Чимало відомих світових компаній вийшли з російського ринку після початку повномасштабного вторгнення і перестали своїми податками фінансувати державу, що розпочала війну в Україні. Утім, немало знаних міжнародних брендів досі працюють в Росії і продовжують спонсорувати війну, фінансуючи економіку країни-агресора. Ми поговорили з командою проєкту PushToLeave про їхній застосунок і те, як послабити російську економіку.
У 2022 році РФ стала країною з найбільшою кількістю ухвалених проти неї санкцій. Економічні обмеження, введені урядами багатьох країн, а також вихід приватних компаній із російського ринку чинять тиск на економіку держави-терориста і позбавляють її ресурсів для довготривалої війни. Водночас прибутки від продажу товарів міжнародних брендів і податки, які вони сплачують РФ, підтримують російську економіку і допомагають продовжувати війну в Україні.
Рух проти російських товарів розпочався ще в 2014 році, коли люди відмовлялися купувати продукцію зі штрихкодами РФ. Після початку повномасштабного вторгнення у 2022 році прагнення українців відмовлятися від російської продукції вийшло на міжнародний рівень і трансформувалося у створення ініціатив, які моніторять діяльність світових компаній на російському ринку. Однією з них є проєкт LeaveRussia, започаткований у березні 2022 року командою українських IT-волонтерів. На сайті проєкту представлено список компаній і відомих брендів, які закрили свій бізнес у Росії або планують це зробити найближчим часом — їх більше тисячі. Також є перелік тих, що попри загарбницьку війну РФ продовжують працювати на російському ринку. Станом на травень 2023 року це понад 1 200 міжнародних компаній.
Проте є ті, що заявили про вихід, але залишилися на російському ринку або ж повернулись до нього. До прикладу, бренд побутової техніки Bosch, автомобілі Skoda, виробники алкогольних напоїв Carlsberg і Heineken, продовольча компанія Mars та інші. Крім того, за даними Opendatabot станом на квітень 2022 року продукція понад 3 тисяч торгових марок, які пов’язані з Росією, також є на полицях українських магазинів. Українці можуть несвідомо купувати ці товари і таким чином підтримувати російську економіку. Серед них — популярні продукти дитячого харчування «Агуша» i HiPP, чай Ahmad Tea, косметика Faberlic, одяг Colin’s, взуття Geox, техніка Huawei та багато інших. Щоб перевірити, чи пов’язаний той чи інший бренд із Росією, існує застосунок PushToLeave. Його мета — чинити тиск на компанії, які все ще підтримують бізнес у Росії, щоб вони залишили країну-агресора і не спонсорували ведення війни в Україні.
Фото: Посольство України в Чеській Республіці, Прага.
Як виник проєкт PushToLeave?
Проєктна менеджерка і комунікаційниця Соломія (прізвища волонтерів проєкту не додаємо з міркувань безпеки) розповідає, що її кар’єра у сфері маркетингу розпочалася багато років тому зі співпраці з одним із міжнародних дослідницьких інститутів, тому про перевірку штрихкодів вона пам’ятає здавна:
— Вироблені в Росії товари ми з сім’єю намагалися не купувати дуже давно. Проте корпорації, які співпрацюють із РФ, або мають там свої виробничі потужності, не завжди можна визначити так легко.
Андрій, Java-розробник проєкту, перестав купувати російські товари з 2014 року, але зараз переглянув свої звички і щодо товарів тих компаній, які працюють в Росії, та відмовився від них:
— Наш додаток у цьому дуже допомагає. Доволі важко запам’ятати всі компанії, а тим більше всі бренди — часто навіть не підозрюєш, що цей бренд належить компанії, яка продовжує працювати в Росії. Бо назва компанії написана [на пакуванні товару] дуже дрібним шрифтом і знайти її буває важко.
Коли почалася велика війна, згадує Андрій, з’явилося чимало інформації про компанії, які працювали в Росії. Тоді він подумав, що знати назви таких брендів замало, бо належність багатьох товарів до певної компанії не одразу можна ідентифікувати. Ефектом від поширення цього списку мав би бути вихід брендів із російського ринку, що зменшило б ресурси для фінансування війни:
— Треба, щоб люди зі всього світу почали менше купувати російські товари і продукцію тих брендів, які не вийшли з ринку РФ. Коли великі корпорації побачать, що їхні прибутки зменшуються, бо вони працюють у Росії, — рішення про вихід із РФ дуже швидко ухвалиться, адже російський ринок, порівняно з ринком всього світу або великої його частини — це ніщо.
Роман, DevOps-спеціаліст проєкту, який забезпечує ефективну взаємодію розробників із користувачами продукту, а також оптимізацію всіх процесів життєвого циклу програмного забезпечення, розповідає, що розроблення проєкту відбувалося на волонтерських засадах — працювали поза роботою і на вихідних:
— Загалом до команди увійшло понад 20 спеціалістів та спеціалісток із різними навичками. Для організації роботи ми зібрали всі вимоги, ідеї та завдання на канбан-дошці, яка допомагала нам рухатися вперед якісно і швидко — навіть у моменти, коли виникали труднощі чи, банально, не було сил працювати далі. Ми намагалися працювати гнучко та ефективно, тож контактували щотижня перед вихідними, щоб провести вихідні максимально продуктивно.
Канбан
Система налагодження робочих процесів, реалізується за допомогою візуалізації на канбан-дошках. Завдання зазначають на картках, розміщених на дошці, яка поділена на стовпці, що відображають етапи роботи.Соломія ділиться, що її мотивацією долучитися до проєкту було бажання максимально послабити ворога і досягти спільної мети — вигнати російських окупантів з української землі:
— Це війна за розум і свідомість людей. Ми не повинні платити тим, хто вбиває наших дітей, батьків, друзів, знайомих, земляків. Ми не можемо своїми щоденними діями робити сильнішим того, хто свавільно прийшов на нашу землю руйнувати і знищувати те, що ми будували — вільну, демократичну країну з розумними людьми і світлим майбутнім.
Як працює застосунок?
Проєкт було створено як для українців, які купують товари із полиць магазинів в Україні чи за кордоном, іноземців, які підтримують Україну, так і для тих, хто нейтрально ставиться до російсько-української війни. Андрій вважає, що чимало людей так чи інакше не хочуть купувати російські товари, але не мають зручного і швидкого доступу до необхідної інформації. Адже мало покупців, перебуваючи в магазині й обравши товар, не захочуть відкривати сторінку зі списком брендів і шукати там відповідну компанію. Тому, щоб люди знали, які товари не купувати, потрібен простий механізм, користування яким займало б стільки ж часу, як взяти товар з полиці в магазині і покласти в кошик:
— Наш додаток саме такий. Береш товар, скануєш штрихкод і знаєш: чи в кошик, чи назад на поличку. Просто, швидко і завжди є свіжа інформація.
Додаток PushToLeave можна завантажити в App Store і Play Market. Він дозволяє сканувати штрихкод товару і шукати компанію за пошуковим запитом. Зараз у базі, яку активно поповнюють, понад 2 тисячі компаній. Кожного разу, коли хтось сканує товар, якого немає в застосунку, ця інформація записується в базу даних для подальшої обробки, що розширює можливості додатка. Також у застосунку запустили систему сповіщень і форму зворотного зв’язку для кращої комунікації з користувачами. Тож розробники мають можливість оновлювати базу після перевірки ще й на основі запитів споживачів.
слайдшоу
Роман каже, що кількість користувачів застосунку щодня збільшується. Станом на травень 2023 року програмою користуються кілька тисяч людей, які вже відсканували мільйони товарів у різних країнах світу:
— Найбільша кількість користувачів з України (чому ми надзвичайно раді), Чехії (маємо там прекрасну команду активістів, які розповідають про застосунок і його значення), США (також маємо там амбасадорів проєкту), Німеччини, Польщі, Великої Британії та Франції. Піковими днями у кількості завантажень і користуванні застосунком зазвичай стають дні активного просування, коли ми маємо нагоду розповісти про додаток журналістам та активістам, або провести акцію протесту чи запустити інші активності.
Які труднощі виникали під час роботи?
Найбільшим викликом у розробці застосунку виявилася робота зі штрихкодами, ділиться Роман:
— Коли ми вирішили створити додаток, то взагалі не знали, як побудовані штрихкоди. Потрібно було розібратись, з яких частин вони складаються, як ідентифікувати штрихкод відносно компанії. Ми знайшли чимало баз даних, але вони були неповними і мали описи тільки певного списку продуктів. Утім, нам таки вдалося відшукати потрібну. Є ще деякі хитрощі, які допомагають швидше покрити велику кількість товарів. Залишимо їх у таємниці — на випадок, якщо певні компанії захочуть їх обійти.
Команда додатка користується лише публічними офіційними даними. Андрій зазначає, що більшість даних беруть зі списку, який склали фахівці Школи менеджменту Єльського університету, а також із аналітичного проєкту «Самосанкції» Київської школи економіки.
Розробникам PushToLeave довелося визначати як працювати у випадку, якщо бренд не співпрацює з РФ, але виготовляє продукцію для компаній на російському ринку, або ж батьківська компанія цього бренду досі не вийшла з Росії. Для цього команді проєкту потрібно шукати справжнього виробника. Як розповідає Андрій, російські компанії можуть вдавати із себе іноземні і таким чином наповнювати ринок товарами:
— Напевно, більшість українців не купують ще з 2014 року товари, штрихкод яких починається на 460 (хоча не лише 460: за Росією зарезервовано 460-469), але суть штрихкоду така, що можна виготовляти товари в Росії, але мати штрихкод інших країн.
Роман зазначає, що досі ні росіяни, ні компанії, які є в застосунку, не пробували перешкодити діяльності волонтерів. На початку роботи команда одразу продумала захист даних, а ще має людину, яка опікується кібербезпекою.
На питання, що можна сказати тим, хто планує подібний проєкт, Роман відповідає, що це дуже складна задача, адже компанії то йдуть з РФ, то повертаються туди, і за цим треба слідкувати, відрізняти правдиву інформацію від фейків:
— Коли ми починали роботу над цим проєктом, думали, що зараз швиденько заповнимо базу даних і все — розраховували приблизно на два місяці. Але у світі немає ідеально білого й ідеально чорного, а в бізнесі — ще складніше. Тому пропонуємо приєднатись до нас. Ми маємо безліч ідей, але не вистачає людей для їх втілення, оскільки це повністю волонтерський проєкт.
Особливо в команді чекають на волонтерів-дослідників, які допомагатимуть оновлювати і поповнювати базу компаній. Щоб приєднатися, можна написати на сторінки проєкту у фейсбуці або інстаграмі.
Чи потрібні такі ініціативи під час війни і після перемоги?
Розробники вважають, що після перемоги додаток можна трансформувати і використовувати для посилення санкцій проти певних корупційних схем. Проте в час війни, на думку Романа, подібні до PushToLeave проєкти мають існувати, щоб допомогти активно тиснути на економіку РФ:
— Нам дуже важливо завдати максимальних втрат економіці держави-агресора, щоб її бюджет не поповнювався для забезпечення війни. А населення, яке зараз почуває себе комфортно, у той час, коли їхні війська вбивають українців, нарешті зрозуміло, що є причина, чому їхніх улюблених продуктів вже немає на полицях магазинів або ж їх завозять контрабандними методами і вони коштують в кілька разів дорожче. Можливо, так вони зрозуміють, що з ними (росіянами. — ред.) щось не так. Війна змушує нас ставати сильнішими і робити слабшими їх — це стосується будь-якої галузі.
Тестувальник і дослідник проєкту Олег вважає, що PushToLeave допомагає користувачам отримати важливу інформацію про те, які країни співпрацюють з державою-терористом:
— Володіючи такою інформацією, люди перестають користуватися товарами чи послугами цих компаній, що призведе до скорочення грошових потоків у загарбників і відповідно — зменшить їхню купівельну спроможність. Менше зброї в окупантів — швидше буде наша перемога!
