Херсон. Цирк на експорт

Історія Jin Roh почалася із фаєр-шоу (англ. fire show), до яких згодом додалися хореографічні елементи, циркові трюки та акробатика. Керівник студії Роман Ващенко із самого початку розумів, що Jin Roh буде нетиповним цирком, без тварин та клоунів. Жанрово Роман визначає творчість Jin Roh, як цирковий театр та вар’єте. Назва Jin Roh, за його словами, означає «суперсилу», адже циркові артисти завжди працюють понаднормово й щоразу ставлять собі вищу планку. Лого проекту, слов’янський коловорот, означає об’єднання декількох елементів у єдиний творчий потік:

— Усі ми звихнуті у творчому сенсі. Українці святкують неділю, а ми святкуємо на роботі з 9:00 ранку. Склад наших акторів якраз і формується із людей, які готові пожертвувати особистим життям, щоби прийти на репетицію.

21 жовтня 2018 року Jin Roh виповнилося 10 років. За цей час цирк об’їздив із гастролями понад 50 країн світу, відвідавши всі континенти, окрім материкової Африки. Виступи Jin Roh користуються попитом у Європі та Америці, де ринок циркових шоу більш розвинений. Із програмою «Революція» цирк об’їздив чимало арабських країн. Шоу, з якими гастролює Jin Roh — англомовні. Аби зберегти баланс між глобальною та національною культурою, колектив співпрацює із відомими українськими музикантами, наприклад, The Hardkiss, чию музику використовує у своїх шоу.

Минулого року найбільше виступів Jin Roh було в Китаї та Німеччині:

— У Німеччині похід на виставу всією родиною є таким же повсякденним явищем, як для нас візит у кафе. Іноді ми навіть впізнаємо обличчя глядачів, які були на попередніх наших шоу.

Jin Roh завжди збирає повні зали в Україні та час від часу дає благодійні концерти в рідній Таврії. Виставу «Розмова з небом» колектив показував херсонським дітям безкоштовно.

Однак, Jin Roh — це насамперед бізнес-проект. Технічні та логістичні витрати на одне шоу складають у середньому 5 тис. доларів. Тому цирк частіше виступає для іноземної аудиторії, бо це, за словами Романа, рентабельніше. Циркове гастрольне життя є для артистів свого роду випробуванням:

— Одна із наших артисток підрахувала, що за два роки в неї було 73 перельоти. Це — море вражень, але все одно такий темп втомлює.

Роман

Мандрівний стиль життя й туга за домівкою знайомі Романові Ващенку з дитинства. Батько Романа — військовий льотчик. Сім’я часто переїжджала з місця на місце, аж поки не осіла в Херсоні. На той момент хлопцеві було 5 років. Сьогодні, гастролюючи закордоном, Романа повсякчас тягне додому:

— Цілий місяць ходиш красивими парками і їздиш хорошими дорогами, і раптово тобі починає кортіти назад до Херсону, дивного й не всім зрозумілого. Тебе тягне до херсонських парків, до Дніпра, не дуже чистого, але все ж. Мабуть, це і є моє усвідомлення дому.

Попри більшу рентабельність закордонних виступів, артисти хочуть більше виступати вдома:

— Я вперто мрію частіше виступати в Україні. Не думаю, що те, що лише 10 % наших шоу відбувається в Україні, а решту ми готуємо на експорт — це нормальна ситуація.

Усього в одному із найбільших циркових колективів України приблизно 300 осіб, з яких понад 100 — досвідчені артисти, а решта — учні акробатичної й танцювальної школи. Майже вся команда — херсонці. Є ще кілька учасників із Білої Церкви та Києва.

Здебільшого артисти прийшли до цирку із професійного спорту — акробатики та гімнастики. За словами Романа, в Україні заробіток у сфері спорту нині поступається доходам циркового артиста. А кожен професіонал прагне отримувати гідну винагороду за працю. Кар’єра артиста цирку та тренера в цирковій студії довша за кар’єру спортсмена. А ще виконавець у цирку може дозволити ширший політ фантазії, тому мистецький фронт багато-кому видається привабливішим.

Зараз Jin Roh має окремий швейний цех, де кравчині шиють оригінальні костюми, та власну реквізитну майстерню.

На створення студії Романа Ващенка надихнув свого часу французький «Cirque du Soleil» — перший нешаблонний масовий проект у сфері циркового мистецтва. Аналогічних за масштабом циркових театрів в Україні поки що немає. Проте виникають унікальні маленькі колективи із чітким і дуже цікавим почерком та режисурою:

— Серед українських проектів треба віддати належне творчості колективу «Бінго» та Цирковій академії в Києві. У Дніпрі, Харкові та Львові також діють потужні циркові проекти. Ми всі намагаємося творити щось кардинально відмінне. Конкуренція якраз і породжує унікальність. Я багато-чого я навчився в колективу «Тодес». Узагалі постійно здобуваю нові знання, аби й далі надихати команду на експерименти.

Роман майже завжди супроводжує колектив під час гастролів, хоче, щоби його колеги розуміли, що в них є надійний тил на випадок форс-мажорів і конфліктних ситуацій:

— Мій колектив — це те ж саме, що для батьків дитина. Навколо нього побудоване моє життя. І не тільки моє, а й життя великої кількості людей. Я живу роботою, беру участь практично у всьому — пошитті костюмів, розробці реквізиту. Із дрібних крапель виростає океан. Моє завдання — закохувати команду у виставу.

Діти цирку

При студії Jin Roh діє дитяча акробатична та танцювальна школа, де зараз навчається майже 200 вихованців. Частина випускників лишається працювати у Jin Roh, решта ж обирає власний шлях за межами регіону, а часом і країни. Тренери підтримують вибір своїх учнів.

У студії Jin Roh діти вчаться приборкувати власні страхи. Це — простір, який не чинить такого тиску, як школа чи батьки, нав’язуючи дитині своє бачення її ж власного майбутнього:

— Я часто спостерігав такі випадки, коли в батьків були більші амбіції щодо майбутнього дитини, ніж у неї самої. Від такого в дівчат і хлопців ламається характер.

Ті ж, хто, витримує усі випробування — продовжують займатися улюбленою справою, маючи підтримку вчителів:

— Ми всі ліниві за своєю природою, й іноді нам потрібен вчитель, який буде підштовхувати викладатися на 100 %. Наше завдання, як вчителів — підбадьорювати учня словами, що все йде так, як треба, і на тисячний раз у нього або в неї вийде ідеально. Я аж ніяк не прихильник педагогіки, що критикою обрізає дитині крила.

Окрім підтримки педагогів важливо також як налаштовані самі учні, наскільки сильною є їхня внутрішня потреба опанувати професію артиста цирку:

— До кожної людини потрібно шукати підхід. Мені траплялися талановиті люди, які не хотіли багато працювати й менш талановиті, але дуже завзяті. Треба сказати, що в другому випадку шансів на успіх більше. Ми намагаємося вірити в людину хай там що. Раптом у її житті станеться переломний момент і вона зрозуміє, що саме цією діяльністю займатиметься все життя.

Роману Ващенку не вдається відпочивати в театрі. Замість дивитися виставу, він спостерігає за позою танцюриста, світлом, декораціями. Так відбувається безперервний процес генерації нових ідей для наступних проектів.

Графік студії на найближчі місяці вже наповнений концертами та перельотами: у грудні — шоу в Миколаєві, на Різдво цирк гастролюватиме в Бейрут, у січні — даватиме виставу в Аргентині, у лютому — в Австралії, а у квітні — у Новій Зеландії.

Суперсила команди Jin Roh народжується насамперед з глядацької підтримки:

— Зарядити глядача енергією, а потім відчути цю енергію від нього, — ось, у чому полягає ейфорія. Коли весь зал встає й аплодує, артист розуміє, що його робота — не марна. Я вважаю, що ми зробили щось круте, якщо в людини після нашого виступу кардинально змінився емоційний стан і вона вийшла з вистави натхненна на сильні та гарні вчинки.