Вторгнення Росії в Україну може спричинити глобальну продовольчу кризу. Значні площі вирощування сільськогосподарських культур, а також основні морські порти України безперестанку обстрілюють російські військові. Генеральний секретар ООН заявив: через нестачу українського продовольства світ може опинитися на межі гуманітарної катастрофи.
Україна та Росія традиційно є великими гравцями на світовому аграрному ринку. За даними компанії Bloomberg, загальна частка української та російської пшениці становить орієнтовно 30 % світового ринку. Від обсягів імпорту зерна з України та Росії залежить продовольча безпека країн Азії, Африки та Близького Сходу. Найбільш залежним наразі є Єгипет — на 80 %.
2020 року загальна вартість експортованої до Африки української пшениці склала понад 1,45 млрд доларів, з яких лише до Єгипту — 610 млн доларів. Загалом продаж за кордон аграрної продукції становить 40 % доходів українського експорту.
Лише за перші два тижні повномасштабної війни несоціальні сорти хліба в Єгипті подорожчали на 50 %, а в Туреччині практично не залишилося запасів соняшникової олії.
2021 року Україна встановила абсолютний рекорд за врожаєм зернових та олійних культур, зібравши понад 107 млн тонн. Але вже зараз очевидно: через бої та навмисне руйнування росіянами аграрної інфраструктури, знищення паливних запасів, запізнення посівної (а в деяких регіонах — її унеможливлення) повторити це досягнення буде надзвичайно складно. Ба більше: експерти та гравці ринку очікують зменшення врожайності в Україні цьогоріч у середньому на 43 %.
Потерпає посівна кампанія, яка почалась у квітні й залежить від сільськогосподарських робіт лютого-березня: через активні бойові дії на території України більш як 30 % сільськогосподарських полів не будуть засіяні 2022 року.
Російські війська навмисне знищують запаси зерна та ведуть прицільний вогонь по сільськогосподарській техніці, заявляють у Головному управлінні розвідки Міністерства оборони України. Станом на початок квітня 2022 року прямі бойові дії тривають на Слобожанщині, Запоріжжі та Подніпров’ї й Таврії, які є ключовими аграрними регіонами країни.
Україна традиційно посідає високі позиції на ринку соняшникової олії (це 15 % від усього українського експорту). Тому найбільше від зриву посівної кампанії страждає вітчизняна олійна галузь. На світовому ринку зростає вартість соняшникової олії, а також ціна на зерно, злаки й кукурудзу: з 24 лютого по 24 березня ціна ф’ючерсів на пшеницю на Чиказькій біржі зросла на 18 %.
9 березня Україна заборонила експорт низки круп, злакових культур та інших продуктів, щоби запобігти дефіциту їжі. Зокрема, згідно з постановою, заборонено експортувати: овес; просо; гречку; цукор; сіль; жито; велику рогату худобу та м’ясо. Однак можна експортувати (за умови вказаного декларативного ліцензування) пшеницю й суміш пшениці та жита (меслин); кукурудзу; куряче м’ясо та яйця; соняшникову олію.
Міністерство аграрної політики України запевняє, що продуктів вистачить на цей рік. Та ситуація для споживачів української продукції за кордоном різко погіршується.
Через постійні обстріли паливних складів в Україні зросли ціни на пальне, необхідне для сільськогосподарської техніки, — уже зараз його дефіцит становить 85 %. Тобто в Україні наразі є лише 15 % від необхідного обсягу палива для сільгосптехніки. Раніше його купували в РБ і РФ, а також значні запаси були на паливних базах, у які нині влучають російські ракети.
Також не працюють українські морські порти (основні чорноморські точки України — це Одеса, Херсон, Миколаїв, «Південний» у м. Южне). Вхід і вихід суден тимчасово неможливий, а отже, ми не можемо постачати продовольство світу та не отримуємо палива та мінеральних добрив. Деякі порти частково працюють на відвантаження автотранспортом і залізницею (з кінця березня ми експортуємо зерно в Європу потягами). Через блокування портів унаслідок агресії Росії та порушення логістики всередині України об’єми експорту, зокрема українського зерна, впали вдесятеро: з 200–300 тис. тонн до орієнтовно 20 тис. тонн на добу. Нагадаємо, що морський експорт становить половину в загальній структурі українського експорту.
Аграрний ринок окупанта теж страждає: експорт російського зерна через небезпеку пересування морем майже «лежить». Суттєво по ньому вдарить і припинення співпраці з Росією контейнерних ліній, які обслуговують понад третину світового ринку (як-от Maersk, MSC, Mediterranean Shipping Company та CMA CGM, Hapag-Lloyd). У найближчі сезони в Росії впадуть і показники врожайності — завдяки виходу основних постачальників сільськогосподарської техніки з російського ринку; до того ж проблеми з експортом зерна виведуть із російського ринку частину місцевих аграріїв.
Ще один приклад — унаслідок санкцій із боку країн ЄС російські та білоруські виробники закупили не більш як 15–20 % від необхідного насіння цукрового буряку. Зникнення в Росії та Білорусі цукру, а разом із ним — і більшості солодощів є лише питанням часу. Уже зараз у російських магазинах — величезні черги з бійками за кілограм цукру.
«Дзеркальні санкції» Росії та Білорусі, які займають провідні позиції у виробництві калійних солей, змінили ситуацію на світовому ринку добрив. 2022 року очікуваний дефіцит поташу (солей калію, необхідних для виготовлення добрив), складе орієнтовно 17 млн тонн або близько третини світового виробництва. Уже найближчим часом це призведе до падіння врожайності багатьох сільськогосподарських культур, а отже, ще більшого здорожчання продуктів.
слайдшоу
Основні імпортери добрив із Росії — країни Європи. Крім поташу, з вини Росії виник дефіцит азотних добрив (без азотних добрив урожайність деяких сільгоспкультур може скоротитися вдвічі). Восени 2021 року через путінські аномальні ціни на газ, який є основним складником собівартості азотних добрив, деякі добривні заводи в Європі закрилися, а ціни на добрива за рік зросли на 300 %.
Та це лише початок проблеми.
За даними ООН та Світової продовольчої програми (найбільшої у світі міжурядової гуманітарної організації), через російське вторгнення в Україну близько пів мільярда людей можуть опинитися на межі голоду в найближчі два роки.
За даними Продовольчої та сільськогосподарської організації ООН (ФАО), через війну в Україні світові ціни на продукти та корми можуть зрости на понад 20 %.
Раніше нестачу продовольства з країн-учасниць Організації Чорноморського економічного співробітництва (12 країн, серед яких — Україна та Росія) можна було компенсувати продукцією з країн Південної Америки. Та через зміни клімату, а також різкого охолодження вод Тихого океану поблизу узбережжя Перу та Чилі (кліматичне явище Ла-Нінья), Центральна та Південна Америка вже другий рік поспіль страждає від посух і неврожаїв. А отже, уже в найближчі роки значна частина жителів країн Північної Африки та Південної Азії не зможуть придбати достатню кількість їжі.
Передусім ідеться про жителів Ємену, Бангладеш, Пакистану, Лівану та Тунісу, де багато людей залежить від державних дотацій на базові продукти. Різке подорожчання хліба може спричинити не лише масовий голод, але й політичні протести, як це сталося 2011 року під час масових вуличних протестів, революцій та внутрішніх військових конфліктів у країнах Близького Сходу та Північної Африки, відомих як Арабська весна.
«Війна в Україні вже порушує ланцюжки постачань і спричиняє стрімке зростання цін на паливо, харчові продукти та транспорт. Ми повинні зробити все можливе, щоби запобігти масовому голоду і краху глобальної продовольчої системи», — заявив генеральний секретар ООН Антоніу Гутерреш.
Світ досі не оговтався від продовольчої кризи через пандемію Covid-19, але новий виклик може стати ще серйознішим. Через російське вторгнення в Україну 400 мільйонів людей може померти з голоду. У цьому і є цинізм Кремля: поламати світову продовольчу систему заради сумнівного політичного самоствердження.
Провина за ймовірну голодну смерть 1/16 частини людства лежить виключно на Російській Федерації, яка своїми діями грубо порушує міжнародний порядок. Війна Росії проти України — не просто регіональний конфлікт, а загроза для продовольчої безпеки всього світу.
