Волонтерити й рятувати в Карпатах

21 лютого 2022
Share this...
Facebook
Twitter

З 2018 року Мармароський масив в українських Карпатах став безпечнішим для туристів, бо тут з’явився Marmaros Rescue Hut — гірський притулок і волонтерський пошуково-рятувальний пост. Тут рятують життя тим, хто загубився або ж потрапив у біду в горах. Волонтери моніторять сніголавинну ситуацію на місцевості, навчають туристів користуватися лавинним спорядженням і дбати про власну безпеку.

Увечері 14 січня 2021 року волонтер-рятувальник Олексій Тригуб’як відпочивав вдома з дружиною та дитиною. О 21:24 йому зателефонував друг і повідомив, що 25-річний хлопець вирушив у самостійний похід горами й загубився поблизу вершини Піп Іван Мармароський. Рятувальники Державної служби з надзвичайних ситуацій (далі — ДСНС) шукали туриста вже дві доби. Друзі зниклого звернулись до волонтерів в останню чергу, коли через хуртовину й сніг деесенесники вирішили призупинити пошуки. На щастя, турист встиг надіслати свої GPS-координати, що значно полегшило волонтерам пошуки.

Олексій передав цю інформацію на добровільний рятувально-пошуковий пост Marmaros Rescue Hut, де в той час чергували Богдан Фаштрига і Максим Люльченко. Вони швидко вирушили на пошуки на лижах. Мармароський гірський масив простягається у Східних Карпатах, на території України та Румунії. Рятувальники зрозуміли, що турист може бути на румунському боці хребта. Інтуїція їх не підвела — волонтери знайшли змореного хлопця за 500 метрів від кордону з Україною, куди не могли потрапити рятувальники ДСНС з технікою. За словами Олексія, хлопець ледь міг рухатися.

— Він рухався на чотирьох кінцівках ногами вперед, просто сунувся на своєму рюкзаку якось на спині, і в нього вже була досить тьмяна свідомість. Першою реакцією, коли нас побачив, було: «О, люди! Я людей вже п’ять діб не бачив».

Рятувальники викинули частину речей з рюкзака потерпілого, щоб було легше пересуватися, поклали його на пластикові рятувальні ноші й доправили на пост Marmaros Rescue Hut, облаштований в Мармаросах у 2018 році.

— Двадцять дві години тривав весь цей марафон: три години ми йшли до нього, 19 годин поверталися. Ми притягнули його, роззули, роздягнули, оглянули. Були несуттєві обмороження. Оглянули пальці його ніг. З пальцями ніг там було все гірше набагато.

Тоді потерпілого доправили до лікарні, де йому надали всю необхідну медичну допомогу.

Такі випадки порятунку стають можливими через скоординовані дії рятувальних команд, досконало вивчені маршрути та гірські притулки, які об’єднують професійних любителів гір.

З роками все більше українців пробують екстремальний відпочинок в зимових Карпатах: одиночні та групові походи, сходження на вершини, фрірайд на «диких» схилах гір. Зростає і кількість потенційних форс-мажорних ситуацій, що вимагають швидкої реакції рятувальників. Тут на допомогу державним приходять громадські рятувальники — кваліфіковані волонтери, що беруть участь у пошуково-рятувальних операціях та збільшують ймовірність того, що для зниклих туристів ця історія завершиться добре.

Фрірайд
Катання на сноуборді або гірських лижах по незайманому снігу поза підготовленими трасами.

Marmaros Rescue Hut

Будинок Marmaros Rescue Hut стоїть на полонині Струнги у Мармароському масиві, за 12 кілометрів від села Ділове. Його збудував місцевий житель, що з дитинства мріяв мати хату в горах. Волонтер-рятувальник Богдан Фаштрига розповідає, що до того, як тут з’явився гірський притулок, Мармароси були темною плямою для туристів.

— Ще за часів Чехословаччини один чех збудував такий притулок на Лисичій (сусідня полонина. — ред.). На жаль, той будинок не пережив Другу світову війну, був повністю втрачений.

Мармароси мають різкі перепади висот між хребтом і долинами, стрімкі схили, висота гір тут коливається приблизно від 1 400 до 1 936 метрів. У долинах на захід і схід від гори Піп Іван Мармароський збереглися букові праліси, що входять до списку Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. Оскільки це прикордонна між Україною і Румунією зона, охочі її відвідати мають отримати дозвіл. У незалежній Україні цю процедуру дещо спростили. Тепер було для кого робити тут туристичний притулок.

Share this...
Facebook
Twitter
Share this...
Facebook
Twitter
Share this...
Facebook
Twitter

У 2015 році про будинок дізналися організатори походів Карпатами та провідники туристських груп Богдан Фаштрига та Олексій Тригуб’як. Спочатку вони використовували його як притулок під час походів, а потім взяли будинок під свою опіку.

Станом на початок 2022 року в українських Карпатах діє понад 30 державних гірських пошуково-рятувальних підрозділів. За рік вони рятують в середньому кілька сотень людей.

Раніше, пояснює Богдан Фаштрига, на Мармаросах не було місця, яке могло би слугувати прихистком для туристів, що потрапили у небезпеку. Тому волонтери вирішили перетворити хату в горах на добровільний рятувально-пошуковий пост і навчати людей краще готуватися до зимових походів та орієнтуватися на місцевості.

— Ми вже тут маємо свої назви для кожної гори, для кожної заглибини, для кожного місця. У такий спосіб підвищуємо гірську освіту серед людей, яким це потрібно, які бачать в цьому необхідність.

Постійно ходячи у походи Карпатами, співзасновники Marmaros Rescue Hut й самі не раз бували в небезпеці: збивалися зі шляху в тумані, отримували травми й переломи, заходили в грозові хмари й потрапляли під зливи високо в горах. Рішенню волонтерів облаштувати гірський притулок і рятувальний пост також передували події лютого 2018 року. Тоді троє туристів йшли по Мармароському хребту. Дівчина зірвалася вниз, а її хлопець стрибнув за нею. Третя ж туристка побігла шукати допомогу. Богдан згадує:

— Я дуже чітко пам’ятаю цей вечір. Я сидів вдома в Яремче, нічим особливо цінним і серйозним не займався, гортав стрічку новин у фейсбуці, де й прочитав, що якась біда трапилася на Мармаросах. Подумав, що в рятувальників буде робота. Потім побачив, що мені телефонують люди. Ми негайно виїхали на пошукові роботи.

Вийшовши на вершину, волонтери-рятувальники знайшли собаку, який там вже вісім годин чекав на господиню. Коли ж спустилися з гори, то дізналися, що потерпілі врятувалися самостійно.

Marmaros Rescue Hut почав діяти у зимовий сезон 2018—2019 років, а вже наступного сезону подруги Олексія та Богдана, волонтерки-медики, що у 2014 році надавали першу невідкладну допомогу військовим на Сході України, Людмила Білека та Олександра Івченко організували курси першої домедичної допомоги для майбутніх рятувальників.

— Вони створили курс тактичної і цивільної медицини, який підлаштували під гірські умови, і зібралися разом з рятувальниками.

Рятувальникам пояснювали алгоритми, як працювати згідно з міжнародними медичними протоколами.

У 2019 році для новоствореного притулку придбали евакуаційне устаткування. Олексій розказує, що частину речей надали рятувальники з Попа Івана Чорногірського.

— Дуже часто перетинаємося з рятувальниками з Попа Івана Чорногірського, обмінюємося історіями, досвідом. Це ті рятувальники з державної структури, з якими хочеться працювати.

Волонтери добровільного рятувально-пошукового поста користуються лижами, бо це найманевреніший засіб пересування взимку в горах, яка дозволяє якнайшвидше приїхати до туриста в небезпеці. Наприкінці 2021 році завдяки підтримці небайдужих людей в їхньому розпорядженні з’явився ще снігохід, що має значно полегшити пошуково-рятувальні операції.

Крім рятувально-пошукової функції, притулок має також функцію навчальну і туристичну: його засновники використовують будинок як базу для проведення лавинних та фрірайд-навчань, для беккантрі-таборів.

Беккантрі
Піше сходження на вершини з подальшим спуском на лижах або сноубордах по непідготовлених схилах.

Коли приїжджає група туристів, то передусім їм розповідають, що робити зі сміттям. Є місце для скла та металу, інші відходи згорають в печі. Те, що не можна спалити, збирають у мішки і вивозять. Окремо збирають батарейки.

Воду до пункту поки носять у відрах, бо в трубах вона замерзає.

— Зараз труби ідуть по верху, по землі, тому вода замерзає і ми носимо у відрах з джерела, яке у нас тут поруч з будинком. Ми приносимо воду, одразу наливаємо її у баняк, тут вона гріється і звідси ми вже доливаємо або в чайник, шоб мати окріп для їжі, або в умивальник, шоб мати теплу і чисту воду для того, шоб мити посуд, шоб мити руки.

Також у будинку є газовий балон. Його використовують для приготування їжі, коли не встигають розпалити піч. Електроенергію забезпечує генератор. Трохи далі звели ще один будинок — менший, але також придатний для приймання гостей. Загалом у двох будиночках можна розмістити до тридцяти гостей і одного або двох чергових.

Share this...
Facebook
Twitter
Share this...
Facebook
Twitter
Share this...
Facebook
Twitter

Спорядження в пункті зберігають окремо. Кожен учасник туристичних груп, які водять Карпатами Богдан з Олексієм, перед стартом зимового походу отримує індивідуальний лавинний комплект: біпер (лавинний датчик), лавинний щуп (пристрій для зондування товщі снігу) і лопату, щоб копати сніг. Рятувальники мають такі самі комплекти і вчать гостей користуватися цим спорядженням, перед кожним заїздом проводячи навчання з групою туристів.

Також для гостей у притулку є сплітборди. Це сноуборд, який за потреби розкладається і перетворюється на лижі.

Share this...
Facebook
Twitter
Share this...
Facebook
Twitter
Share this...
Facebook
Twitter
Share this...
Facebook
Twitter

У рюкзаках рятувальників завжди є екстрені аптечки, де є всі засоби для надання першої невідкладної допомоги потерпілим у горах. Ці речі завжди напоготові під час рятувальних робіт. Крім цього, волонтери мають пластикові ноші, за допомогою яких можна тягнути людину по снігу та навіть ґрунту. Всередині таких нош завжди є термопокривало.

Для пошуку потерпілих рятувальники застосовують секційні лавинні щупи. З їхньою допомогою можна знайти людину, яка не має лавинного датчика.

Волонтери-рятувальники. Олексій та Богдан

Олексій Тригуб’як народився та виріс у Яремче, у Карпатах. Його батько тренував дітей у секції туризму та був гірським рятувальником.

— Перший раз на Говерлі я був у два з половиною роки. Мене винесли в рюкзаку. Це було досить дивно. Відокремлювати себе і Карпати я не можу. Тобто я і є ці Карпати.

Share this...
Facebook
Twitter
Share this...
Facebook
Twitter
Share this...
Facebook
Twitter

Згодом Олексій спробував волонтерство в державній гірський рятувальній службі, здобув великий досвід роботи рятувальником на гірськолижних курортах України. Крім пошуково-рятувальних операцій, він також організовує беккантрі-тури в Карпатах.

Вперше Олексій врятував людей у горах у 2010 році. Розповідає про те, як його товариші перед Різдвом пішли на гору Петрос і не змогли зорієнтуватися в тумані. Чоловік повідомив своєму батьку, який тоді працював в гірській рятувальній службі Яремче. Потім сконтактував із закарпатськими рятувальниками і поїхав на пошуки.

На схили Петроса команда прибула опівночі. Був дуже сильний вітер і рятувальники не могли вирушити на гору до людей, які просили допомогу.

— Є такий принцип, що не можна жертвувати ще й собою, щоб не довелося рятувати і рятувальників. Ми вирішили повернутись назад.

Рятувальники чекали на поліпшення погоди. У рюкзаку чоловік тоді мав лише мотузку, термос з чаєм і шоколад. На щастя, операція завершилась успішно, й це надихнуло Олексія розвиватися.

— Перша подія, перший успіх, і я себе там проявив дуже класно, тому що всі старші за мене рятувальники, такі гірські вже вовки, вони були далеко позаду.

Share this...
Facebook
Twitter
Share this...
Facebook
Twitter

Разом із Олексієм у притулку волонтерить і рятує життя співзасновник компанії мандрівників Fun Karpaty Travellers Company Богдан Фаштрига. Розповідає, що чималий досвід організації гірських походів дозволяє не лише рятувати людей, а й передбачати небезпеку.

— Мій досвід — це, напевно, щось таке, що ти можеш отак обійняти і воно стане останньою станцією і тією щоглою, за яку ти триматимешся, якщо тебе вже просто почне роздовбувати і вибивати з колії.

Майже усе життя Богдана так чи інакше пов’язане з горами. Пригадує, як тринадцятирічним він зламав ліву ногу й під час реабілітації почав мандрувати горами, щоб тренувати її.

— Почав по одній і тій самій стежині заходити щодня все далі, куди дозволяла нога. А потім прийшов до того, що мені мало, хочеться піти подивитись, що там далі.

Історія, коли Богдан вперше рятував людину, відбулася 2014 року на Драгобраті, біля озера Івор, де його друг стрибав на лижах і зламав ногу.

— Біля озера збудували трамплін, з якого стрибав мій приятель Сашко з Харкова. Він дуже сильно накрутив кріплення (на лижах. — ред.), пробував зробити оберт навколо своєї осі в польоті, але погано приземлився і лижою зламав собі ногу.

Хлопцю зафіксували кінцівку, спустили з гір до найближчого населеного пункту (Ясіня), звідки вже машиною доправили до лікарні.

— Ці штуки (порятунок потерпілих. — ред.) насправді дуже класно чистять голову і нагадують, що ти дійсно робиш щось соціально корисне. Це відчуття дуже круте.

Безпека в горах

Marmaros Rescue Hut працює на випередження. Олексій Тригуб’як наголошує, що факт існування цього будинку уже зменшує кількість можливих неприємностей, оскільки людям не потрібно нести вантажів. Вони можуть тут жити і ночувати.

За словами Богдана, раніше кожна група, яка сюди виходила, прекрасно усвідомлювала, що зона навколо вершини Піп Іван Мармароський — це місце, де найближча цивілізація — в радіусі п’ятнадцяти кілометрів. Тут ускладнений рельєф, дуже круті схили.

Тепер є рятувально-пошуковий пост, де волонтери опікуються не лише супроводом, а за потреби — порятунком туристів, а й здійснюють розрахунки, аби мати змогу передбачити небезпеку.

Команда рятувальників регулярно виходить на схили, моніторить ситуацію і робить свій внесок у створення інтерактивної карти лавинних профайлів у всіх Карпатах. Важливо аналізувати сніг кожного разу після суттєвих змін погоди, щоб розуміти, що відбувається зі схилами.

Коли Богдан з Олексієм викопують шурф, то ділять його на частини. На одній роблять детальний аналіз снігового покриву, який тут лежить. На іншій проводять розширений компресійний тест, щоб визначити схил на стабільність і лавинонебезпечність.

Шурф
Неглибока свердловина в снігу, щоб дослідити його нашарованість та структуру снігового покриву

Щоб провести дослідження, необхідно ретельно промацувати шурф і знайти місце, де сніг ще не став льодом. Олексій пояснює, що слід обов’язково працювати в рукавицях.

— Умови бувають суворі: холодно, мінус 20. Копати (наприклад, під час сходження лавин), щупувати, працювати з біпером потрібно завжди в рукавицях, тому що це захищає рятувальника від переохолодження.

Волонтери визначають, скільки загалом є шарів снігу. Потім перевіряють їх на міцність і твердість. За словами Богдана, для цього є простий спосіб.

— Пробуємо з допомогою кулака, потім — чотирьох пальців, потім — пальця, далі ми сунемо олівець і ніж. Замість олівця, в принипі, може послужити щуп.

Олексій пояснює, що важливо занотовувати всі результати досліджень та записувати все на мобільний телефон. Потрібно, щоб одна людина проводила тест, а інша фіксувала результати та виправляла помилки.

Share this...
Facebook
Twitter
Share this...
Facebook
Twitter
Share this...
Facebook
Twitter

Якщо ж туристи таки потрапили у негоду і не встигли спуститися з гір до сходження лавини, то волонтери вирушають на рятувальні роботи. Олексій пояснює, що для успіху рятувально-пошукової операції має працювати злагоджена команда рятувальників на чолі з лідером, який є найдосвідченішим і керуватиме порятунком.

— Треба розділити рятувальні роботи на три етапи. Зрозуміти, що спершу треба злагоджено працювати зверху (на рятувальному пості. — ред.), другим етапом буде пошук потерпілого в лавині, і третій етап — це надання першої невідкладної допомоги.

Share this...
Facebook
Twitter
Share this...
Facebook
Twitter

Олексій зазначає, що людину необхідно витягнути з-під снігу за 7 (максимум 15) хвилин, щоб було якнайменше наслідків від переохолодження. Якщо хтось із рятувальників панікує, то краще не залучати його до пошуків, бо це лише гальмуватиме процес.

— Лідер має одразу безпечно доставити всіх рятувальників до місця сходження лавини. Вони мають відмітити місце, де останній раз бачили потерпілого, й починати шукати.

Share this...
Facebook
Twitter
Share this...
Facebook
Twitter

Олексій каже, що всі туристи, що йдуть у зимові гори, повинні мати при собі лавинні датчики, які мають бути увімкненими. З допомогою радіосигналів таких біперів рятувальники шукають потерпілих. Коли знаходять, то підкопують і відгортають сніг. Зважають на те, що людина може бути травмована.

— Якщо потерпілий не дихає і непритомний, то ми не можемо його куди-небудь тягнути. Викопуємо під ним стіл (зі снігу. — ред.), звільняємо дихальні шляхи.

Від переохолодження рятувальники мають в аптечці хімічні грілки, термоковдри. Цими засобами вони приводять людину до тями, а тоді перевіряють на наявність травм, аби мати змогу максимально безпечно транспортувати постраждалого. Після всього треба засипати снігом яму, де був турист чи туристка.

Волонтери діють вахтовим методом, але в них немає чіткого графіка чергування. Якщо є необхідність бути довше — лишаються. Богдан пояснює, що важливо мати чергового у гірському прихистку.

— Якщо ніхто не може лишитися, але період небезпечний, то ми кличемо когось, хто би сюди прибув. Насправді це навіть не обов’язково може бути чи має бути рятувальник, це має бути хоча б людина, яка тут на місці може прийняти виклик і дочекатися прибуття когось із нас.

Олексій Тригуб’як радить розділяти підготовку до мандрівки зимовими горами на кілька етапів. Спочатку треба вивчити регіон, куди планується похід, його погодні особливості та рельєф. Дізнатися, чи територія доступна для рятувальних служб та транспортних комунікацій. Згодом почати матеріальну підготовку і забезпечити собі необхідне екіпірування: спеціалізоване зимове гірське туристичне взуття, вологовідштовхуючу термобілизну, мембранний верхній одяг. Підібрати фліси й пуховики. Важливо обирати не камуфляжні, а навпаки яскраві, максимально неприродні кольори, щоб туриста було легше побачити під час пошукових робіт.

Серйозно треба підійти й до вибору обладнання, наголошують рятувальники. Обов’язковими мають бути газові пальники, системи для приготування їжі, водонепроникні ліхтарики.

— Вдома треба відмоніторити погоду, детально, на спеціалізованих гірських сайтах, які дають погодні зведення для гір. Це дуже важливо, тому що 90 відсотків туристів, моніторячи погоду, дивляться її у населених пунктах.

Він наголошує, що люди забувають про висоту й те, що погода там зовсім інша. Коли ж турист вирушає в гори для фрірайдерського спуску, то має зважати на свої можливості. Необхідно все критично оцінити й провести хоч одне заняття з інструктором.

Якщо ж таки загубились, то треба шукати місце, де буде тепліше. У рюкзаку мають бути речі, які зберігають тепло: пухові куртки та пухові маски, термоковдри. Щоб розтопити сніг і мати питну воду, потрібні пальник та газовий балон. Олексій каже, що навіть в екстремальних умовах можна зберігати тепло.

— Потрапив у погану видимість, збився зі шляху — викопав собі в снігу печеру чи змайстрував її з якихось гілок. Якщо в тебе є намет — розкладаєш цей намет, копаєш печеру, робиш з гілок собі халабуду і там зберігаєш тепло.

Олексій додає, що треба обов’язково передати свої координати людям, які тебе рятуватимуть й чекатимуть там.

Волонтери зізнаються, що щасливі спостерігати за результатами своєї роботи. Вони називають Marmaros Rescue Hut не просто притулком, а спільнотою, яка постійно розвивається, обростає новими історіями і досвідом.

— Ти дивишся, коли люди катаються, а схили — всі в лініях. Хтось кричить від радості, хтось співає якусь пісню, і вони всі такі повертаються в будиночок, і тобі так хороше. Сядеш і дивишся на це. Думаю, що недарма їм хліб і недарма живу на цьому світі.

Share this...
Facebook
Twitter
Share this...
Facebook
Twitter
Share this...
Facebook
Twitter

У планах рятувальників із Marmaros Rescue Hut — створити мережу таких гірських рятувальних притулків в українських Карпатах. За словами Олексія, такі гірські прихистки стануть також екопостами, тому що людям не доведеться викидати сміття будь-де, оскільки з притулку його вивозитимуть. Також людям не доведеться вирубувати альпійські сосни, щоб розпалити багаття на Чорногорі, тому що буде притулок, куди можна зайти відпочити та поїсти.

— Такі притулки як кисень потрібні Карпатам. Звісно, це туристичний магніт регіону, тому що Карпати дуже класні для притулків і для мандрів без намету.

за підтримки

Цей матеріал створено за підтримки ІСАР Єднання у межах проєкту «Ініціатива секторальної підтримки громадянського суспільства», що реалізується ІСАР Єднання у консорціумі з Українським незалежним центром політичних досліджень (УНЦПД) та Центром демократії та верховенства права (ЦЕДЕМ) завдяки щирій підтримці американського народу, наданій через Агентство США з міжнародного розвитку.

Над матерiалом працювали

Засновник Ukraїner:

Богдан Логвиненко

Проєктна менеджерка:

Анастасія Жохова

Людмила Кучер

Авторка тексту:

Марія Масюк

Шеф-редакторка:

Наталія Понеділок

Редакторка тексту:

Євгенія Сапожникова

Коректорка:

Ольга Щербак

Продюсерка проєкту:

Карина Пілюгіна

Асистентка продюсера:

Наталія Вишинська

Юлія Безпечна

Діана Горбань

Вікторія Кравчук

Анна Сильман

Інтерв’юер:

Олексій Оліяр

Фотографиня:

Софія Соляр

Оператор:

Павло Пашко

Сергій Татарко

Режисерка монтажу:

Катерина Цвігун

Режисер:

Микола Носок

Більдредактор:

Юрій Стефаняк

Транскрибатор:

Віктор Перфецький

Віталій Кравченко

Транскрибаторка:

Ілона Миколаїшин

Мар'яна Гнатюк

Контент-менеджерка:

Катерина Юзефик

Сценарист:

Микола Безкровний

Ukraїner підтримують

Стати партнером

Слідкуй за експедицією