Як ворожі ІПСО дискредитують Україну

Із роками Росія почала використовувати дедалі більш складні й заплутані методи для «промивання мізків» як українцям, так і громадянам інших держав. Упродовж війни РФ активно застосовує інформаційно-психологічні спецоперації (ІПСО). Їхня мета — вплинути на емоції, почуття й поведінку людей, змушуючи їх думати й діяти так, як потрібно ворогу.

Такі спецоперації можуть бути довгостроковими та короткостроковими. Залежно від тривалості різняться й цілі ІПСО. Наприклад, короткотривалими спецопераціями можна назвати випадок, коли українці в перші дні російського повномасштабного вторгнення замальовували різноманітні мітки на будівлях і дорогах, бо вони буцімто допомагають ворогу наводити ракети (насправді ж вони ніяк не були пов’язані з військовими діями). Або повідомлення про можливі масовані обстріли з боку Росії на визначні дати, як-от День Незалежності України, Новий рік чи улюблений для Кремля «Дєнь пабєди». Подібні прогнози можуть  викликати страх і паніку в суспільстві, а ще — породжують безліч фейків, серед яких складно відшукати правду. Утім, за два роки повномасштабної війни ми побачили, що Росія може влаштувати ракетну атаку по Україні в будь-який день і не завжди прив’язується до конкретних дат. Тому важливо не ігнорувати сигнали повітряної тривоги та спускатися в укриття.

А ось довготривалі ІПСО мають на меті створити постійний психологічний тиск на українців, зневірити їх і деморалізувати. Дослідження Центру з питань захисту цивільного населення в умовах конфлікту (Center for Civilians in Conflict) показало, як дезінформація впливає на психічний стан українців. Зокрема, опитані в межах дослідження люди зазначили, що неправдиві й маніпулятивні матеріали, які трапляються їм у медіапросторі, викликають у них відчуття розгубленості, пригнічення, тривоги й нерозуміння, що робити далі. 

Крім того, дезінформація має на меті вплинути на поведінку українців та рішення, які вони ухвалюють, — і від яких може залежати їхнє життя. До прикладу, громадяни стикалися з російською дезінформацією щодо евакуації з прифронтових територій чи з неправдивими повідомленнями про те, що українські військові нібито атакують цивільних і знущаються з них. Такі повідомлення можуть спонукати людей ухвалювати рішення, що суперечать їхньому власному добробуту, наголошується в дослідженні Центру.

Інформаційно-психологічні спецоперації охоплюють низку різноманітних дій, спрямованих на створення в суспільстві потрібних для ворога настроїв. Росія намагається вигадувати все нові способи, аби похитнути віру українців в перемогу, а також знизити взаємну довіру і єдність наших міжнародних партнерів. Одним із таких стало маніпулювання правдивою інформацією з метою дискредитувати Україну в очах світової спільноти.

Як Росія маніпулює правдою, щоб нашкодити Україні

Такий спосіб ІПСО відносно важко викрити, адже в його основі лежить правдивий факт, який подають авдиторії в такій формі, щоб підірвати авторитет людини, компанії чи держави, якої цей факт стосується. Росія неодноразово, навіть до повномасштабної війни, вдавалася до таких методів, щоб виставити Україну в негативному світлі.

Заборона проросійських партій та ЗМІ

У травні 2022 року набув чинності закон № 2243-IX, що розширив перелік підстав для припинення діяльності партій, які певним чином виправдовують російську агресію проти України, заперечують факт окупації українських територій або виставляють війну як громадянський конфлікт усередині країни.

Відповідно до цього закону в Україні заборонили діяльність 12 проросійських партій. Серед них були «Опозиційна платформа – За життя», «Блок Володимира Сальдо», «Партія Шарія», «Опозиційний блок», «Прогресивна соціалістична партія України», «Соціалісти», партія «Справедливості та розвитку», «Наші», «Держава», «Ліва опозиція» та «Союз лівих сил». Ці партії популяризували базовану на кремлівській пропаганді антиукраїнську політику, яка шкодила національній безпеці країни. Крім того, після початку повномасштабної війни вони брали участь у встановленні окупаційного режиму на територіях України, які захопила Росія, а також в організуванні й проведенні фейкових референдумів.

Після ухвалення закону, в медіа різних держав почали з’являтися критичні матеріали, у яких стверджувалося, що Україна встановлює агресивну цензуру й позбувається політичних опонентів. Такі повістки зміщували фокус із того, що Україна насправді бореться з російською агентурною мережею, яка була частиною гібридної війни проти нас і завдавала багато шкоди.

Кремлівські наративи щодо закриття пов’язаних із Росією партій підхоплювали переважно консервативні медіа. До прикладу, це робив ведучий американського інформаційного каналу Fox News Такер Карлсон (у квітні 2023 року його звільнили). Він називав президента України Володимира Зеленського диктатором, «не зацікавленим у свободі й демократії». Оскільки Сполучені Штати є одним із головних наших партнерів у війні з Росією, ми зацікавлені в тому, щоб американці отримували правдиву інформацію про події в Україні й формували не «замилену» пропагандою думку. Політичні рішення демократичних держав часто залежать від позиції громадян, тому важливо, щоб ця позиція ґрунтувалася на перевірених фактах. А такі перекручення інформації можуть негативно вплинути на міжнародну підтримку України.

Ще одним великим ресурсом, який критикував закриття проросійських партій, стала найбільша арабськомовна телевізійна мережа «Аль-Джазіра». В одному з їхніх матеріалів ішлося, що ліквідація пов’язаних із РФ політичних партій «безглузда», а багато членів таких партій нібито засудили дії Росії й стали «робити свій внесок у захист України». Крім того, про «наступ на демократію» в Україні стверджували й політичні діячі. Наприклад, кандидат у президенти США від Республіканської партії Вівек Рамасвамі використав факт заборони проросійських партій як аргумент щодо того, що Україна нібито не є демократичною державою. Також політик підтримав тезу РФ про те, що в Україні нібито забороняють християнство. Цю брехню держава-терорист почала розповсюджувати після того, як український уряд вирішив заборонити пов’язані з Росією релігійні організації. Поширення таких поглядів на велику авдиторію може формувати в іноземців наратив про те, що Україна поступово переходить до авторитаризму і необхідно зменшити або взагалі припинити постачати нам будь-яку допомогу.

Значної критики зазнало й закриття проросійських ЗМІ в Україні у 2021 році. «Постраждали», зокрема, канали «112 Україна», NewsOne, Zik, які належали Тарасу Козаку — колишньому українському політику й медіамагнату з проросійською позицією, соратнику Віктора Медведчука. Тодішній голова СБУ Іван Баканов наголошував: запровадження санкцій проти проросійських каналів — це важливий крок для протидії кремлівській пропаганді й захисту інтересів держави. Адже згадані ЗМІ брали участь у гібридній війні РФ проти України, створюючи в українському суспільстві необхідні для ворога настрої. 

Окрім того, що закриттям каналів обурювалися в РФ, не сподобалося це й Організації Об’єднаних Націй (ООН). Там заявляли, що дії України «порушували міжнародне право» та «обмежували свободу слова». Схоже, в організації не взяли до уваги, що ворожі ЗМІ роками працювали на ворога, відбілюючи репутацію Росії та налаштовуючи українців проти власного уряду й самих себе зокрема. Такі антиукраїнські заяви від ООН, поширені за кілька місяців до повномасштабного вторгнення, коли на кордоні з Україною вже розташовувалися російські війська, так само завдавали удару по іміджу України.

«Приліт» у польському селі Пшеводув

15 листопада 2022 року, під час чергового обстрілу України з боку РФ, у польське село Пшеводув поцілила ракета. Унаслідок цього загинуло двоє людей. Тоді уряд України звинуватив у трагедії Росію, а та одразу почала заперечувати свою причетність. Міністерство оборони країни-агресора заявило, що будь-які спроби звинуватити її в падінні ракети на території Польщі — це «ескалація», натомість провина за інцидент лежить на Україні.  

Польський уряд одразу розпочав розслідування трагедії, аби визначити, чия саме ракета поцілила у Пшеводув. Утім країна, а також багато інших західних держав поклали відповідальність за інцидент саме на РФ, адже Польща постраждала внаслідок російського обстрілу. Під час масованих атак ворожі ракети можуть летіти в різні регіони України, зокрема цілити в населені пункти, розташовані на кордоні із сусідніми країнами, від чого ті також можуть постраждати. Відомі випадки, коли російські ракети перетинали повітряні простори інших держав, зокрема Румунії й неодноразово — Польщі. 

Попри те, що в січні 2024 року польський уряд призупинив розслідування трагедії в Пшеводуві, попередні висновки показували, що ракета малоймовірно була випущена з РФ. Натомість це міг бути снаряд із української системи протиповітряної оборони. Російські ЗМІ підхоплювали ці висновки, намагаючись посіяти суперечки між поляками й українцями. Низка ворожих ЗМІ навіть посилалися на нібито матеріал провідного польського видання Gazeta Wyborcza, яке буцімто стверджувало, що Україна навмисно обстріляла Польщу. Утім, пошуки цієї новин від Gazeta Wyborcza або хоча б згадок про неї не дали ніяких результатів. 

Росія прагнула використати інцидент із влучанням ракети в Польщі, щоб посварити Україну з одним із головних своїх партнерів. Адже з початку повномасштабної війни польський уряд неодноразово надавав Україні військову й гуманітарну допомогу, а також заохочував інші держави робити те саме.

Скандал із ветераном Ярославом Гунькою

Цей конфуз також став тим, за що радо зачепилася кремлівська пропаганда. Інцидент трапився 22 вересня 2023 року, коли Володимир Зеленський виступив на засіданні парламенту Канади. Того дня спікер Палати громад Ентоні Рота запросив до парламенту 98-річного ветерана Другої світової війни Ярослава Гуньку. Його представили як «героя України і Канади». 

Згодом стало відомо, що під час війни Гунька був у складі 14-ї гренадерської дивізії фронтових військ СС «Галичина», яка входила у склад військ «Ваффен СС» Німеччини у 1943–1945 роках. Дивізія брала участь у бойових діях на фронті поруч із Верхматом — збройними силами нацистської Німеччини. Розгорівся скандал, після якого спікер канадського парламенту Ентоні Рота подав у відставку.

Як пояснював історик Микола Посівнич для «Радіо Свобода», під час Другої світової війни багато молодих українців долучалися до дивізії СС «Галичина», бо хотіли боротися з радянською окупацією. Із 1939 року західні регіони України опинилися під контролем СРСР, і місцеві жителі зіткнулися з жахами сталінського режиму: репресіями, переслідуваннями, стратами тощо. Під час нацистської окупації у 1941–1943-х роках українці перебували в інформаційній ізоляції, а тому про злочини гітлерівців не знали. Натомість були схильні вірити німецькій пропаганді, яка агітувала боротися пліч-о-пліч із ними проти більшовиків. Тоді абревіатуру «СС» у назві СС «Галичина» багато хто помилково розшифровував як «Січові стрільці». Крім того, деякі добровольці, які вступили до дивізії, вбачали для себе можливість отримати військовий досвід і вже підготовленими перейти до Української повстанської армії (УПА), що воювала за незалежність України.

Під час битви під Бродами у 1944 році радянська армія майже повністю розгромила дивізію СС «Галичина». Її переформували, а тоді відправили служити до Словаччини, згодом — на Балканах. Наприкінці квітня 1945 року дивізію вивели зі складу військ СС. На її основі створили 1-у українську дивізію Української національної армії (УНА).

Після капітуляції Німеччини дивізія здалася в полон англо-американським військам в італійському місті Ріміні. У травні-червні 1947 року українських вояк колишньої дивізії перевели до Великої Британії, а через кілька місяців — звільнили. Після 1948 року їх прийняли у США, Канаді, Австралії, Аргентині й інших країнах. Ярослав Гунька тоді переїхав до Канади, де працював інженером.

Нюрнберзький трибунал, що розглядав воєнні злочини нацистів після Другої світової війни, не засуджував вояків дивізії СС «Галичина», оскільки не знайшов доказів того, що вони скоювали воєнні злочини. Крім того, у 1980-х роках у Канаді провели два розслідування, які теж підтвердили, що дивізійники (серед них і Гунька) не брали участі у скоєнні воєнних злочинів. Водночас зауважимо, що в Україні дивізія СС «Галичина» офіційно не вшановується.

Попри наявні факти, Росія використала інцидент із Ярославом Гунькою, аби вкотре заявити, що Україна нібито звеличує нацистські злочини. Слідчий комітет РФ навіть звинуватив Гуньку в геноциді українців на Галичині й Волині, а міністерство внутрішніх справ країни-агресора оголосило ветерана у федеральний розшук. 

Ярлик «нацистів» РФ намагається начепити на нас за будь-якої нагоди. Водночас самі росіяни неохоче згадують про те, як радянський уряд на чолі зі Сталіним співпрацював з Гітлером перед Другою світовою війною та деякий час після її початку. Зокрема, нацисти й радянці в межах пакту Молотова — Ріббентропа поділили між собою території країн Східної Європи та спільно окупували Польщу, вчинивши там безліч воєнних злочинів.

Падіння літака Іл-76 

Одним із останніх резонансних випадків, які можуть бути частиною російських ІПСО, стало падіння військово-транспортного літака Іл-76 у Бєлгороді 24 січня 2024 року. РФ швидко відреагувала на інцидент: звинуватила Україну у збитті літака, а також почала поширювати інформацію про те, що Іл-76 транспортував 65 українських полонених. Згідно з російською версією, всі присутні на літаку загинули. 

Цю єдину на той момент озвучену версію підхопили зарубіжні ЗМІ, серед яких були такі світові ресурси, як The Guardian, AP News, ABC News, France 24, BBC. Кремлівська пропаганда скористалася тим, що російську версію поширили авторитетні джерела, і знову почала розганяти антиукраїнські наративи.

Керівник Центру військово-правових досліджень Олександр Мусієнко в етері програми Радіо Свобода «Свобода Live» зауважив, що російська версія подій дуже швидко з’явилася в інформаційному просторі. А засновниця ініціативи з інформаційної гігієни «Як не стати овочем» Оксана Мороз прослідкувала, з якою швидкістю поширювалися новини про катастрофу з Іл-76 у російському інфопросторі. За словами експертки, кількість і динаміка матеріалів указують на те, що Росія запустила чергову ІПСО. Прогалини у російській версії щодо падіння літака знайшов й Інститут масової інформації (ІМІ).

У Головному управлінні розвідки підтвердили, що 24 січня був запланований обмін полоненими. Там припускають, що катастрофа з Іл-76 може бути навмисною операцією РФ із метою дестабілізувати ситуацію в Україні й послабити міжнародну підтримку. Станом на початок лютого немає жодних доказів, що на борту Іл-76 були українські військовополонені.

Президент України наполягає на міжнародному розслідуванні катастрофи, водночас РФ виступає проти цього. Увечері 26 січня президент Росії Путін уперше прокоментував падіння Іл-76: повторив тези про 65 українських полонених на борту, заявивши, що Україна знала про їх присутність на літаку, але все одно збила його. Президент РФ пообіцяв «через пару-трійку днів» дати «точну відповідь» щодо падіння Іл-76, але вже запевняє, що літак уразили з європейської чи американської зброї.

Як уберегти себе від російських ІПСО

Українці, імовірно, ще впродовж тривалого часу лишатимуться цілями для російських ІПСО. Країна-окупант готова витрачати величезні ресурси, аби впливати на громадян України. До прикладу, лише на інформаційну операцію «Майдан-3» у 2023 році Росія (за даними ГУР) витратила 1,5 мільярда гривень. Усе задля того, щоб розпалити ворожнечу між українцями та поширити страх і паніку.

У таких умовах необхідно дотримуватися інформаційної гігієни та розвивати критичне мислення. Для цього в Україні вже створили безліч онлайн та офлайн ініціатив, проєктів та освітніх курсів. Крім того, важливо не лише самостійно вчитися протистояти російським ІПСО, а й допомагати в цьому іноземній спільноті, оскільки Росія поширює свою пропаганду в багатьох країнах світу.

Є декілька базових порад, які допоможуть протистояти ворожим ІПСО, особливо під час війни:

– Потрібно критично ставитися до інформації, яку ви бачите в інтернеті. На краще буде перевіряти її в декількох джерелах, аби впевнитися, що прочитане або побачене є правдою.
– Щоб отримувати достовірну інформацію, варто слідкувати за медіа з «Білого списку», який складає Інститут масової інформації. До цього переліку входять найбільш якісні українські медіа, які дотримуються журналістських стандартів. Не зайвим буде дослідити й зарубіжні видання та виокремити ті, яким можна довіряти. Утім, навіть провідні медіа можуть помилятися, тому потрібно завжди пам’ятати про пункт перший.
– Не варто поширювати певну резонансну інформацію до того, як її офіційно підтвердять державні структури. Вона може виявитися неправдивою, але коли люди будуть масовою нею ділитися одне з одним, це, ймовірно, викличе непотрібну паніку й призведе до негативних наслідків.
– Необхідно перестати слідкувати за будь-якими російськими чи проросійськими інформаційними ресурсами. Багато з них маніпулюють фактами, підігруючи московській пропаганді. Тож читати таке, а тим паче поширювати далі — шкідливо й небезпечно.
– Важливо навчитися розрізняти маніпулятивні прийоми в медіа. Для цього можна пройти онлайн-курси на освітніх платформах, як-от EdEra чи Prometheus.