Де побачити зорі в Одесі?

Астрономічні дослідження в Україні мають давню історію. Символічні зображення і орнаменти, що уособлюють уявлення про Всесвіт, знаходять ще на стоянках давніх людей. За часів Київської Русі за небесними тілами спостерігали у монастирях, пізніше — у навчальних закладах. Один із перших в Україні астрономічних кабінетів обладнали в другій половині XVIII століття при бібліотеці Києво-Могилянської академії.

Щоб досліджувати закономірності астрономічних явищ, робити спостереження і фіксувати результати треба систематично. Для цього створили астрономічні обсерваторії при навчальних і наукових установах у Львові, Миколаєві, Києві, Одесі, Харкові, Сімеїзі тощо.

Обсерваторія в місті. Одеса

Одна з найстаріших астрономічних обсерваторій України, яка діє дотепер, — одеська. Заснована вона 1871 року, майже через століття після заснування морського торговельного порту. Портове місто потребувало точних навігаційних інструментів та даних для регулювання руху суден.

1817 року в Одесі відкрився Рішельєвський ліцей, де був спеціальний клас з топографічними і астрономічними приладами, в тому числі й телескопами. Відомості про роботу цього класу не збереглися, тому історію обсерваторії пов’язують вже з відкритим 1865 року Новоросійським університетом (нині — Одеський національний університет імені I. I. Мечникова). Астрономічна обсерваторія і сьогодні є його підрозділом. Тут навчаються і проходять практику студенти.

Телескопи

Протягом століть вчені користувалися оптичними телескопами, в основі яких — лінзи або дзеркала. Такі телескопи називають відповідно рефракторами і рефлекторами.

У 30-х роках у США вперше зареєстрували радіовипромінювання космічного походження, відтоді поширюються також радіотелескопи, які досліджують космічні об’єкти у різному діапазоні частот. Астрономія стає все більш комп’ютеризованою наукою, що моделює та досліджує космос в ультрафіолетовому, інфрачервоному та інших спектрах.

Після Другої світової війни радіоастрономічні дослідження розвиваються і в Україні. За 70 кілометрів від Харкова побудували один із найбільших у світі Т-подібних радіотелескопів декаметрових хвиль — УТР-2. Ця конструкція розміром приблизно у 25 футбольних полів працює й досі.

Очолюючи обсерваторію у другій половині XX століття, український астроном Володимир Цесевич збирає тут потужну команду, щоб робити телескопи з діаметром дзеркал від 40 до 100 см. Найбільший з телескопів, які зібрала команда Цесевича, розташований на території Вигорлацької астрономічної обсерваторії у місті Гуменне (Словаччина).

— Наша обсерваторія була єдиною в Радянському Союзі, що сама робила телескопи. Тут [в Одесі] є механічні майстерні. У Маяках є оптичні майстерні.

Теперішнє фінансове становище обсерваторії не покриває витрат на виготовлення потужних телескопів. Проте працівники продовжують майструвати невеликі прилади для наукових потреб. Завдяки комп’ютеризації досліджень та міжнародній співпраці Одеська астрономічна обсерваторія має змогу отримувати та аналізувати якісний науковий матеріал.

Родзинкою Одеської обсерваторії є механічний телескоп-рефрактор англійської компанії «Томас Кук і сини» (англ. T. Cooke & Sons), який встановили у круглій башті ще у XIX столітті. На той час це був дуже потужний інструмент для спостережень. В архіві одеської обсерваторії досі зберігаються близько 4 тисяч фотопластин з цього телескопа. На них зафіксовані переважно змінні зірки, комети і астероїди.

— Телескоп придбаний за кошти, пожертвувані доктором Івановим у 1886 році. Це був співробітник медичного факультету, що залишив свою спадщину університету на наукові цілі. Практично з цього телескопа й почалась астрономія в Одесі.

У другій половині 50-х років, коли запрацювала спостережна станція обсерваторії у Маяках, цей телескоп перестає бути основним робочим інструментом для науковців та все ще залишається дуже цінним експонатом:

— Це історія науки. Для дітей, молоді, студентів це має велике значення. Вони можуть подивитися на зірки, планети.

Осман Шахруханов розповідає, що зараз це єдиний телескоп на території обсерваторії, в який можна дивитися, адже у сучасних телескопів немає візуального каналу.

2019 року фахівці, що колись працювали у відділі телескопобудування обсерваторії, за меценатські кошти відреставрували телескоп.

Осман

Осман Шахруханов пам’ятає цей телескоп ще з часів навчання в одеському університеті. Приблизно сорок років тому науковець пов’язав своє життя з обсерваторією:

— Працюю тут після університету, який закінчив у 1982 році. До цього теж працював тут, в обсерваторії, і викладав, починаючи з третього курсу.

Осман народився у Дагестані, в північно-східній частині Кавказу:

— Сам я родом з Дагестану. У нас небо набагато красивіше, ніж тут. Туманність Андромеди можна побачити просто на небі, без будь-якого телескопу. Її видно у високогір’ї. Але мені хотілось не тільки побачити, хотів би ще мати шанси туди полетіти.

У 80-х роках дослідник встиг відвідати різні обсерваторії на території тодішнього Радянського Союзу, але найбільше йому сподобалося саме в Одесі.

— Коли я сюди прийшов, обсерваторія дуже інтенсивно розвивалася, 150 людей працювало над серйозними розробками. Саме прикладними: розробкою обладнання для телескопів, електроніки. Серед університетських обсерваторій, тобто з нижчим фінансуванням, того часу це була найрозвиненіша обсерваторія. Одеса завжди знаходила якийсь вихід і вміла вирішувати проблеми. Напевно, цим вона і приваблює.

На думку Османа, проблемою сучасної науки є тенденція до створення теорій без практичного доведення та гонитва за кількістю публікацій. Він вважає, що саме практичне застосування має бути науковим пріоритетом.

— Наука — це розширення досвіду. Без цього… казки можна складати.

В обсерваторії Осман Шахруханов досліджує властивості простору та швидкості світла, вивчає ефекти гравітаційної індукції, а також розробляє власну теорію походження Всесвіту.

— Хотілося б, щоб таке місце розвивалося. Накопичені знання потрібні якщо не для наукових досліджень, то хоча б для освіти. Тому, звичайно, залишати таке не можна. Якщо не оновлювати, відновлювати, то хоча б підтримувати те, що є. Це потрібно, можливо, не нам. Хоча б дітям це потрібно обов’язково.

Окрім великих наукових установ, в Україні працюють також приватні, аматорські і навіть шкільні обсерваторії. Раніше ми розповідали про Байковецьку об’єднану громаду, де відкрили першу в Україні сільську автоматизовану обсерваторію.

Астрономи-аматори спостерігають небесні об’єкти і явища за допомогою звичайних оптичних і радіотелескопів, а також займаються астрофотографією. Цікаво, що астрономія є тією наукою, де аматори можуть зробити значний внесок, адже вони проводять точкові вимірювання, виявляють комети і спостерігають за змінними зорями.

Обсерваторія за містом. Крижанівка та Маяки

Як частина кафедри астрономії при Одеському університеті, обсерваторія є базою для наукових експериментів. Тут вивчають рух небесних тіл (астрометрія), проводять астрофізичні дослідження Сонця, планет та зірок, досліджують гравітаційне поле Землі (гравіметрія), комети та метеори тощо. Зараз найактивніші дослідження відбуваються в напрямі вивчення хімічного складу зірок та структури Галактики.

Саме тут український вчений Олександр Орлов створив першу гравіметричну карту України, де було визначено місцезнаходження багатьох корисних копалин. Також в обсерваторії організували геодезичну зйомку одеських лиманів та берегових схилів, першу зйомку вулиць міста, вивчили проблему зсувів та вплив морських приливів.

З часом робити наукові спостереження в межах Одеси стало складно, адже місто росло і все більше освітлювалося. Тому наприкінці 1950-х років побудували декілька нових спостережних станцій за кількадесят кілометрів від мегаполіса: у селах Крижанівка та Маяки.

На спостережній станції у Маяках зберігається цінна колекція знімків зоряного неба на скляних пластинах — склотека. Це понад 100 тисяч пластин, відзнятих з 1909 до 1989 року. Частина архіву — пластини, які українським астрономам вдалося вивезти з обсерваторії у Сімеїзі після анексії Криму. Архів фотографій, на яких зафіксований шлях комет та інші космічні події, займає кілька кімнат адміністративного корпусу. За масштабом цю колекцію називають третьою у світі після колекцій Гарвардської обсерваторії у США і Зоннеберзької обсерваторії в Німеччині.

У Маяках розташовані найпотужніші телескопи обсерваторії. Основні напрями її роботи: спостереження геостаціонарних супутників, пошук і фотометрія змінних зір, спостереження Місяця та метеорів.

У селі Крижанівка діє метеорний патруль, який з 2003 року проводить регулярні спостереження телескопічних метеорів (зорепадів). Для цього використовують модернізований прилад на базі телескопу системи Шмідта, що дозволяє вивчати метеорні явища в динаміці.

Також у розпорядженні наукових співробітників Одеської обсерваторії є високогірні астрономічні станції на Північному Кавказі (пік Терскол) та в Туркменістані (схил гори Душак-Ерекдаг).

Обсерваторія випускає щорічний англомовний науковий журнал «Odessa Astronomical Publications», де публікує статті з астрономії, астрофізики, космічних досліджень, а також матеріали конференцій. Ще одне щорічне видання — «Одеський астрономічний календар», що описує всі знакові астрономічні явища у поточному році.

Планетарій. Друге життя

З 60-х років ХХ століття одним із центрів астрономічної освіти в Одесі був планетарій, розташований у приміщенні духовної семінарії неподалік залізничного вокзалу. В атеїстичному Радянському Союзі розміщення виробничих і наукових установ у церковних приміщеннях було звичною практикою і Одеса не стала винятком. На початку 90-х років із розпадом СРСР ці приміщення знову почали повертати у власність церкви, і одеський планетарій у тодішньому вигляді припинив своє існування.

За свідченням наукових співробітників обсерваторії, вдалося врятувати лише мізерну частину експонатів та обладнання планетарію. Відновити планетарій практично з нуля тоді не вдалося через непідйомну на той час вартість обладнання.

— Планетарій у радянський час був на місці церкви, потім цю будівлю знову віддали церкві. Коли ми прийшли, там було просто все розгромлено. Тоді я відновив телескоп, почали проводити екскурсії. Зараз вже й лекції, екскурсії декілька співробітників проводять. У нас досить багато відвідувачів, і людям це цікаво.

На початку 2000-х як альтернативу планетарію на території астрономічної обсерваторії створили планетарій-лекторій, де співробітники проводять лекції і тематичні зустрічі.

2017 року через одеську муніципальну онлайн-платформу «Соціально активний громадянин» обсерваторія отримала фінансування, яке допоможе відкрити на її території цифровий планетарій.

Щоб дозбирати необхідну для облаштування цифрового планетарію суму, влітку 2018 року на території обсерваторії організували Star fest («Зоряний фестиваль». — ред.), що включав низку заходів для дорослих і дітей. Побудований на місці старого гаража, новий цифровий планетарій деякий час працював у тестовому режимі, а в липні 2019 року обсерваторія знову приймала на своїй території Star fest, до програми якого входили вже заходи в оновленому планетарії. Цього разу фестиваль збирав кошти на облаштування в обсерваторії музею, оглядового та лекційного майданчиків.

Якщо до реконструкції в обсерваторії був просто мультимедійний лекторій з екраном для проєкції зображення, то цифровий планетарій обладнаний новим проєктором, який транслює змодельовану комп’ютерною програмою картинку неба по всьому куполу.

— Це потрібно для освіти дітей. Хоч невеликий планетарій, але для дітей це має значення. Тим більше, ми проводимо екскурсії. У нас величезний потік не тільки одеситів, а й зі всієї України. Бувають гості зі всього світу.