Stop Mapaganda: російська пропаганда на мапах

Від початку війни Україна зіштовхується з проблемою, коли її території некоректно відображають у підручниках чи картографічній продукції. Крим часто позначають спірною територією, Донеччину — незалежним регіоном, а окуповані з 2022 року землі стали на деяких мапах частиною Росії. І це фіксують не лише в РФ, але й у країнах, які є партнерами України. За сприяння іноземних видавництв і картографічних сервісів Росія використовує мапи, щоб закріпити свої ідеологічні наративи. Таким чином спотворені зображення кордонів України допомагають легітимізувати злочини Росії та підживлюють міфи, що українські території є «ісконно рускімі». На сайті ООН розміщена мапа, яка зображує визнані та єдино прийняті межі українських територій у контексті міжнародного права. Це кордони 1991 року, коли Україна відновила незалежність. Будь-яке інше позначення кордонів спотворює уявлення про російсько-українську війну й розмиває межі між державою-агресором і країною, що себе захищає. Це порушення норм міжнародного права, територіальної цілісності України та безпосередня участь у гібридній війні.

Іноземці, переглядаючи освітню продукцію відомих виробників, на якій мапа України подана спотворено, з великою ймовірністю сприймуть зображене як дійсність, адже впевнені в авторитетності джерела. Як наслідок, дезінформація на освітньо-видавничому рівні в державах Західної Європи змушує сумніватися в приналежності тимчасово окупованих Росією територій до України. Зменшується підтримка України суспільствами — а отже, гальмуються постачання зброї від країн-партнерів.

Українець Микола Голубей взявся протистояти картографічній пропаганді, започаткувавши громадську організацію «Stop Mapaganda! Інформаційна деокупація України». Пропаганду на мапах Микола пропонує називати «мапагандою», від поєднання слів «мапа» й «пропаганда». За його визначенням, «мапаганда» — це одна з тактик Росії, що полягає у спотворенні кордонів України або інших країн, які держава-терорист тимчасово окупувала. РФ реалізує «мапаганду» через іноземну картографічну й освітню продукцію (шкільні підручники, атласи, глобуси, мапи тощо), тим самим створюючи «неоднозначну» думку щодо того, кому все ж таки належать ті чи інші території.

Мета проєкту «Stop Mapaganda!» — закріпити у свідомості іноземців, що єдиним правильним зображенням території України є зображення її в міжнародно визнаних кордонах 1991 року, а також підвищити рівень підтримки українців серед громадян західних країн. 

Після початку повномасштабного вторгнення Микола Голубей офіційно виїхав до Німеччини. Із початку 2023 року він відвідав понад 30 книжкових крамниць у різних містах країни, а також у Швейцарії, Австрії, Італії та Чехії. Микола перевірив їхню освітню продукцію: шкільні підручники, атласи світу, глобуси для дітей і дорослих, настінні мапи, атласи для автомобілістів, сервіси електронних мап та енциклопедій — усі джерела, де може бути зображення чи опис України. Крім того, Микола проаналізував продукцію в онлайн-магазинах цих країн, а також у Великій Британії та США. У результаті виявилося, що левова частка перевірених матеріалів зображували територію України неправильно.

Микола провів масштабне дослідження, завдяки якому вдалося виявити понад 30 міжнародних компаній, які розробляють, друкують і масово розповсюджують у країнах ЄС, Великій Британії й США картографічну продукцію зі спотвореними межами України.

«Мапаганда» як історична тактика

У різні періоди історії вже траплялися випадки, коли штучне перекроювання мап ставало механізмом впливу для імперій. Зокрема, таку інформаційну зброю використовувала й сама Росія. Ще на початку XX ст. Москва видала мапу «майбутньої Європи» з переділом земель, який мав би настати після завершення Першої світової війни. Карти зображували володіння Москви значно більшими, ніж вони були насправді. Територія Російської імперії на заході охоплювала все тодішнє Королівство Польське, а також Кеніґсберґ (нині Калінінград), Львів, Чернівці, Краків, Гданськ і Познань. Хоча на момент видання мапи ці міста були у складі інших держав.

«Мапаганда» не лише займається графічною зміною національних кордонів. Картографія стала потужним інструментом впливу на переконання людей, за допомогою якого держави могли розширювати власні території чи пропагувати вороже ставлення до політичних режимів. Особливо це було характерним для XX ст., коли популярності набули мапи із зображеннями й символами, спрямованими суто на утвердження політичних ідей у суспільній свідомості. До прикладу, під час Другої світової війни країни антигітлерівської коаліції публікували мапи, де свастика нависала тінню над турецькими землями, або ж зображували велетенського павука з головою фюрера, який намагається захопити своїми лапами всю Європу та частину Африки. Образ членистоногих тварин був характерний і щодо позначення Великої Британії, що теж нібито претендувала на всю територію європейського континенту.

У 2014 році, коли Росія розпочала війну проти України, Китай також нагадав про давні погрози щодо збройного вторгнення в сусідні держави. Уряд КНР оприлюднив атласну мапу, на якій Аруначал-Прадеш, Джамму й Кашмір були зображені як китайські території, хоча офіційно вони входять до складу Індії. У 2020 році тодішній пакистанський прем’єр-міністр Імран Хан опублікував карту, де індійські території Джамму й Кашмір, Ладакх, а також Гуджарат були позначені як землі Пакистану.

Після вторгнення в Крим і на Донеччину, окрім зображення тимчасово окупованих територій частиною РФ, Кремль активно поширював наративи про поділ України й між іншими державами. Такі пропозиції надійшли Польщі, Угорщині й Румунії від російського політика й пропагандиста Володимира Жириновського в березні 2014 року. У відповідь польське видання Super Express опублікувало мапу, яка ілюструє заклик Жириновського про перерозподіл України. Попри те, що уряд Польщі негативно відреагував на зображення, де Волинь і Галичина мали відійти Варшаві, оприлюднену карту в різних варіаціях пізніше використовували російські пропагандистські медіа.

Як Росія реалізує «мапаганду» на міжнародній арені

Центром творення російської картографічної пропаганди є «Російське географічне товариство (РГТ)» — нібито громадська позаурядова організація, яка має науково-просвітницьке спрямування й була створена ще в 1845 році за часів Миколи I. Довгий час РГТ залишалося поза увагою Кремля й фінансувалося лише за залишковим принципом. Проте у 2009 році, після російської війни в Сакартвело, установа почала активну пропагандистську роботу за допомогою картографії й неправильних мап, на яких тимчасово окуповані території інших країн позначали російськими, спірними й т. ін. Керування товариством перебрала на себе політична верхівка РФ — новостворену Наглядову раду очолив Путін, а президентом РГТ став міністр оборони Росії Шойгу. До ради ввійшли найвідоміші російські олігархи й високопосадовці, а до списку партнерів товариства — найбільші державні корпорації та організації, зокрема «Газпром», «РосГідро», «Совфрахт», «Пошта Росії» тощо. Інформаційну підтримку РГТ надають пропагандистські медіа й інформаційні агентства: «ТАСС», «Перший канал», «Спутнік», «Звєзда», «Комсомольська правда» та інші.

Попри те, що офіційно РГТ декларує свою мету як «збір і розповсюдження правдивих географічних відомостей», воно стає важливим інструментом гібридної війни на міжнародній арені та в освітній сфері. Вже після початку війни Росії проти України у 2014 році товариство почало налагоджувати контакти за кордоном і співпрацювати з іноземними науковими установами. Так до списків партнерів приєдналися географічні товариства США, Німеччини, Іспанії, Італії, Китаю, Туреччини тощо. А у 2016 році, під час церемонії вручення премій РГТ, Путін, відповідаючи на запитання про те, де закінчуються кордони Росії, заявив, що вони «ніде не закінчуються». Його слова викликали бурхливі оплески, хоча президент РФ згодом додав, що «це був жарт».

Не менш важливим є факт, що РГТ співпрацює і з приватними компаніями, які беруть безпосередню участь у поширенні кремлівських наративів і спотворених кордонів України. Поряд із російськими пропагандистськими медіа, розповсюдженню картографічної дезінформації сприяє відома організація National Geographic. Микола Голубей провів власне дослідження співпраці РФ та американської компанії й виявив: вона послідовно поглиблювалася з початком війни проти України. Уже 19 березня 2014 року команда National Geographic заявила, що після ратифікації псевдореферендуму Держдумою РФ позначатиме Крим сірим кольором як територію з «особливим статусом», додаючи при цьому пояснювальний текст щодо окупації півострова Росією. Таких правил організація дотримується і щодо окупованих РФ територій Сакартвело, а також інших «спірних» територій. У National Geographic пояснили, що так вони прагнуть якомога точніше відображати поточну реальність на своїх мапах. Водночас в організації додали, що їхня політика зображення Криму не означає, що вони підтримують його окупацію. 

Утім, Микола Голубей дослідив картографічну продукцію National Geographic і виявив, що організація позначає кордони України п’ятьма способами:

– Крим як невіддільна частина України;
– Крим у межах українських кордонів, але півострів має інших колір тла, порівняно з Україною;
– Крим — окрема територія від України та РФ;
– Крим як територія Росії;
– Крим як територія Росії, на яку «претендує» Україна.

Створення кількох альтернативних думок  — це основна стратегія російської пропаганди. За її допомогою вдається заплутати іноземців, які не заглиблюються в деталі російсько-української війни, та просунути наратив, мовляв, «не все так однозначно». 

Освітня продукція, яка підтримує російську пропаганду

За допомогою відомих компаній, як-от Thalia.de та Hugendubel (найбільші мережі книжкових магазинів в Німеччині), Orell Füssli (їхня дочірня компанія у Швейцарії), Amazon.de, Bucher.de та британської Maps Worldwide, Росія створила систему дистрибуції з понад 500 магазинів у ЄС та Великій Британії. Вони продають друковану продукцію брендів, які випускають мапи з неправильним позначенням українських кордонів. Таким чином європейські та британські дистриб’ютори сприяють «мапаганді». 

MairDumont

Найбільше видавництво в Німеччині, яке володіє дочірніми компаніями. ADAC — німецький бренд під егідою MairDumont, який спеціалізується на виготовленні атласів для автомобілістів і має понад 21 мільйон активних клієнтів серед німецькомовних країн. Під його брендом поширюють картографічну продукцію, яка зображує Крим, Донеччину, Таврію та Запоріжжя частиною Росії. Така ж політика і в Marco Polo та Dumont, які випускають атласи світу.

Westermann

Лідер на німецькомовному ринку, що опікується освітньою продукцією для дітей. Компанія розробляє понад половину кількості атласів світу для німецьких шкіл. На своїх мапах Westermann позначає Крим відокремленим від України в різних варіаціях: як спірну територію, частину РФ чи незалежну державну одиницю. Водночас Молдова й Сакартвело, які теж частково окуповані Росією, зображені в міжнародно визнаних кордонах.

Interkart

Німецький інтернет-магазин, що розробляє власні мапи й поширює картографічну продукцію інших брендів, на якій Крим зображений частиною Росії. Однією з таких компаній є російське видавництво Agt Geotsentr. Interkart маскує її під маркуванням «Зроблено в Німеччині». Утім, Україна не єдина держава, чию територію німецька компанія зображує некоректно. Микола Голубей помітив, що на політичний карті світу Сакартвело зафарбована майже таким самим кольором, що й Росія, через що країну можна помилково сприйняти як частину РФ.

Hallwag Kümmerly+Frey

Найбільше швейцарське видавництво також активно залучене в поширення фейкової інформації про кордони України. На своїх мапах бренд позначає Крим як спірну територію. Натомість зображення кордонів України на фізичних примірниках продукції різниться від того, що представлене в попередньому перегляді інтернет-магазину: на мапах, що на сайті, кордони України позначені правильно.

Räthgloben, Columbus, Ravensburger

Схожої тактики дотримуються й інші компанії, які в інтернеті відтворюють територію України в кордонах 1991 року, а на реальній продукції — перекроюють їх, дублюючи російську пропагандистську позицію. Зокрема, перелічені компанії продають глобуси, де Крим позначають територією РФ або спірною територією.

Онлайн-платформи, що поширюють спотворені мапи

Ретранслюють російську позицію за допомогою картографії не лише бренди, що спеціалізуються на друкованій продукції. Серед компаній, які поширюють некоректні мапи, часто постають і відомі онлайн-сервіси. Одним із них українці користуються постійно.

Natural Earth

Відома платформа, яку використовують для створення десятків тисяч карт, зображує тимчасово окуповані території України частиною Росії. Позиція сервісу багато в чому дублює National Geographic. Він нібито покликаний зображати «фактичні» кордони, а не міжнародно визнані. Утім, така позиція стосується лише Криму й України. Території, які також контролює РФ (невизнані Абхазія і Південна Осетія у Сакартвело та Придністров’я в Молдові), Natural Earth зображує у складі держав, за якими вони міжнародно закріплені.

OpenStreetMap

Схожа ситуація і щодо цієї онлайн-платформи. OpenStreetMap зображує Крим як територію, що входить до складу Російської Федерації. Водночас компанія не відокремлює Придністров’я від Молдови, а невизнані Південну Осетію та Абхазію — від Сакартвело.

Google Maps

Сервіс демонструє доволі суперечливу позицію, але вже не настільки відкрито. Результати пошуку різняться залежно від країни, з якої він здійснюється. Якщо виконати запит з України, то Google Maps відображає правильні кордони, зафіксовані в 1991 році. Проте ситуація змінюється, якщо пошук здійснити з території ЄС. Карти демонструють Крим, який є частиною України, як відділений регіон. Такий же пунктир відмежовує півострів і від Росії. Запит із території РФ (за допомогою VPN) висвітлює знову інший, уже третій результат: Google Maps трактує Крим як частину Росії. Водночас його конкурент Apple Maps зображує кордони України правильно.

Звільнення України в інформаційному просторі

Картографічні маніпуляції мають згубні наслідки як для українців, так і для іноземців. Громадяни інших держав, зокрема країн ЄС, піддаються російським впливам через всеосяжне проникнення пропаганди, навіть на рівні освіти й придбання мап. Таким чином виникає спотворене розуміння війни, а згодом можливе масове незадоволення щодо надання допомоги Україні серед населення країн-партнерів.

Микола Голубей запевняє: щоб боротися з результатами «мапаганди», необхідне комплексне рішення. Проєкт «Stop Mapaganda!» розробив стратегію протидії компаніям у поширенні картографічних фейків, яка складається з п’яти рівнів тиску: державного, юридичного, суспільного, медійного і санкційного.

Державний рівень передбачає здійснення тиску як із боку України, так і з боку держав, у межах яких поширюється дезінформація. Проєкт «Stop Mapaganda!» вже працює над цим. Завдяки ініціативі Миколи Голубея вдалося організувати міжвідомчу робочу групу, яка випрацьовуватиме механізм захисту територіальної цілісності України в інформаційному просторі. До складу робочої групи ввійшли представники МЗС, Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру, Міністерства культури та інформаційної політики України, Міністерства освіти та науки тощо.

Медійний етап боротьби з «мапагандою» — зробити проблему видимою в українських і міжнародних медіа. Компанія National Geographic, а також сервіс Amazon, де вільно продається неправильна картографічна продукція, є відомими у всьому світі, тому новини про їхню участь в інформаційній війні на боці РФ можуть спровокувати резонанс. Крім цього, Микола Голубей планує організувати пресконференцію в одній із столиць ЄС, залучивши міжнародних журналістів, МЗС і посольства України, щоб висвітлити проблему на глобальному рівні.

Для боротьби на юридичному та судовому рівнях команда проєкту розробила концепцію Ukraine Law Army. Вона «мобілізує» фахівців із права, щоб подати судовий позов проти компаній, які розповсюджують некоректне зображення України й тим самим порушують її територіальну цілісність в інформаційному просторі. Микола Голубей зазначає: варто не лише змусити іноземні бренди припинити виробляти фейкову продукцію, але й вилучити неправильні мапи, які є в обігу.

Якщо умова щодо вилучення неправильної продукції не буде виконана, «Stop Mapaganda!» наполягатиме на долученні недобросовісних компаній у санкційні списки. Тож санкційний рівень зводиться до відповідальності за непряму співпрацю з РФ в інформаційній війні.

Зрештою, суспільний рівень передбачає інформаційний тиск із допомогою соціальних мереж на компанії, що поширюють пропаганду через свою продукцію та підтримують РФ у гібридній війні. До нього можуть долучитися як українці, так і громадяни інших країн, які зацікавлені в боротьбі з російськими картографічними маніпуляціями.

Як можна протистояти «мапаганді»?

Микола впевнений, що суспільна залученість — це один із основних інструментів боротьби з «мапагандою». Громадяни країн, де поширюється неправильна щодо України картографічна продукція, можуть тиснути на владу та впливати на її рішення у протистоянні російській пропаганді. Тому надзвичайно важливо надавати розголосу проблемі насамперед у суспільстві.

Щоб до медійного тиску долучилося якомога більше людей, команда проєкту запустила флешмоб. Його головна мета — підвищити обізнаність серед української та іноземної авдиторії щодо згубних наслідків «мапаганди» на їхній світогляд. Така ініціатива спровокує дискусію в країнах Європи та інших частинах світу й допоможе протидіяти маніпуляціям РФ. Щоб долучитися до флешмобу, кожен може розповсюдити у соцмережах інформацію про компанії, які підіграють Кремлю, під хештегом #stopmapaganda. Також на сайті проєкту є спеціальна форма, де можна повідомити про картографічну продукцію, яка неправильно відображає кордони України. Крім того, «Stop Mapaganda!» можна підтримати фінансово або стати волонтером і допомагати розвивати ініціативу. Проєкт шукає фахівців із різних галузей, зокрема правової, комунікаційної та вебдизайну.

За даними Міністерства економіки України, станом на серпень 2023 року за кордоном перебуває близько 6,2 мільйона українців, які виїхали через повномасштабне вторгнення. Люди, які вимушено евакуювалися через війну, мають змогу чинити тиск не лише на українських урядовців, але й на владу країни, у якій перебувають. До прикладу, Микола Голубей пропонує виходити на протести біля магазинів згаданих компаній, щоб публічно висловлювати своє невдоволення.

До мітингів варто залучити й іноземців як осіб, безпосередньо постраждалих від російської «мапаганди». Громадяни інших країн можуть прийти до магазинів із придбаною продукцією на знак протесту. Зокрема, Микола Голубей певний, що треба звернутися й до населення Польщі та країн Балтії, які також у минулих століттях постраждали від російської окупації.

Якщо РФ надалі втручатиметься у формування світогляду громадян демократичних країн, то це питання часу, коли з’явиться продукція, яка зображує Польщу, країни Балтії та інші держави Варшавського договору частиною Російської імперії.