Марія Гурбіч
Коли почався Голодомор, Марії було 12 років. Вона разом із родиною не просто вижила під час геноциду українського народу, а й допомогла не померти сусідському хлопчику. За багато років, вони випадково зустрілися. І хоча в 1932–1933 роках по всій Україні відбувався сценарій, що нагадує захоплення окремих районів Донбасу в 2014-му — найбідніші добровільно або ж примусово записувалися в «активісти» та були змушені відбирати останній хліб у своїх односельчан, — такі люди, як Марія Гурбіч, таємно допомагали одне одному вижити.
Тетяна Кротова
Коли стався Голодомор, сім’я Тетяни жила на хуторі Шевченко, неподалік Кропивницького. Голова місцевого колгоспу став злочинцем для радянської влади і таємно видавав їжу селянам. Ту саму їжу, яку напередодні у них відібрали і кинули гнити. У селі не виявилось зрадників, що пішли на співпрацю з владою, тож за час Голодомору не помер ніхто.
Федір Задереєв
Коли у селі Кобилянка почався Голодомор, батьки Федора ходили за сто кілометрів у Білорусь, щоб принести картопляні очистки від родичів. Бабуся Федора потайки носила картоплю в чоботях, а він готував борщ із кропиви та подорожника молодшим братам і сестрі. Так їм вдалось врятуватися. Федір згадує, як до колективізації люди в селі могли давати позики на пів року, а вже під час Голодомору самому довелося красти в сусідів, щоб вижити.
Надія Корольова
Надія народилася в селі Іванківці на Поділлі. Коли почався Голодомор, їй було 10 років. Цей регіон був одним із перших, де почалися бунти проти масової й примусової колективізації, яка розпочалася в 1929 році, та закриття церков. Обурені діями режиму, українські селяни виганяли представників влади та активістів із сіл, брали в свої руки контроль над райцентрами. У 1932 році протистояння селян було настільки активним, що радянська влада спрямувала туди війська. Бої тривали по кілька днів.
Марфа Коваленко
Коли почався Голодомор, Марфі було 6 років. Попри малий вік вона добре запам’ятала жахи, що відбувались упродовж геноциду українського народу. У їхньої родини відібрали корову й обіцяли повернути, але батько відмовився брати будь-яку іншу, крім своєї, аби через них не забрали худобу в іншої сім’ї. Завдяки взаємодопомозі в селі їхній сім’ї вдалось врятуватися.