Навіть ті, хто до 24 лютого 2022 року майже нічого не знали про Україну, хочуть трохи краще зрозуміти її досвід, історію та культуру, адже українці вже більше року гідно дають відсіч найбільшій державі на мапі світу. І один із найкращих способів такого пізнання — література. Вона не вимагає довгих (а нині й небезпечних) подорожей, скажімо до Києва чи (де)окупованих населених пунктів, але може сформувати уявлення про життя країни, зокрема під час війни. Тому важливо розуміти, як Україна у стані повномасштабного збройного конфлікту представлена в сучасній літературі іноземними мовами.
Що розповідають світові ці книги? Які наративи працюють на нашу користь чи проти нас? Хто зацікавлений у появі видань про Україну? Щоб з’ясувати це, зібрали добірку кількох найбільш упізнаваних наразі закордонних видань про Україну.
Обсяг книг про Україну в іноземних видавництвах збільшився саме після 24 лютого 2022 року. Друкують наукпоп і художню літературу, книжки про агресію Росії проти України та видання, що розкривають інші аспекти українськості (традиції, побут, домодерну історію). Зрештою, навіть наше видавництво відчуло цей потужний запит іноземців зрозуміти Україну зсередини: із листопада 2022 року по березень 2023 року книги Ukraїner з’явилися німецькою (перша в іноземному видавництві), англійською та японською.
Загалом попит на українські книги за кордоном стабільно збільшувався з 2016 року (виняток — 2019 та 2021 роки), а у 2022-му зріс майже вдвічі — іноземні видавництва придбали права на 230 книжок. Для порівняння — у 2021 році ця цифра становила 120 видань. Найактивніше купують права на твори вже відомих за кордоном українських авторів — Сергія Жадана, Оксани Забужко, Юрія Андруховича, які незмінно фігурують в іноземному літературному дискурсі впродовж останніх десятиліть. Після повномасштабного вторгнення також різко зріс інтерес до авторів, які служать у ЗСУ та письменників-волонтерів. Популярністю користується й література про історію України — такі книжки створюють не лише автори-українці, а й іноземці, які досліджують українську минувшину.
«Криваві землі: Європа між Гітлером і Сталіним» (нон-фікшн)
Автор: Тімоті Снайдер
Видавництво: Basic Books (США)
Рік виходу: 2010 (крайній тираж 2022 рік)
Професор Єльського університету та фахівець з історії Східної Європи Тімоті Снайдер є автором декількох історичних праць, у яких показує, як переплітається історія європейських країн. У цій книзі він пропонує погляд на історію України, вписаний у контекст європейських країн, які пережили і радянську, і німецьку окупацію.
«Криваві землі…» Тімоті Снайдера — одна з небагатьох книг, створених іноземцями, що розкриває імперіалістично-репресивну політику радянської влади. Історик демонструє схожість нацистського й радянського режимів, показуючи, як вони здійснювали масові вбивства на одних територіях, зокрема Україні та Польщі. Автор пояснює, чому Голодомор потрібно вважати спланованим геноцидом українського народу й описує Великий терор (пік сталінських репресій в Україні, що припав на 1937–1938 роки). Висвітлює цей період як політику знищення за національною ознакою задля викорінення української національної ідентичності. Окремо варто відзначити те, як Тімоті Снайдер розповідає про масові вбивства, здійсненні цими двома режимами — він пропонує поглянути на них не як на статистичні дані, а як на окремі людські історії. Зокрема в останньому розділі книги Тімоті Снайдер пише:
— Нацизм та сталінізм перетворили людей на числа. Як науковцям нам належить віднайти ці числа та зіставити з іншими. Як гуманістам нам належить знову перетворити ці числа на людей.
Тімоті Снайдер — один із найпотужніших інтелектуалів сучасності, який системно й послідовно адвокатує Україну на міжнародній арені. У своєму твіттері він викриває ницість путінського режиму та злочини армії РФ, фахово критикує одіозні статті Путіна про «адін народ», а ще постійно бере участь в різних заходах, що не тільки проливають світло на повномасштабну російсько-українську війну, а й допомагають краще зрозуміти Україну. Наприклад, у середині жовтня 2022 року Тімоті Снайдер розпочав у Єльському університеті безкоштовний тримісячний онлайн-курс про історію України. А ще зібрав 1,3 млн доларів на «Ловця шахедів» — систему протидії ворожим дронам. Тож так історик не просто вболіває за перемогу України, а й сам долучається до її наближення.
Ця книга зображує агресію Росії проти України через репортажі з місця подій та розповіді очевидців. Американський журналіст перебував у Києві з початку повномасштабної війни і протягом наступних шести місяців збирав матеріали з різних міст України, зокрема із прифронтових територій. Також проаналізував підготовку повномасштабного нападу РФ, стратегії та плани російського керівництва від 24-го лютого 2022 року, а також механізми дії російської пропаганди.
Важливо, що Люк Гардінґ зображує вторгнення в Україну як продовження багаторічної політики злочинного режиму РФ, який підтримує більшість населення країни-агресора. А отже, читач побачить, що винен у війні далеко не лише Путін. Автор також наголошує, що агресія Росії проти України розпочалася ще у 2014-му році.
Ця книга допоможе іноземцям зрозуміти природу російської агресії, навіть якщо вони мають мінімальні знання про історію України та Росії останніх трьох десятиліть. Люк Гардінґ майже «з нуля» пояснює соціальні й політичні передумови російського вторгнення й усі аспекти геноциду, який вчиняють військові РФ на території України.
Ця книга важлива й зокрема з огляду на те, що немало іноземних журналістів пишуть про події в Україні, використовуючи інформацію у відкритому доступі. Однак, на думку багатьох колег по цеху Люка Гардінґа, найбільш правдивими і якісними виходять саме такі матеріали як «Вторгнення», тобто написані після самостійного перебування на місці подій.
«Щасливі падіння» (збірка оповідань)
Авторка: Євгенія Бєлорусець
Видавництво: New Directions (Велика Британія)
Рік виходу: 2018 (крайній тираж 2022 рік)
Книга української фотографки та журналістки може допомогти іноземцям зрозуміти українців, які зіткнулися з війною у 2014-му році. У збірці історій авторка показує досвід цивільних українських жінок. Її тексти — не інтерв’ю у звичному розумінні, а короткі оповідання, в яких реальний досвід співрозмовниць переплітається з метафоричними пасажами. Теми цих оповідань можуть здаватися простими чи побутовими, а війна в них іноді згадується всього декількома словами чи реченнями. Однак саме через таку незвичну й легку для читання форму авторка зображує вплив збройного конфлікту на повсякденне життя, на спосіб мислення і мову навіть тих, хто далеко від зони бойових дій. І показує, зокрема іноземцям, що війна — справа не лише військових, а те, що стає щоденним досвідом мільйонів людей.
Надзвичайно важливими в міжнародному інфопросторі є твори, вибудувані на основі досвіду саме простих українців, які бачать війну не з екранів телевізорів. Такі видання допомагають корегувати оптику міжнародної спільноти, показувати, чим насправді є «рускій мір» і, що не менш важливо, протидіяти російській пропаганді. Втілений у формі художніх текстів досвід простих людей часто значно краще відгукується іншим людям, ніж будь-яка знеособлена статистика.
«Прикордонні землі: подорож історією України» (нон-фікшн)
Авторка: Анна Райд
Видавництво: Basis Books (США)
Рік виходу: 1997 (крайній тираж 2023 рік)
Американська журналістка береться за непросте завдання — розповісти всю історію України — від Київської Русі до сьогодення. Вона відвідувала Україну в 1990-му, тому в книгу ввійшли її враження від цієї подорожі й інтерв’ю з українцями, які діляться думками щодо важливих подій в історії своєї країни.
Великою перевагою видання є те, що Анна Райд послідовно показує нищівну політику російського імперіалізму на території України. Відтак іноземний читач зможе побачити, що знищення Запорізької Січі, багаторазові заборони української мови, Голодомор та арешти діячів культури тощо — все це прояви політики знищення українців як нації і всього українського. І головне, що авторка показує тяглість цих злочинів. З іншого боку, вона надто фокусується на проблемах 90-х років (роз’єднаності й аполітичності українського суспільства), натомість феномену національного підйому після Революції гідності приділяє не так багато уваги. Звісно, можна сподіватися, що допитливого читача книга Анни Райд підштовхне до подальших самостійних пошуків про те, якою є Україна, адже це видання в контексті розвитку громадянського суспільства України виглядає фрагментарним, а не всеохопним. Тому було би чудово, якби закордоном з’являлося більше видань, що послідовно показують позитивні зміни в українському суспільстві від розпаду СРСР і до сьогодні.
«З вогню війни: український Азов та всесвітній рух ультраправих» (нон-фікшн)
Автор: Майкл Колборн
Видавництво: ibidem Press (Німеччина)
Рік виходу: 2022
Одна з найбільш суперечливих і шкідницьких книг для України, виданих за кордоном, адже її автор — канадський журналіст Майкл Колборн — на жаль, є одним з тих, хто вважає представників бригади Нацгвардії України небезпечними неонацистами. Тобто він доєднується до загалу тих, хто роками створював і підживлював дискурс про азовців як злісних нацистів і терористичну організацію, яку необхідно будь-що ліквідувати.
На думку Майкла Колборна, «українські ультраправі» — найнебезпечніші з європейських ультраправих, адже діють відкрито й користуються підтримкою впливових політиків. Автор також стверджує, що «Азов» монополізував ультраправий рух в Україні і використовує політичну ситуацію, щоб просувати свої авторитарні й деструктивні ідеї. Він пише про те, що російсько-українська війна вигідна й потрібна батальйону, щоб узурпувати владу. Канадський журналіст вважає «Азов» лідерами своєрідного загальносвітового ультраправого відродження.
Ультраправі рухи
Радикальні ідеології, наприклад нацизм.
Іноземні науковці та медійні персони небезпідставно занепокоєні підйомом ультраправого руху в Америці й низці європейських країн, тож кремлівська пропаганда знайшла сприятливий ґрунт і час, щоб розвинути свій ворожий наратив про українську бригаду Нацгвардії. Саме Росія послідовно поширює тези про нацизм в Україні, називаючи підрозділ «Азов» його послідовником. Повторюючи тези про «азовців-неонацистів», іноземці, з одного боку, не враховують контекст та особливості розвитку того, що вони називають українським ультраправим рухом, а з іншого боку, як виглядає, не надто напружуються з’ясувати з доступних відкритих джерел, що бригада «Азов» — цілком офіційне військове формування, яке, зокрема, відіграє важливу роль в обороні територіальної цілісності України під час повномасштабної війни.
«Азов» утворився у 2014 році, а в його загальній ідеології ніколи не йшлося про нацизм. Проте у складі організації були ультраправі, зокрема Андрій Білецький, (засновник). Саме його часто звинувачують у неонацизмі за поширення авторської брошури «Слово білого вождя», але військовий заперечує свою причетність до нацизму.
«Ви не знаєте, що таке війна: щоденник дівчинки з України» (нон-фікшн)
Авторка: Єва Скалецька
Видавництво: Bloomsbury (Велика Британія)
Рік виходу: 2022
Іноді проблемні наративи куди менш очевидні, ніж у праці Майкла Колборна. Яскравий приклад — книжка «Ви не знаєте, що таке війна». Це щоденник дванадцятирічної харків’янки Єви Скалецької, який вона вела від 24-го лютого 2022 року. У ньому дівчинка описує, як разом із бабусею ховалася в підвалі й стала свідком руйнування свого будинку. Як потім змушена була виїхати до Ужгорода, а звідти — проїхати через пів Європи аж до Ірландії.
Книжка могла б стати важливим текстом для розуміння західними читачами повномасштабної війни в Україні, адже складні і трагічні події легше осягнути через призму дитячого сприйняття. Саме тому анонс публікації миттєво розлетівся українським твіттером, а українське видавництво Vivat взялося якомога швидше підготувати український переклад англомовної версії. Утім, після появи книги в продажу українські читачі та блогери помітили, що в розповідях Єви трапляються, м’яко кажучи, доволі сумнівні тези й підтексти. Так, наприклад, розповідаючи про своє перебування в Харкові, Єва пише, що українські військові проводять фільтрацію цивільних і можуть використати жителів міста як прикриття (тут і далі — авт. перекл. цитат із англ.):
— Ми дізналися, що українські танки та APCs5 розташовані в жилих кварталах. Ми переживаємо, що станемо живим щитом.
Дванадцятирічна авторка також схвалює те, що не всі країни надсилають Україні зброю:
— …деякі країни пропонують санкції і відмовляються надсилати зброю. У певному сенсі це й на краще…
А ось що пише Єва вже в Угорщині:
— Тепер Україна та Росія розділені. Це так сумно <…>. Я мрію, щоб усе це закінчилось і Україна з Росією жили в мирі.
Це всього кілька речень, які, на тлі решти описаного, можуть видатися невинними з уст авторки-підлітка. Однак навіть їх може бути достатньо, щоб дискредитувати ЗСУ та схилити західного читача до думки, що Україна теж винна в цій війні. Особливо зважаючи на те, що автором тексту є дитина, яка не з книжок знає, що таке російсько-українська війна, читач може не піддавати її слова сумніву й не подумати, що хтось використає її як спосіб просувати пропаганду, вигідну РФ. Найбільш прикро, що такі наративи тиражуватимуться й навіть просуватимуться (йдеться про піаркампанію видавництва), адже видання вийшло у Bloomsbury — одному з найвпливовіших британських видавництв, а ще вже готують її переклад дванадцятьма мовами.
Без сумніву, Єва Скалецька — не збірний образ чи псевдо колективу авторів. Це справжня дівчинка з Харкова, яка після виходу книги вона давала інтерв’ю багатьом закордонним медіа. Однак навіть якщо більшу чи меншу частину тексту вона писала сама, то варто зауважити, що маленька харків’янка має доволі міцні зв’язки з Росією. Там, окрім родичів і друзів, живе її батько, з яким вона періодично спілкується телефоном. Та й щоденник вона писала російською. Якщо подивитися інтерв’ю дівчинки, помітно, що вона ніколи не говорить про війну як агресію Росії проти України, тож бачення подій юної авторки справді може бути частково проросійським. Цілком можливо, що окремі фрагменти Єва написала під впливом чи з допомогою родичів.
Рекламною кампанією та підготовкою книги до друку книги займалися ілюстраторка Лара Ганкок, редакторка Bloomsbury Саллі Бітс та літературна агентка Єви — Маріанна Ґан О’Коннор. Наразі немає даних, що точно вказували б на фінансові чи особисті зв’язки будь-кого з них або самого видавництва Bloomsbury з Росією. Однак висловлювання причетних до появи книжки хиткі. Наприклад, Лара Ганкок назвала агресію Росії проти України «конфліктом».
Література про Україну, що зараз має підвищений інтерес серед іноземців, репрезентує нашу державу для світової спільноти, а тому стає важливою частиною інформаційної війни. Користуючись цим попитом, письменники й видавці можуть працювати з довколаукраїнськими темами задля власної вигоди. Звісно, одні автори можуть бути задурманені ворожою пропагандою й не розуміти, як усе є насправді, інші — не мати чіткої позиції щодо різних аспектів російсько-українських відносин чи просто відгороджуватися фразою «я за мир» і «хай усе буде так, як було, лиш би не було війни» тощо. А хтось, не виключено, свідомо або ні стає рупором кремлівської пропаганди. Тому українцям потрібно пильно відстежувати такі тези та протидіяти їм, адже від цього не в останню чергу залежить і підтримка іноземців під час війни, і після перемоги.
