Протистояти Росії в інформаційній війні

Оцінити точні витрати Росії на інформаційну війну проти України складно, адже інформація про бюджет часто засекречена. За оцінками Міжнародного центру перспективних досліджень, щорічні витрати Росії на інформаційну війну на Заході проти України сягають 4 мільярдів доларів. Водночас, згідно з даними української розвідки, Росія планувала витратити 1,5 мільярда доларів лише на дестабілізацію України навесні 2024 року.

РФ має потужні пропагандистські канали, спрямовані на західну аудиторію, а на фінансування медіа витрачає великі суми з держбюджету. Наприклад, щороку Росія виділяє понад 300 мільйонів доларів на фінансування багатомовної державної телекомпанії Russia Today (RT), а 2023 року витрати цієї пропагандистської мережі стали рекордними за весь час її існування. Крім прямих витрат на пропагандистські ЗМІ та дезінформаційні кампанії, Росія використовує інші методи ведення інформаційної війни, такі як кібератаки, хакерство й тролінг. Оцінити загальну вартість цих зусиль ще складніше. Утім, фахівці одноголосно кажуть, що РФ постійно нарощувала та вдосконалювала свій потенціал у сфері пропаганди протягом останніх 10 років. Сучасні методи роспропаганди відкалібровані на те, щоб збивати з пантелику, відволікати й сіяти паніку. Росія прагне підірвати підтримку України серед закордонних партнерів.

Протистояти інформаційній агресії в гібридній війні — комплексне завдання, яке потребує спільних зусиль влади, військових, ЗМІ, громадських організацій і кожного громадянина країни.

У цьому матеріалі Ukraїner розповість про організації, які чинять опір ворогу в інформаційному полі. Заснований 2014 року StopFake перевіряє факти й викриває російську пропаганду. Організація «Детектор медіа», крім своєї основної діяльності, докладає зусиль до інформаційної боротьби з Росією. Спільнота піарників PR Army після повномасштабного вторгнення згуртувалася, щоб пояснювати світові терористичну природу російського режиму. Організація Molfar створила OSINT-спільноту, яка проводить воєнні розслідування та спростовує пропаганду. А фахівці компанії LetsData вишукують пропагандистські наративи, які ширяться мережею, і зливають цю інформацію організаціям, що їх знищують. Далі — детальніше про кожну із цих ініціатив.

StopFake

Організація з 2014 року викриває і спростовує неправдиву інформацію про Україну. Згодом проєкт перетворився на інформаційний хаб, де аналізують кремлівську пропаганду в усіх проявах, досліджують її методи впливу на нашу державу та інші країни Європейського Союзу й колишнього Радянського Союзу. Матеріали StopFake доступні 11 мовами, крім української, зокрема польською, чеською, англійською, італійською та німецькою.

Співзасновник організації Руслан Дейниченко — один із тих, хто аналізує інформаційну війну впродовж останніх 10 років:

— Ми бачили, як тоді, у 2013–2014 роках, Росія готувалася до агресії. З початку повномасштабного вторгнення змінилися тільки, мабуть, кількість і тональність російської пропаганди.

Руслан розповідає, що організація протидіє дезінформаційній кампанії декількома шляхами. Зокрема, за допомогою фактчекінгу та просування медіаграмотності:

— Коли ми бачимо підозрілі повідомлення, то перевіряємо їх. І якщо нам вдається знайти достатньо доказів, що це неправда, ми публікуємо статтю, пояснюючи нашим читачам, що саме неправда й чому. Також ми допомагаємо звичайним громадянам, журналістам, дипломатам, розвідникам розпізнавати дезінформацію. Ми проводимо різноманітні тренінги, роз’яснювальні кампанії, дослідження. Ми хочемо, щоби брехня й пропаганда не псували людям життя.

Українцям доступна низка інструментів, як не потрапити на гачок роспропаганди:

– стежити лише за перевіреними й офіційними джерелами;
– аналізувати інформацію, шукати першоджерело й намагатися критично мислити;
– відмовитися від споживання російського контенту;
– перевіряти підозрілу інформацію.

Публікації на StopFake дають змогу відразу побачити, до якої брехні вдається ворожа пропаганда і які методи вона використовує. Крім того, до організації можна надсилати новини на перевірку.

StopFake із тих організацій, які можуть простежити, як протягом декількох років розвивалися події в інформаційному полі, як змінювалася тональність пропагандистів тощо.

— У 2013–2014 роках російська пропаганда намагалася роздмухати в нас конфлікти й виправдати своє тодішнє вторгнення. Аналогічні зусилля ми бачили протягом усього 2021 року й на початку 2022-го. Спочатку вони намагалися виправдати це вторгнення, розказували про міфічні біолабораторії. А коли це стало вже несерйозно й заради такого навряд чи якісь росіяни готові були б записуватися в армію і помирати, то тональність їхня змінилася. Ми бачимо багато закликів ще більше бомбувати, знищувати інфраструктуру, бомбити електростанції тощо.

На переконання Руслана, якби 2014 року в Україні не заборонили російські телеканали, а 2017-го — російські соцмережі, то ситуація в країні була б набагато гіршою. Можливо, значно більше людей зустрічало б російські війська хлібом і сіллю.

— Ми бачимо на прикладі Криму та Донеччини, що в людей, які споживали російські новини, було викривлене уявлення про те, що із собою несе Росія і взагалі чим вона є. Вони дійсно вважали, що українці хочуть їх убити, знищити, заборонити їм говорити російською мовою, а відповідно, Росія їм несе тільки визволення й допомогу. Багато хто із цих людей зрозумів, що це не так, але, на жаль, уже було пізно. Щоб таких людей було менше на нашій території, ми намагаємося їм розказати, хто й заради чого намагається їх обманути.

Повномасштабне вторгнення не лише додало роботи, а й вимушено змінило процеси в команді. Декого довелося релокувати, хтось поїхав за кордон чи в безпечніші регіони України. У період перших знеструмлень організація вчилася справлятися з відсутністю світла, мережі тощо. Окрім цього, троє людей зі StopFake пішли добровольцями в різні підрозділи, в тероборону. Дехто повернувся з фронту й працює далі.

Руслан ділиться досвідом і розповідає про важливість фактчекінгу, завдяки якому вдалося похитнути авторитет російських ЗМІ як надійного джерела інформації.

Також колектив організації зміг переконати іноземні політичні сили, що російські медіа — це не про інформування людей, а про спотворення інформаційної картинки, про дезінформування.

— 2014 року багато хто з них (іноземних політиків. — ред.) казав, що забороняти російські телеканали недемократично й люди мають самі оцінювати, хто має рацію, а хто — ні. Але, знову-таки, оцей масив доказів, які ми зібрали, багатьох переконав, що російське телебачення, російські соцмережі — це інструмент впливу.

«Детектор медіа»

«Детектор медіа», з одного боку, — одне з найбільших українських медіа, що пише про медіа. А з іншого боку — аналітичний центр, який займається навколомедійною проблематикою. Місія організації — сприяти розвитку зрілого суспільства, що усвідомлює виклики та здатне долати їх на засадах конструктивного діалогу через посилення впливу демократичних, вільних і професійних медіа на суспільні процеси в Україні й поширення досвіду серед інших суспільств демократичного світу.

Директорка громадської організації «Детектор медіа» Галина Петренко виділяє декілька напрямів діяльності:

– підвищення якості контенту українських медіа;
– просування медіаграмотності серед українців;
– протидія дезінформації.

В організації спрогнозували ймовірний повномасштабний напад Росії на Україну, тому були готові до такого розвитку подій. Галина ділиться:

— Ми, маючи з кінця 2021 року прогнози стосовно того, що повномасштабне вторгнення може відбутися, розробляли планування, як ми на це реагуватимемо. Уже тоді відповіли собі на запитання, чи можемо ми зберегти всю нашу діяльність, чи буде вона актуальною, чи нам треба додати щось нове. Відповідь була такою, що все, чим ми займаємося, залишається актуальним.

24 лютого працівники мали змогу займатися своїми безпековими питаннями, дехто виїхав у безпечніші області чи за кордон:

— Ми відкрили представницький офіс у Вільнюсі. Туди поїхало троє людей з нашої команди. Потім поступово всі поверталися в Київ. Друга така хвиля, коли знову всі роз’їхалися, була, коли почалися проблеми з електропостачанням. Коли в когось був приватний будинок десь у регіоні, де можна було поставити генератор, ми дозволяли йому туди поїхати.

Окрім цього, після 24 лютого з’явився новий виклик: деякі співробітники організації мобілізовані, боронять країну й, на жаль, гинуть.

З початком повномасштабної війни організація почала прицільно моніторити інформаційний простір, зокрема дезінформацію в соціальних мережах, де не все можна зробити вручну, де фахівці працюють з великими обсягами інформації:

— Потрібно застосовувати різні ІТ-інструменти, як-от штучний інтелект, машинне навчання. Ми не можемо на практиці вибирати серед усіх IT-пропозицій, які є у світі. Ми не можемо поїхати в Сан-Франциско й там вибрати для себе якийсь інструмент, просто тому що через воєнний стан обмежені платежі за кордон. І це насправді стримує нашу галузь від того, щоб запровадити в себе найновіші знахідки. Ми змушені або щось будувати інхаус (у штаті компанії. — ред.), кожен дублюючи те саме, або працювати з обмеженою пропозицією.

Галина каже, що в інформаційних питаннях РФ винахідлива й досвідчена. Росіяни працюють одночасно й масово в різних напрямах.

— Інколи вони роблять просто щось, навіть не усвідомлюючи, що це буде успішним. От, наприклад, задовго до повномасштабного вторгнення Росія пішла в телеграм, створювала мережі дезінформаційних телеграм-каналів, але вона не могла передбачити, що цей месенджер після повномасштабного вторгнення стане джерелом інформації № 1 в Україні. Ми помітили, що перед широкомасштабним вторгненням або буквально за тиждень до нього з’явилися сотні анонімних телеграм-каналів, присвячені містечкам і селам, які Росія або окупувала, або намагалася це зробити. Там вони поширювали контент для жителів міста й поміж цього публікували проросійські наративи.

Команда далі створює викривальний контент і напрацьовує власні проєкти, що протидіють ворогу. Один із прикладів успішної роботи — проєкт, спрямований на розвінчування й відстежування окремих персоналій, які працювали в інтересах РФ. Фахівці робили про них профайли з потужною доказовою базою. Згодом, 2023 року, це трансформувалося в спецпроєкт про медіаколаборантів, тобто про тих, хто співпрацював і далі співпрацює із самопроголошеною владою на окупованих територіях. 

Зрештою, ця інформація привернула увагу правоохоронців і спецслужб й у подальшому слугує базою доказів про злочини деяких людей проти нацбезпеки України.

Molfar

Історія компанії Molfar розпочалася 2019-го. Фахівці надавали послуги в галузі досліджень на замовлення, пошуку й аналізу інформації.

З початком повномасштабного вторгнення Росії в Україну 2022 року компанія створила OSINT-спільноту. Нині частина команди Molfar повністю присвятила себе воєнним розслідуванням, спростуванню пропаганди, ідентифікації воєнних злочинців і геопросторовій розвідці.

Керівниця відділу PR Дар’я Вербицька каже, що все в компанії крутиться навколо доказів. Саме їх використовують, щоб протидіяти дезінформації РФ і поширювати правдиву інформацію про Україну.

Серед основних векторів роботи в компанії вирізняють такі:

– бізнес-напрям, що включає бізнес-аналітику, бізнес-розвідку й усе, що стосується пошуку інформації для комерційних замовлень;
– воєнні розслідування. Ними займаються на безоплатній основі. Результати розслідувань поширюють як в Україні, так і за кордоном;
– навчання медіаграмотності. Його проводять на безоплатній основі для держустанов, волонтерів, журналістів. Також навчання буває комерційним, якщо є запит від приватної організації;
– спільнота. Компанія розвиває спільноту осінтерів, проводить квести, завдання, турніри тощо.

Як і інші організації, Molfar протистоїть в інформаційній боротьбі не лише РФ, а й організаціям, лідерам думок, які просувають проросійські, терористичні наративи.

— Я б хотіла навести приклад роботи організації Human Rights Watch. Це американська організація, яка постійно публікує ганебні звіти й проросійські висловлювання. Ось такі закиди мають величезний вплив у міжнародному ком’юніті, і їм треба протидіяти.

Дар’я розповідає, що під час роботи в умовах повномасштабної війни команда Molfar натрапила на труднощі. Серед них — організаційні проблеми:

— Ми мали основний офіс у Дніпрі, ухвалили рішення тут і залишатися. Були проблеми з вимкненням світла. Ми не могли зняти коворкінг з іншими людьми, адже специфіка роботи полягає в розслідуваннях проти Росії. Тому видавати свого місцеперебування ми не могли. Ми намагалися превентивно закуповувати купу техніки, шукати рішення. Один з найбільших викликів полягав у тому, що ми сформували команду в Києві з нуля за півтора року. Тепер (станом на кінець 2023 року. — ред.) у нас понад 10 членів команди й ми стабільно ходимо в офіс, маємо електроенергію.

Попри всі труднощі, організація далі протистоїть дезінформації, яку поширює Росія. Серед найпопулярніших ворожих методів ведення інформаційної війни — інформаційно-психологічні спецоперації (ІПСО) та фейки про обстріли і втрати через них. У відповідь на це Molfar проводить фактчекінг, вивчає ситуацію та спростовує брехню.

— Ми так робили декілька разів із драмтеатром у Маріуполі, із пологовим будинком у Маріуполі (спростовували брехню, мовляв, українці самі себе обстрілювали. — ред.). Спростовували дезінформацію про добровільне вивезення українських дітей.

Серед напрацювань команди — розслідування про російську омбудсменку Марію Львову-Бєлову та матеріал про російські ПВК, які залучені в конфліктах у багатьох країнах світу, а не тільки у війні в Україні.

Також фахівці зібрали інформацію про російських пілотів з авіабази «Енгельс-2». Серед іншого — матеріал про те, як Китай постачає дрони до РФ, обходячи санкції, і про техногенну катастрофу на Каховській ГЕС.

Крім того, варто виокремити зібрані організацією реєстри ворогів та зрадників України, на які часто посилаються іноземні ЗМІ й по які звертаються спецслужби.

PR Army

Об’єднання PR Army утворили 24 лютого 2022 року — за кілька годин після початку повномасштабного російського вторгнення. Українські комунікаційники згуртувалися, щоб разом протистояти Росії. Співзасновниця організації і шеф-редакторка Ukraїner International Анастасія Марушевська ділиться, що їм удалося об’єднати близько 700 медійників, а за пів року — налагодити систему роботи:

— Місією організації ми визначаємо допомагати перемогти у війні Росію та її союзників. Тут важливий момент: ми думаємо не лише про Росію, а й про всю систему світової безпеки і те, як це все взаємопов’язано.

Фахівці постійно поширюють у міжнародних ЗМІ злободенні теми навколо російсько-української війни, знаходять нові кути подавання інформації, пропонують експертів. Усе це роблять, щоб Україна не сходила зі шпальт іноземних медіа.

— У Росії ще за часів Радянського Союзу, якщо не раніше, зрозуміли, що військовим шляхом не можуть побороти Захід. Тому вони роками використовують дезінформацію, підкупляють медіа, створюють свої. Окрім цього, РФ підтримує терористичні організації.

Є окремі напрями, з якими також працює організація, зокрема екокриза, продовольча криза, Чорнобильська АЕС, коли вона була в окупації. Команда PR Army поширювала інформацію про Запорізьку АЕС, про бездіяльність МАГАТЕ, яка не мала ніякого впливу на Росію і не виконувала своєї функції. Також в організації частково зачіпають теми культури й прав ЛГБТ+, підтримуючи імідж України як демократичної держави. Анастасія ділиться, що організація свідомо не фокусується на фактчекінгу як на основному підході до інформаційної боротьби:

— Це (фактчекінг. — ред.) також важливо, але не дає змоги побороти наратив. Щоб його побороти, треба створювати контрнаративи.

Складність роботи PR Army полягає, зокрема, у тому, що організація має не лише просувати правду, а й намагатися пробитися крізь стіну нерозуміння українського контексту:

— Медіа борються за увагу, вони шукають драматичних історій весь час. Ми, приміром, плідно працюємо з темою депортації українців. Складно тримати увагу до цієї теми, оскільки всі хочуть [дізнаватися про] трагічні історії депортованих дітей. Натомість ми не можемо ретравматизувати їх, не можемо дозволити медіа використовувати це як спосіб охопити більшу аудиторію.

Щодня фахівці PR Army вимушені протистояти проросійським наративам і дезінформації. Анастасія розповідає, що є окремі фонди, організації, які працюють на Росію. Наприклад, фонд «Русский мир» дає кошти науковцям з різних країн Заходу, щоб вони поширювали російські наративи. Серед прикладів роботи роспропаганди фахівчиня виокремлює використання Росією атаки ХАМАСу на Ізраїль у жовтні 2023-го: 

— Росіяни передали їм українську трофейну зброю і почали стверджувати, що Україна продає зброю терористам. 

Інший приклад — коли в Україні почали викорінювати московський патріархат, який є агентом ворожого впливу. Росіяни дали розголос у США, буцімто українці хочуть знищити релігію. Це працює через те, що значна частина православних церков у світі — московського патріархату. Відповідно, усі православні церкви США так само російські.

— Вони своїм прихожанам розказують ці казки, що українці знищують, переслідують віру чи ще щось. Звичайно, ми із цим боролися й чимало матеріалів робили про українську ортодоксальну церкву. Ми робили інтерв’ю, наприклад, з військовими капеланами, ще з кимось, хто має певну роль в українському суспільстві.

Це не єдина тема, над якою працюють в PR-Army. Фахівці адвокують різні питання. Наприклад, під час співорганізованої PR Army поїздки до США їхні історії депортованих дітей прозвучали в ООН та на найбільших американських телеканалах CBS та CBC за участі американського актора Лієва Шрайбера. Про мілітаризацію дітей матеріали виходили зокрема сімома мовами на Euronews та на The Guardian, команда долучалася до розслідувань про депортації The New York Times, франко-німецького ARTE, шведського SVT, а також одними з перших ще у 2022 році працювали з французькими та бельгійськими журналістами через прес-конференції та публікації у таких медіа як Le Monde та Le Libre. Тема цивільних полонених зокрема звучала у литовських, британських та французьких медіа, а про важливість посилення санкцій та послаблення військово-промислового комплексу Росії cеред інших медіа говорили на німецькому RND та в італійському Corriere. В цілому організація досягнула близько 6,5 тисяч матеріалів у ЗМІ в більш ніж 70 країнах світу з покриттям різних тем: обстріли, воєнні злочини, замінування, бойкот російських спортсменів та культурних діячів. Окрім роботи з медіа, організація організовує адвокаційні події в Україні та за кордоном, а також досліджує історичну тяглість російських злочинів, приміром, дослідження російських маніпуляцій історичними наративами презентували у НАТО.

— Я бачу в українців розпач, що світу байдуже те, що тут відбувається. Я б так не сказала, особливо серед кіл людей, які ухвалюють рішення. Як на мене, повномасштабне вторгнення багатьом країнам показало, що їм потрібно змінювати свої підходи. Хороший приклад — Німеччина, яка була основним партнером Росії. Але за перший рік [повномасштабного вторгнення] ця країна, мабуть, відмовилася від усіх енергоресурсів у Росії. Так само Франція: ми бачимо, що змінився підхід [президента Емманюеля] Макрона.

Анастасія каже, що жодна допомога Україні, жодна санкція не з’являються просто так. Це все системна робота великої кількості людей. У кожній організації є люди, які лобіюють інтереси України на міжнародному рівні:

— Для мене й загалом для нашої організації одна з основних мотивацій — зробити все можливе, щоб якнайменше українців загинуло на фронті. Світ так працює, що без дипломатичного й інформаційного складників майже нічого не відбувається. Тому досить наївно вдавати, що це неважливо. Бо, як на мене, одна з причин, чому ця війна взагалі відбувається, — те, що Україна якоїсь миті програла інформаційну війну. 

LetsData

LetsData — український стартап, який започаткували після повномасштабного вторгнення. Робота компанії дещо відрізняється від діяльності попередніх організацій, адже тут за допомогою технологій саме вишукують дезінформацію, а протидіють їй інші.

Співзасновниця Ксенія Ілюк каже, що ключова цінність для LetsData — бути драйвером соціальної місії та змін. Окрім цього, є чітка політика компанії, яка передбачає заборону співпрацювати з політичними партіями. Натомість фахівці виконують замовлення для державних інституцій демократичних країн чи для чесних і прозорих приватних організацій.

— До повномасштабного вторгнення ми зі співзасновником Андрієм Кусовим робили різні речі (у сфері медіааналітики. — ред.), експериментували, тестували, але насправді робили це більше собі в інтерес, у задоволення та користь. А після 24 лютого зрозуміли, що є запит на прогресивний технологічний інструмент, який може в режимі реального часу аналізувати весь інфопростір і розуміти дезінформацію в ньому.

Ксенія ділиться, що їхня компанія — як радар дезінформації, що працює за такими напрямами: виявлення, розуміння й прогнозування. Фахівці використовують штучний інтелект, щоб у режимі реального часу постійно сканувати інформаційне поле й ідентифікувати ранні сигнали дезінформаційних кампаній. Робота команди полягає в тому, щоб знайти ці сигнали й допомагати тим, хто протистоїть фейкам.

— Що раніше ми їх ідентифікуємо, то більше даємо можливостей і часу діяти проактивно. Якщо вже дезінформаційна кампанія вийшла, то потрібно використовувати зовсім інший інструментарій. Ми ж намагаємося зробити так, щоб наші клієнти могли діяти на випередження. Щойно вони роблять якісь дії, ми починаємо вимірювати ефективність їхньої роботи.

Серед функцій, які має LetsData, — сповіщення (алерти), що приходять на пошту або телефон, щоб швидко реагувати. Ксенія розповідає:

— Компанії реагують на наші алерти й починають протидіяти. Проте деколи бувають алерти, де ми кажемо, що ідентифікували зародження певного меседжу, але не потрібно на нього реагувати. Тобто він не має потенціалу нікуди вийти. Бо буває, що спростовують дезінформацію, коли немає розуміння, на яку аудиторію вона спрямована й чи реально виросте. То деколи з добрими намірами, але люди затягують ту дезінформацію в інформаційний простір.

Як і більшість організацій, LetsData натрапляє на проблеми, зокрема технічного спрямування, як-от доступ до даних:

— Ми аналізуємо дані з усіх медіа, соціальних мереж тощо. Є соціальні мережі, які роблять максимум, щоб отримувати ці дані було дуже важко. Оскільки ми працюємо з етичними підходами, то збираємо виключно дозволену інформацію, яка, на жаль, буває обмеженою в кількості. Натомість є ворожі компанії, які дозволяють собі нехтувати заборонами. Ми такого не робимо.

Команда LetsData аналізувала дискурс місцевих телеграм-каналів окупованих після 24 жовтня 2022 року населених пунктів і тих, що на прифронтових територіях. Ксенія ділиться:

— Ми випустили дослідження, де є різні практичні кейси й рекомендації щодо протидії пропаганді та дезінформації. І на основі цих інсайтів до місцевого самоврядування доносилися різні меседжі. Вони напрацьовують різні політики й способи, впроваджують щось. І там є досить хороші результати.

Ще один інсайт цього дослідження — те, що українські телеграм-канали, як порівняти з російськими, мало пов’язані між собою. Тобто вони рідко поширюють контент одні одних, а російські — навпаки, і тому якщо людина там потрапляє в цю інформаційну бульбашку, то вийти з неї досить важко.

— Українські телеграм-канали теж можуть об’єднуватися й допомагати один одному поширювати правдиву інформацію. Стосовно цього також є напрацьовані командою рекомендації, які можна ефективно впроваджувати вже сьогодні.

Серед міжнародних проєктів є приклад поширення правдивої інформації про примусову депортацію дітей:

— Ми працювали разом з Міністерством закордонних справ України та групою різних організацій. Одного разу надали їм інсайт щодо того, що тема нелегальної депортації українських дітей для іноземних аудиторій має найменший відсоток проникнення туди російських наративів. Це була можливість не безпосередньо протидіяти наративу, а, навпаки, просувати правдиву інформацію, яка пояснювала, що та картина світу, яку їм пропонує Росія, не є правдивою. Такою темою займалася PR Army. І це була тема, у якій удалося досягти повного знищення російських наративів у європейських медіа. Я вважаю це великою перемогою, адже це зробило свій внесок у те, що ордер на арешт Путіна видали в контексті нелегальної депортації українських дітей.