Студенти-волонтери руху «Будуємо Україну Разом» сидять на вокзалі міста Маріуполь перед відправкою до міста Бердянськ.
Волонтери співають пісні із пісенника, сидячи у мікроавтобусі дорогою до будинків у Бердянську, які вони будуть ремонтувати.
Стіна кімнати ветерана АТО на околиці Бердянська. Цю квартиру волонтери руху «Будуємо Україну разом» також взялися ремонтувати.
Волонтерка тримає в руках лист шпалер у кімнаті для хлопчика-аутиста, яку взялися ремонтувати волонтери руху «Будуємо Україну разом».
Дівчина білить стелю у квартирі в Бердянську, в якій житиме військовий АТО після завершення ремонту, який роблять волонтери руху «Будуємо Україну разом».
Татуювання у вигляді Божевільного Капелюшника із книги Льюїса Керолла «Пригоди Аліси у Дивокраї» на руці одного із волонтерів.
Волонтери встановлюють перекриття в прибудову будинку, який вони допомагають добудовувати переселенцю із Донбасу.
Хлопець встановлює блок на стіну прибудови будинку, який рух «Будуємо Україну разом» допомагає добудовувати переселенцю із Донбасу під Бердянськом.
Переселенці із Донбасу Віктор і Наталія Мірошніченки позують разом зі своїми трьома дітьми на фоні їх недобудованого дачного будинку в Бердянську, який через війну став для родини домом.
Жінка на ім’я Тетяна тримає на руках онука Максима, хворого на аутизм. Цій сім’ї волонтери взялися відремонтувати одну з кімнат у квартирі.
Ранкова зарядка перед початком робочого дня.
Волонтери грають у гру на одному із пляжів Бердянська.
Кімната в гуртожитку, в якій протягом тижня живуть волонтери руху «Будуємо Україну разом».
Хлопець на вечірці перед прощанням і від’їздом додому з Бердянська знайомиться зі своїм «таємним другом» — людиною, яка протягом усього часу перебування в таборі мала робити йому невеликі таємні подарунки. Кожен із волонтерів мав такого «таємного друга», який визначався жеребкуванням на початку перебування у таборі.
Хлопці несуть генератор і прапор руху «Будуємо Україну разом» через затоку на території Бердянська після ночівлі на пляжі.
Волонтери руху «Будуємо Україну разом» співають гімн України на центральній площі Бердянська під час урочистостей до Дня прапора України.
Волонтери, які залишаються в таборі, прощаються із тими, хто від’їжджає додому.
Волонтери сплять, їдучи в багажнику мікроавтобуса на вокзал Маріуполя, звідки вони роз’їдуться по своїх домах.
Волонтери прощаються один із одним увечері біля багаття на базі у Бердянську.
Захід сонця над Азовським морем і набережною міста Бердянськ.
Фотопроєкт про рух «Будуємо Україну разом» знімав фотограф Олександр Хоменко, проживаючи з учасниками один із таборів, що відбувався у Бердянську. Імовірно, після закінчення пандемії коронавірусу в Україні цей рух набуде ще більшої актуальності. А поки давайте пригадаємо через цю фотоісторію, заради чого упродовж існування БУРу тисячі волонтерів з усієї України з’їжджалися разом та як вони проводили час.
Студенти-волонтери руху «Будуємо Україну Разом» сидять на вокзалі міста Маріуполь перед відправкою до міста Бердянськ. Фото: Олександр Хоменко
Волонтери співають пісні із пісенника, сидячи у мікроавтобусі дорогою до будинків у Бердянську, які вони будуть ремонтувати. Фото: Олександр Хоменко
Олександр Хоменко:
Є два основних способи зробити хорошу документальну фотоісторію — прожити зі своїми героями більш-менш тривалий проміжок часу або принагідно приїжджати до героїв, фіксуючи все нові і нові аспекти обраної теми поки ви не відчуєте, що з’ясували і сфотографували для себе все, що хотіли зрозуміти.
Проект «Волонтери» знімався першим способом. Я прожив разом із активістами руху «Будуємо Україну разом» у Бердянську чотири чи п’ять днів у серпні 2017 року. Цього часу виявилося достатньо, аби познайомитися і поспілкуватися з керівництвом руху і багатьма волонтерами, побувати на всіх будівельних і реставраційних локаціях БУРу в Бердянську, а головне — зрозуміти, чим же по суті є цей рух.
«Будуємо Україну Разом» був заснований трьома членами Львівської освітньої фундації Віталієм Кокуром, Андрієм Левицьким та Юрком Дідулою. Саме вони здійснили перший проект БУРу у Краматорську 2014 року з метою допомогти людям, постраждалим внаслідок війни.
Після Краматорська був Слов’янськ і ще багато міст сходу України. Наступного року волонтери вирішили зробити географічний експеримент і запросили вже активістів зі східної України допомагати відбудовувати оселі у Львівській області.
«Ми відчували, що будівництво є новою формулою спілкування між людьми. Це катастрофа для будь-якої країни, якщо така прірва в спілкуванні людей із різних регіонів. У Краматорську ми відчули, що фізична присутність там і конкретна дія — це той інструмент, який допоможе побудувати довіру між людьми, які довгий час не знали один одного і навіть у якійсь мірі ворогували», — розповідав тоді Юрко Дідула.
Стіна кімнати ветерана АТО на околиці Бердянська. Цю квартиру волонтери руху «Будуємо Україну разом» також взялися ремонтувати. Фото: Олександр Хоменко
Волонтерка тримає в руках лист шпалер у кімнаті для хлопчика-аутиста, яку взялися ремонтувати волонтери руху «Будуємо Україну разом». Фото: Олександр Хоменко
Дівчина білить стелю у квартирі в Бердянську, в якій житиме військовий АТО після завершення ремонту, який роблять волонтери руху «Будуємо Україну разом». Фото: Олександр Хоменко
Татуювання у вигляді Божевільного Капелюшника із книги Льюїса Керолла «Пригоди Аліси у Дивокраї» на руці одного із волонтерів. Фото: Олександр Хоменко
Волонтери встановлюють перекриття в прибудову будинку, який вони допомагають добудовувати переселенцю із Донбасу. Фото: Олександр Хоменко
Хлопець встановлює блок на стіну прибудови будинку, який рух «Будуємо Україну разом» допомагає добудовувати переселенцю із Донбасу під Бердянськом. Фото: Олександр Хоменко
Переселенці із Донбасу Віктор і Наталія Мірошніченки позують разом зі своїми трьома дітьми на фоні їх недобудованого дачного будинку в Бердянську, який через війну став для родини домом. Фото: Олександр Хоменко
Жінка на ім’я Тетяна тримає на руках онука Максима, хворого на аутизм. Цій сім’ї волонтери взялися відремонтувати одну з кімнат у квартирі. Фото: Олександр Хоменко
Тобто у БУРа дві основні надмети — допомога у благоустрої для соціально незахищених прошарків населення або культурних інституцій, а також налагодження культурних зв’язків між людьми, які походять із різних регіонів України.
Табір БУРу в кожному місті зазвичай триває два тижні — із двома змінами волонтерів, кожна з яких відпрацьовує повний тиждень. Повна заборона на будь-який алкоголь і наркотичні засоби, підйом о 7-ій ранку руханка, сніданок. О 9 ранку після розподілу по ділянках роботи всі роз’їжджаються будувати. Робота завершується о 15 годині дня.
На вечір — обов’язкова культурно-мистецька програма. У Бердянську це були екскурсія містом, катання на великому оглядовому колесі, сальса-вечірка на березі моря, майстер-клас із народних ремесел, лекції про психологію стосунків між людьми тощо.
Ранкова зарядка перед початком робочого дня. Фото: Олександр Хоменко
Волонтери грають у гру на одному із пляжів Бердянська. Фото: Олександр Хоменко
Кімната в гуртожитку, в якій протягом тижня живуть волонтери руху «Будуємо Україну разом». Фото: Олександр Хоменко
Хлопець на вечірці перед прощанням і від’їздом додому з Бердянська знайомиться зі своїм «таємним другом» — людиною, яка протягом усього часу перебування в таборі мала робити йому невеликі таємні подарунки. Кожен із волонтерів мав такого «таємного друга», який визначався жеребкуванням на початку перебування у таборі. Фото: Олександр Хоменко
Хлопці несуть генератор і прапор руху «Будуємо Україну разом» через затоку на території Бердянська після ночівлі на пляжі. Фото: Олександр Хоменко
Волонтери руху «Будуємо Україну разом» співають гімн України на центральній площі Бердянська під час урочистостей до Дня прапора України. Фото: Олександр Хоменко
За ці два тижні волонтери допомагали добудовувати дачний будинок переселенців із Зугресу Віктора і Наталії Мірошніченків, який через війну став їхнім домом, утеплювали квартиру Станіслава і Надії, засновників дитячого будинку сімейного типу, які взяли на утримання шістьох прийомних дітей з Іловайська, ремонтували квартиру, в якій живе хлопчик-аутист Максим зі своєю мамою та бабусею, а також будинок військового на ім’я Олексій, який служив у 80-ій бригаді й був поранений біля Луганського аеропорту.
Крім того, в місцевому центрі творчості «Академія ремесел» волонтери допомогли відремонтувати піч, зробити на горищі вікно, а найголовніше — завершили мурал у великій кімнаті, який 13 років ніяк не могли домалювати.
Волонтери, які залишаються в таборі, прощаються із тими, хто від’їжджає додому. Фото: Олександр Хоменко
Волонтери сплять, їдучи в багажнику мікроавтобуса на вокзал Маріуполя, звідки вони роз’їдуться по своїх домах. Фото: Олександр Хоменко
Волонтери прощаються один із одним увечері біля багаття на базі у Бердянську. Фото: Олександр Хоменко
Захід сонця над Азовським морем і набережною міста Бердянськ. Фото: Олександр Хоменко
Для мене цей проєкт — про, можливо, найбільшу чесноту молодих — ініціативність, бажання змінювати світ навколо себе, які завдяки вдалому менеджменту можуть приносити відчутну користь усій державі. За п’ять років існування БУРу до руху приєдналося 2800 волонтерів, які допомогли відбудувати 214 помешкань і 52 громадських простори у 62 містах України. Цифри говорять самі за себе.
