Як українські військові отримують позивні

Часто ми знаємо військових саме за псевдо — це хороший спосіб і для медіа згадати бійця, але не розкрити його особистої інформації. Смішні, цікаві, незвичні — деколи дізнатися справжню мотивацію виникнення псевдо непросто. Та пропонуємо зануритися в історію виникнення військових псевдо й дізнатися від бійців Сил оборони, як виникли їхні позивні. 

Свобода й підпілля: козаки, упівці та їхні псевдо

Найстаріші письмові згадки про обрання псевдо датуються козацькими часами. Часто це були прізвиська, які придумувало оточення людини, як у Петра Сагайдачного. За батьком він —  Конашевич. Оскільки гетьман був влучним стрільцем, запорізькі козаки нагородили його прізвиськом Сагайдачний на честь сагайдака — футляру з луком і стрілами. Прізвиська отримували всі козаки. Зазвичай вони були пов’язані з пам’ятним вчинком людини, незвичайною подією в її житті, особливою рисою характеру, поведінки чи зовнішнього вигляду. В основу часто закладали жарт чи насмішку: Махина, Малюта, Черепаха, Сіроманець, Петюня, Корж тощо.

Пізніше козацькі псевдоніми ставали прізвищами, які й досі існують: Головатий, Чуб, Шраменко, Круть тощо. Змінюючи свої справжні родові прізвища, козаки рятувались від кріпацтва, зокрема від польських магнатів.

Традиція прізвиськ не зникла із занепадом козацтва, а стала зв’язком для різних поколінь українців, що виборювали для себе волю. Так у XX столітті Організація українських націоналістів (ОУН) та Українська повстанська армія (УПА) вели підпільну діяльність, що вимагала конспірації. Наприклад, поручник (молодший офіцер. — ред.) УПА Іван Кедюлич мав псевдонім Чубчик, а командир партизанського загону на Поліссі Іван Боровець — Бульба. 

Такі позивні називали псевдо — «помилкове», «несправжнє» ім’я, яке було необхідне в підпільній діяльності. Найчастіше обирали такі псевдо, що не мали нагадувати справжнє ім’я чи риси зовнішності, щоб бійця справді не можна було вичислити. Упівці могли мати кілька позивних у різні періоди. Так керівник УПА Роман Шухевич мав псевдонім Тарас Чупринка, але також був відомим як Білий, Дзвін, Роман Лозовський, Степан, Чернець, Чух, Тур.

Водночас в американській і британській арміях бійці використовують позивні лише для позначення рот, взводів, військових частин тощо, але не для людей. Хоча у Великій Британії такі назви раніше використовували для ідентифікації посад. Так у радіоповідомленнях термін Sunray (з англ. сонячний промінь) досі іноді вживають на позначення командира. 

Принцип вибору позивного

З початком російсько-української війни у 2014 році, а згодом повномасштабного вторгнення РФ в Україну 2022 року, використання позивних серед військових знову набуло популярності. 

Спочатку позивними користувалися учасники Євромайдану, пізніше — добровольчі підрозділи. Але поступово псевдоніми почали обирати військові в усіх видах і родах Збройних сил України, хоч це й не обов’язково. Позивний можуть придумати побратими бійця чи його близькі, або ж його може обрати військовий сам для себе. 

У сучасному війську псевдо залишаються актуальними і через влучність, і через полегшення комунікації між бійцями. Частіше військові обирають позивний відповідно до певних правил. По-перше, в одному колективі не має бути двох людей з однаковим позивними. По-друге, це має бути одне коротке слово, хоча іноді трапляються й двослівні.

Та, звісно, позивні повторюються. Так у словнику псевдонімів воїнів АТО в Книзі пам’яті полеглих за Україну зібрані однакові псевдо, що належали різним особам. У п’ятірку найпопулярніших входять Дід, Батя, Дядя, Чорний і Тихий. 

Зараз українські військові обирають позивні за різними аспектами:

– Професія, хобі чи тимчасовий вид заняття: Інтерн, Менеджер, Моряк, Студент, Учитель, Шеф, Мер.
– Територіальне походження людини: Українець, Циган, Чех.
– Назви людей за спорідненістю: Батя, Брат, Дід, Дядя.
– Тварини та птахи: Їжак, Лев, Баран, Кріль, Ворон, Орел, Сова, Сокіл.
– Ботанічні назви: Береза, Клен, Осокір, Явір.
– Космічні об’єкти та позаземні елементи: Зодіак, Сатурн.
– Топографічні об’єкти: Долина.
– Явища природи: Гроза, Крига.
– Частини тіла: Ніс.
– Прикметники, які описують зовнішній вигляд: Чорний, Рижий, Бородатий, Вусатий, Старий.
– Слова, які вказують на особливості вдачі або риси характеру: Відважний, Правий, Тихий.
– Абстрактні поняття: Блюз, Джаз, Ідеал.
– Числівники: П’ятнадцятий, Двадцять четвертий.
– Інші предмети: Прапор, Герб, Фура, Фургон.

Далі, Кажан і Дід: історії військових

Багатьох відомих військових ми часто знаємо саме за позивними, ось як вони їх отримували: 

Максим Кривцов із позивним Далі — український поет, комунікаційник і фотограф дитячої спільноти «Строкаті єноти», автор збірки «Вірші з бійниці». З 2014 року учасник російсько-української війни. Під час служби у Нацгвардії у 2016–2019 роках взяв псевдо Далі — бо відрощував вуса і закручував їх, як у відомого художника. 7 січня 2024 року стало відомо про загибель Максима Кривцова. Його посмертно нагородили орденом «За заслуги» III ступеня та почесним нагрудним знаком від Головнокомандувача. 

Денис Прокопенко із позивним Редіс — український офіцер, підполковник Національної гвардії України, командир 12 бригади спеціального призначення «Азов», Герой України. У студентські роки став одним з ультрас команди «біло-синіх» — футбольного клубу «Динамо» (Київ). Там отримав своє прізвисько — Редіс, яке більше не змінював.

Дмитро Коцюбайло із позивним Да Вінчі — український доброволець, лейтенант, командир батальйону «Вовки Да Вінчі» (2016–2023 рр.). Член Проводу національно-визвольного руху «Правий сектор». Перший доброволець, який отримав звання Героя України прижиттєво. Дмитро навчався в Івано-Франківську на художника, тож його позивний пов’язаний саме з талантом до малювання. 7 березня 2023 року Да Вінчі загинув у битві за Бахмут.

Ігор Янков із позивним Янкі — білоруський опозиціонер, доброволець, що воює за Україну. Один із лідерів Білоруського добровольчого корпусу. Позивний взяв, ймовірно, через своє прізвище.

Анна Зяблікова із позивним Кажан — санітарка-стрільчиня в медичній роті 47 ОМБр «Маґура». Такий позивний має, оскільки закінчила кафедру молекулярної біології і біотехнології, а на магістратурі вчила зоологію хребетних, зокрема кажанів.

Також ми розпитали деяких військових, які нині воюють за Україну, про історію їхніх позивних.

Костянтин — військовий тактичного підрозділу особливого призначення Г.Р.І.М. Він має позивний Дід. Розказує, що багато років до війни його у вузькому колі називали дідусем, тому довго не думав, який позивний обрати.

— Я багато років працював з командою політтехнологів, які були молодшими за мене. Часто бурчав на них, намагався пояснювати, що до чого. Мій найближчий друг з тієї команди насправді не набагато молодший за мене, але він завжди на загальних зборах починав жартувати та називати мене дідусем. І завжди моє бурчання переводив у фразу «дідусю, ти вже старенький, не нервуй, все буде добре». 

Ярослав — заступник командира та начальник штабу добровольчого формування «Патріот». Від побратимів отримав такий же позивний.

— Позивний Патріот, тому що очолював Київський осередок політичної партії «Патріот». Маю спортивний клуб із назвою «Патріот» та патріотичну громадську позицію.

Андрій — офіцер 23 окремої бригади охорони громадського порядку «Хортиця» Нацгвардії України, голова БФ «Пам’яті Небесної Сотні». Його позивний — Мер. Згадує, що так його називали ще до повномасштабного вторгнення.

— Я був одним зі старих лідерів динамівської фанатської трибуни Old Legion. Саме так і відомий, бо хотів балотуватись на посаду мера. А під час війни, на запорізькому напрямку, виконуючий обов’язки мера Запоріжжя призначив мене своїм радником. Прямо з окопів. Позивний спрацював.

Сьогодні позивні — це традиція, яка прийшла в незалежну Україну ще з часів Запорізької Січі. У ній поєднуються і вигадливість, і добре почуття гумору, і прагнення бути вільними.