«Екодія». У пошуках чистої води

Share this...
Facebook
Twitter

Понад 70 % сільського населення України споживає воду з криниць і свердловин, яка часто не відповідає державним нормативам. Ця вода може містити небезпечні для здоров’я та довкілля речовини, проте систематично її не перевіряють ні власники домогосподарств, ні державна система контролю якості води. Експедиція «У пошуках чистої води», ініційована і проведена організацією «Екодія», має на меті з’ясувати, яку насправді воду п’ють люди у регіонах і як можна боротись із її забрудненням.

Питання якості питної води в Україні стоїть гостро, надто — для сільської місцевості. В той час, як містам доступне централізоване водопостачання, а також питна вода з бюветів та широкий вибір бутильованої води в магазинах, для сіл це радше виняток. Моніторинг якості води в сільській місцевості практично не працює, а питна вода майже всюди не відповідає санітарним нормам.

Поверхневі води, які на сьогодні є основним джерелом водопостачання в селах, часто мають підвищений вміст нітратів, нітритів, фосфатів, амонію. Це спричинене зокрема тим, що у сільські водойми потрапляють добрива та пестициди з сільськогосподарських полів. Більшість домогосподарств користується або криницями, якість води в яких не перевіряли роками, або риє свердловини, які теж не є на 100 % безпечними, адже в підземних водах може бути підвищений вміст заліза чи небезпечні речовини.

В Україні 2018 року на основі даних Державного агентства водних ресурсів створено інтерактивну онлайн-карту забрудненості річок «Чиста вода». Завдяки цьому ресурсу є можливість оцінити рівень забрудненості річкових басейнів певними речовинами у динаміці протягом останніх років, а також з’ясувати, які підприємства найбільше засмічують річки у кожному регіоні.

Щоб надати розголосу проблемі із забрудненням водних ресурсів у сільській місцевості, центр екологічних ініціатив «Екодія» збирає дані з різних регіонів України і оприлюднює результати лабораторних аналізів.

«Екодія»

«Екодія» — київська громадська організація, яка об’єднує експертів та активістів зі спільним баченням того, як має розвиватися Україна екологічно. Команда однодумців прагне вирішувати системні питання через вплив на ухвалення рішень, змінюючи підходи у виробництві, практиках землекористування, законодавстві тощо. Організація має багато напрямів екологічної діяльності у таких сферах, як енергетика, енергозбереження, транспорт, чисте повітря та інші. Кожен учасник може працювати саме над тією тематикою, яка найбільше відгукується. Так, одна з активісток Анна Даниляк вибрала для себе сферу екологізації сільського господарства:

— Україна є великою аграрною державою, і в нас за декілька десятиліть доволі серйозні перетворення, розвиток цієї галузі. Водночас такий аграрний бум не супроводжується екологізацією цього сектора. Сільська місцевість — це база для аграрного виробництва, і я бачу, що це (виробництво) впливає на якість життя місцевого населення, шо економічне зростання і економічна вигода має зворотну сторону. І вода, якраз таки, одна із них.

Негативний вплив сільськогосподарської діяльності на довкілля важче вимірювати, порівняно із забрудненнями від підприємств, розповідає Анна. Наприклад, якщо це завод, то на трубу, через яку скидають відходи, можна встановити датчик і отримати конкретні дані викидів, тобто виміряти рівень точкового забруднення. Натомість у сільському господарстві йдеться про величезні території, поля, куди вносять агрохімікати, пестициди. І є високий ризик, що частина цих хімікатів вимивається або просто просочується у ґрунт і потрапляє в ґрунтові води.

— Це є площинне забруднення. Уявіть собі, як виглядає поле, і все це поле може бути джерелом розсіяного забруднення. І ми адвокатуємо за те, що потрібно і на це зважати.

Координаторка волонтерів у ГО «Екодія» Оксана Омельчук зазначає, що всі процеси в організації спрямовані на системні зміни. Таким чином результат стає довготривалим:

— Ми намагаємось міняти підходи в управлінні взагалі в нашій країні. І це дещо складніше, ніж локальний проєкт «посадити дерево», тому що ти посадив дерево і одразу бачиш результат, а наша робота дуже довготривала.

Оскільки вода є одним із найважливіших компонентів екосистем, зміни характеру опадів, температурного режиму тощо посилюють водний стрес (негативна реакція рослин на дефіцит вологи. — ред.). Це впливає на доступність традиційних джерел водопостачання (наприклад, ґрунтові води). Анна пояснює, що між кількістю води та її якістю є взаємозалежність: що менший об’єм, то більший ризик підвищення концентрації забруднюючих речовин.

— Наприклад, ви п’єте чай і додаєте дві ложки цукру. І тут раптом зміна клімату, і у вас вже немає повної чашки, у вас половина, але залишились ті самі дві ложки цукру. Тобто ось ця концентрація — вміст певних хімічних речовин — вже перевищує свою норму і стає проблемою.

Державна система моніторингу якості води найкраще працює, якщо йдеться про великі водні об’єкти, річки у містах, де є центральний водозабір, а у сільських громадах — значно слабше. У травні 2021 року ГО «Екодія» вирушила в експедицію, щоб проаналізувати воду з місцевих криниць, свердловин, ставків, перевірити безпечність води у громадах 10 областей України та на основі отриманих результатів розробити заходи для зменшення забруднення.

— У сільській місцевості децентралізовані джерела, тобто вірогідність того, що їх хтось колись перевіряв, доволі низька. І це підтверджується в нашій експедиції, коли ми спілкуємося з власниками криниць чи свердловин. Якщо людина сама (або родич, друг) не повезла у місто в лабораторію і не здала, то може життя прожити, не знаючи, що вона п’є.

Share this...
Facebook
Twitter
Share this...
Facebook
Twitter

Експедицію координує Анна Даниляк. До команди, крім Оксани Омельчук, входять керівник відділу екологізації промисловості Михайло Амосов і волонтери Артур Саркісян, Олександра Неклеса та Яна Лазаревська. У кожного з них свої причини бути в організації, проте всіх об’єднує бажання змін у сфері екології.

Своєрідним поштовхом до поїздки став досвід колег, які створили матеріал про дефіцит водних ресурсів в Україні, а також один із міжнародних проєктів «Транскордонні водні інспектори: на шляху до спільного моніторингу і використання водних ресурсів басейну річки Прип’ять», у межах якого діти з екологічних гуртків училися досліджувати води в басейні Прип’яті. Найбільше Анну вразив завершальний етап проєкту, під час якого презентували нове джерело питної води:

— Урочиста частина, мало не перерізання червоної стрічки, і хтось взяв і перевірив воду з того джерела, а там просто зашкалювали нітрати. І такий шок, що наче цілюще джерело відкривать, а там просто неймовірний вміст нітратів.

Нітрати, нітрити, фосфати, інші азотисті сполуки — такі забруднення є поширеними у сільській місцевості, адже господарство створює багато джерел забруднення: добрива, відходи тваринництва, негерметично створені вигрібні ями тощо. Водночас локальні перевірки води проходять досить рідко. Оксана коментує так:

— Наявність тих чи інших речовин може значно впливати на те, яким буде розвиток екосистеми. І тому дуже важливо, аби вона була стабільною і не з’являлися речовини, які не мають бути. Адже від води залежні всі: люди, тварини, рослини.

Наприклад, біогенне забруднення нітратами, фосфатами — це цвітіння води, яке ми бачимо влітку:

— Це через надлишок поживних речовин, які вимиваються із ферм, із полів. У деяких поселеннях, навіть в дачних, просто каналізацію в якусь водойму випускають — все це є джерелами надмірних поживних речовин, і водорості в теплий період року розростаються.

Експедиція

«У пошуках чистої води» — перша експедиція організації з ідеєю аналізу стану води. Команда подорожує із півночі на південь у басейнах двох річок — Дніпра і Південного Бугу. Крім безпосередньо перевірки, учасники прагнули заохотити місцеві громади проводити аналогічний моніторинг надалі. Анна переконує:

— Ми хочемо показати приклад сільським громадам, що це реально організувати самостійно, що в їхніх руках насправді є інструменти, які вони можуть використовувати. І через громадський моніторинг якості води чи повітря створювати прецеденти, щоб на системному рівні вирішувалося питання.

Такі ініціативи дають можливість громадам дізнаватися важливу інформацію, якої з різних причин не було у відкритому доступі. Михайло зазначає, що велика цінність експедиції у тому, що це має перспективу змінити ставлення людей до довкілля і свого здоров’я:

— У сільській місцевості (люди) мало свідомі того, яку воду вони п’ють. Тобто вони мають якесь уявлення, інколи мають відчуття фізичні ― смак чи запах, але фактично, яку воду вони п’ють, не знають. Я вбачаю в цьому надзвичайну цінність, шо ми допомагаємо їм розібратися, чому так складається, звідки з’являється це забруднення в воді.

Share this...
Facebook
Twitter
Share this...
Facebook
Twitter

В експедиції команда співпрацює з активістськими групами у сільських громадах. Разом із місцевими жителями вони розробляють план, щоб орієнтуватися, на яких водних об’єктах важливо перевірити воду першочергово:

— Це може бути щось на рівні інтуїції, десь це конкретно точка в просторі, де є підозра, що може бути джерело забруднення поруч.

Після створення плану група приїжджає, відбирає проби, робить експрес-тести за базовими фізико-хімічними показниками води (рН (водневий показник), амоній, нітрити, нітрати, фосфати, залізо, мідь, вміст кисню води для відкритих водойм тощо), щоб дізнатися, у чому потенційно проблема. Такі швидкі методи можуть показати неоднозначні результати, тож береться додатковий зразок для спеціалізованої лабораторії, де проводять більш розширений аналіз.

— Перше — це аналіз, скринінг. Це неодноразовий (аналіз), важливо робити це систематично, щоби бачити тенденцію, і від цього вже відштовхуватися.

Зупинившись у Каневі, експедиційна команда зустрілася з місцевою жителькою, екологічною активісткою Галиною Каретніковою. Разом вони провели забір води Дунайця для аналізу якості.

— Жителів Канева дуже цікавить цей Дунаєць. Тому що Дунаєць бере свій початок десь із села Яблунів, може ще й дальше, але туди більшість впадає — джерельні води. І там по течії багато криниць.

У місці впадання Дунайця у Дніпро команда Екодії відібрала пробу води й одразу зробила тест-замір щодо температури та вмісту розчиненого кисню. Якщо для криниць чи свердловин це не так актуально, то для відкритих водойм — це досить важливий параметр. Вміст розчиненого кисню показує, наскільки водна екосистема є стійкою, наскільки швидко вона може відновитися і «перетравити» забруднення, які в ній є.

«Щоб люди знали, яку воду п’ють»

За один день група зробила аналіз тринадцяти точок у Каневі, селах Пекарі та Степанці, які входять до Канівської ОТГ. За результатами досліджень учасники організації зробили висновок, що в перевірених водоймах завелика кількість фосфатів та амонію.

— Амоній — це такий попередник нітратів, одна із азотних сполук, які у ґрунтових водах можуть трансформуватися одна у одну. Насправді амоній може перейти у нітратний стан, який є більш токсичним. Тобто якщо тут — в обох криницях у Пекарях — високі значення по амонію, то важливо продовжувати спостереження. Бо якщо вони перейдуть у нову якість і стануть більш токсичними, (підвищиться) небезпека для здоров’я людей, які звідти п’ють воду.

Перевищення фосфатів і заліза в Каневі не зафіксували: там є пограничний стан, однак по селах Степанецької громади значно більше передумов для поширення цих речовин та евтрофікації:

Евтрофікація
Насичення водойм біогенними елементами, що спричинює розмноження водоростей, зниження прозорості води і вмісту розчиненого кисню, а також загибель донних організмів.

— У річці Росаві і поруч був витік з очисних споруд одного з підприємств, то теж високе значення саме фосфатів і в одному випадку — нітритів. І у Росаві по амонію тут доволі поживне середовище. Амоній, оці азотні сполуки, фосфорні сполуки — це все добрива для водоростей, вони можуть розростатися у воді і призводити до заростання водойми. І в певний момент, якщо буде поглиблюватися цей процес, (може призвести) навіть до заболочення.

В Україні є три норми для питної води, які залежать від джерела: вода фасована, з водопроводу, з криниці. Учасники експедиції порівнюють заміри з нормативами для бутильованої води, адже для неї найвищі стандарти, які часто відповідають європейським нормативам для питної води. Проте для сільських громад нормативи інакші:

— Людський організм однаковий що в селі, шо в місті. Чому різні нормативи? Є таке пояснення, що відомо (чи підозрюють), наскільки плачевний стан із якістю води на рівні ґрунтових вод, на рівні колодязів. Тому штучно завищені гранично допустимі концентрації і дуже-дуже слабкі норми. Тобто може бути високе значення, яке шкідливе для організму, але, згідно з законодавством, це не буде перевищення.

Усі результати додають до онлайн-мапи експедиції після кожного від’їзду з локації. Команда Екодії продовжує тримати зв’язок із місцевими активістами, які зацікавлені у моніторингу стану своїх криниць чи інших джерел питної води.

— Раз на сезон, двічі на сезон (потрібно) робити ось такі заміри, щоби справді відслідкувати тенденцію по цим і іншим точкам, які нам цікаві. Бо насправді в людей був запит ще в одну сусідню громаду поїхати, але за один день це просто нереально було би опрацювати.

Зібрану під час експедиції інформацію «Екодія» планує використати для адвокаційної діяльності: щоб домогтися змін зокрема на рівні екологічного законодавства.

«Екодія» отримує українські гранти на втілення своїх проєктів, а також підтримку міжнародних організацій. Коли цих коштів не вистачає, ГО відкриває спільнокошт: таким чином за допомогою доброчинців організація закуповує тест-системи для експрес-аналізу під час експедиції, щоб місцеві мали змогу самостійно продовжувати вимірювання.

— Я сподіваюсь, що це стане прикладом не тільки для цих людей, до кого ми приїхали, але й сусідніх. І так буде поширюватися практика, якщо не державного моніторингу, то принаймні громадського. Бо це важлива суспільно значима інформація про якість води. І важливо, щоб люди знали, яку воду п’ють, яка якість води у водоймах, поруч з якими вони живуть.

за підтримки

Цей матеріал створено за підтримки Швейцарії. Відповідальність за його зміст несе виключно Ukraїner. Думка творців матеріалу не обов'язково відображає погляди донора.

Над матерiалом працювали

Автор проєкту:

Богдан Логвиненко

Проєктна менеджерка:

Іванна Власюк

Авторка:

Богдана Теличук

Шеф-редакторка:

Наталія Понеділок

Редакторка:

Катерина Легка

Коректорка:

Олена Логвиненко

Продюсерка,

Інтерв’юерка,

Сценаристка:

Карина Пілюгіна

Асистентка продюсера:

Наталія Вишинська

Фотограф:

Максим Завалля

Оператор:

Олег Сологуб

Максим Завалля

Роман Климчук

Режисерка монтажу:

Катя Полівчак

Режисер:

Микола Носок

Звукорежисерка:

Анастасія Климова

Більд-редакторка:

Катя Акварельна

Транскрибатор:

Віталій Кравченко

Тарас Березюк

Транскрибаторка:

Ольга Шеленко

Юлія Купріянчик

Контент-менеджерка:

Катерина Юзефик

Ukrainer підтримують

Стати партнером

Слідкуй за експедицією