Повернись живим. Допомагати українській армії

Share this...
Facebook
Twitter

«Повернись живим» — один із найбільших фондів допомоги українським військовим, які воюють на Сході України. Почавши у 2014 році із закупки бронежилетів, команда фонду уже восьмий рік збирає кошти для потреб війська, опікується технічним забезпеченням, навчальними, медичними, психологічними та ветеранськими проєктами. Станом на 2021 рік кожна бригада, яка перебуває на лінії зіткнення, майже на 50 відсотків укомплектована тепловізійною технікою від «Повернись живим».

Навесні 2014 року, з початком війни на Сході України, з’явилось чимало волонтерських організацій. Фонд «Повернись живим» — одне з таких волонтерських середовищ. Організацію заснував IT-спеціаліст із Києва Віталій Дейнега. Допомогу військовим він почав із закупки бронежилетів. На них Віталій писав імена спонсорів та слова, що невдовзі стали назвою його групи в Facebook, а згодом — і фонду, засновницями якого, крім Дейнеги, також є громадські активістки Вікторія Стократюк і Ольга Решетилова.

Після шести років успішної діяльності благодійного фонду, навесні 2020 року, Віталій Дейнега передав управління організацією ексміністерці у справах ветеранів Оксані Коляді. Проте через кілька місяців вона залишила посаду очільниці фонду, і вже восени «Повернись живим» очолив колишній морський піхотинець і волонтер 29-річний Тарас Чмут. Ще сімнадцятирічним Тарас створив онлайн-медіа «Мілітарний». Він мріяв стати військовим і, коли прийшла війна, активно працював над медіа, допомагав армії як волонтер, а згодом і сам пішов на службу.

Вперше хлопець почув про фонд «Повернись живим» ще у 2015-му, а через три роки доєднався до аналітичного відділу. Зараз, уже як голова організації, Тарас каже, що «Повернись живим» — це більше, ніж просто фонд. Їхня Facebook-сторінка налічує понад три мільйони підписників, фонд розвинувся в організацію з власним медіа та аналітичним центром, вони почали системно впливати на сектор національної безпеки та оборони України.

Як працює «Повернись живим»

Головними принципами організації є аполітичність та відкрита звітність. Фонд збирає пожертви за допомогою різноманітних систем грошових переказів, збір грошей у скриньки не ведеться. Щорічні звіти про пожертви та витрати (з фотографіями закупленого та відповідних документів) є у вільному доступі. Крім загальних принципів роботи, Тарас приділяє велику увагу питанню відбору людей у команду. Тут він керується не тільки фаховими компетенціями, знаннями та досвідом потенційного члена команди — людина має відповідати цінностям організації.

Чоловік розповідає, що відповідальність – одна із найважливіших рис, яка має бути у того, хто прагне стати частиною їхнього фонду. Бо «Повернись живим» — це організація з надвеликою відповідальністю.

— Це відповідальність за військових, яких ми вчимо, за допомогу, яку ми завозимо, за кожну гривню, яку ми зібрали для того, щоб вона ефективно дійшла до кінцевого користувача — військовослужбовця.

На фінальному етапі співбесіди всі кандидати проходять поліграф, або детектор брехні. Тарас каже, що планують зробити цю перевірку регулярною. Такий підхід важливий для того, щоб «всі працювали як єдиний великий відкритий механізм».

Сьогодні у фонді працює 24 людини. Половина з них — учасники російсько-української війни різних років і різного рангу: від солдатів до офіцерів.

— Ми не конкуренті в плані зарплат і навряд чи в найближчі роки станемо конкурентними. Ми шукаємо людей, які наші, і це — про готовність бути з командою, готовність постійно розвиватися, вчитися, і тут народжується саморозвиток.

Фонд складається з чотирьох основних відділів: аналітичного, військового, медійного і ветеранського. Військовий опікується забезпеченням військ і різними курсами; медійний — комунікаціями та звітністю про роботу; ветеранський відповідає за реабілітацію, реінтеграцію ветеранів, організацію змагань; аналітичний відділ продукує аналітику в секторі безпеки та оборони. Також працює креативний відділ, який відповідає за відео- та аудіорекламу, піар-кампанії, партнерські програми. Крім цього, фонд має адміністративний відділ.

Фото з архіву фонду «Повернись живим».

У кожному відділі є свій керівник. Наприклад, в одному з основних — у військовому це Андрій Римарук, колишній військовослужбовець. Військовий відділ опікується кількома ключовими напрямами: мінна безпека, снайпінг, стрільба з закритих позицій, домедична допомога, безпілотники. Відділ безпосередньо працює з військовими: інструктори їздять по підрозділах, формуючи список потреб.

— Фактично за рік фонд виїжджає сотні тисяч кілометрів. Я якось рахував, там якісь космічні цифри в рік на одну машину, 60—80 тисяч кілометрів, тому що багато поїздок, і ми намагаємося це все оптимізувати таким чином, щоб один раз поїхали й за раз об’їздили пів фронту, закрили питання на місяць.

Робота у фонді не регулюється робочим графіком, але кожен знає зону своєї відповідальності. За словами Тараса, ця робота важка, бо може займати вільний час, колись немає вихідних або відпустки. Постійні виклики та труднощі йдуть пліч-о-пліч з роботою у фонді.

— Якщо на фронті загострення десь, то, значить, ми всі мобілізуємось.

Фото з архіву фонду «Повернись живим».

Тарас Чмут згадує, що один із найважчих періодів для фонду настав з початком пандемії COVID-19. Тоді у «Повернись живим» вирішили організувати масове системне ПЛР-тестування на фронті. Аналітичний відділ розробив стратегію тестування більшості підрозділів. Бо коли рота хворіє, «люди випадають, і в нас дірка в обороні, якою можна скористатися».

— Такі процеси вимагають повного включення, незважаючи на час доби. Це про командну роботу і про те, що ми вкладаємося в наш результат, нашу роботу, і для нас це важливо. Тобто це щось більше, ніж просто прийшов на роботу, відсидів і пішов.

Організація фокусується на освіті працівників. Кожні пів року вони проходять курси менеджменту, лідерства, управління. Є загальнокомандні навчання: від домедичної допомоги до управління безпілотниками. Також організація інституалізується, створюють нові структури та відділи.

— У нас змінилася минулого року організаційна структура, з’явилась наглядова рада. Ми зараз більш плідно працюємо з міжнародними організаціями, з урядами країн-партнерів, які нам допомагають, реалізуємо декілька міжнародних проєктів.

Змінюється війна – змінюються потреби

У невеликому кутку в офісі «Повернись живим» є стенд з воєнними «трофеями», які врятували солдатам життя. Тут можна побачити нічники, тепловізори, пульсари та багато іншого.

— Як і будь-яка нормальна організація, ми існуємо в такому режимі постійного хаосу, тому до нас постійно щось кудись приїжджає, виїжджає, привозиться, завозиться і так далі. І час від часу хлопці, повертаючись з війни, привозять якісь «трофеї»: інколи це наша техніка знищена, інколи ще якісь штуки, які ми чомусь тримаємо тут, я не знаю чому, так історично склалося.

У 2014 році «Повернись живим» закуповував тепловізори, коптери, машини, бронежилети. Але, як каже Тарас, «змінюється війна – змінюються потреби». Зараз фонд розширив коло діяльності: долучається до системної реформи збройних сил, сектору безпеки та оборони, продукує аналітику, підтримує ветеранів і працює з медійною складовою.

Тепер «Повернись живим» — це дві юрособи: громадська організація і благодійний фонд.

Головним напрямом роботи залишається закупівля та доправлення на фронт потрібного технічного та речового забезпечення. За даними фонду, станом на 2021 рік кожна бригада Збройних сил, яка перебуває на лінії зіткнення, майже на 50 % укомплектована тепловізійною технікою від «Повернись живим». Найбільше постачають на фронт нічну оптику (тепловізійні приціли, тепловізори). За перші пів року діяльності фонду організатори отримали сотні дзвінків військових про те, що прилади врятували їхнє життя. Окрім оптики, організація постачає переносні радіостанції, GPS-навігатори, приціли, штурмові бронещити, обмундирування, безпілотні літальні апарати, радари для кораблів.

До 2016 року процес видачі технічних засобів був досить простим: команда приїжджала на місце, віддавала прилади і їхала назад. А потім та техніка часто виставлялась на продаж в інтернеті або губилася. Тоді благодійний фонд прийняв рішення видавати її на тимчасовій основі, а на цінні прилади ставити маркування «Повернись живим», напис «Не для продажу» українською та англійською мовами й унікальний номер.

Коли фонд отримує запит, спершу перевіряє його на адекватність. Тарас каже, що вони обов’язково здійснюють перевірку, чи можна отримати цю техніку від держави, і якщо така можливість є, то сприяють цьому. Якщо ні, то виділяють кошти й прозоро організовують закупівлю: ставлять на облік, вносять у звіти, оформляють звітність на сайті, відправляють інструкторів для навчання.

— Ми можемо приїхати в якусь частину батальйону, бригаду, куди ми передавали щось, й запитати: «Покажіть, де ці тепловізори, біноклі, планшети, машини — все що ми (надали), покажіть його!» Те, що знищено, — «окей, покажіть акт списання, покажіть, чи є воно фізично знищене: де, коли і як». Якщо це і відбувається, то це у нас є якісь приклади, що «от кусок вашого тепловізора, от, бачите, у нього попала куля», Таких, щоб просто «десь був, а де зник, ми не знаємо», таких випадків майже немає. Це про ефективну допомогу.

Після того як бригада змінюється, команда забирає усю техніку і завозить її на технічне обслуговування — ремонт або чистку. Тому фонд тісно співпрацює з ВОЛ (Волонтерська оптична лабораторія). Вони допомагають з ремонтом оптики, тепловізорів. Якщо техніку не можна відремонтувати, то переробляють під інший функціонал.

Поки обладнання перебуває на технічному обслуговуванні, бригада, яка заходить замість попередньої, отримує резервне. Тарас каже, що таким чином техніка від «Повернись живим» присутня на фронті максимально циклічно.

Фото з архіву фонду «Повернись живим».

Організація розробила також власне програмне забезпечення Armor для технічного обладнання. Це балістичний калькулятор, який мінімізує час наведення зброї до моменту відкриття вогню. Суть програми Armor в тому, що є мапа, можна обрати тип техніки, боєприпас, позначити ціль, куди треба влучити, і планшет вираховує, що треба зробити. Наприклад, повернути зброю вправо або вліво.

Андрій Моруга — один із розробників цієї програми. Основне його завдання — навчити військових правильно налаштувати піхотне та артилерійське озброєння, поглибити знання його тактико-технічних характеристик та нюансів використання і дати навички використання програми Armor. Тільки тоді, коли військові проходять увесь курс навчання, інструктори видають куплені фондом планшети з встановленим програмним забезпеченням.

Ця програма скорочує час від команди «Вогонь!» до безпосереднього відкривання вогню, з одного боку, а з іншого — зменшує кількість математичних обрахунків, які військовому треба робити подумки або в записнику, і дозволяє максимально точно все порахувати, враховуючи вагу боєприпасу і погодні умови. Тобто, каже Андрій, військові можуть знати, де міститься ціль, але не бачити її і при цьому ідеально точно влучати в неї.

Фото з архіву фонду «Повернись живим».

Багато часу та зусиль «Повернись живим» приділяє аналітиці, дослідженню та розв’язанню глобальних проблем у секторі безпеки. Організація долучається до написання оборонних підзаконних актів та розробки законопроєктів.

— Наша перевага перед всіма іншими подібними організаціями в тому, що ми, напевно, єдині в Україні, хто має доступ до військ на всіх рівнях і може подавати об’єктивну, достовірну інформацію на запит про щось. Ми незалежні від будь-кого, у нас повністю диверсифіковане фінансування, ми незалежні від держави, від будь-кого: від бізнесу, середовищ, донорів.

Фонд запустив низку навчальних програм: для артилеристів, снайперів, танкістів. Серед медичних проєктів — оснащення прифронтових лікарень, польових шпиталів та реанімобілів, а також засоби для індивідуальних аптечок. Фонд надає психологічну допомогу військовим, доставляє на фронт дитячі малюнки, ініціював створення документальних фільмів про війну на Сході України. Одним із основних курсів, за словами Тараса, є курс з мінної безпеки.

— Коли війна переходить у позиційну фазу, кількість підривів збільшується. Донбас хаотично замінований сильно, і ще не одне десятиліття ми будемо його розміновувати. Кількість втрат від мін десь 20—30 %, причому не важливо — свої міни, чужі міни, міни 2014 року, міни, скинуті коптером. Їх багато.

Організація має двох інструкторів з мінної безпеки, колишніх військовослужбовців, які проводять навчання з використання металошукачів та іншого інструментарію для виявлення мін. Програма підготовки розписана по навчальних модулях, з імітацією і практичними компонентами. Наприклад, інженерні бригади вчаться, як правильно евакуюватися після підриву і надавати першу домедичну допомогу після мінно-вибухової травми.

— Коли на фронті з’являється щось нове, ми зразу ж це впроваджуємо у свої навчальні програми, таким чином ми гнучкі у своїй роботі. Поки держава змінить (щось) у своїй навчальній програмі, на війні вже п’ять разів усе зміниться.

Фонд активно співпрацює з міжнародними та українськими проєктами: запущено кілька програм спільно з IREX, міжнародною організацією з глобальної освіти; є аналітична підтримка від фонду «Відродження». Цього року до Дня захисника і захисниці «Повернись живим» запустив спільний проєкт з компанією Uklon, яка є одним із найдавніших партнерів фонду.

Share this...
Facebook
Twitter
Share this...
Facebook
Twitter
Share this...
Facebook
Twitter
Share this...
Facebook
Twitter

Важливою історією для організації є реабілітація ветеранів та їхня реінтеграція. Ветеранський відділ з’явився у 2018 році. Команда розуміє, що війна колись закінчиться, залишивши по собі величезну кількість ветеранів, учасників бойових дій, родин без батьків. Тому «Повернись живим» обрав місію поступово розв’язувати цю соціальну проблему. Зараз у відділі є два ключові напрямки: ветеранський спорт і ветеранський бізнес. Ветеранський спорт просувається через різноманітні спортивні заходи, зокрема завдяки організації Invictus Games («Ігри нескорених») — це міжнародні спортивні змагання в паралімпійському стилі.

— Є приклади людей, які були фізично сильно травмовані, і через участь у наших змаганнях вони повертаються до нормального життя. Є люди, які були повністю лежачими, вони не вставали роками, а зараз ходять, бігають і живуть повноцінним життям. Є люди, які були на грані самогубства, а зараз вони вчать інших, як долати ці всі проблеми.

Інший напрям — це розвиток ветеранського бізнесу. Фонд запускає менторські програми, курси, юридичні консультації, допомагає з просуванням у соцмережах. Тарас разом з командою хоче внести на законодавчому рівні положення про сприяння бізнесу захисників України. Каже, що хоче бачити ветеранську продукцію у магазинах і з позначкою «Зроблено захисниками».

— Є багато різного ветеранського бізнесу в Україні, який розвивається, який хоче рости. Зрозуміло, і ми намагаємося цьому сприяти. Десь треба просто навчання, тобто людина досягає якогось рівня і їй потрібне профільне, бізнесове навчання, і ми допомагаємо в цьому.

Творимо історію разом

«Повернись живим» має офіційну місію, виражену у гаслі «Творимо історію разом». Тарас пояснює, що це про те, щоб змінювати Україну на краще у всіх можливих сферах в умовах війни. Але це, за словами волонтера, не було б можливим без людей. Ще у 2014 році, коли фонд тільки почав свою роботу, вже з’явилися перші небайдужі, за ними пішли інші. Зрештою утворилася волонтерська спільнота з сотні людей, об’єднаних спільною метою — вплинути на хід війни та допомогти Україні.

— Волонтерський рух 2014 року з’явився не через те, що нам всім не було чим зайнятися, а через те, що держава у своїй історії з 1991-го року в більшості не робила нічого, щоб, коли прийшла війна, армія і держава були до неї готові. І люди не придумали нічого кращого, як почати виконувати функції держави: збирати самим кошти, завозити допомогу, допомагати військовим, служити.

Але Тарас Чмут вважає, що це викривлена форма волонтерства, бо замість громадянсько-демократичного контролю, волонтери виконують державні задачі. Попри це, волонтерський рух був і залишається позитивним рушієм змін, додає він. І резюмує, що в Україні можна зробити, змінити будь-що, але треба мати велике бажання і готовність почекати.

— Волонтерський рух же був і на Майдані, і до того був, і це не стосується тільки війни. Люди, які займаються тваринами, безпритульними, екологією і деревами тощо — це все важливі складові цього всього руху, і кожен з них у своєму середовищі, у своєму напрямку робить важливу справу. І оці маленькі такі середовища здатні натиснути на державу достатньо ефективно, щоб велика держава почала щось робити.

Фонд повсякчас набирає нових волонтерів і готовий прийняти будь-яку допомогу: з написання текстів, ведення сайту тощо. Іноді потрібні волонтери на ветеранські спортивні заходи. Тарас говорить, що допомога потрібна завжди і буває, що не все так добре — час від часу трапляється вигорання, хочеться опустити руки, бо змінити систему непросто. Зізнається, що зараз дуже складно пояснити людям, чому у 2021 році все ще потрібні кошти на закупівлю техніки для армії. Але його особисто мотивує дотичність до фронту: раз на місяць він їздить у війська, щоб побачити й почути, що треба військовим і як фонд може допомогти.

Для того щоб змінювати систему і творити разом, «Повернись живим» продумує стратегію на рік: ставить цілі, задачі та розробляє проєкти. Тарас каже, що це важливо для розуміння чітких дій та кроків, які треба зробити, щоб був хороший результат. Наступний крок — створення відділу з міжнародної комунікації.

— Система є по всьому: від збору коштів до кількості переданої допомоги, проведених навчань, підготовлених військових і всього цього. Це все систематизовано і воно є. Зараз ми плануємо створити міжнародний відділ — для того, щоб більш системно працювати з урядами країн-партнерів, на це є запит. У нас кожен тиждень є якісь зустрічі з радниками країн НАТО, якісь аналітики американські.

Тарас вірить в єдність українського суспільства і каже, що Росія прорахувалася. Саме суспільство не дозволило нам втратити державність. Волонтер і військовий впевнений, що наше суспільство буде об’єднуватися, допоки це треба.

— Величезні черги добровольців, які були у 2014 році, вони точно будуть у 2021-му або 2022-му, коли треба буде. Коли треба буде — величезна кількість людей знову мобілізується, включиться і буде ремонтувати техніку, варити борщі, возити бронежилети, стояти в чергах у військкомати. І це той фактор, який робить українське суспільство, напевно, унікальним на фоні інших.

за підтримки

Проєкт реалізується за підтримки MacPaw.

Над матерiалом працювали

Автор проєкту:

Богдан Логвиненко

Проєктна менеджерка:

Анастасія Жохова

Авторка:

Валентина Половинка

Редакторка:

Наталія Петринська

Шеф-редакторка:

Євгенія Сапожникова

Коректорка:

Ольга Щербак

Продюсерка:

Карина Пілюгіна

Інтерв’юерка,

Продюсерка:

Ірина Макарчук

Асистентка продюсера:

Наталія Вишинська

Фотограф:

Юрій Стефаняк

Сергій Коровайний

Оператор:

Олег Сологуб

Роман Климчук

Михайло Шелест

Режисерка монтажу:

Надія Мельниченко

Режисерка:

Марія Теребус

Звукорежисерка:

Анастасія Климова

Більд-редакторка:

Катя Акварельна

Транскрибаторка:

Софія Базько

Контент-менеджерка:

Людмила Кучер