Домажир. Ведмеді, врятовані від людей

Галичина
17 Грудня 2018 18:13
894

В Україні є величезна проблема із тваринами, що утримуються в жахливих умовах у цирках, приватних зоопарках, навіть на заправках. В Україні на волі залишилося близько 200 особин і приблизно таку ж кількість тримають неволі. У світі проводяться численні кампанії, спрямовані на захист ведмедів від жорстокості. Серед найпоширеніших методів порятунку ведмедів від нелегальної експлуатації — створення ведмежих притулків. Одним із таких притулків є «Домажир» неподалік Львова.

Ведмежий притулок «Домажир» розташований на території природоохоронної зони Розточчя — горбистого пасма, що простягається від Львова до польського Томашова. Тут проходить вододіл між Балтійським і Чорним морями, тому місцевість багата на унікальну рослинність. Місце обрали австрійські зооблагодійники — фонд «Four Paws», і з допомогою місцевої адміністрації заснували реабілітаційний центр для ведмедів, які постраждали від людської діяльності.

Створення притулку

Ведмежі притулки є у США і Канаді, навіть в тропічних країнах, як Малайзія чи Індонезія – там у притулках оберігають від загрози зникнення малайських ведмедів (більш відомих як sun bear). Ведмежий притулок — це велика лісова ділянка, оточена захисними огорожами, де ведмеді, врятовані від страшних умов, можуть проводити залишок свого життя у природному середовищі. Тут вони плавають у водяних басейнах, піднімаються на дерева та бігають по землі, для багатьох з них – вперше у своєму житті.

Ідея «Домажиру» виникла в 2012 році, фізичних обрисів притулок набув у травні 2016, коли розпочалося будівництво. Ігор Николин, директор реабілітаційного центру пригадує:

— Перший камінь був закладений у приміщенні рецепції, або «welcome зони», як ми її називаємо. Це відправна точка для екскурсій, звідки відвідувачі йдуть спостерігати за нашими вихованцями. Ведмеді «Домажиру» живуть посеред лісу — в умовах, які ми створили наближеними до природних. Тварин, які побували в неволі, не можна відновити на 100 %. Вони ніколи не повернуться в дику природу. Україна має проблему з утриманням бурого ведмедя, якого занесено до Червоної Книги.

1

Тутешні ведмеді мають невеселе минуле: хтось приїхав із пересувного зоопарку чи цирку після заборони таких розваг в Україні, когось вдалося врятувати з притравлювальної станції чи мисливської зони. Організовуючи екскурсії, в «Домажирі» сподіваються навчити відвідувачів відповідальному ставленню до живої природи, показати життя в гармонії з дикими тваринами. Тому один із важливих напрямків діяльності проекту — еко-просвітницький.

7

Умови проживання вихованців

Територія притулку наразі займає майже 8 га, на ній розміщено 7 вольєрів із усією ведмежою інфраструктурою (зокрема, іграшками для розвитку природних навичок або ставком для купання). За стандартами безпеки фонду «Four paws» реабілітаційний центр відмежований від лісу подвійною електроогорожею. У чотирилапих немає причин тікати, одначе необхідно убезпечитися на випадок вияву їхньої дослідницької натури: ведмеді схильні обходити велику територію в пошуках їжі, а їхні лапи пристосовані рити великі підкопи. Ігор ділиться спостереженнями:

— У плані розвитку ведмеді дуже інтелектуальні тварини. Вони знають наші голоси, вони відгукуються, і, як правило, вони дуже активні. Особливо в літній період, зранку та ввечері. Серед дня ведмеді можуть спати, навіть відвідувачам ми не гарантуємо, що побачать всіх. На цій великій території тварини можуть легко заховатися, мають свої безпечні місця. Ми також допомогли збудувати барлоги і сподіваємось, що ведмеді будуть спати цієї зими.

3

На цей момент на реабілітації у «Домажирі» перебуває 9 тварин. Почали заселення минулого липня, першим вихованцем став Потап. Його знайшли завдяки активістам, які повідомили, що біля ресторану в парку є клітка з ведмедем. Попередній господар просто лишив ведмедя, завівши бізнес у Польщі. Згодом у притулку до нього приєдналися Тайсон, Машутка, Маня та інші клишоногі:

Тайсон прибув з мисливської станції біля Коломиї, а Машутка жила в тісній клітці, її використовували для притравки, тренували собак. Вони обоє були дуже худі, зараз цікаво спостерігати, як вони набирають вагу.

4

Усі тварини, які потрапили до притулку, не мали належних умов життя, зокрема правильного раціону. Але зараз харчуються правильно:

— На 80% раціон вегетаріанський, тобто фрукти, овочі, гарбузи, яблука, сливи, персики, апельсини. Дуже люблять рибу, ми даємо їм курятину і також не даємо багато солодкого. Якщо хліб, то тільки чорний. У багатьох тварин тут є стоматологічні проблеми. Дуже сподіваємося, що цієї зими вони підуть у зимову сплячку. Раніше вони не могли цього робити через неповноцінний раціон та погані умови проживання.

6

Порятунок і перспективи ведмедів

Зоозахисники з «Домажиру» стежать за ситуацією з ведмедями по всій Україні. Вони мають перелік із 40 тварин, які зараз перебувають у неволі й потенційно потребують прихистку. На жаль, допомогти всім і одразу неможливо. Відповідно до стандартів ведмедя треба утримувати на території, не меншій за півгектара. Також кожна тварина має володіти власною кімнатою (боксом), куди можна сховатися за несприятливих умов. Це потребує значних інвестицій. У пріоритеті на заселення до притулку — ті тварини, які постраждали найбільше.

Процес передавання ведмедя від власників до реабілітаційного центру починається з переговорів, коли господарів переконують віддати тварину під опіку добровільно. В інакшому разі проблему вирішують за посередництвом екологічних інстанцій та суду. За законодавством тільки таким чином можна здійснити вилучення тварини у недобросовісного власника. Ігор розповідає, що так до притулку потрапила ведмедиця Христина, представниця особливого тянь-шанського підвиду бурих ведмедів:

— Це дуже стара ведмедиця, яку використовували в цирку. Вона їздила з міста в місто й мала свій номер. Одного разу навіть потрапила на телебачення, в якусь розважальну програму. Тодішній господар не хотів втрачати таку вигоду. Він тримав Христину в міні-бусі з кліткою розмірами метр на півтора. Її змушували брати участь у сумнівних шоу, водили на повідку. Тому ми зіткнулися з серйозною протидією, намагаючись забрати Христину на утримання. Все вирішилося завдяки підтримці активістів.

Далі зоозахисникам із «Домажиру» допомагають колеги — приїжджає команда професіоналів із берлінського Інституту зоології. Ігор звертає увагу на нестачу фахівців із догляду за хижими тваринами та ділиться планами збудувати великий освітній центр дикої природи.

Для переміщення тварину спочатку присипляють транквілізатором і роблять ветеринарний огляд. Використовують сучасне спеціалізоване обладнання для ультразвукового дослідження, аналізу крові, стану зубів. Після цього ведмедя переміщають у клітку, виводять зі сну і транспортують. За першу добу проходить звикання на новому місці, і нарешті ведмедя випускають у просторий лісовий вольєр. Команда притулку уважно спостерігає за першими кроками тварин у новому, пристосованому для них середовищі.

У реабілітаційному центрі для ведмедів тварини доживають віку в гуманних умовах. У середньому життя такого звіра триває 30 років. Вихованці «Домажиру» мають по 5–6 років — це пора активності й розквіту сил. Одначе на повноцінне продовження роду ці ведмеді не здатні, політика фонду передбачає стерилізацію. Ігор пояснює:

Навчання матерями дітей в природі відбувається протягом 2–3 років, а далі вони вже йдуть в самостійне життя. Але наші ведмеді не зможуть виховати, бо й самі втратили необхідні для виживання навички. Нині падає багато жолудів — якщо кинути їх через сітку ведмедеві, він з’їсть, але самостійно не підбирає. Це говорить про те, що він залежний від людини.

8

Врятувати ситуацію

У майбутньому «Домажир» планують розширити на два великих лісових вольєри, що допоможе врятувати ще 5–6 тварин. Ігор відзначає, що самотужки діяти важко:

— Ми не можемо вирішити всі проблеми, потрібна цілісна державна програма. Останніми роками дійсно щось роблять у цьому напрямку — йдуть зміни до законодавства з вимогами кращих умов утримання диких тварин. Я б хотів сказати навіть добрі слова вбік Міністерства екології, вони усвідомлюють наявність проблеми й стараються діяти.

Дикі ведмеді на території України водяться в Карпатах поблизу румунського кордону. Зокрема вважають, що найбільшу популяцію можна зустріти на південь від Рахова. Кілька десятків мешкають у Сколівських Бескидах. Така мала чисельність тварин зумовлює особливу потребу в захисті виду.

«Домажир» — не єдиний ведмежий притулок в Україні. Неподалік озера Синевир є «Реабілітаційний центр бурого ведмедя», організований під егідою Міністерства екології. Також у національному парку в Галичі доглядають за декількома тваринами, яких перевезли з Херсонської області. У Березівці біля Житомира є невеликий центр, підтримуваний фондом «Біла скеля». Ігор тішиться:

Це добре, що ми не єдині, адже чим більше буде таких притулків, тим більше можливостей вирішити проблему. Чим більше людей, які розуміють, що в природу втручатися не можна, тим кращі шанси на збільшення популяції тварин, які проживають в природних умовах.

Над матеріалом працювалиАвторка:Марина СаражинАвтор:Богдан ЛогвиненкоРедакторка:Катерина ЛегкаПродюсерка:Ольга ШорФотограф:Павло ПашкоФотографиня:Аліна РудяОператор:Павло ПашкоОператор:Максим ЗавалляМонтажерка:Марія ТеребусРежисер:Микола НосокБільд-редактор:Олександр ХоменкоТранскрибаторка:Вікторія Волянська

17 Грудня 2018 18:13