Як Росія влаштовує в Україні екоцид

Share this...
Facebook
Twitter

Війна Росії проти України — це не лише злочин проти тисяч мирних українців, а й загроза для екологічної безпеки всього світу. Протягом десятиліть російська влада отримувала мільярдні надходження від продажу природних ресурсів: нафти, природного газу, деревини та металевих руд. Систематично знищуючи довкілля, режим Путіна витрачав кошти на купівлю смертоносної зброї, якою тепер нищить людей і природні багатства України.

Цілеспрямований екоцид України та світу триває. Достатньо згадати деякі кричущі дії Російської Федерації на території України:

З першого дня нападу військові РФ відзначились ядерним тероризмом. 24 лютого вони окупували об’єкти Чорнобильської АЕС, зокрема сховища відпрацьованого ядерного палива та об’єкт «Укриття». Через рух важкої бронетехніки радіаційний фон навколо зони відчуження зріс. Уночі 4 березня російські війська обстріляли Запорізьку АЕС, яка є найбільшою в Європі, і зрештою окупували станцію та розмістили на її майданчику військову техніку.

6 і 10 березня окупанти обстріляли ядерну установку фізико-технічного інституту в Харкові. Як і атомні станції, цей інститут має статус ядерного агента. За умови фізичної руйнації установки назовні може вийти ядерне паливо і радіоактивні елементи.

25 лютого за 12 миль від українського морського порту «Південний» в місті Южне біля Одеси військовий корабель РФ обстріляв танкер-хімовоз Millennial Spirit під прапором Молдови, який перевозив 600 тонн мазуту та дизеля. У разі витоку це могло загрожувати всім живим організмам у цій частині акваторії Чорного моря.

26 лютого українська протиповітряна оборона збила російську ракету, що прямувала в напрямку дамби Київського водосховища, розташованої на північ від Києва. Якщо дамбу зруйнувати, є загроза затоплення майже тримільйонного Києва та значних територій навколо міста. Крім того, це може зруйнувати інші дамби нижче по Дніпру і призвести навіть до аварії на Запорізькій АЕС.

Російські війська вже неодноразово обстрілювали нафтобази. 27 лютого такий обстріл у селі Крячки (Київська область) викликав велику пожежу, яку ліквідували лише за декілька днів.

А 28 лютого російські вакуумні бомби підірвали ємності нафтового складу в Охтирці (Сумська область).

3 березня російський снаряд потрапив у нафтобазу в Чернігові — загорілися резервуари загальною місткістю 3000 м³ дизпалива. А 7 березня росіяни влучили в нафтобази у Житомирі та Черняхові.

Пожежі на нафтобазах небезпечні для довкілля через концентрацію продуктів горіння у повітрі та потрапляння нафтопродуктів у грунт.

2 березня агрохолдинг «Укрлендфармінг» оголосив, що їхня Чорнобаївська (під Херсоном) та Богодухівська (під Харковом) птахофабрики, а також харківська птахофабрика «Охоче» через воєнні дії з боку РФ залишилися без можливості годувати птицю та вивозити готову продукцію, що загрожує вимиранням мільйонів курей і може спричинити екологічну катастрофу.

Що може зробити міжнародна спільнота, щоб зупинити Росію?

– Припинити купівлю будь-яких сировинних ресурсів (зокрема, нафти і газу) з РФ. Державу-терориста треба позбавити можливості фінансувати воєнні злочини, а компанії, що порушують ембарго, мають сплачувати штраф.

– Захистити українські об’єкти критичної інфраструктури. Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України вже закликало ООН і НАТО забезпечити безпольотну зону над об’єктами української ядерної енергетики.

– Звертатися до міжнародних судів та арбітражів. Злочини проти України мають чіткий міжнародно-правовий вимір, і за них РФ повинна бути покарана.

Напади на ядерні об’єкти і сховища ядерних матеріалів, завдавання широкої, довгочасної та серйозної шкоди природному середовищу внаслідок атак на танкери і нафтобази є прямим порушенням Женевських конвенцій про захист жертв міжнародних збройних конфліктів. Відповідно до Римського статуту Міжнародного кримінального суду, такі дії відповідають складу воєнного злочину.

Російські війська свідомо і систематично знищують об’єкти, що не є воєнними цілями. Агресор руйнує екосистему України та загрожує всьому світу. Це екологічний тероризм, якому не має бути місця у XXI столітті.

Над матерiалом працювали

Автор проєкту:

Богдан Логвиненко

Автор:

Дмитро Гриб

Шеф-редакторка:

Наталія Понеділок

Редакторка:

Марія Горбач

Більд-редактор:

Юрій Стефаняк

Контент-менеджерка:

Катерина Юзефик