Енергодар: місто нестримної енергії

Навіть після початку війни на сході України у 2014 році, Енергодар, що розташований за 300 кілометрів від окупованого з того часу Донецька, і далі розвивався: у промисловості, культурі, спорті, громадському житті. У 2019 році письменник Макс Кідрук на запрошення енергодарців презентував у місті новий роман «Доки світло не згасне назавжди». Режисерка Ірина Громозда зняла в Енергодарі серіал «Схованки». Два роки поспіль місцева громадська організація «Україночка» проводила там регіональний фестиваль вертепів «Весела коляда». Енергодарські спортсмени брали участь у змаганнях й здобували призові місця, у місті проводили чемпіонати. Працювала Запорізька АЕС й у січні 2021 року вперше за період своєї діяльності вийшла на повну проєктну потужність.

До окупації в Енергодарі було понад 53 тисяч жителів, за словами міського голови Дмитра Орлова станом на кінець червня 2023 року їх — близько 15 тисяч. Із грудня 2022 року окупанти не дозволяють людям виїхати з тимчасово окупованого міста на підконтрольні Україні території. Частина енергодарців, які залишилися, отримали російські паспорти. Дмитро Орлов зазначає, що дехто зробив це у перші місяці окупації за власним бажанням; на тих, хто проти, окупанти постійно тиснуть, а деяких навіть катують. Тому зараз, на вісімнадцятий місяць окупації, українці змушені погоджуватися на російські паспорти, щоб убезпечити себе і врятувати життя. Росіяни тероризують населення, намагаючись переконати, що окупація надовго. Але енергодарці не здаються і чекають звільнення міста українськими Силами оборони.

Ми продовжуємо серію текстів про міста, які Росія хоче присвоїти і стерти їхню українську ідентичність, і розповідаємо про енергетичне місто України.

53-річне місто

До заснування Енергодара на піщаних пагорбах Іванівських кучугур не існувало постійного населеного пункту, оскільки місце було непридатним для сільського господарства. Однак, у найдавніші часи на цих землях розташовувався металургійний і торгівельний центр степової Скіфії, про що свідчать залишки поселення доби бронзи (ІІІ–кінець II тис. до н. е.). У XVI–XVII ст. у середній течії Дніпра були козацькі січі, а Великий луг, що був під водами Каховського водосховища, став одним із символів козацтва. 

Енергодар — одне з наймолодших міст України, його було засновано 12 червня 1970 року. Ця дата закарбована на гранітному камені, що заклали на вʼїзді до населеного пункту під час будівництва теплової електростанції (ТЕС). Розбудова була швидкою: перший будинок на вулиці Молодіжній здали в експлуатацію вже у грудні того ж року, одночасно з житловими будівлями створювали й мережу інфраструктури. За один рік відкрили школу та дитячий садок, а ще через кілька років — залізничний та автовокзал, річковий порт, лікарню, кінотеатр, парк, готель, палац культури. Два роки населений пункт був без назви, доки у 1972 році селище не стало Енергодаром. Завдяки розвитку інфраструктури, збільшилася кількість населення — в середині 1980-х років тут проживало 50 тисяч людей.

Уже під час повномасштабного вторгнення у червні 2022 року Енергодар відсвяткував своє 52-річчя. Зі святом його привітали українські військові, відомі уродженці міста, письменники, співаки, а український гурт TNMK презентував пісню «Енергодар», присвячену тим, хто опинився в окупації, в якій наголосив: Енергодар — це Україна. 

Структура міста

Місто-супутник АЕС має не лише промислові пейзажі з житловими районами та підприємствами, а й багато зелених зон. Пам’ятаємо, що місто будували на піщаних ґрунтах, а територія атомної електростанції класифікується як напівпустеля, тож в Енергодар завезли чорнозем для озеленення міста.

Одним із відомих місць для відпочинку є «Парк Перемоги», відкритий у 2005 році на місці водно-спортивної бази ЗАЕС. Після реконструкції парк став ідеальним місцем для проведення різного активного відпочинку, адже на території створили стадіон, майданчик для баскетболу, пляжну зону і корт для тенісу. Окрім прогулянок, у парку можна відвідати музей зброї та військової техніки, який розміщено просто неба.

У прибережній зоні Каховського водосховища місцеві могли гуляти екостежкою або тропою здоров’я, а також користуватися послугами яхт-клубу. Ці місця ще довго не виглядатимуть так, як їх пам’ятають енергодарці до вторгнення, адже 6 червня російські окупанти підірвали дамбу Каховської ГЕС і Каховське водосховище обміліло. 

Мистецтво і спорт

Енергодар відомий не тільки розвинутою промисловістю, а й мистецьким життям. Сюди на гастролі приїжджали українські артисти, а серед уродженців міста чимало акторів: Наталія Бабенко, яка зіграла головну роль у фільмі «Пульс», Костянтин Косинський, Марія Рудинська. 

В Енергодарському художньому виставковому залі були зібрані експонати сучасного мистецтва. Тут проходили бієнале енергодарських художників, а у фондах зберігали понад 150 картин.

«Сучасник» — так називається енергодарський палац культури, побудований у 1979 році. Там святкували визначні події, проводили вистави та концерти. У «Сучаснику» також працював музей Запорізької ТЕС. У час повномасштабної війни і тимчасової окупації площа біля палацу культури стала місцем зібрань енергодарців на мирні акції протесту. 

З 1992 року в місті проходив міжнародний театральний фестиваль «Добрий театр». Що два роки у травні сюди приїздили аматорські та професійні колективи не тільки з України, а й з інших країн світу. За одинадцять фестивалів сцену енергодарського палацу культури «Сучасник» відвідали гурти з Німеччини, Франції, Швейцарії, Румунії, Латвії. У 2014 році фестиваль мав би відбутися вдванадцяте, але війна обірвала цю традицію. Відтоді у місті проводили бієнале «Добрий театр» — виставку робіт вихованців Дитячої художньої школи.

Завдяки спортивній інфраструктурі міста жителі можуть займатися різними видами спорту: від легкої атлетики до веслування на байдарках та каное. Зокрема, у 2001 році створили школу боксу. Серед її випускників більш ніж 200 кандидатів у майстри спорту, призери Олімпійських ігор, спортсмени міжнародного класу, заслужений майстер спорту України. Щороку в Енергодарі проводили боксерський турнір.

Восени 2021 року в Енергодарі вперше відбувся ярмарок спорту, де відвідувачі ознайомилися з різними видами фізичної культури не тільки як глядачі, а й як учасники — долучалися до квестів, конкурсів, майстер-класів та відкритих тренувань. Цей захід зібрав у місті представників 32 видів спорту: веслувальників на байдарках і каное, боксерів, плавців, легкоатлетів, велосипедистів, футболістів, спортсменів із вільної боротьби, змішаних єдиноборств, волейболу тощо.

Енергетика

Першим великим підприємством стала Запорізька теплова електростанція, яку почали будувати в 1970 році. Ця ТЕС стала найбільшою за потужністю в Україні й однією з найбільших в Європі. Крім теплової станції, почали будувати й Запорізьку АЕС — у 1981 році. Через три роки запрацював перший енергоблок, а останній — шостий — запустили в 1995 році. Кількість населення зростала, і паралельно з розбудовою гігантів промисловості зводились житлові будинки. Квартири в новобудовах давали в першу чергу будівельникам.

Протягом років ЗАЕС генерувала електроенергію, що становила п’яту частину загальнорічного виробництва в Україні та половину від тієї, що виробили на всіх українських атомних станціях. Проте на девʼятий день повномасштабного російського вторгнення в Україну, атомну й теплову електростанції в Енергодарі захопили російські війська під час боїв за місто. Із вересня 2022 року Запорізька АЕС не генерує, а лише споживає електроенергію, яка необхідна для роботи помпового й іншого обладнання, що охолоджує ядерне паливо. До окупації росіянами на ЗАЕС працювали 11 тисяч людей. За словами Дмитра Орлова, станом на червень 2023 року в місті залишаються близько половини з них, але на роботу ходять приблизно 3 тисячі, більшість з яких підписали трудові договори з росіянами.

Енергодар у війні

У 2014 році енергодарці проводили мітинги на підтримку Революції Гідності, організовували флешмоби на згадку про загиблих.

Коли 28 лютого 2022 року до меж міста підійшли ворожі російські танки, тисячі людей з українськими прапорами вийшли на мирні мітинги, демонструючи свою позицію і бажання бути з Україною. Без зброї у руках місцеві жителі продовжували боротьбу, зводили блокпости та намагалися зупинити в’їзд російських військ до міста. Після збройних наступів окупанти захопили Енергодар та Запорізьку АЕС, яку наразі Росія використовує для ядерного шантажу. У своєму звіті міжнародні інспектори МАГАТЕ зазначили, що з початку захоплення станції окупанти порушили всі правила ядерної безпеки. 

Навіть попри окупацію енергодарці не здаються. Місцеві проводили масові демонстрації в день народження Тараса Шевченка 9 березня. Також у березні 2022 року анонсували в соцмережах проведення мирної акції — людей закликали увімкнути вдома о 12 годині Гімн України. Проте енергодарці зробили не тільки це — вони вийшли з прапорами до палацу культури «Сучасник» і заспівали Гімн разом. Також 2 квітня 2022 року близько 700 жителів міста вийшли на мирну акцію на підтримку України та в знак протесту проти викрадення першого заступника міського голови Івана Самойдюка, якого росіяни майже рік утримували в полоні. Окупанти вимагали, щоб люди розійшлися, але місцеві продовжували мирну демонстрацію — проти них росіяни застосували світлошумові гранати, сльозогінний газ й автоматні черги.

Контролюючи територію ЗАЕС, росіяни розташовують військову техніку біля ядерних блоків, обстрілюють вільні українські землі та вчиняють мародерства. Під приводом евакуації мирних жителів, окупанти продовжують вивозити награбоване майно з прифронтових населених пунктів до тимчасово окупованого Криму.

Від заснування міста Енергодар славився своєю інфраструктурою та енергією. І хоч зараз місто підконтрольне росіянам, мешканці вірять в перемогу і те, що всі тимчасово окуповані території будуть звільнені, а над Енергодаром знову замайорить синьо-жовтий прапор.