтерв’ю BBC. Він стверджував, що в місті поширилася холера, дизентерія й інші інфекційні хвороби, але російські окупаційні сили це приховують.

Заяви РФ про плани швидкого відновлення Маріуполя

Із червня 2022 року в російських ЗМІ почали з’являтися повідомлення про відбудову Маріуполя. 22 червня було опубліковано заяву заступника голови уряду РФ з питань будівництва, житлово-комунального господарства та регіонального розвитку Марата Хуснулліна про те, що будівничі роботи в Маріуполі почалися.

Влада РФ заявляє, що на території міста постійно відбуваються масштабні будівельні роботи. Радник мера Маріуполя Петро Андрющенко зазначив, що житло, поруч із яким будують фортифікаційні лінії оборони, зводять під керівництвом Міністерства оборони Росії. Будівельники не приховують, що житло — для військових і тих, хто буде обслуговувати військову базу росіян. Радник мера наголосив: «Це будівництво не має нічого спільного з турботою про людей. Очікувано».

12 липня в матеріалі «Радіо Свободи» повідомили про поточну ситуацію щодо будівництва нового житлового комплексу, який, за твердженням окупаційної адміністрації, має стати символом російської влади в Маріуполі. Підрядником будівництва стала російська «Военно-строительная компания», однією зі спеціалізацій якої є будівництво військових містечок.

Відео, за допомогою яких російські окупанти намагаються продемонструвати відновлення життя в Маріуполі, показують лише руїни і спроби прибрати вулиці.

Поки що маріупольці, які попри окупацію не залишили своє місто, проживають в нелюдських умовах. Однак це не заважає федеральним телеканалам РФ поширювати пропаганду: вони випустили кілька документальних фільмів, де на тлі руйнувань (їх не приховують, а брешуть, що це наслідки українських обстрілів) і під героїчну музику йдеться про «пабєду», «асвабаждєніє» чи нібито повернення Маріуполя до життя.

1 серпня вийшло інтерв’ю з Маратом Хуснулліним про будівництво в Маріуполі. У розмові прозвучали заяви про плани на 2025 і 2035 роки, начебто президент Росії дав указ побудувати сучасну лікарню. Також Хуснуллін згадує про відновлення історичного центру, нові підходи до паркувального простору, розвитку громадського транспорту і велосипедних доріжок. Прописано навіть рішення щодо кольорової гами, щоб у міста було «нове обличчя».

26 вересня Марат Хуснуллін заявив, що ціллю Росії є привести до ладу Маріуполь за три роки, на що влада вже виділила кошти. Також відмітив, що процес відновлення іде не швидко, але обов’язково буде набирати обертів. Уже 20 листопада Хуснуллін повідомив, що розрахований на три роки план можна виконати за два — буцімто процес відбудови просувається хорошими темпами. Також заявив, що тепло подано в 475 будинків, а до кінця року поставлена задача забезпечити теплом 1000 об’єктів.

При цьому в листопаді міськрада Маріуполя повідомила: «Замість вікон у мешканців звичайна плівка. Люди не мають опалення та замерзають. Колабораційна влада нічого не робить. Окупанти продовжують геноцид мирного населення Маріуполя».

11 грудня мер Маріуполя Вадим Бойченко повідомив: «Окупаційна влада сьогодні ні на що не здатна. Комунальні служби не працюють. Опалювальний сезон у Маріуполі так і не розпочато. Люди сидять у холоді, люди замерзають і ми бачимо написи і на під’їздах, і на квартирах: «SOS! Ми замерзаємо». За словами Бойченка, все, що окупаційна влада зараз робить, намагаючись хоч якось врегулювати ситуацію — роздає місцевим жителям обігрівачі: «Люди вишиковуються у кілометрові черги, б’ються за ці обігрівачі, проходять цю принизливу процедуру… Але найстрашніше, щоби включити цей обігрівач у розетку, потрібно, щоб була електрика. А електрики також немає. Вони цей інструмент життєдіяльності не забезпечили».

Реальна ситуація в Маріуполі

22 липня «Новини Донбасу» розповіли про пафосні сюжети «грандіозного» будівництва, що транслює РФ, і реальну ситуацію в місті. Крім великих житлових комплексів, обіцяних окупаційною владою, пропагандистські ЗМІ розповідають про будівництво 60 тимчасових одноповерхових бетонних модулів типу хостелів з кімнатами на вісім осіб. Там нібито мають бути усі зручності (електроенергія, опалення, вода і каналізація). До цих будиночків можуть переселити маріупольців, чиє житло зруйнували. Водночас для будівництва вибирають місця, непридатні для життя. Одне з них — вулиця Флотська, де розташований старий полігон, що тлів через пожежу від обстрілів.

Будівлі, що зводять росіяни, Петро Андрющенко називає «бетонними курниками». Ці споруди не мають ванних кімнат, а маленькі вікна розміщені на рівні підлоги. У Приморському районі Маріуполя російські окупанти будують «збірні бетонні курники» під виглядом багатоповерхівок. Усього на 266 квартир, чого вистачить для 600–700 людей. У нових спорудах не намагаються облаштувати опалення та газопостачання.

Хоча окупанти звітують про відновлення електроенергії, газо- та водопостачання, насправді ж у Маріуполі розбиті водопровідні труби, системи централізованого опалення і котельні. Відновлювати магістраль газової системи Росія не планує через ймовірний контрнаступ українських військових.

Радник мера Маріуполя Петро Андрющенко відсутність опалення у місті називає «холодомором». 6 грудня він зазначив, що так окупаційна влада кинула мешканців окупованого Маріуполя напризволяще, продовжуючи вбивати людей холодом: «Мабуть, за задумом росіян — тепло не на часі. Наші джерела кажуть, що головна причина — закінчення фінансування ремонтів в поточному (2022. — ред.) році з регіональних бюджетів Московії».

Також він прокоментував інформацію окупантів, що за півроку вони побудували 22 нових будинки на півтори тисячі квартир. Здебільшого нове житло дістається тим, хто наближений до окупаційного режиму — людям, які або працюють в окупаційній адміністрації, або допомагають їй, у тому числі з пропагандою.

Петро Андрющенко також розповів про ситуацію з будматеріалами. Зазначив, що поки російські підрядники крадуть з бюджету, російські робітники крадуть в підрядників. Оскільки з будматеріалами проблема, росіяни тягнуть з будинків маріупольців усе — вікна, радіатори опалення, а потім їх продають.

Маріупольський порт окупанти поступово перетворюють на військову базу. Російські окупанти також використовують його для вивезення награбованого українського зерна і металу. Наприкінці грудня з порту звільнили всіх маріупольців (за винятком спеціалістів-колаборантів) і завезли працівників з Росії.

Окупанти продовжують перетворювати Маріуполь на пустелю. Зносять будинки, щоб ховати сліди своїх злочинів, а разом із цим доруйновувати місто. Бульвари, вулиці та цілі райони перестають існувати.

Як діє російська пропаганда в окупованому місті

У матеріалі «Радіо Свободи» Петро Андрющенко розповів, що російські ЗМІ показують по телебаченню будівництво одного й того самого будинку в Маріуполі багато разів. Також на багатьох пропагандистських відео можна помітити дуже наближену зйомку — показують мешканців нібито на фоні новобудов. Оператори спеціально обирають такі ракурси, щоб не захоплювати в кадр руйнацію жител всередині і руїни, що оточують нові будинки.

Російські пропагандисти знімають постановні сюжети, щоб продемонструвати «повернення міста до життя». 16 травня Петро Андрющенко повідомив, що РФ у Маріуполі готує найбільшу підробку свідчень містян про те, нібито місто знищили українські військові. Для проведення такої операції російські окупанти намагалися підкупити містян, тому оголосили реєстрацію для виплати компенсацій за знищене житло або втрату члена родини. Однак подаючи письмову заяву, маріупольці повинні обов’язково зазначити, що майно «було знищено українськими військовими», а близьких «убито українською армією». Якщо цього не вказано, окупанти повідомляють, що компенсації не буде.

Через погрози росіян, психологічний тиск й інформаційну блокаду, маріупольці подавали такі заяви. У підсумку Росія отримує тисячі письмових «свідчень» про «звірства української армії», які може використати для створення пропаганди в медіа.

Зрозуміло, що здійснення Росією компенсацій неможливе. Адже за знищене житло маріупольцям обіцяють 500 тис. рублів (орієнтовно 6 тис. доларів США), а за загиблого члена родини — 3 млн рублів (орієнтовно 33 тис. доларів США). Щоб виконати ці обіцянки, Росія має витратити щонайменше 2,5 млрд доларів США. Коштів на такі видатки РФ не має: дефіцит бюджету Росії на 2023 рік досяг рекордного рівня (56 млрд доларів США).

За допомогою сфабрикованих свідчень російські ЗМІ насаджують потрібні їм настрої в російському суспільстві. Найбільші акценти роблять на звинуваченнях української влади та військових і звеличенні ролі російських «асвабадітєлєй».

Улітку 2022 року Петро Андрющенко розповів про «зомбомобілі» — завезені окупантами в Маріуполь автомобілі, з яких виголошують пропагандистські наративи для жителів міста. Російські загарбники також встановили на вулицях 12 великих телеекранів для трансляції своєї пропаганди. Окупанти побоюються втратити свою владу над мешканцями міста, тому створюють інформаційну блокаду і поширюють пропаганду різними способами.

Для РФ основним способом поширення проросійських настроїв є телебачення. 21 грудня Петро Андрющенко опублікував допис про те, що окупанти в Маріуполі вирішили запустили проєкт безкоштовного підключення до супутникового телебачення на окупованих територіях й анонсували збір заяв на встановлення обладнання в будинках. Радник мера написав про це так: «Вартість супутникового обладнання перевищує вартість електрообігрівача, але пропаганда важливіша за тепло. Тому обігрівачів немає, а телевізор в кожну хату».

Інформаційне агентство «Вчасно» розповіло про пропаганду в освіті, яку використовують в Маріуполі. Росіяни анонсували в школах щоденне прослуховування російського гімну. Учнів навчають за підручниками, що містять вигадані історичні дані про Росію та Україну. Пропагандисти-вчителі отримали вказівку чекати учнів у школах, адже не всі місцеві хотіли відправляти дітей до навчальних закладів. Тому до родин ходили й освітяни, й озброєні вояки, щоб «нагадати» про відвідування школярами закладів освіти. Якщо батьки таки не відпустять дітей до школи, їх позбавлять батьківських прав, а дітей заберуть у військові гімназії або школи в Росії. Через освіту РФ прагне насаджувати проросійські погляди і повністю формувати викривлене світосприйняття учнів. Також окупанти вдаються до маніпуляцій та залякування — ці насильницькі методи супроводжують їхню пропагандистську діяльність.

Петро Андрющенко розповів, що до однієї зі шкіл на новорічні свята притягнули представницю окупаційного силового відомства, яка розповідала дітям, що не можна бути диверсантами і необхідно повідомляти, якщо хтось «готує змову» — вихваляє Україну. Також у всіх школах пройшли «разгавори а главнам» щодо Нового року — про традиції, сімейні цінності і роль Росії в святкуванні цього свята. Звучало, наче ЛГБТ-спільнота намагається вкрасти Новий рік у традиційних сімей, проте Путін врятував його, розпочавши війну проти України. Такі речі серйозно розповідають дітям, більшості з яких немає ще й 12 років.

Росія використовує пропаганду, щоб контролювати інфопростір, просувати власні наративи, маніпулювати фактами. Таким чином країна-агресорка намагається відвертати увагу від своїх злочинів. Заявами про відбудову Маріуполя окупаційна влада хоче приховати докази руйнацій, спричинених РФ у місті. Проте єдність і стійкість українців допоможе дочекатися звільнення Маріуполя, щоб після деокупації таки надати допомогу містянам, провести розслідування трагедій, знайти винних і притягнути їх до відповідальності.