Агенти крові. Розвивати свідоме донорство в Україні

Коли людина потрапляє в аварію, хворіє на рак, готується до пологів чи операції, вона майже завжди потребує крові. Кров не конче знадобиться, але без неї можна померти. Тільки в Національному інституті серцево-судинної хірургії імeні Миколи Амосова щороку під час майже трьох тисяч операцій використовують компоненти крові, і потребу всіх пацієнтів донаціями родичів не закриєш — допомагають донори. Проте донорів нашій державі бракує: якщо для розвинених країн нормою є 33 донації на рік на 1000 жителів, то в Україні їх 12. Щоб ситуація змінилася, потрібен один регулярний донор на 10-поверхівку, вважають в громадській організації «Агенти крові», яка пропагує регулярне, свідоме та безоплатне донорство через чергування в центрах крові, мистецькі події та партнерські проєкти.

По середах ми в «Охматдиті»

Історія «Агентів крові» почалася наприкінці 2013 року, під час Революції Гідності, коли Олена Балбек, майбутня засновниця цієї громадської організації, шукала донорів крові для родички: дівчинці був потрібен тромбоконцентрат (концентрат тромбоцитів, отриманий із цільної крові) від 30 людей. Тоді Олена зрозуміла, як складно організувати процес: знайти донорів, роз’яснити людям правила підготовки, призначити дату донації, простежити за здоров’ям донора після неї. Події в політичному житті країни додатково ускладнювали процес: жінка згадує, що напередодні дня донації донор міг написати, що йде на Майдан і не знає, чи вийде на зв’язок наступного ранку.

Тоді Олена замислилася про створення постійної бази донорів, які могли б підстрахувати в критичний момент. У серпні 2015 року вона, розуміючи потребу та процес здачі крові, стала кимось на зразок адміністратора, посередника між донором крові та закладом, який її приймає. Почала раз на тиждень, щосереди, чергувати в Національній дитячій спеціалізованій лікарні «Охматдит» (тому ініціатива спочатку називалася «Середи в Охматдиті»): зустрічала донорів, проводила їх до кабінету, чекала разом з ними в черзі, писала про донорство у фейсбуці. На прохання здати кров зреагувала архітекторка Ксеня Савченко, з якою Олена тоді не була знайома:

— Уже наступного разу вона сказала, що хоче зі мною волонтерити і запропонувала поділити середи. Потім ще хтось доєднався. Ми реактивно виросли за шість років, не залучаючи волонтерів, — вони самі приходили до нас.

Олена хотіла почергувати кілька разів, щоб показати, що можна зробити процес донації легким та зрозумілим, і на цьому закінчити — аж ніяк не планувала проєкт на шість років. Але через місяць, коли активістка вже думала перемикатися на якусь іншу діяльність, її стримали запитання знайомих про наступне чергування. Відтоді «Агенти крові» (так називається організація з літа 2020 року) не пропустила жодної середи з донорами.

Ініціатива довго залишалася в межах «Охматдиту» і щотижневих чергувань, хоч швидко переросла себе. Зараз «Агенти крові» — громадська організація, і волонтери, крім «Охматдиту», тепер регулярно чергують у київському Інституті серця, в Національному інституті серцево-судинної хірургії імені Миколи Амосова та на Одеській обласній станції переливання крові.

Агенти на місцях

Зараз в команді «Агентів крові» близько 40 людей: амбасадори донорства, які чергують в центрах крові, і операційна команда, яка забезпечує комунікацію, проєктну та організаційну діяльність. Обидві команди рівнозначні, говорить Олена Балбек:

— Організація розвивалася, як живий організм, і люди доєднувалися саме тоді, коли були потрібні. Я не дуже вірю в символи чи знаки, але так насправді і ставалося.

Запис на здачу крові відбувається в кілька етапів. Це робиться у телеграмі через чат-бот «Агент Крові Плазма». Під кожен день донації волонтери створюють чат, локації продумують на місяць уперед. Людина в чат-боті вибирає зручну дату, і координатори за кілька днів до дня донації надсилають їй інформацію щодо підготовки, а в день забору крові волонтери зустрічають донорів на локації.

— Зазвичай чергують одна-дві людини. Вони вже знаходяться в центрі крові, їм можна поставити запитання. Так людині емоційно простіше заходити і налаштовуватись на донацію. Ми супроводжуємо, розказуємо історії під час очікування. Сам процес кровоздачі швидкий, але підготовка, аналізи крові, очікування результатів, черги — усе це займає близько години, у цей час можна якраз дізнатися про донорів більше.

Після процедури «агенти» дарують донорам заохочувальні дрібнички від партнерів, піни (значки, які кріпляться до одягу за принципом сережок-пусетів) із серії «Клітини крові та бактерії» та пригощають печивом. А ще просять донорів заповнити анкету зворотного зв’язку — щоб удосконалювати чергування.

Культура свідомого донорства

Засновниця організації пояснює, що зараз українська система донорства зазнає змін: у Радянському Союзі донорам платили, а тепер — ні, тому потрібно пояснити людям, навіщо ділитися кров’ю безоплатно. «Агенти» популяризують регулярне та свідоме донорство крові — коли людина робить донацію через свої переконання.

Найскладніше — це привчити людей здавати кров незалежно від того, чи потребує цього конкретна людина, каже Олена. Зазвичай люди реагують, коли бачать такі запити або щось стається в родині, — тоді ці проблеми переважно можна закрити найвужчими колами сім’ї або друзів. Однак, якщо говорити про операції на кшталт пересадки серця, трансплантації кісткового мозку, про лікування онкологічних захворювань, ушкодження після аварії — тобто коли крові потрібно багато — тут питання найвужчим колом не закрити, треба йти до ширшої аудиторії. І тоді система донорства крові має працювати як годинник. Тому бути донором — це не лише про допомогу окремим людям, які опинились у скруті: донорство розвиває соціальну відповідальність у громадян в цілому, якщо вони правильно проінформовані і впевнені у безпечності цієї процедури.

— Чому ми топимо саме за безоплатне і свідоме донорство — бо людина, яка розуміє, що це для неї, знає, коли наступного разу може прийти, вона свідомо залишає свої контакти в центрі крові і розуміє, що ми можемо її визвати.

Прогрес у питаннях безпечності та доступності крові в багатьох частинах світу поки що відбувається повільно. За інформацією ВООЗ, цей прогрес здебільшого обмежується розвинутими країнами: зі 118 мільйонів донорів крові у світі 42 % живуть у країнах з високим рівнем доходу, де мешкає всього 16 % населення світу. До прикладу, в Іспанії всіх громадян, туристів та резидентів забезпечують кров’ю на стовідсотково безоплатній основі. Кожен регіон країни самостійно збирає та розподіляє кров, щоденно в кожному регіоні донорів приймають по 10 кровомобілів (машина, обладнана для транспортування крові). В Ізраїлі левову частину крові також збирають кровомобілі. Вони зупиняються в місцях, де скупчується багато людей, і одночасно донацію можуть зробити до чотирьох осіб, залежно від кількості місць в машині. Це пришвидшує процедуру забору крові й «рекрутингу» нових донорів. Так збирають 77 % крові, а 23 % здає армія Ізраїлю. Усі донації безоплатні — і для донорів, і для реципієнтів.

В Україні теж є успішні приклади волонтерських та благочинних ініціатив задля покращення процесу донації. Так, 2017 року лікарю-трансфузіологу Ростиславу Зауральскому та команді благодійного фонду «Клуб Дивосвіт» за два місяці вдалося зібрати понад пів мільйона гривень на перший в Україні кровомобіль для надання невідкладної домедичної допомоги в зоні АТО. Коли надходить запит від лікарні на донорську кров чи її компоненти, кровомобіль оперативно комплектують і відправляють на локацію. Кров надають переважно Кременчуцька та Харківська обласні станції переливання крові.

До популяризації донорства долучилися і українські спільноти байкерів. «Moto Helpers Dnipro» — громадська організація, що діє в Дніпрі з літа 2020 року. Волонтери закупили термосумки для перевезення крові та уклали договори з місцевою станцією переливання крові та Центром матері та дитини. Серед мотопомічників є й лікарі цих медзакладів, які вирішили покращити ситуацію з доступністю крові в місті, адже до цього в Дніпрі не було окремої служби доставки і лікарям часом доводилося забирати плазму чи елементи крові машиною. На мотоциклах кров доїжджає до людей швидше, аніж на авто — за 15 хвилин. У Києві схожу ініціативу реалізують з кінця 2019 року волонтери з «Мотохелп»: терміново доставляють компоненти крові по Києву та області. За 2020 рік столичні волонтери-байкери зробили 208 виїздів, подолавши понад 25 000 кілометрів.

Фундація #Вартожити — ще одна спроба змінити на краще систему охорони здоров’я в Україні. Тут опікуються підтримкою паліативних пацієнтів, а також організовують День донора Red Brunch у Вінниці та Києві (якій планують масштабуватися на всю Україну). Ініціатива є продовженням проєкту «Я, Ніна» журналістки Яніни Соколової, яка перехворіла на рак і зсередини знає проблему нестачі донорської крові.

Сайт ДонорUA забезпечує українців інформацією про донорство: на ньому серед іншого можна ознайомитися з процедурою здачі крові, довідатися про іноземний досвід розвитку системи донації, про користь і нюанси донорства. Це система рекрутингу донорів крові, яка діє з 2015 року. Тут публікують всі необхідні дані, сюди можна звертатися з запитаннями, а також знайти перелік пунктів забору крові у своєму місті.

Тему донорства активно обговорюють по всьому світу. Втім, запити в кожній країні різні. Олена пояснює, що успішний закордонний досвід потребує модифікацій для українського суспільства.

— В Україні специфічна ситуація через те, що ми відходимо від платного донорства і в нас є питання стосовно здоров’я нації: хто може бути донором крові. Є питання щодо стану лікарень: чи захоче донор добровільно туди приходити.

Тому «агенти крові» відштовхуються більше від особливостей української системи донорства, ніж від світового досвіду. На думку засновниці «Агентів крові», спочатку варто навчити центри крові комунікувати з донорами, адже українська система донації повинна тримати курс на сталу, робочу базу в кожній лікарні та в кожному центрі крові. Тому треба навчитися правильно заявляти про ці запити тоді, коли кров найбільше потрібна:

— Кров — дуже специфічний ресурс, який не можна заготовити наперед. Це ніби ви їдете з Києва до Закарпаття і хочете заправити машину, щоб вистачило пального на весь маршрут. Але вам не вистачить, треба буде дозаправлятися. Те саме відбувається в центрах крові. Вони би хотіли на рік вперед заготовити собі кров, але не можуть.

По-перше, центри обмежені в ресурсах. По-друге, компоненти крові довго не живуть: термін придатності деяких обмежений 24-ма годинами. Тут усе залежить від запиту, надлишкової крові в центрах не має бути. Центри стараються розподіляти обсяг крові рівномірно на весь рік, але це складно. Тому регулярні донори такі цінні. Олена називає героями людей, які можуть відгукнутись на прохання про допомогу та свідомо залишають свої контакти в центрах крові, і вважає, що потрібно розвивати формат регулярного донорства:

— Систему крові треба будувати на мотивації, відштовхуючись від настрою людини та забуваючи, наскільки можливо, про термінові запити. Коли ми реагуємо лише на точкові потреби, то здаємо кров конкретній людині, але потім не повертаємось.

Сімдесят відсотків людей здають кров лише раз у житті, серед них багато тих, хто приходить на запит (таких донорів називають замісними). Систему крові на цьому не побудувати, вважає засновниця організації, тому «агенти» роз’яснюють важливість регулярного донорства та прагнуть повернення донорів, якщо донація пройшла легко. «Агенти» розповідають про процес забору крові, відповідають на запитання, комунікують з потенційними донорами в соцмережах. А для реагування на термінові запити сформували достатню базу регулярних донорів.

— Ми впевнені, що кожна порція крові, яка надходить в центр, рятує життя. Порцію крові розподіляють на три частини, тому прийнято казати, що одна донація — три врятованих життя. За шість років це насправді тисячі і тисячі життів. За шість років ми зібрали більше 4 000 літрів крові.

Окрім чергувань. Ініціативи «Агентів крові»

Через рік після чергувань в «Охматдиті» Олена Балбек зрозуміла, що з центрами крові потрібно налагоджувати стабільну комунікацію. Тому тепер «Агенти крові» — це не тільки чергування. Волонтери вчать лікарні спілкуватися з донорами (наприклад, тепер центри крові надсилають подячні есемески донору, коли реципієнт отримує його кров), працюють над популяризацією донорства загалом, проводять корпоративні Дні донора.

Корпоративне донорство

Проєкт «Корпоративний День донора» «Агенти крові» реалізують спільно з Національним інститутом серцево-судинної хірургії імені Миколи Амосова: разом відвідують офіси компаній для забору крові. За рік в інституції виконують понад сім тисяч операцій на серці, третину з них — з використанням елементів крові, розповідає Олена Балбек. Тому запит на кров у цій лікарні великий. Коли співробітники компанії (їх має бути понад двадцять) виявляють бажання здати кров, «Агенти крові» беруть на себе роль посередника між компанією та центром крові: організовують процес, опитують донорів, дарують подарунки — а медперсонал закриває операційну частину заходу. Корпоративні Дні донора «Агенти крові» почали проводити 2018 року (до речі, однією з таких компаній була MacPaw).

Олена розповідає, що перевага таких акцій — широке охоплення: в компанії можна ознайомити з темою від 20-ти до сотні людей одночасно. Крім того, навколо таких івентів збираються зацікавлені люди, тож вони можуть планувати наступні спільні донації через пів року або через рік і так допомагати центрам крові спланувати потік донорів:

— Донорство — це складна справа. Часом легше поділитися грошима, ніж знайти час і віддати частину своєї крові, відмовитися від звичайного життя навіть на три дні. І ми дуже пишаємося, що маємо партнерів, які можуть налаштувати свою команду на перший крок.

Практикувати корпоративні Дні донора надважливо, додає Олена, адже в офісі, у звичній і комфортній атмосфері, більше шансів отримати позитивний досвід від процедури, а тому зростає ймовірність, що донор повернеться.

Кров чарівна

Інший проєкт «Агентів крові» у співпраці з Інститутом Амосова — «Кров чарівна». Щочетверга протягом грудня 2020-го — лютого 2021 року відомі фотографи знімали донорів одразу після процедури. Щоб проєкт був цілісним, усі фотографії об’єднали спільним елементом — гемаконом:

— Ми вигадали символ цього проєкту — гемакон, Це ємність, в яку збирається кров. Однак в нас вона залита не червоною кров’ю, а фіолетовим глітером. Таким чином ми хотіли сказати, що кров насправді чарівна, магічна.

Першого грудня 2021 року фотопроєкт стартує у Інституті Амосова і триватиме 13 четвергів поспіль — до кінця лютого 2022 року.

Олена іронізує, що єдиний день, коли всі згадують про донорство і в «Охматдиті» з’являється черга з журналістів — 14 червня, День донора. «Агенти» ж вирішили розповідати про свято довше і тому навесні 2020-го організували конкурс постерів. До нього залучили ілюстраторів, що мали завдання розповісти про абстрактне і не надто приємне донорство мовою метафор та візуальних символів. Зібрали близько 300 робіт ілюстраторів з усієї України. Медпрацівники Інституту Амосова, де й проходила виставка, персонально вибирали роботи, які хотіли повісити на стінах центру крові. Така залученість багато важить для волонтерів. Роботи учасників конкурсу можна переглянути в інстаграмі або придбати каталог з усіма постерами.

Сімнадцять значків

— Ще базофіли в нас мають бути. О, базофільчики! Тромбоцит теж прикольний.
— Ага, найважливіший з них всіх, так?

Такі розмови можна почути в чергах донорів крові. Йдеться не буквально про клітини крові — це Софія Телішевська, відповідальна за комунікації в команді «Агентів крові», розповідає донорам, які вперше здають кров, про фірмові значки. Ідея дарувати донорам піни після здачі крові прийшла Олені на початку 2015 року:

— Мені на фейсбук написала ілюстраторка Даша Урвачова. Сказала, що в мене класний проєкт, але бракує якогось подарунку. Що треба зробити пін краплі крові і дарувати донорам.

Оскільки Олена обстоює ідею регулярного донорства, то розуміла, що однакові піни донору не потрібні. Тоді з’явилась ідея створити систему заохочення для «своїх» людей та новоприбулих донорів — вирішили намалювати клітини крові. Отже, Даша знайшла «портрети» восьми клітин крові під мікроскопом і намалювала їх. Проте через кілька років дуже багато людей зібрали всю колекцію — і її розширили дев’ятьма бактеріями.

— Тепер це колекція з 17 клітин крові та бактерій. Є в нас такі донори-рекордсмени, які зібрали всю колекцію!

Мобільний додаток для донорів

Ще одна ініціатива «Агентів крові» — додаток для донорів Donor app, який має спростити комунікацію з центрами крові та полегшити роботу волонтерів. Його розробляє IT-компанія EPAM.

Проєктна менеджерка зі створення донорського додатка Анастасія Гибаєва пояснює ціль додатку — допомогти донорам-новачкам, а також замісним донорам перейти в категорію регулярних донорів крові чи її компонентів. Додаток нагадує про наступну донацію, роз’яснює етапи підготовки та відновлення після донації, а головне — підтримує зв’язок із донорами між візитами до центрів крові.

— Це насправді дуже важливо, тому що центри крові втрачають зв’язок із донорами-новачками і не знають, як їх залучити наступного разу. Також додаток допомагає донорам, які вперше здали кров, зробити це наступного разу через нагадування.

В організації сподіваються, що планування наступних донацій на рік вперед через застосунок допоможе лікарням регулювати потік донорів: вони зможуть надсилати свої запити, адже щоразу потрібні різні групи крові, тому якщо певної групи забагато — донора можуть не прийняти.

Додаток важливий для донорів ще й через геймифікацію, додає Олена Балбек. Очікування в черзі є найнуднішим етапом процесу донації, тому вирішили зробити щось на кшталт розваги з освітньою метою. Реліз додатку попередньо планують на кінець 2021-го — початок 2022 року.

У колаборації з іншою компанією-розробницею — VOKI Games — «Агенти крові» випустили ще один проєкт. Це комікс, де через взаємодію персонажів (один з яких — плазма крові) розповідається про донорство. Олена з Софією разом продумували деталі історії, навіть сперечалися щодо мовлення дійових осіб:

— Вона (Софія), наприклад, в коміксі нашим персонажам вкладає слова дуже літературні, як пишуть в книжках. А я переписую їх під якийсь розмовний сленг.

Ідея реалізувати щось схоже виникла в організації давно, однак не було розуміння мети коміксів. Тепер через продаж коміксів «Агенти крові» збирають кошти на виготовлення пінів-подарунків донорам.

Процес донації часто є незрозумілим, особливо що стосується комунікації між центрами та донорами, каже засновниця організації, хоча загалом люди вже ліпше знайомі з донорством: сьогодні ставлять менше запитань, які сигналізують про наявність певних упереджень на зразок «А ми не заразимось раком крові, якщо здамо кров?» Якраз завдяки цікавим ініціативам, інтерактивним форматам та дружньому ставленню організації вдається доносити знання про донорство:

— Україна для мене — це майданчик швидких і унікальних змін. Я їх бачу, може, тому, що в мене є перевага спілкуватися з людьми, які ці зміни втілюють, але насправді, мені здається, є дуже мало місць у світі, де відбувається щось подібне. І бути свідком цього надцікаво, тому для мене Україна — це такий унікальний майданчик нових змістів, нових систем, нового життя.

Як стати донором крові

Хоча в Україні та світі є тенденція до нестачі донорської крові, насправді не всі люди повинні бути донорами. Олена Балбек пояснює, що ВООЗ рекомендує країнам певні квоти на донорів, у межах 20–30 осіб на 1000 людей, адже кров — дуже непостійний ресурс, і щомісяця в центрах крові запит на різні групи крові різний. До того ж зазвичай кров неможливо зберігати довго і у великій кількості. Якщо людині підходить донорство, добре планувати донацію раз на рік чи на пів року. Активістка радить вибрати собі спеціальний день для кровоздачі:

— Придумайте собі якийсь день: або свій день народження, або Новий рік. Якраз на Новий рік ідеально ходити, бо ніколи немає черги. Робити це регулярно, незалежно від того, чи є якісь запити в соціальних мережах. Цим ви дуже допоможете системі крові та кожному центру.

Підготовка до здачі крові відбувається в кілька кроків. Перший — перечитати протипоказання, абсолютні та тимчасові. За наявності певних захворювань людина ніколи не зможе стати донором (це абсолютні протипоказання). Цей список хвороб, про які донор, можливо, ніколи не чув, треба один раз перечитати і не знайти себе в ньому.

Наступний крок — дізнатися про тимчасові обмеження: після операції, візиту до лікаря, татуювання, подорожей. Це обмеження, які допомагають донору легше пройти донацію.

Далі — записатися на донацію. Найкраще обрати найближчий центр крові, до якого легко дістатися, щоб в разі потреби туди повернутися. Можна прийти до центру разом з волонтерами «Агентів крові». У Києві вони чергують щовівторка, щосереди та щочетверга, в Одесі — щосереди. Можна долучитися до корпоративного Дня донора, піти з другом або з кимось, хто вже здавав кров.

Далі потрібно підготуватися: кілька днів не вживати жирної, смаженої, копченої їжі, яєць, молочних продуктів, алкоголю. Також треба відмовитися від спортивних навантажень, добре висипатися, у день донації поснідати та приїхати на місце з паспортом (відповіді на поширені запитання про донорство можна прочитати тут). Олена дає два застереження:

— Беріть із собою книжку, комп’ютер, зарядне. Налаштуйтесь на те, що, можливо, потрібно посидіти в черзі, це нормально. Швидко вас, на жаль, ніхто не зможе обслужити.

Друге застереження — важливо бути готовим отримати відвід. Перед кровоздачею донору роблять аналіз крові, його обстежує лікар, міряє тиск. Медик може перенести здачу крові на якийсь час, турбуючись про здоров’я донора. Якщо будуть протипоказання, треба зачекати: спочатку полікувати себе, а потім вже рятувати інших.

— Це не погано і не свідчить про ваші недоліки. Лікар, як правило, пояснює цю мотивацію та логіку своїх суджень, і потім ви можете повернутися через певний період. Це робиться для вас. Ми всіх застерігаємо, щоб людина не розчарувалася почути про відвід. Це не страшно!

Фінальний крок — безпосередня здача крові, яка триває десь 10–15 хвилин залежно від артеріального тиску донора. Можна здавати цільну кров, а можна лише тромбоцити або плазму, що забирає більше часу — до 40 хвилин. Тоді весь процес разом з аналізами може тривати близько двох годин.

Волонтерство як психологічна допомога

Дев’яносто відсотків волонтерів організації є донорами крові. Коли засновниця «Агентів крові» провела опитування серед них щодо мотивації, виявилося, що близько половини опинялися в ситуації, коли в найближчому колі знайомих або в сім’ї була потрібна кров. Волонтери усвідомлюють масштаби проблеми, яка є в Україні, і самі регулярно здають кров.

Головний виклик для «Агентів крові» як організації — зрозуміти, як працювати стало й ефективно. Олені важливо не просто бачити ефективність, а й уміти її підраховувати кількістю донорів. Наприклад, коли людина приходить багато разів протягом довгого часу, вважати її одним донором чи кількома? А від чого залежить успіх рекрутингу волонтерів?

Олена будувала роботу волонтерської команди, спираючись на свій досвід проєктної менеджерки, коли люди в проєктах були розкидані по світу й усі працювали онлайн:

— У нас ніколи не було офісу, але ми регулярно зустрічаємося, працюємо на платформі комунікації, в нас є менеджери проєктів. Тобто все налагоджено.

«Агенти крові» — це переважно зайняті і висококваліфіковані люди, додає жінка, які все ж знаходять час на особисте життя, на спорт, на волонтерські ініціативи. Вона називає свою команду найкращою.

Таке волонтерство гуртує країну, адже воно — про мотивацію суспільного договору. Попри те що здати кров може здатись надто прозаїчним чи то неромантизованим у суспільстві процесом, на думку Олени, він показує, що ми існуємо не в вакуумі чи в соціальних бульбашках — спільнота свідомих українців насправді ширша:

— Щоб будувати сильне ком’юніті, треба бути готовими на самопожертву, на допомогу.

Для Олени волонтерство в «Агентах крові» є передусім постійною психологічною допомогою. Каже, через буквальні перемоги в пошуку крові для когось у скруті можна наповнювати особисте життя сенсами:

— Ми живемо в час, коли питання про те, хто ми є, для чого ми є, всі ці рефлексії дуже поширені. На більшість із цих питань моя відповідь — якраз «Агенти крові». Тут реалізується запит на фізичні, явні перемоги, на які я можу спиратися незалежно від того, що відбувається в іншому житті.

Також волонтерство — це реалізація запиту на креативність. Найбільша цінність, про яку Олена говорить в контексті «Агентів крові» — це люди, ком’юніті донорів та команди.

— Соціальні проєкти, подібні до «Агентів крові», дають доступ до найкращих людей нашої країни буквально на дистанції одного запиту, одного тексту в месенджері. І це насправді найцінніше.