Роками український бізнес проявляє стійкість й адаптується до умов воєнного часу. У проєкті «Бізнес під час війни» ми досліджуємо зміни всередині компаній і вирішення складнощів, з якими вони стикнулися внаслідок повномасштабної російської агресії. Одним із прикладів стійкості є львівський сімейний бізнес «Кормотех», про який ми розповідали у 2021-му. Це найбільший виробник харчування для домашніх тварин в Україні, який за 20 років роботи експортував свою продукцію для чотирилапих у понад 40 країн. Також команда реалізувала близько десяти соціальних проєктів: від допомоги тваринам після початку війни у 2014 році до освітніх подій для молоді.
Співзасновник «Кормотеху» Ростислав Вовк розповідає, що за останні 3 роки змін відбулося чимало: від структури організації до стратегічних цілей. Попри війну, команда рухається окресленим раніше шляхом. Керівник зізнається, що масштабну війну вносили як загрозу при стратегічному плануванні, але вірили, що її ризик низький. Тому й не підготувалися до цього. Серед позитивних зрушень з початку повномасштабної війни — більше проявів людяності та любові до тварин. У час втрат, травм і страшних новин, українці примножують добро, каже Ростислав:
— Набагато більше тварин почали адоптувати в Україні. Тобто людям потрібно за кимось піклуватися. І війна тільки підсилила цей тренд.
Виклики й перспективи під час війни
Обстріли інфраструктури, мобілізація працівників, знищення фізичних магазинів, дефіцит сировини — усе це стало реальністю для «Кормотеху» під час широкомасштабної війни. У стані невідомості компанія призупинила всі виробничі потужності на перші два дні, розповідає директор із виробництва Ігор Параняк:
— Обидва виробництва були зупинені з огляду на те, що могли бути перебої з енергопостачанням і відповідно якийсь страх людей. Ми зупинили в четвер (24 лютого 2022 року. — ред.). На суботу я попросив [керівництво], що ми готові запускати виробництво надалі. І основний посил був такий, що працівники вдома сидять, страшно. А все-таки робота дає якусь надію.
Великим ударом стала окупація ворогом нових територій і те, що під загрозою опинилися інші міста України. На виробничі процеси також вплинули російські обстріли по енергосистемі України. Та замість того, щоб здатися, каже Ігор, компанія акумулювала свої сили та відновила процеси на підприємстві. Команда «Кормотеху» усвідомила: спільна діяльність дає надію. Тим більше, коли від неї залежить добробут інших. Щоб налагодити безперебійне виробництво, працівники встановили електрогенератори й закупили дизельне паливо.
Директорка з управління репутацією та корпоративною соціальною відповідальністю (КСВ) Аліна Смишляк розповідає, що вже в перші дні повномасштабного вторгнення компанія зрозуміла: потрібно пріоритизувати зусилля. Тому в «Кормотесі» вибрали три напрями роботи. Перший — виробництво для ринку України. Деякі міжнародні конкуренти після 24 лютого 2022-го вийшли з українського ринку через політики безпеки. Відтак, «Кормотех» зобовʼязався налагодити поставки сировини і процеси виробництва в нових умовах. Завдяки цьому українці змогли купувати якісне харчування для своїх тварин.
Другий напрям — посилений розвиток експорту. Ростислав підкреслює, що на це дуже сильно вплинула повномасштабна війна. У команди було чітке розуміння, що експорт сприятиме стабільності бізнесу і підтримуватиме економіку України. Тож «Кормотех» почав розвивати свою географію. Чимало зусиль спрямували і на комунікацію з поточними іноземними клієнтами, щоб обороти закордоном збільшувалися, доповнює Аліна:
— Тому що експорт — це валютні надходження в економіку. І це ті наші бізнес-результати, які ми можемо захистити від форс-мажорів. Тому що працюючи з закордонними клієнтами, ми маємо стабільний прибуток, а в Україні ми не знаємо, що буде з ринком, що буде з купівельною спроможністю.
Важливим рішенням у перші дні повномасштабного вторгнення став вихід із Білорусі, що була масштабним експортним ринком для «Кормотеху», розповідає Ростислав:
— Вихід з ринку Білорусі тривав рівно 5 хвилин. Як тільки почалась повномасштабна війна, зразу, моментально було прийнято рішення, так само як це було ще в 2013 році, ще навіть до того моменту, коли була окупація Криму, ми в один день прийняли рішення вийти з Оркістану (РФ. — ред.).
Команда перебудувала експортну стратегію — почали шукати вихід на інші ринки. Якщо раніше була гонитва за кількістю країн на експорт, то на наступні 5 років обрали фокус на якість, щоб підкорити ринки Центрально-Східної Європи. Кожен із них має свою специфіку, тому підприємці будуть тестувати різні підходи й методи.
У 2020-му «Кормотех» відкрив завод у Литві. Невдовзі планують збільшити потужності для виробництва вологих кормів. Утім, є й дуже конкурентні середовища, як США. Для виходу на американський ринок потрібно мати погляд зсередини, пояснює Аліна, тому в компанії планують залучати міжнародних фахівців, щоб сформувати команду на місцях:
— Якщо говорити про Сполучені Штати Америки, то це інвестиційний проєкт. Амбітний проєкт, який для нас є мірилом нашої спроможності досягати успіху. Чому? Бо ринок Америки є найконкурентнішим у світі. Якщо брати його обсяг, то він дає десь половину всього, що продається у світовому петфуді (англ. pet food. — ред.). Там надзвичайно багато брендів, які можуть конкурувати з тобою гідно. І в американців є торговий патріотизм — вони купують американське. Плюс це дуже складне регуляторне середовище. І для Америки потрібен зовсім інший продукт, з іншою собівартістю і складною логістикою.
Станом на травень 2024-го, «Кормотех» експортує свої продукти у 42 країни. Бізнес посідає 55-ту сходинку серед майже 3 тисяч компаній у світі. До 2028 року в «Кормотесі» планують перетворитися з локального бізнесу, що продає товари за кордон, на глобальну компанію з українським корінням, яка має низку заводів в інших країнах, ділиться Аліна:
— Це надзвичайно складна задача, тому що чим вище до першої пʼятірки, тим вищі ставки, тим складніша гра. Тому що ми вступаємо в конкуренцію з дуже потужними компаніями, які не в Україні, які не у війні, які грають у більш сприятливому ландшафті, але для нас це велика відповідальність. І як для сімейного бізнесу, ми хочемо цю амбіцію поколінь виконати, так і для українського бізнесу, тому що ми хочемо стати першою українською компанією, яка увійде у першу тридцятку світових виробників у своїй галузі.
Окрім роботи на ринку України й збільшення експорту, третім пріоритетом визначили посилення соціальної відповідальності компанії. За словами Аліни, повномасштабне вторгнення збільшило соціальний компонент ледь не в сотню разів. Місія зі зміни ставлення до тварин продовжувалася. Багато людей тікаючи з-під обстрілів масово брали з собою пухнастих друзів, як частинку сімʼї, яку щосили бережеш. Аліна переконана, що такі вчинки свідчать про людяність українців:
— Вони (люди. — ред.) брали їх в поїзди, в дуже ризиковані евакуаційні поїздки, автомобілі. І це, я думаю, дуже у багатьох людей зняло оцей клапан, коли ми боялися висловити наші справжні почуття до тварин, як до наших компаньйонів. […] Ми гуманні люди ХХІ століття, і ми забираємо з собою тих, за кого ми відповідальні, кого ми любимо.
Масштабування соціальної відповідальності
Ще з 2013 року «Кормотех» вийшов за межі виробника кормів для тварин, перетворившись на компанію з чітко окресленою соціальною місією. Їхні проєкти та ініціативи ґрунтуються на гуманному ставленні до тварин, підтримці притулків, сприянні розвитку ветеринарії. За 10 років російсько-української війни «Кормотех» допоміг врятувати тисячі тварин, які опинилися на вулиці без догляду. Команда вірить, що їхня місія може покращити життя тварин не лише в Україні, а й за її межами, зміцнюючи звʼязок між людьми та пухнастими друзями.
Аліна ділиться, що «Кормотех» є для неї одним із найвідповідальніших великих бізнесів в Україні. Наважитися працювати зі зміною поведінки та установками людей зможе не кожна компанія:
— Ми розуміємо, що тварини в Україні мають безліч проблем, крім культури недосконалого годування. […] Це і жорстоке поводження, і експлуатація, і відсутність прав, і відсутність культури лікування. […] Ми хочемо змінити ставлення до тварин у всій Східній Європі не як до власності, а як до повноправних членів родини, як до компаньйонів.
Цінності «Кормотеху» викристалізувані засновниками бізнесу. Їх поділяє і впроваджує уся команда. Зараз 85 % працівників мають тваринку або кількох. Усередині компанії послуговуються словом «петперент» (з англ. pet parent) замість «власник тварини». Адже вважають чотирилапих сімʼєю, а не власністю людей, популяризуючи опіку та піклування про тварин.
Така любов до тварин надихає працювати і розробляти корисні продукти та послуги для домашніх улюбленців. Як розповідає Аліна, команда переконана, що справжні цінності тільки укріплюються з часом:
— Цінності на те і є цінностями, щоби перевірятися у важкі часи. Можна сказати, що якісь речі стали більш пріоритетними, а якісь відійшли на другий план. […] Проте ядро цих цінностей, в основі яких любов, воно лишилося.
Як би прикро не було, із плином часу психіка людей апаптується до воєнної реальності для виживання. У команді «Кормотеху» відмічають, що збирати допомогу стає важче, як і викликати співчуття в людей, які щодня бачать страшні новини. Попри це вони надалі докладають максимум зусиль, щоб довести — гуманне ставлення до тварин є показником зрілості суспільства, каже Аліна:
— Нас два роки регулярно запитують: «Та як ви так допомагаєте тваринам, якщо потрібно допомагати людям?». На що ми відповідаємо, що на часі рятувати тварин, тому що це наш тест на людяність насправді. І якщо ми провалимо цей тест з тваринами, то рано чи пізно ми його і з людьми провалимо.
Допомагати притулкам і зооволонтерам
У час війни працівники «Кормотеху» неодноразово брали тварин на перетримку. Ростислав згадує, як переїжджав цілий котячий притулок за кордон. Тоді в офісі було більше 40 котів. Внаслідок російсько-української війни бізнес поставив амбітну ціль — обʼєднати зусилля, щоб комплексно допомагати тваринам. З цієї ідеї розпочалася благодійна ініціатива Save Pets of Ukraine, мета якої — рятувати в катастрофі і дієво реагувати на потреби тварин.
На початку вторгнення «Кормотех» сформував оперативний штаб допомоги у Львові. Там цілодобово опрацьовували заявки, продумували логістику й видачу гуманітарних вантажів для зооволонтерів і притулків.
У перший місяць широкомасштабної війни компанія виділила 200 тонн корму власного виробництва для допомоги тваринам по всій Україні. Корм також роздавали на залізничному вокзалі у Львові та передавали прикордонній службі, яка віддавала його тим, хто евакуювався зі своїми чотирилапими. Аліна наголошує, що за останній рік 5 % від усього споживання кормів в Україні стали гуманітарними, себто від благодійних організацій. Обсяги спрямованої на допомогу продукції почали рости. Відтак, у команди зʼявилася ідея створити ланцюг допомоги із залученням міжнародної спільноти.
У 2022 році «Кормотех» заснував міжнародний фонд U-Hearts, який став збирати кошти від донорів з усього світу для гуманітарної допомоги українським тваринкам. Компанія підтримує ініціативу адміністративно, фінансово, а також комунікаційно. Аліна розповідає, що за 2 роки повномасштабної війни команда залучила 5,4 мільйонів доларів допомоги від міжнародних партнерів:
— Завдяки такому глобальному ланцюжку допомоги, прозорому звітуванню, ми маємо довіру від донорів. […] Збір допомоги, фандрейзинг, він сьогодні ефективний і неможливий без сторітелінгу, без розповіді. […] Ми є голосом українських тварин у світі. Ми розказуємо їхні історії. І ці історії допомагають нам достукуватись до сердець наших міжнародних помічників.
Станом на травень 2024-го створена «Кормотехом» система допомоги складається з мережі координаційних центрів по Україні. Кожен із 16 центрів має власний склад, куди компанія постачає корм, а також різну ветеринарну підтримку. Заявки на допомогу можна подати через спеціальну форму на сайті Save Pets of Ukraine.
Після підриву росіянами Каховської ГЕС команда тримала звʼязок із волонтерами, які працювали у доступній для українців зоні підтоплення. Ще у перший день катастрофи в той регіон передали близько 10 тонн корму. Також компанія надавала інші потрібні речі для евакуації тварин, які опинилися під загрозою загибелі, як-от амуніцію, переноски, лежанки.
Фото: Юрій Стефаняк.
За рік після початку повномасштабного вторгнення Save Pets of Ukraine зібрали історії людей і тварин, яким вдалося допомогти під час виїзних місій. Вони стали основою книжки, завдяки якій про ініціативу дізналися ще більше людей, у тому числі й з-за кордону. За словами Аліни, це сприяло залученню коштів для підтримки України:
— [Потрібно] стукатися постійно в серця міжнародної аудиторії і нагадувати їм, що в Україні гинуть тварини, гинуть люди, що тут триває війна, якої не було з часів Другої світової. […] Бути рупором українських тварин у світі — це зараз наша така емердженсі (нагальна. — ред.) місія в часи війни.
Фото: Юрій Стефаняк.
Ще один комунікаційний інструмент — мультиплікаційні відео з історіями порятунку тварин, які виходили у співпраці з виданням позитивних новин «ШоТам». Відео транслюють повідомлення про те, що варто залишатися людяними і бути підтримкою для слабших. Аліна зазначає, що за даними їхнього дослідження значна частина безпритульних тварин під час війни — це ті, кого покинули люди під час евакуації. Такою ж була перша історія у проєкті, пригадує жінка:
— Вона була про песика Ноя, якого врятувала волонтерка, що співпрацювала з нашою Save Pets of Ukraine в Херсоні. Його залишили просто хазяїни на подвірʼї. Коли пес застрибнув в човен, він вив, не хотів іти, дивився туди в дім, тобто всім своїм виглядом він показував, що там ще хтось є. І вони тоді повернулися назад і знайшли ще двох собак там.
Ініціатива Save Pets of Ukraine має кілька цільових проєктів. Приміром, є програма «Патронаж притулків». Її мета — підсилити спроможність притулків для підтримки тварин, а згодом прилаштувати їх до люблячих родин, розповідає Аліна:
— Ми провели дослідження стану притулків в Україні в грудні 2022 року, опитали дуже велику базу притулків про їхні потреби, про проблеми, з якими вони стикаються. І побачили дуже вражаючі для себе цифри, що внаслідок повномасштабної війни в деяких притулках, які ближче до лінії зіткнення, кількість тварин виросла чи не вдвічі.
Щоб успішно забезпечити прилаштування тварини, потрібно спростити процес для майбутніх петперентів. Лікуванням і вакцинацією не обійтися. Важливо оформити усі необхідні документи, надати запас корму та розповісти про догляд і взаємодію з новим другом. Саме з цим допомагає програма «Патронажу», каже Аліна, посилюючи спроможність притулків і створюючи довготривалий позитивний вплив:
— Ми взяли десь кілька десятків притулків під опіку таку комплексну. Ми виділяємо ряд тварин в цих притулках, надаємо їм повний спектр послуг ветеринарних, даємо повне спорядження: переноски, ліжачки, наприклад, корм на перший час. Тварин вакцинують, лікують, стерилізують, чіпують і ми їм шукаємо домівки. Вони приходять в нову родину з повним таким «бейбі-боксом», готові повністю до нового свого прекрасного життя.
Бейбі-бокс
Англ. baby box — набір необхідних речей для новонародженої дитини.Шукають сімʼї для тваринок через іще одну ініціативу «Кормотеху» — Look for Paws. Оголошення про безпритульних тварин надсилають волонтери, зоозахисники зі всієї України або небайдужі люди, які знайшли покинутого чотирилапого на вулиці. «Кормотех» прагне зʼєднувати чотирилапих із новими сімʼями не через жалість, а через інтерес до особистості і характеру тварини. Аліна розповідає, що завдяки фотосесіям та емоційним історіям команді вдається розкривати особливості чотирилапих і зацікавлювати потенційних власників:
— На мій погляд, ця ініціатива є одною із найефективніших ініціатив з адопції в Україні, тому що з 2000 повідомлень, які розміщені були за 2 роки на платформі, ми маємо майже 1100 прилаштувань вже. Тобто більше 50 % тварин знаходять свій дім і це дуже крутий результат.
Люди, які не можуть взяти до себе тварину на постійне проживання, часто приходять у притулок, аби вигуляти чи попіклуватися про неї. У час війни спілкування з тваринами є особливо терапевтичним, бо тактильний контакт і перебування поруч із пухнастими компаньйонами дає позитивні емоції. Щоб взаємодія була комфортною для обох сторін, каже Аліна, Save Pets of Ukraine розробив для волонтерів інструкцію «Як допомагати тваринам у притулках»:
— Для мене, наприклад, був цей інсайт, що одна з найбільших потреб притулків — просто в робочих руках, у волонтерах. І ми почали таку хорошу пропаганду цієї ідеї, що будь-хто може прийти в притулок і допомогти. […] Можна прибирати в вольєрах, наприклад, щось ремонтувати, гуляти [із тваринами]. Що завгодно, в чому є потреба у команди притулку. І це насправді дуже крута річ, потенціал якої, я думаю, ще ми будемо відкривати для себе дуже довго.
Зараз Save Pets of Ukraine продовжує успішно працювати та є однією з найбільш впізнаваних ініціатив, що допомагає тваринам в Україні. Масштабну підтримку отримали і завдяки міжнародним профільним виставкам, де представляли ініціативу. Як згадує Ростислав, більшість учасників віддали продукцію зі своїх стендів для українських тварин. Частину зібраної допомоги привезли у притулки Львова, з якими віддавна співпрацює бізнес.
Підтримувати «Домівку врятованих тварин»
Так, одним із однодумців «Кормотеху» в розвитку культури ставлення до тварин є львівське комунальне підприємство «Лев». Компанія підтримує їх, організовуючи виїзні ветеринарні й стерилізаційні місії, забезпечуючи кормом чотирилапих. Окрім вдалої співпраці з муніципалітетом, надійним партнером є «Домівка врятованих тварин». Засновник притулку Орест Залипський прихистив понад 1500 тварин, включно з дикими. За його словами, Save Pets of Ukraine повсякчас дбають про створення гарних умов для врятованих тварин. Приміром, під час морозів тваринам потрібні були теплі будиночки, адже деякі вольєри відкриті. Тож спільно з американським фондом ініціатива Save Pets of Ukraine передала будки, де можуть зимувати собаки, лисиці, єноти.
Аліна пригадує, що її перший візит в «Домівку» був після підриву на Каховській ГЕС. Евакуйованих тварин тоді було надто багато — кожна з них потребувала соціальної та ветеринарної підтримки. На думку жінки, спілкування з твариною наснажує і додає сил. Водночас їй складно усвідомлювати, що допомогти усім не вдасться:
— Це був якраз такий момент катарсису, знаєте, коли я будувала собі емоційні барʼєри якісь, щоб не переживати, не пропускати це через себе, але коли ми зайшли в карантинну зону, де були якраз котики, яких щойно привезли (вони мають відбути 2 тижні карантину обовʼязково). І там було одне кошеня, яке надзвичайно хотіло зі мною гратися. Воно стрибало прямо на ці скляні дверцята карантинного боксу. Видно було, що я його дуже привабила. І я ревіла просто в три потоки, тому що мені хотілося забрати всіх. Просто всіх.
У «Домівці врятованих тварин» живуть не лише тварини, а й птахи, яких евакуювали із зоопарків чи екопарків. На жаль, частина з них вже не зможуть жити в дикому середовищі через травми, тож притулок став їхнім новим домом. Орест ділиться однією з операцій, коли беззахисних тварин рятували від обстрілів. У травні 2024-го, каже чоловік, вже буде півтора року як вони живуть на утриманні благодійників:
— Ми мали таку дуже велику евакуацію — це 171 тварина з Запорізького дитячого зоопарку. При «Укрзалізниці» був невеликий зоопарк, який вже не фінансувався 2 роки. Тобто цей зоопарк виживав як міг. А потім вже, коли лінія фронту приближувалась, і Запоріжжя постійно обстрілювали, цих тварин треба було звідти тимчасово кудись забрати.
Доброчинці з «Домівки» мають безліч історій, як відновлювали постраждалих від недбалості тварин. У притулку можна зустріти носух, єнотів, поні та їжиць. Хтось із них усе життя прожив у фурі; більшість належала до цирку-шапіто, що гастролював Європою. Однак після заборони в Європі використовувати тварин для розваг, цирк просто вивезли за польський кордон, оскільки він був зареєстрований в Україні. Орест каже, що тварин продавали прямо з фури. Тоді ж волонтери зобовʼязалися дати звірям шанс на нове життя та свободу. Але після життя під прицілом дресирувальників тварини спершу не знали, що робити на волі, згадує Орест:
— Поні, коли ти пустив їх пастись, вони не розуміли, що відбувається. Якщо піднімав ти руку, то він одразу ставав на задні ноги, виконував якісь циркові вказівки. Потім за близько пів року вони перевчались того, що їх ні до чого не змушують насправді. І вони поступово адаптувались до того, що можуть жити просто в своє задоволення.
За час повномасштабної війни у притулку на перетримці було понад 7 тисяч собак. Деяких із них вдається прилаштувати до нових сімей за кордоном чи в Україні, інші ж залишаються в «Домівці». Так в одному з вольєрів живе пухнастий собака з Харкова на імʼя Купер. Він майже 2 роки в притулку, адже через недовіру собаки до сторонніх людей прилаштувати його складно. Орест пояснює, чому вольєр Купера найміцніший серед тутешніх:
— Він дуже боїться грому, тобто якихось вибухів. Влітку, коли бувають сильні грози, наші доглядальники забирають його додому. Через те, що він починає розносити вольєр. Намагатися десь сховатися. Втекти.
Доглядальники притулку помітили й дивну поведінку собаки вночі та підозрюють, що песик втратив сімʼю під час війни, ділиться Орест:
— Коли він (Купер. — ред.) йде до когось на ніч додому, він кожної години приходить і тицяє носом [у людину]. Перевіряє, чи все добре. І ти мусиш проснутись, сказати: «Купер, все окей, все добре». Погладити. Ми маємо підозру, що, можливо, його власники загинули.
Орест підкреслює, що собаки, як і люди, мають різні характери. Тож важливо підібрати пару так, аби тварина й людина стали найкращими компаньйонами. Аліна додає, що ця взаємодія відкриває можливості для обох сторін, адже турбота про живу істоту додає надії у важкі моменти. Зокрема, за словами жінки спілкування з тваринами допомагатиме людям, які пережили травму чи досвід війни:
— Йдеться про повернення до можливості повноцінного тактильного контакту, про емоційну близькість, тому що тварини — це завжди про неймовірну емоцію. Це про обовʼязки і ритуали, тому що тварина вимагає певної уваги, певних дій по відношенню до себе, особливо коли ти береш її в родину.
Спільна мрія для України
У 2024-му «Кормотех» налічує понад 1300 працівників у 5-ти країнах світу. Та все ж у команді відбулися суттєві зміни. При вході в офіс висить блакитно-жовтий стяг із різними підписами. Аліна називає його однією з найвартісніших реліквій, адже він підписаний колегами, які пішли у військо, щоб захищати Україну. Компанія підтримує їх, виплачуючи заробітну плату й зберігаючи робочі місця. Жінка розповідає, що близько 60 колег воюють в лавах ЗСУ, проте у 2024-му, на жаль, були втрати:
— Буквально в пʼятницю ми отримали звістку про те, що один із наших колег мобілізованих загинув на Донеччині. До цього, в січні, ми отримали звістку про загибель ще одного колеги. Ця зима виявилась у нас, на жаль, важкою на втрати.
Цього року «Кормотех» відзначав свій 20-й ювілей, на якому робили ретроспективу шляху (із чого все починалося та як розвивався спершу невеликий сімейний бізнес). Найемоційнішим моментом у цей день, згадує Аліна, стало відеозвернення колег, які записували вітання з фронту:
— Це, певно, був один із найбільш хвилюючих моментів нашого свята, тому що все те (здобутки за останні роки. — ред.), воно можливо завдяки нашим колегам, які воюють.
Виклики супроводжують бізнес щодня, доки продовжується війна, акцентує Аліна. За її словами, українці зараз проходять олімпійський марафон, який доведеться ще бігти тривалий час:
— Головний наш виклик — це те, що наш ворог лишається поряд. […] Найбільший виклик — це відновлювати ресурси, які нам доведеться витрачати ще дуже-дуже довго. Це й емоційні ресурси, і фізичні наші ресурси. Виклик — це так само невизначеність. Ми можемо будувати найамбітніші плани, ми можемо розробляти найдосконаліші бізнес-стратегії для їх досягнення, але всі вони не будуть нічого варті після одного обстрілу.
Ростислав міркує про те, як війна перевернула реальність українців, але водночас показала нашу життєстійкість. Попри всі історичні перипетії за 33 роки відновленої незалежності, наше суспільство невтомно виборює свою свободу. Чоловік впевнений: коли ми обʼднані, нам під силу перемогти ворога:
— Я пишаюсь витривалістю українців. Я пишаюсь вільнолюбністю українців. Я пишаюсь вмінням українців згуртуватися в період тяжких справ. І не пишаюсь, коли трошки розслабляються, то всі починають знов між собою сваритись. […] Україна переможе, тому що українці цього хочуть. Тому що в нас немає іншої можливості. Наша країна одна. Тому ми тут будемо завжди, ми тут залишимось.