Share this...
Facebook
Twitter

Як економніший та екологічніший, електротранспорт має все більший попит у розвинених країнах. Торік Україна увійшла до топ-десяти країн світу за зростанням продажу електромобілів. Однак для того, щоб люди з упевненістю пересідали на електромобілі, потрібна розвинена інфраструктура, зокрема, зарядні станції. Сергій Вельчев та інженерна команда EcoFactor почали з гаража, створили власний хаб та вже розробили декілька поколінь зарядних станцій, а ще обігнали Tesla на модифікованому «запорожці», а також мріють виробляти електричні трактори на автопілоті. А головне – усі деталі до зарядних станцій виробляються в кількох кварталах одеського району Молдаванка.

Одеські інженери-ентузіасти з компанії EcoFactor працюють над тим, щоб популяризувати електромобілі та створити кращі умови для переходу на екологічний транспорт. EcoFactor проєктує електрокари та зарядні пристрої для них. Засновник компанії Сергій Вельчев пояснює: в Одесі використовується багато вантажних авто, що забруднюють повітря, і щоб розв’язати цю проблему, треба вивести весь габаритний транспорт за межі міста і заборонити автівкам із двигунами внутрішнього згоряння заїжджати в центр.

EcoFactor

Ми хочемо якомога більше людей перевести на «світлу сторону», щоб вони пересувалися за допомогою електричної тяги. Для поступових змін мають бути підготовлені інфраструктура та експерти. Наше завдання — щоб багато людей зрозуміло, що таке електричний транспорт, як ним користуватися та які в цьому переваги.

Команда EcoFactor викликала справжній фурор на ралі Київ — Монте-Карло 2015 року, обігнавши на модифікованому ЗАЗ-966 електрокар фірми Tesla на одній з ділянок марафону. Модернізований ZAZ Electro проїхав три з половиною тисячі кілометрів, при цьому він міг проїхати близько 500 кілометрів на одній зарядці. Екіпаж подолав шлях через 10 країн, посівши п’яте місце в загальному рейтингу та друге ─ серед переобладнаних автомобілів.

— Основною задачею переробленого «запорожця» було привернути увагу [до електротранспорту] і показати, що це ─ вже теперішнє. Чому вибрали саме «запорожець»? Щоб показати, що Україна може бути інноваційною. Щось зі старою зовнішністю може бути наповнене новим вмістом. Зі своєю задачею автомобіль впорався на 100%.

ЗАЗ-966
Легкова модель Запорізького автомобільного заводу, що вироблялась з 1966 до 1974 року.

2016 року команда EcoFactor долучилась до розробки українського електричного концепт-автомобіля Synchronous. Діючий прототип електромобіля, повністю спроєктованого та зібраного в Україні, представили на міжнародній конференції «EVER 2016» у Монако. Електрокар виконаний в стилі ретрофутуризму. Відповідно до задуму авторів, він може використовуватися як готельний шатл, таксі або екскурсійне авто.

Еволюція електротранспорту

Найбільш поширеними видами двигунів, що рухають автомобільну індустрію, є двигун внутрішнього згоряння (ДВЗ) та електродвигун. Перший використовує хімічну енергію палива, а другий — електричну енергію.

Хоча електричні двигуни іноді асоціюють із сучасними розробками, XXI століття можна назвати періодом вже другого їхнього народження. Адже перші спроби створити електромобілі робили ще у середині XIX століття.

Перші моделі автомобілів з електричним двигуном з’явилися раніше за машини, що їздять на рідкому паливі. За однією з версій, першу таку модель створив 1828 року угорський винахідник Аньош Іштван Єдлик. Трохи пізніше, 1864 року, німецько-австрійський механік Зіґфрід Маркус став першим, хто використав бензин для приведення в рух транспортного засобу.

Починаючи з 1880-х років розвиток електромобілів набирав високих темпів. Однак на початку ХХ століття конструкція поршневих двигунів внутрішнього згоряння значно вдосконалюється. Змінюється і кон’юнктура нафтового ринку. З того часу саме авто з двигуном внутрішнього згоряння посіли передові позиції на ринку. Енергетична криза 70-х років, пов’язана з політичною ситуацією на Близькому Сході, усвідомлення вичерпності природних запасів палива та збільшення загрози екологічної катастрофи знову привернули увагу до розвитку індустрії електрокарів.

Сучасні електрокари працюють на спеціальному акумуляторі, який заряджається електричною енергією. Такий транспорт вважається відносно простим в керуванні, безшумним, екологічним, а також має порівняно меншу собівартість обслуговування. Це єдиний транспорт, що використовує дешеву енергію та не залежить від якості палива.

Розуміючи ці переваги, а також ризики від застосування двигунів внутрішнього згоряння, все більше країн Європи закликають переходити на екологічні види транспорту. Ряд країн обмежують рух дизельних та бензинових авто, а в майбутньому планують заборонити їхній продаж та використання.

Автовиробники також переходять на електрокари та гібридні моделі. Наприклад, Porsche і Volvo вже відмовилися від випуску дизельних двигунів.

Варто зазначити, що електромобілі не можна назвати екологічними на 100%. Адже енергія, необхідна для заряджання їхніх акумуляторів, генерується переважно через спалення вугілля чи газу, у той час як частка альтернативних джерел енергії поки не є дуже значною. Останніми роками у світі регулярно проводять дослідження, під час яких порівнюють екологічність електричних двигунів і двигунів внутрішнього згоряння. Наприклад, 2017 року бельгійська дослідницька організація Transport & Environment дійшла висновку, що навіть отримуючи енергію від вугільних електростанцій, електромобілі все одно є менш шкідливими, ніж двигуни внутрішнього згоряння.

Українська індустрія зарядних станцій для електромобілів активно розвивається. Вітчизняні виробники, такі як GreenFuel, Octa Energy, OnCharge, Elmiz, пропонують не лише модернізовані під українського споживача закордонні зарядні електростанції, але й конкурентоспроможні та більш дешеві аналоги власного виробництва. Окрім того, активно розбудовуються електричні автозаправні станції (АЗС). Зокрема, це мережі UGVchargers, ТОКА, GoTo-U та інші.

Виробництво та EcoFactor Hub

Щоб популяризувати електротранспорт в країні, потрібна, зокрема, розвинена інфраструктура зарядних станцій. EcoFactor Charge ─ підпроєкт одеської компанії, де розробляють новітні зарядні пристрої для електромобілів.

Станом на 2019 рік команда проєкту розробила та серійно випускає два типи зарядних станцій. Це мобільні станції, які можна використовувати і вдома, і в дорозі, а також стаціонарні зарядні пристрої, які встановлюються поза приміщенням.

Сергій Вельчев розповідає, що ринок зарядних станцій для електромобілів змінюється дуже швидко. Починаючи з 2016 року інженери EcoFactor розробили три покоління зарядних пристроїв зі змінним струмом. Станція першого покоління не мала підключення до інтернету та могла заряджати тільки один електромобіль. Пристрій другого покоління так само не мав доступу до Мережі, але до цієї станції за допомогою RFID-картки могли підключатись до 10 користувачів.

Третє покоління станцій дає можливість підключатися через RFID-картку, а також NFС-картку. Користувач може під’єднатися до сервера і дистанційно керувати процесом заряджання. Це найбільш відповідні запитам ринку станції, які EcoFactor серійно виготовляє і продає.

RFID та NFС-картки
RFID-картка — безконтактна пластикова картка з радіочастотною ідентифікацією. NFС-картка — безконтактна картка, що використовує технологію бездротового високочастотного зв’язку Near Field Communication.

Зарядні станції для електромобілів не є універсальними, вони відрізняються за типам і стандартами використання. EcoFactor вперше в Україні розробляє швидкісну зарядну станцію CHAdeMO. EcoFactor Charge завершили передсерійні випробування пристрою, що здатен майже повністю зарядити популярний електромобіль Nissan Leaf за пів години. Сергій Вельчев пояснює, що в умовах різних стандартів розробки EcoFactor дозволяють швидко підлаштовуватись під зміни на ринку.

CHAdeMO
Стандарт однойменної японської асоціації, що працює з автомобілями Nissan, Mitsubishi, Toyota, Subaru.

— Нашою гордістю є те, що ми із самого нуля розробили силову частину зарядної станції. І в залежності від того, який завтра буде стандарт, ми просто міняємо цей зарядний кабель на інший. Ми дуже гнучкі і можемо розвиватися не так інертно, як розвиваються великі компанії.

У вересні 2018 року в Одесі, на вулиці Приморській, відкрився EcoFactor Hub. Тим, хто замислюється про екологічний транспорт, автосалон пропонує консультацію щодо вибору електромобіля, доставляння з Європи та США, митний супровід. Власники електрокарів можуть отримати в EcoFactor Hub сервіс, діагностику і ремонт будь-якої складності, підібрати і замінити необхідні запчастини. Засновник проєкту Сергій Вельчев пояснює, що мета хабу ─ не лише бізнес, а і створення електромобільної спільноти.

— Хаб розташований біля центрального входу на морський вокзал. Це дуже знакове для Одеси місце. Ми обрали саме його, тому що дуже багато туристів там проходить. Вони мають бачити, що Одеса, Україна — це місце, де думають про майбутнє, про наших дітей, про якість екології, якість повітря, яке в нас буде.

Оскільки акумулятори електромобілів заряджаються переважно вночі, масове їх використання може допомогти розв’язати проблему «енергетичного піка». Це максимальне навантаження енергосистеми вранці і ввечері поряд з мінімальним навантаженням вночі, в той час як більшість електростанцій виробляють енергію безперервно і рівномірно протягом доби.

— В Україні є велика енергетична залежність. А люди хочуть і прагнуть не залежати від когось. В українців, можливо, це в крові — незалежність якась має бути. Волелюбність. І електричний транспорт ─ це така можливість.

Сергій та його велика мрія

Банкір за освітою, Сергій Вельчев встиг змінити ряд місць роботи, а також започаткувати декілька власних бізнесів. Окрім недовгої роботи у банку, він працював регіональним менеджером із продажу, був власником магазину комп’ютерів і будівельної компанії. Водночас Сергій багато років захоплюється транспортом і технікою.

— Я люблю техніку з дитинства. Десь між 4-м та 5-м класом мені подарували мотоцикл, я його зібрав, відреставрував, продав, купив собі інший. Вже у 10 класі в мене був Jawa 350. Це такий, вже з радянських часів, дуже спритний мотоцикл. Потім батько мені сказав, що із мотоциклами зав’язуємо, переходимо на машини. Все життя я щось робив, щось доробляв, якось до техніки мене тягнуло.

Сергій Вельчев розповідає, що коли розпався Радянський Союз і розпочався період приватизації, його дід став одним із перших фермерів у регіоні, відкривши 1991 року власне господарство. Цю справу перейняв батько Сергія. Засновник EcoFactor думає, що теж буде займатися фермерством, але більш сучасним і технологічним.

— Я теж колись буду фермером, який керує автопілотними тракторами. Буду спостерігати за полями з літака, контролювати все за допомогою датчиків. Я зрозумів, що це можливо. Там є одна технологія, там є друга. Треба просто все з’єднати, і воно буде працювати. Я почав дивитися, як зробити електричний трактор. Зрозумів, що трактор — це дорого і важко. Перемкнувся, вирішив, що треба досвід в чомусь легшому: мотоциклах або машинах.

«Великою мрією» Сергія і команди EcoFactor є електричний трактор на автопілоті, який має значно полегшити роботу фермерів. За задумом інженерів, власник такого трактора не витрачатиме час на пошук та купівлю пального, адже зможе заряджати транспортний засіб у себе вдома. Ще 2015 року EcoFactor презентували свою розробку Tractor Electro 2.0. На базі однієї з моделей Харківського тракторного заводу одесити створили електротрактор, що може працювати на одній зарядці до 8 годин. Сергій Вельчев розповідає, що при серійному виробництві такий транспорт матиме простіший механізм та вищий коефіцієнт корисної дії.

— Маю надію, що ми таки зробимо якісну українську техніку, яка робитиме всі завдання, що є в селі. І буде живитися від акумуляторів. Енергію для цих акумуляторів отримувати від сонця, вітру чи локальних джерел. Тобто щоб не було нафтової чи якоїсь іншої залежності. Електрика — це такий загальний зручний засіб, який може дати цю енергетичну незалежність.

Над матерiалом працювали

Засновник Ukraїner:

Богдан Логвиненко

Авторка тексту:

Ірина Левченко

Редакторка тексту:

Наталія Понеділок

Коректорка:

Ольга Щербак

Продюсерка проєкту:

Ольга Шор

Фотограф:

Юрій Стефаняк

Оператор,

Звукорежисер:

Павло Пашко

Оператор:

Олег Марчук

Режисерка монтажу:

Юлія Рублевська

Режисер:

Микола Носок

Більдредактор:

Олександр Хоменко

Транскрибаторка:

Галина Резнікова

Слідкуй за експедицією