Як «Батарейки, здавайтеся!» детоксують Україну

З 2018 року, згідно із Законом «Про відходи», Україна номінально зобов’язалася сортувати все сміття, а також розділяти його на придатне для повторного використання, для захоронення та небезпечне. Але фактично закон не діє: хоча в країні є потужності для переробки скла, паперу, металу та деяких видів пластику, сортується всього зо п’ять відсотків сміття, а решта захоронюється на полігонах. Там само часто опиняється й особливо небезпечне сміття: медичні відходи, ртутні термометри, люмінесцентні й енергоощадні лампи, а також батарейки.

Громадська організація «Батарейки, здавайтеся!» прагне привернути увагу людей до безконтрольного викидання небезпечних відходів на прикладі батарейок. Вони підрахували, що одна батарейка забруднює 16 квадратних метрів землі. Кожна містить сильні луги або кислоти, деякі — важкі метали. Взаємодіючи на сміттєвому полігоні, елементи батарейки утворюють отруйну суміш, яка знепліднює землю та може вражати живі організми, зокрема людину.

Створити екологічну ініціативу

Любов Колосовська, IT-фахівчиня з Дніпра, з дитинства любила порядок та час, проведений на природі. Утім, в інтерес до екологічного активізму це оформилося пізніше, після року життя в італійському містечку Тренто з кришталево чистим повітрям, якісними продуктами та сортуванням сміття. Надихнувшись, Любов повернулася до України, щоб поліпшувати життя тут.

2012 року в Дніпрі Любов з двома друзями заснувала рух «Екодніпро» як суспільну реакцію на убивство еколога Володимира Гончаренка. Тоді команда ініціативи зрозуміла, що в роботі з масштабними проблемами потрібно гуртуватися. Саме з «Екодніпра» почалась історія «Батарейки, здавайтеся!»: спочатку волонтерської ініціативи, а з 2015 року — професійної громадської організації. Любов Колосовська керує нею спільно з партнеркою Анастасією Ткаченко, яка приєдналася до проєкту в 2018 році. Любов пояснює, що почали з батарейок, бо це близька тема для кожного, і люди просто не знали про шкоду, якої завдають неутилізовані батарейки:

— Практично будь-яка батарейка містить дуже сильний луг або кислоту, тобто це дуже роз’їдаюча речовина. Частина батарейок має в складі важкі метали, наприклад ртуть, свинець, кадмій, які, потрапляючи в організм людини, можуть викликати онкологічні, неврологічні, кардіологічні захворювання, прискорювати старіння.

За п’ять років ініціатива «Батарейки, здавайтеся!» виросла до національних масштабів — у мережу на той момент входило близько 1500 пунктів прийому батарейок по всій Україні. Коли зібрали 30 тонн сировини, виявилося, що на львівському заводі «Аргентум», з яким була попередня домовленість про перероблення, насправді такої можливості немає: продаж ресурсів, добутих із батарейок, не окупає процесу утилізації, тому експериментальну лінію на заводі закрили.

В Україні немає підприємства для перероблення батарейок: за утилізацію потрібно доплачувати, а кількість батарейок, які збирають у країні, недостатня для відкриття заводу. Тому активісти почали шукати заводи за кордоном і кошти на утилізацію. На це пішло ще 2 роки — і в 2020-му вперше батарейки з України були перероблені.

«Коробочки», волонтери та румунський завод

Організація працює за чотирма напрямами: залучає торгові мережі та офіси компаній відкривати спільні пункти прийому батарейок і фінансувати їхню утилізацію, забезпечує перероблення цих батарейок на заводі в Європі, проводить освітню роботу за участі волонтерів і шкіл, а також просуває державну реформу в поводженні з небезпечними відходами.

Збирали батарейки від початку волонтери. На якийсь час діяльність призупинили через відсутність надійного партнера з перероблення батарейок. Тепер же батарейки збирають і волонтери, і компанії-учасниці акції «Коробочки», започаткованої 2018 року.

Зацікавлені компанії встановлюють спеціальні контейнери для збору відпрацьованих батарейок для подальшої утилізації. Таку коробочку можна купити на сайті організації. Її покупець отримує статус зеленої компанії та гарантовану утилізацію батарейок. Одна коробочка розрахована на 10 кг сировини, а це приблизно 500 батарейок. Оскільки кожна з них могла б забруднити 16 м^² ґрунту, то значить, така коробочка рятує до 8 000 м² землі від безповоротного забруднення токсичними речовинами. До проєкту вже долучилися українські офіси компаній Work.ua, Promodo, Asus, SoftServe, Adidas та інші. Усіх партнерів можна переглянути на сайті проєкту, а також довідатися про умови участі.

— Коли компанія займається токсичним забрудненням у сфері, не пов’язаній з батарейками (найбільше токсичних сполук виділяють вугільні електростанції, підприємства хімічної промисловості), і таким чином, можливо, хоче відбілити свою репутацію, внесок на нашу діяльність ми робити не дозволяємо.

Після збору батарейок їх потрібно переробити. Тут мета організації — щоб компанії-імпортерки фінансували перероблення батарейок за європейською системою. Тобто утилізація старих батарейок, пояснює Любов, має оплачуватися з продажу нових:

— Ми прийшли до такої моделі, що торгова мережа ставить це як умову своїм продавцям батарейок: якщо ти хочеш продаватись у нас в мережі, то у нас є такі правила гри, що ми ставимо контейнери в себе в мережі і скидаємось на переробку. І ось перший, пілотний, проєкт по такій моделі стартував в «Епіцентрі» і в «Новій Лінії».

Саме ця співпраця дозволила організації 2020 року вивезти батарейки на перероблення до румунського заводу GreenWEEE. Любов розповідає, чому не можна переробити сировину в Україні:

— Це питання нам ставлять дуже часто, тому що інколи виглядає непатріотично в очах людей, що ми вивозимо батарейки за кордон. Зараз створювати завод з переробки батарейок в Україні абсолютно недоцільно, тому що у нас (збирається) дуже мало батарейок, він же має бути хоча би трішки завантажений. Наприклад, в одну зміну працює завод в Румунії, і там 700 тонн на рік. У нас у минулому році було поки що 140.

З одного боку, утилізація батарейок фінансово не цікава бізнесу в Україні, з другого — з нею пов’язана проблема псевдоутилізації. Наприклад, компанія хоче здати батарейки, знаходить в інтернеті потенційних переробників, які приймають сировину за умовні 5 гривень за кілограм, а потім вивозять батарейки на полігон і платять 80 гривень за тонну. Тому важливо не тільки здавати батарейки, а й відстежувати їхній шлях на перероблення.

«Батарейки, здавайтеся!» — єдина ініціатива в Україні, яка організувала утилізацію цієї токсичної сировини. Любов розповіла, як дізнатися, чи батарейки з контейнера підуть на перероблення (бо, каже, навіть великі торгові мережі, як-от «АТБ», продовжують збирати батарейки у людей, але не говорять, куди батарейки йдуть далі):

— Ми придумали маркування у вигляді голограми «гарантована переробка», а також на нових контейнерах — посилання через QR-код на звіти про переробку. Радимо шукати цю інформацію на тому контейнері, куди ви здаєте батарейки. Ну а якщо ви не можете її знайти, принаймні точно питати, цікавитися, щоб вам показали кадри переробки.

Щоб привернути увагу до проблеми утилізації батарейок, організація «Батарейки, здавайтеся!» подбала про яскравий брендинг своїх контейнерів-коробочок. Активісти провадять інформаційну роботу в соцмережах і ЗМІ, планують розробити тематичні плакати для шкіл, офісів і під’їздів, видати книгу для дітей. Роботу організації можна підтримати грошима:

— Коли люди підтримують організацію внесками, це означає, що вони реально вірять і розділяють її цінності, а не просто читають у Facebook. Тоді ми не просто троє прикольних людей, що роблять прикольні справи, а троє людей, за якими ще тисячі людей. Це абсолютно інша історія, наприклад, у розмові у Верховній Раді при адвокації законопроєкту.

Що змінить розширена відповідальність виробників

Адвокація державної реформи щодо перероблення відходів — це четвертий напрям роботи організації. «Батарейки, здавайтеся» працює, зокрема над тим, щоб ухвалені закони були системно робочими і щоб до них не додавали поправки з потенційною корупційною складовою. Так, одна з успішних адвокаційних кампаній була спрямована на те, щоб комунальні підприємства, зокрема «Київкомунсервіс», не передавали батарейки псевдоутилізаторам та не витрачали на це комунальні кошти.

Любов сподівається, що до середини 2021 року відбудеться голосування за проєкт закону «Про управління відходами». У процесі обговорення перебуває також законопроєкт «Про батареї і акумулятори». Якщо закони працюватимуть, будуть створені механізми розширеної відповідальності виробників. Це передбачає, що виробники та імпортери відповідатимуть за свою продукцію навіть після її використання. У ситуації з батарейками — за збір і перероблення відпрацьованих одиниць, тобто виробник мусить безоплатно приймати від населення спожитий товар своєї групи та відповідати за його утилізацію. Витрати на перероблення в такому випадку стають елементом ціноутворення. Любов розповідає, як зробити так, щоб реформа працювала:

— Робити переробку на папері просто, тобто начебто показувати якісь норми збору, але насправді — ні. Ключове рішення цієї проблеми — це державна інформаційна система про відходи. Така собі база даних, оцифрування всіх процесів, пов’язаних з транспортуванням відходів. Хтось комусь відправив якісь відходи — це має відстежуватись і порівнюватися: кількість відходів, які і куди, щоб прослідкувати весь ланцюжок.

Проте в «Батарейках» не чекають на ухвалення закону, а ще до його впровадження прагнуть для фінансування переробки мобілізувати 8 компаній-постачальників батарейок і 4 торгові мережі, і ще 4 мережі приєднаються протягом 2021 року. Наразі організація вже збирає та відправляє на переробку 4 % всіх відпрацьованих батарейок у країні. Також команда планує надалі розвивати сервіс «Коробочки» для офісів, який допомагає частково фінансувати роботу організації (станом на квітень 2021 року до нього долучилися 167 компаній).

Активісти також планують запускати нові формати, один з них — коробочки для збору батарейок у школах та під’їздах з утилізацією за попередньою оплатою. Волонтери з різних регіонів України зможуть замовляти такі коробочки та не сушити голову, як оплатити перероблення зібраних батарейок (воно оплачуватиметься з продажів нових батарейок у торгових мережах-партнерах).

Майбутнє токсичних відходів

2020 року «Батарейки, здавайтеся!» вперше в історії України відправили батарейки на перероблення в Європі — 20-тонну фуру.

— Ми найбільш божевільні виявилися, що просто дійшли до цього кінця. Ми спеціалісти битися головою об стіну п’ять років підряд, але врешті-решт вона падає в якийсь момент.

До того часу жодна з батарейок, які ввозяться в Україну, не потрапляла на реальну утилізацію. Їх збирали на зберігання на різних складах, але найчастіше — викидали у природу та забруднювали землю й воду. Завдяки зусиллям організації батарейки почали переробляти, але понад 90 % усе ще викидають безконтрольно.

2020 року перероблення використаних українських батарейок із продажу нових оплатив «Епіцентр» спільно з брендами, які там продаються: Duracell, GP, Varta і HouseMark. Але це не вихід — покладати всі витрати й сподівання лише на «Епіцентр» та чотири бренди, говорить Любов:

— Якщо ти поставляєш батарейки в Україну, ти мусиш платити за переробку. «Епіцентр» всю карму України не витягне. В Україну ввозять тисячі тонн батарейок. І тому це справа для об’єднання всіх. Для розуміння, чому це стосується кожного з нас.

Зробити виробника відповідальним за перероблення відходів — механізм, який діє в багатьох європейських країнах. З 2015 року всі країни ЄС почали переходити на економіку замкнутого циклу. За такої моделі виробництва гранично знижують утворення відходів і максимально використовують ресурси повторно. У країнах ЄС переробляють приблизно половину всього сміття, а утилізація батарейок проходить на ліцензованих підприємствах.

Для прикладу, у Польщі щорічно збирають 3000 тонн батарейок; вартість перероблення 1 тонни міксу портативних батарейок на польському заводі Recupyl складає 300-350 євро. Ці кошти сплачують імпортери батарейок з прибутків, отриманих з продажу нових батарейок, завод завантажений і має стабільне фінансування.

Хоча в Україні поки недоцільно будувати завод, у «Батарейки, здавайтеся!» говорять про плани створення сортувальної лінії, яка б здешевила утилізацію в Європі та згодом могла б перетворитися на повноцінний переробний завод. Щоб він міг працювати, українцям потрібна можливість збирати відходи:

— Є упередження, що в хаотичному стані проблеми винні самі українці, яким буцімто байдуже на проблеми довкілля. Але наш досвід каже, що українці — феноменально активні та небайдужі, коли їм пропонують прості та зрозумілі способи зробити щось корисне. Ключове слово — прості. Пунктів прийому батарейок має бути десятки тисяч, і здати батарейки має бути так само просто, як купити нову батарейку.

Відпрацювавши своє, батарейка стає непотрібною. Важливо не дати їй потрапити в довкілля — натомість віднести до надійного пункту прийому (наразі це мережі «Епіцентр», «Нова лінія», заправки WOG та магазини JYSK). Щоб зменшити кількість токсичних відходів, можна перевіряти, чи батарейка справді відпрацювала свою потужність, перш ніж викидати (у потужному приладі може не працювати, а для пульта згодиться), а також переходити на багаторазові акумулятори.

— Наша велика мета — об’єднати суспільство в Україні, щоб всі небезпечні відходи, а не тільки батарейки, ішли на переробку, а не в землю.