Бахтови. Зберегти дух Ольвії

Володимир і Тетяна Бахтови вже понад двадцять п’ять років живуть у селі, що поблизу Національного історико-археологічного заповідника «Ольвія». Нині їхній будинок — сучасне осердя духу античного поліса. А почалося все у 80-х роках, коли Володимир брав участь в експедиції. Тоді в Одесі побудували копію давньогрецької біреми — античної парусної галери, на якій команда вирушила наміченим шляхом. Вони оминули Грецію, Італію, а потім по річках Франції вийшли в океан. Та художник зійшов на Ельбі — острові, де колись своє заслання відбував Наполеон. Незабаром до нього приєдналася Тетяна. Середземноморське життя, його дух і свобода сподобалися подружжю, тож вони ще більше заглиблювалися у вивчення давньої культури. До цього Бахтови майже п’ятнадцять років жили на Кінбурнській косі. А Парутине Володимирові показала Тетяна, яка була там на розкопках:

— В нас був вчитель історії, який прийшов до нас наприкінці травня, сказав: хто хоче на розкопки, а хто хоче на колгосп?

За словами Тетяни, Володимир одразу закохався в цю місцевість. У Парутиному він побачив невичерпне джерело тем для творчості, тому вирішив там оселитися:

— Коли я попав сюди, то зрозумів, що тут треба залишатись і копати вглиб.

Художник каже, що вони приїхали ще в тому віці, коли можна було активно працювати. Володимир пригадує енергію й піднесення, які сповнювали їх з дружиною після проголошення незалежності України в 1991 році. Вони вірили в активний розвиток країни, тож почали тут будувати свій дім, міркували про арт-резиденції й мали багато ідей.

Дім на античних руїнах

Оселя митців — двоповерховий будинок, оточений парком і кам’яним парканом. Художник каже, що будує його майже все своє життя, років із сорока. Розташований на вулиці Геродота, він ніби  ойкос — давньогрецьке господарство —, перенесений у ХХІ століття. Проте колись ділянка Бахтових нічим не відрізнялася від будь-якої іншої в селі:

— Коли ми купили це подвір’я, та хатина була напівзарита в землю, тут були чисті городи. Як ви бачите у нас по селі — картопля, спека…

Спершу звели кам’яний паркан, бо через їхню ділянку проходила давня ольвійська дорога, якою звикли ходити місцеві жителі. Каміння для огорожі й будинку брали в Ольвії, куди вапняк і ракушняк привозили з Середземного й Мармурового морів. Володимир розповів, що з ольвійського каміння будували не тільки село, а й Очаківську фортецю:

— Ольвію не одне сторіччя використовували як кар’єр для будівельних матеріалів. Це прикро.

Стежки на ділянці Бахтових де-не-де вимощені скалками ольвійської кераміки й будівель, які зберігають у собі відголоски історії. Володимир розповідає, що колись використовував залишки античної черепиці й амфор для своїх великих проектів у Львові, Одесі й Києві. Каже, якщо зняти фрагменти черепиці, то можна побачити сліди собак чи кіз, які ходили по сирій глині, а десь можна натрапити навіть на відбиток дитячої ноги.

За словами Володимира, залишки античної цивілізації легко знайти й у самому Парутиному. Чоловік розповідає, що коли територією пройшов бульдозер і зняв верхній шар ґрунту, то почали провалюватися великі ділянки землі округлої форми. Це було схоже на античні колодязі або поховання, але подружжя цього не перевіряло. У селі досі знаходять амфори, давньогрецькі монети, каміння, розвалини будівель. Хтось із місцевих жителів навіть використовує амфору як рукомийник.

Із античного матеріалу, зібраного Володимиром по селу, зведений «ритуальний майданчик» в їхньому домі. Художник показує декілька «прибульців», наприклад, із Бахчисараю, а його дружина — ольвійське каміння з давньогрецьких місць поховань, вівтарів і курганів, яке, за її словами, знайшли під старою мазанкою:

— Ми, коли її розібрали, то там стояли камені з поворотним пристроєм, куди ставилася дерев’яха, і двері крутились.

Бахтови пригадують, що колись їхній домашній вівтар був місцем проведення поетичних змагань. Тут панувала таємнича атмосфера, тож місце надихало митців слова:

— Збирались поети зі всієї України і не тільки. В Миколаєві проходила частина конкурсу, а закінчення фестивалю було тут, вночі. Дуже романтично.

Крім аутентичного вівтаря, в будинку Бахтових є споруда, яка в давні часи слугувала місцем трапези. У римлян і греків це трикліній, а в жителів східних народів — дастархан. Нині це схоже на маленьку дерев’яну альтанку з м’якими сидіннями. На таких диванах античні люди неспішно бесідували за їжею й вином. Поряд із дастарханом — справжня піч для піци, з якої, за словами Володимира, й почався будинок. Художник розповідає, що першу таку піч будував під час експедиції Середземним морем, де й навчився готувати італійську піцу. Попри своє захоплення Італією, тісто для цієї страви подружжя все ж готує за домашнім рецептом. Каже, робить по-українськи, бо так смачніше.

Подружжя Бахтових по-мистецьки облаштували будинок і всередині. На першому поверсі спочатку проходили виставки художників. Потім приміщення перетворили на кухню: в центрі — грушовидна цистерна на кшталт колодязя в традиційних грецьких будинках, а кам’яні стіни прикрашені картинами митців. Другий поверх — майстерня Володимира. Тут, наприклад, стоїть станок для створення офортів, а також зібрані графічні роботи й фото витворів ленд-арту — напряму мистецтва, де матеріалом слугують природні об’єкти. Саме в майстерні Володимир із дружиною влаштовують виставки й проводять майстер-класи, знайомлячи гостей із містичною культурою Ольвії й сучасним мистецтвом. Наприклад, якось провели акцію з дітьми — малювали великі (1,5 х 2,5 м) картини, які потім продали в Миколаєві, щоб допомогти пацієнтам офтальмологічного центру.

Замість звичних для українського села городів Бахтови вирішили облаштувати власний парк:

— Була ідея зробити парк, як на помпейських подвір’ях: в них обов’язково парк був закритий з усіх боків колонадою. Ну, ця фантазія не по кишені, але щось подібне в нас вийшло.

Стометрова ділянка парку поділена на три тераси: нижня — для дерев, середня — для чагарників, а верхня — для трав. Подружжя припускає, що в Парутиному їхній парк — найбільший. Тут трапляються рідкісні види рослин, які вони привезли з різних заповідників України: сумах, барбарис, дика шавлія з гір, західна маклюра, мигдаль тощо. Володимир називає свій парк напівдиким, каже, що цікавіше, коли все росте саме по собі за принципом «прижилося—не прижилося». Володимир і Тетяна не використовують жодних хімікатів для догляду за рослинами.

Зберегти Ольвію

Оселившись у передмісті античного поліса, подружжя Бахтових почало занурюватися в багату історію Ольвії. Володимир каже, що це місце однаково цікаве історикам і митцям:

— Для вчених це (Ольвія — ред.) дуже інформативна територія, і для мене це така собі нескінченна книга.

Про Ольвію Володимир може розповідати довго й із захватом. Чоловік нагадує, що саме це місто, започатковане у VI ст. до н. е., було колискою математики й філософії, а здобутки тамтешніх жителів, серед яких були художники, ремісники й поети, зробили його своєрідним культурним осердям. До речі, саме завдяки старанням Володимира одну з вулиць Ольвії назвали на честь Геродота, який у ІV-му столітті до н. е. відвідав це місто-державу. Володимир каже, що колишня назва — «провулок Рибальчий» — красива, але «вулиця Геродота» все ж краще.

Володимир називає Ольвію еталонною пам’яткою історії. Річ у тім, що вигідне розташування міста вберегло його від руйнування: якщо збудовані на скелястих берегах будівлі інших античних поселень зносило, то тут аж до Середньовіччя все лишилося таким, як було. Володимир радить приїздити сюди туристам і дослідникам, які полюють за візуальною достовірністю — автентичним виглядом колон, храмів та інших будівель:

— Тут все консервувалося кожні сто років.

Ситуація значно змінилася за радянських часів, коли більшість цінних ольвійських артефактів вивезли до музеїв України і світу або ж передали у приватні колекції. Подружжя Бахтових розповідає, що час від часу мешканці села помічали чорних археологів, які розкрадали багатий культурний шар — ґрунт із залишками людської діяльності: монетами, уламками будівель і кераміки. А він тут, за словами Володимира, масштабний — до восьми метрів. Для порівняння: розмір культурного шару в Херсонесі досягає трьох-чотирьох метрів, а в Парфеноні, зведеному на скельному ґрунті, його зовсім немає. Чоловік каже, що кожні 100–200 років на сприятливих глинистих ґрунтах Ольвії такого шару наростало 70–80 см.

Тетяна й Володимир багато зробили для того, щоб популяризувати заповідник. Вони запрошували заможних гостей і потенційних інвесторів, а також розробляли концепцію культурного центру з археологічними реконструкціями прадавніх культур. Володимир брав участь у реставрації курганів Єврисивія й Арети, що, за словами митця, було проєктом світового значення, адже більшість курганів від Алтаю до Дунаю, окрім італійських томб, сьогодні зруйновано.

Бахтови кажуть, що багато проєктів із розвитку заповідника, на жаль, так і не були втілені. На їхню думку, найбільше досягнення — те, що його почали охороняти. Попри все, подружжя зберігає оптимізм і щоденно робить те, що їм під силу. Митці кажуть, що в напівздичавілому нині заповіднику мають необхідний простір, спокій і натхнення для роботи.

Геліографіті

На широких просторах стародавнього міста Володимир із Тетяною відкрили для себе новий напрям — просторове мистецтво, або «ленд-арт». Подружжя каже, що він став початком їх нової творчої біографії. Кажуть, що в цьому напрямі вони вже встигли заявити про себе:

— На півдні, ми, напевно, єдині, хто так програмно займається ленд-артом.

Бахтови використовують археологічний ландшафт античної Ольвії для своїх проєктів. Володимир каже, що розігнатися є де, бо площа доступного простору — 36 гектарів. Чоловік пригадує, що перші роботи, в яких він відновлював давньогрецькі будівлі, були з уламків споруд і кераміки.

Митець розповідає, що останнім часом їхній ленд-арт більше пов’язаний із фотографуванням. Річ у тім, що багато робіт Бахтових виконані в техніці геліографіті. Це реконструкція певних об’єктів вогнем. Володимир малює силуети зниклих ольвійських споруд палаючим смолоскипом, а Тетяна знімає цей процес на фотокамеру, використовуючи можливості довгої витримки (від 1 до 20 хвилин). Така зйомка, за словами чоловіка, суперечить тенденції максимального скорочення часу на виготовлення чи обробку будь-якого виробу, в тому числі й фото. Це, на його думку, дає цікавий і цінний художній результат. Серед робіт митців — реконструкції кургану Зевса, храмів Афродіти, Аполлона й ольвійської стої — традиційної давньогрецької критої колонади.

Ще одна особливість геліографіті Бахтових — робота з перспективою. Володимир пояснює, що намагається відійти від звичного способу малювання на площині, тому відтворює античні споруди навколо себе. Митець називає цю техніку «тривимірним малюванням» і каже, що це його винахід.

Історичні реконструкції подружжя Бахтових не обмежуються архітектурою. На території історико-археологічного заповідника художники розігрують і знімають сцени з життя ольвійців або античні міфи. Акторами стають студенти-археологи, які приїздять сюди на практику. Тетяна й Володимир спеціально для цих вистав роблять одяг за античними зразками. А ще вимащують тіла акторів і тканину їхніх костюмів глиною сімох кольорів. Завдяки цьому вони виглядають наче античні статуї, що ожили.

Кадри таких реконструкцій використані в документальному фільмі «Символи Ольвійського простору Володимира Бахтова». За словами художника, це ремейк картини «Ольвія з Володимиром Бахтовим», яку він із режисером Володимиром Завізіоном завершив іще двадцять три роки тому. Володимир каже, що змінили небагато: покращили якість і додали декілька кадрів. Фільм «Символи Ольвійського простору…», про який розповідає Володимир, взагалі без тексту. На думку Бахтових, такий ретро-формат стрічки — її основна цінність:

— Там є щось магічне, чого немає в сучасних фільмів.

Пригадує подружжя й спроби робити ігрове кіно. Тетяна розповіла, як колись уночі вони влаштували гротескну гру — аукціон рослин: пронумерували й підписали всі трав’янисті рослини в парку, а потім фільмували їхній розпродаж.

Та, вочевидь, найважливіший витвір мистецтва Тетяни й Володимира — їхній дім-майстерня. Саме він уособлює життєвий досвід і філософію подружжя, стає місцем, де сучасність переплітається з культурою стародавньої Ольвії.