Анатолій Бойко оздоблює шкаралупу яйця так, що дивує поціновувачів мистецтва й досвідчених науковців. Митець із Володимира-Волинського, що на Волині, винайшов унікальну техніку прикрашання яєць — він «вбирає» їх у метал, оздоблює дорогоцінним камінням і надає їм незвичайної форми. Майстерність Анатолія давно визнали у світі, однак він хоче, щоб його здобутки й досвід залишилися надбанням українців.
Писанкарство — декоративно-ужиткове мистецтво, що давно стало одним із символів України. Традиція прикрашати яйця різними орнаментами існувала ще в дохристиянські часи, але дослідники вважають, що писанкарство в його сучасному розумінні з’явилося після прийняття християнства. Саме із прийняттям християнства писанки почали виготовляти передусім до Великодня. Віддавна писанка символізує життя, світобудову, а її орнаменти й техніки виконання різняться залежно від регіону.
Крашанки, дряпанки (шкрябанки), крапанки, мальованки — усе це різні техніки виготовлення великодніх яєць. Писанками етнографи називають саме ті, для створення яких використовують віск. А взагалі для декорування яєць використовували й використовують найрізноманітніші природні матеріали: відвари лушпиння цибулі, кори й листя дерев тощо.
За більшовицької окупації Великдень хотіли викорінити з переліку свят, які мають відзначати українці, тому писанкарство було заборонене як «релігійно-шкідливе заняття». Відтак традиція розпису яєць призупинилася майже по всій України. Жителі віддалених карпатських сіл, а також українці Канади та США намагалися зберегти давню традицію. Деякі сім’ї в різних містах, містечках і селах святкували Великдень таємно, ризикуючи життям.
Інтерес до виготовлення писанок відновився у 60-ті роки ХХ ст. Відтоді писанки почали збирати в багатьох музеях. Одне з унікальних місць — Музей писанки в місті Коломия, єдиний в світі музей писанкового розпису. Його колекція налічує понад шість тисяч яєць.
Анатолій. Винайти нову техніку
Анатолій Бойко — майстер, який став відомий на весь світ завдяки своїм винаходам, пов’язаним із оздобленням яєчної шкаралупи. Коли роздивляєшся роботи чоловіка, здається, що йому вдалося перехитрити закони фізики: він обрамляє шкаралупу яєць мереживом із бронзи й срібла, інкрустує різним дорогоцінним камінням і навіть витягує її у спіраль. Через це Анатолія, який живе у місті Володимир-Волинський, звикли називати українським або волинським Фаберже, але митець не любить цього. Пояснює: думати так — усе одно, що вводити себе в оману:
Петер Карл Фаберже
Російський ювелір ХІХ ст., засновник однойменної фірми й династії майстрів ювелірного мистецтва.— Фаберже працював по камінних, дерев’яних яйцях, по металічних. Я ж працюю в традиційних техніках українських по шкарлупі, тільки замість воску і краски я використовую метал.
За фахом Анатолій — різьбяр по дереву. Каже, що володіє сімнадцятьма техніками народного мистецтва. Він малює картини, займається графікою, лозоплетінням, різьбить по дереву та яєчній шкаралупі, вишиває і в’яже гачком. Розповідає, що пробувати себе в ужитковому мистецтві почав іще з дитинства, тому й вагань із вибором освіти не було — отримав диплом за фахом «Різьбярство та художній дизайн» у Дубенському професійно-технічному училищі.
Життя Анатолія кардинально змінила військова служба і участь в бойових діях у Першій карабаській війні. Про ті події чоловік говорить неохоче. Він повернувся звідти інвалідом ІІ групи, тож каже, що минуле все одно нагадує про себе. За словами Анатолія, йому довелося лікуватися десять років, одночасно стараючись заробити на життя. Так опанував робітничі професії, їздив на заробітки в сусідні країни. Митець родом із села Буглів, що на межі Галичини й Поділля, осів у Володимирі-Волинському, на батьківщині його дружини.
Перша карабаська війна
Збройний конфлікт між вірменами та азербайджанцями у 1987–1994 роках, переважно за контроль над Нагірним Карабахом.
слайдшоу
Декорувати яйця почав у 2009 році. Каже, писанкарство його не надто приваблювало, бо писанок уже існує безліч, а йому хотілося створювати щось особливе. Так він якийсь час різьбив по яєчній шкаралупі, захопившись символікою орнаментів трипільської культури. Однак на досягнутому художник-винахідник (як себе називає Анатолій) зупинитися ніяк не міг:
— Я шукаю щось нове, от мій принцип: робити з того, з чого роблять всі, но зробити щось таке, чого ще немає, у якому немає аналогів.
Ідея нової техніки декорування яєць спала на думку Анатолію завдяки одному випадку, який він сприйняв як виклик собі. Якось він гостював у свого давнього друга, якому від покійного батька дісталася у спадок офіційна копія одного з яєць Фаберже. Розглядаючи цей мистецький виріб, товариш по-доброму підчепив Анатолія: «А тобі слабо?»
— І от мене це заїло, розумієте? Я дуже (загорівся). Скільки я перебив яєць! Коли зрозумів, що третя частина вийшла і воно (яйце) оцю натяжку металом видержало, значить, треба шукати, воно вже піде. І от так в мене це мистецтво розвинулось. Зараз я вже працюю в тій техніці десять років, я вже рекордсмен України.
Унікальні витвори мистецтва
Робота над одним виробом у Анатолія триває від декількох днів до пів року. Перш ніж інкрустувати шкаралупу яйця, його треба підготувати. Спочатку на обох полюсах яйця майстер проколює дірочки, через які видуває його вміст. Потім декілька разів миє яйце, вибілює його ззовні і залишає просушуватися два-три місяці. Оздоблювати можна лише гладку поверхню.
Далі — вигадливий і складний процес оздоблення, який Анатолій проєктує в своїй уяві, бо не працює з ескізами. Коли виріб уже готовий, покриває його спеціальним лаком. Митець дуже уважно підбирає матеріали для оздоблення своїх виробів, адже хоче, щоб вони якнайдовше радували людей:
— Коли людина купила річ, а вона за два роки в неї потемніла — це і свій імідж портити, і портити людині настрій.
Анатолій розповідає, що всі винайдені ним техніки оздоблення яєчної шкаралупи — результат кропітких досліджень, і здобуті секрети він поки не відкриває:
— От шкаралупа — це кальцій, кремній і крейда, якщо брати. Я сам досить потужно вивчаю тригонометрію і хімію, тому що без знання цих наук нереально побудувати і все сконцентрувати. По законах фізики і хімії шкаралупу можна лише розчинити, її нереально витягнути. А в мене це виходить.
Митець оздоблює різні яйця: курячі, гусячі, індичі, перепелині й навіть страусині. До речі, страусині замовляє з Арабських Еміратів та Австралії, адже тільки такі придатні для нанесення тонкого візерунка. Анатолій пояснює, що у страусів, яких тримають на фермах, шкаралупа яйця не встигає сформуватися, а біодобавки й спосіб життя тварин впливають на її якість не кращим чином.
Анатолій каже, що яєчна шкаралупа — надзвичайно крихкий матеріал, тому один необачний чи неправильний рух — і робота розсипається, навіть якщо до цього робив із десяток подібних речей.
Для своїх перших виробів Анатолій використовував інструменти, що були під рукою: шуруповерт і шліфувальну машинку для нігтів. Потім назбирав грошей і купив американську ювелірну бормашину.
Цих інструментів вистачало, поки Анатолій не взявся за оздоблення страусиних яєць. Прості свердла їх «не беруть», тільки алмазні. Вирішення проблеми знайшов у кабінеті стоматолога: купує в лікарів алмазні бури або домовляється, щоб забрати їх по бартеру. Деякі деталі та інструменти для роботи Анатолій виготовляє власноруч. Наприклад, спеціальні крючки для знімання підшкаралупової оболонки яйця — зі спиць гоночних велосипедів, бо їхня сталь дуже міцна. Але в арсеналі його інструментів є і імпортні свердла по металу.
Один із винаходів Анатолія — обрамлення яєчної шкаралупи металом. Для цього він використовує і мідь, і високоякісний італійський біжутерний дріт, і навіть срібло. Ковка сріблом по яєчній шкаралупі — один із найбільших здобутків митця. Для інкрустації використовує біжутерію, дорогоцінні метали, каміння Swarovski, порцеляну, бурштинову крихту.
Swarovski
Австрійська компанія, що спеціалізується на виробництві розсипних кристалів, прикрас, ограновуванні дорогоцінних каменів.Метал на шкаралупі фіксує спеціальними смолами, що кристалізуються і мають вигляд скла. Склад цієї субстанції Анатолій також придумав сам. Каже, що він постійно звертається до першоджерел, тобто вивчає не тільки хімічні властивості різних матеріалів, а й намагається дізнатися, як ними користувалися в давнину.
А от процес витягування шкаралупи яйця може тривати більше року. Анатолій надає їй форми спіралі, оздоблює металом і підвішує. Каже, що видовжується вона буквально по долі міліметра, тож цей процес потребує терплячості. Розтягуючись під власною вагою, шкаралупа стає більш пружною і міцною. Чи придатний виріб до подальшої роботи — перевіряє на слух: якщо почує хоч найменший тріск, значить, яйце ще не готове. За словами Анатолія, деякі яйця завбільшки до десяти сантиметрів йому вдалося ось так витягнути до розміру, у шість разів більшого за природній.
Вироби Анатолія дивують багатьох: він робить із яєць витончені шкатулки, світильники, може повністю змінити їхню форму, наприклад, видовжити чи навіть помістити одне в одне.
— У мене теж свій секрет, свої розрахунки математичні. Як-то кажуть, тут нема ні магії, ні фокусів. Якщо правильно і з розумом продумати, прорахувати — все можна зробити.
Визнання в Україні та світі
Екскурсії Анатолій проводить безкоштовно. Певну кількість своїх виробів регулярно передає на зберігання в музеї, а також на аукціони, щоб виручені кошти відправляти українським військовим у російсько-українській війні чи волонтерам, які їх підтримують. Чоловік — невтомний митець, а тому й робіт має чимало. Каже, що в майстерні все не вміщується — багато оздоблених яєць є у музеях, на виставках і у нього вдома.
Роботи Анатолія експонуються в Південній Кореї, Італії, Греції, Німеччині, Великій Британії, Франції, Японії, США, Канаді, Ірані, Туреччині. Він — рекордсмен Книги рекордів України: має першу авторську колекцію виробів із яєчної шкаралупи, інкрустованої металом.
Анатолій постійно експериментує: є у нього закриті й відкриті пасхальні яйця з іконами, а є і з портретам відомих українців. Найбільша його гордість — яйця з секретами, тобто такі, що мають якусь приховану деталь або ж зроблені так, що одразу складно збагнути, як майстру це вдалося:
— От з вигляду це звичайне яйце, гусяче. Але воно має секретик: воно невеличке і відкривається, а всередині — куряче. Куряче теж металом оздоблене, під сусальне золото, ну і крихтою (покрито). І якшо ми піднімемо акуратно, воно виймається. Отак Фаберже робив свої «секрети», що із яйця виймалося ще шось. А всередині — ще перепелине, вковане металом теж. Над цією роботою я дуже довго працював: треба було всього до долі міліметра виміряти, щоб все зійшлося.
За винахід особливої техніки витягування яйця Всесвітня асоціація художників, що працюють з яєчною шкаралупою (World Egg Artists Association), видала Анатолію сертифікат. Указом Президента України 2017 року йому присвоєно звання заслуженого майстра народної творчості України.
Роботи Анатолія купують не тільки заможні люди, а й світові музеї. Митець хоче стати рекордсменом книги Гіннеса — вже подав заявку, однак щоб офіційно засвідчити цей рекорд, необхідно сплатити за реєстрацію більше 10 тисяч доларів, тому Анатолій каже, що це бажання для нього недосяжне.
слайдшоу
Продовження справи
Мистецька студія Анатолія — дві невеличкі кімнати в будівлі 1929 року, які йому виділила місцева влада. В одній — майстерня, а в іншій — своєрідна виставкова зала. До цього він працював у будівлі початку минулого століття, яка була в аварійному стані.
Відомий майстер не бере грошей і зі своїх учнів. Останні кілька років співпрацює з педагогічним коледжем у Володимирі-Волинському, де у нього є кілька вихованців. Анатолій переконаний: якщо учні перевершать свого вчителя, який починав справу з нуля, значить, усе склалося так, як треба:
— Коли учневі, який талановитий, коли всьо є на руках, (дати) щось нове, (то він) ексклюзивніше (щось) дасть.
Однак Анатолій переймається не тільки мистецьким рівнем своїх учнів, а й їхнім здоров’ям. Річ у тім, що матеріали, з якими працює та частину з яких винайшов сам, — це хімічні реактиви, які мають у складі токсичні сполуки, наприклад, ціаніди. Майстер розповідає, що, оздоблюючи кожне яйце, змушений вдихати отруйні пари, адже респіратор не надто рятує, хіба протигаз. Але якщо працюватиме в протигазі, то не зможе виконувати таку філігранну роботу. Саме тому, за словами Анатолія, він поки не хоче передавати учням винайдені техніки ковки металів для оздоблення шкаралупи яйця й учить їх передусім різьбі.
— Прийде пора, як-то кажуть, — воно піде в люди. Бо в мене хотіли мою технологію (довідатися), щоб я переїхав. Я кажу: «Ні, з України воно не вийде. Це є надбання України, що я винайшов. Я — українець, патріот своєї країни. Воно з України нікуди не піде, хай воно буде українським».
