Share this...
Facebook
Twitter

Prometheus — найбільша платформа безкоштовної онлайн-освіти в Україні, що починалася з краудфандингу та записів перших курсів на касетні камери. Створити доступні кожному онлайн-курси світового рівня вирішив студент-історик з Донецька Іван Примаченко у 2014 році. З того часу Prometheus став великою спільнотою учнів, викладачів, волонтерів, донейторів та партнерів. Зараз на платформі є вже понад 200 курсів від провідних українських та іноземних викладачів та вишів, на яких вчиться більш як півтора мільйона осіб.

Prometheus цілковито виправдовує свою назву. Прометей, як персоніфікація просвітника, якнайкраще корелює з головною метою платформи — надати найкращу освіту університетського рівня всім охочим за допомогою мінімальних ресурсів.

Масштабний громадський проєкт народився у 2014-му з ідеї однієї людини — тоді ще студента-історика Івана Примаченка. На початку задум створити платформу для масових відкритих курсів, яка б не поступалася західним взірцям, здавався надто амбітним і нереальним. Для його втілення бракувало грошей, людей, інфраструктури. Втім, ентузіазм Примаченка не згасав, і невдовзі з’явилися однодумці, які стали співзасновниками Prometheus, а також міжнародні донори, волонтери, лектори та матеріально-технічна база для реалізації проєкту.

Нині Prometheus має більш як 200 курсів, на яких навчається понад півтора мільйона користувачів. Цю освітню платформу можна без перебільшення назвати інструментом революційних змін у не надто гнучкій системі освіти України, яка давно потребувала модернізації. Prometheus вчить правильно вчитися, до того ж у будь-якому віці.

Університет онлайн

На початку 2000-х Массачусетський технологічний інститут запустив проєкт MIT OpenCourseWare, завданням якого було надати публічний доступ до навчальних матеріалів: від лекцій до екзаменаційних питань. У 2002 році на форумі ЮНЕСКО запропонували термін OER (open educational resources) на позначення всіх освітніх ресурсів, доступних для загалу. Ці події стали передумовами для розповсюдження MOOC (massive open online courses) — масових відкритих онлайн-курсів, які проводились на базі освітніх закладів. У 2012-му виникли Coursera, Udacity, EdX та інші популярні онлайн-платформи, на яких користувач може знайти курси від топових університетів та професорів у цікавих для нього сферах.

Ці глобальні тенденції не оминули й українське освітнє середовище, яке з невеликим запізненням почало переймати прогресивні західні практики й адаптувати їх під наші реалії. Унаслідок цього в Україні з’явилося не лише безліч авторських програм навчання у соцмережах, де люди діляться своїм досвідом та навичками, а й понад десяток платформ, які пропонують курси у різноманітних сферах: від програмування до копірайтингу. Однак це різноманіття інструментів онлайн-освіти за популярністю поступається найбільшій навчальній платформі Prometheus, яка на 95 % складається з безплатних курсів.

Колись, до того, як онлайн-освіта стала невіддільною частиною життя студентів та школярів, про доступ до знань університетського рівня можна було лише мріяти.

Формат навчання на Prometheus дійсно нагадує університет. Як і на інших подібних платформах, там можна не лише слухати запис лекції та мовчки дивитися на викладача, а й обговорювати з ним та іншими студентами пройдений матеріал. Окрім того, упродовж та наприкінці курсу слухачів чекатиме тестування. Якщо студенти успішно завершують навчання, вони отримують сертифікати, причому деякі з них визнаються на державному рівні: до прикладу, вчителі можуть офіційно підвищити кваліфікацію. Доступність якісної освіти та побудова екосистеми партнерів, які створюють курси за допомогою платформи — головні цілі Prometheus.

З чого починався Prometheus

Концепт української платформи онлайн-навчання з’явився в Івана Примаченка на першому курсі магістратури історичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Каже, що його надихнули масові онлайн-курси у Стенфордському університеті, які одразу здобули значну популярність. За два місяці навчання на них Іван освоїв ази програмування та зумів самотужки створити сайт Prometheus.

— Я зрозумів: окей, якщо я, історик, можу навчитися програмувати безкоштовно онлайн, то це справді революція в освіті, треба обов’язково робити щось подібне в Україні. Сказано — отже, потрібно робити.

Іван вирушив до проректора КНУ імені Тараса Шевченка, щоб дістати дозвіл на зйомку в університетській студії. Там і записали перший експериментальний курс із бренд-менеджменту, який тоді ще не мав всім відомої назви. Для його запису довелось використати старі відеокамери, які працювали на касетах.

— Здається, ми купили останні касети, які були в Києві. Ми зарядили ці касети, зняли, змонтували, випустили. І несподівано курс став дуже популярним.

Цей курс був втілений в життя завдяки ще двом співзасновникам освітньої платформи. Перший, Олексій Молчановський, — зараз викладач Українського католицького університету (УКУ) та спеціаліст із науки про дані (data science), — відповідав за технічну частину роботи. Другою співзасновницею стала мати Івана — Вікторія Примаченко. На момент створення стартапу вона працювала телевізійною режисеркою, тому син попросив її допомогти з монтажем та зйомкою.

— Я їй кажу: «Мам, давай, допоможи мені з цим». Вона говорить: «Окей, давай я тобі трохи з цим допоможу». Ну, «трохи» розтягнулося вже на шість років.

Експериментальному курсу із бренд-менеджменту, знятому на старі касети, вдалося набрати 10 тисяч слухачів. За словами Івана, тоді такий результат був практично неможливим без рекламного бюджету. Згодом про них почали писати у ЗМІ — тоді засновники проєкту усвідомили потенціал ініціативи з курсами:

— Ми зрозуміли, що це потрібно робити серйозно. І тоді заснували «Прометеус» як повноцінну організацію, яка б займалась онлайн-освітою в Україні.

Для перетворення одного курсу у велику платформу потрібні кошти — і команда Prometheus провела краудфандингову кампанію та зібрала 100 тисяч гривень за перші пів року. Після публікацій у медіа цікаву ініціативу помітив фонд «Відродження» і вирішив профінансувати запис трьох онлайн-курсів.

— Фонд прийшов до нас і сказав: «Хлопці й дівчата, наче адекватна ідея, нам потрібно три онлайн-курси, давайте спробуємо з вами це зробити». Це був сміливий експеримент, ризикований для них.

Перший курс на Prometheus з’явився у жовтні 2014 року. Тоді ж команда почала шукати нову студію поза університетом, що було складним завданням через брак коштів. На щастя, друг Івана, який навчався у НаУКМА, порадив звернутися до технічного директора Києво-Могилянської школи журналістики Юрія Паніна. Його згода надати студію зіграла вирішальну роль в успіху освітньої платформи.

— Я говорю: «Ну Бодя, як ти собі це уявляєш? Я приходжу: «Мене звати Іван, будь ласка, дай мені студію»?» І він (друг) каже: «Спробуй». Я прийшов — так і сталося. Говорю: «Робимо онлайн-курси українською, дай студію». А він такий: «Безкоштовно?» Кажу: «Безкоштовно». — «Надовго?» А я кажу: «Надовго».

Перших викладачів курсів приваблювали схожим чином: ідеєю та ентузіазмом. Вони були вже знайомі з Іваном: перший курс історії вів Іван Патриляк, який у 2014-му став деканом історичного факультету КНУ імені Тарас Шевченка, ще один лектор — Олексій Геращенко — викладав у Києво-Могилянській бізнес-школі.

— Ми приходили (до викладачів) й казали: «Слухай, є така ідея: давай зробимо онлайн-курс. Безкоштовний». — «А навіщо?» — «Ну, там люди будуть навчатися, буде добре Україні».

Курси та слухачі

Зараз Prometheus налічує вже понад 200 курсів, 95 % яких є безкоштовними. Інші 5 % платних програм планують збільшувати заради фінансової стабільності. Якщо на початку проєкт розвивався завдяки курсам на замовлення та краудфандингу, то зараз його засновники вивчають інший напрям, налаштований на співпрацю з партнерами.

— Ми робили на замовлення курси, які виконували різні цілі, в залежності від замовника: ми підтримували реформи протидії корупції, робили курси, які мали просувати ІТ в Україні, для Prozorro — курси децентралізації, навчали, як викладати. Зараз ми поступово намагаємося переходити до логіки соціального підприємництва: запускати платні курси з партнером, з яким ми інвестуємо прибутки в безкоштовні курси, на які ніхто не хоче давати коштів.

Деякі викладачі самі зв’язуються із Prometheus, якщо у них є ідея щодо нового курсу, а деяких шукають організатори — відповідно до переліку тем, які цікавлять слухачів. Кількість останніх стабільно зростає.

— Тоді ідея про 100 тисяч людей здавалася досить фантастичною. Тепер у нас є окремі курси, на яких більше 150 тисяч зареєстрованих.

За 2020 рік кількість слухачів значно зросла ще й через локдаун, а кількість запущених безплатних курсів досягла рекордного числа за весь час існування платформи — понад 50 нових. Проте Іван наголошує на важливості іншого показника — відсотка людей, які успішно завершують курс. За 2020 рік «Прометеус» видав більше сертифікатів про успішне навчання, ніж за всі попередні роки, разом узяті. Такий попит спростовує страхи про те, що український продукт потенційно програє американському, наприклад, Coursera. На Prometheus викладають теми, релевантні для українців: українську історію, право, мову тощо. Там можна дізнатися про історію Києво-Могилянської академії та специфіку харчового законодавства України, вивчитись на депутата місцевої ради ОТГ та зрозуміти суть реформи децентралізації.

— Українські онлайн-курси це не тільки про українську мову, не лише про доступність, це ще й про специфіку: українська історія, право, українські реформи — про них курси ніхто не зробить, крім українців. І навіть у тих, які здаються універсальними, як-от підприємництво, теж багато української специфіки, тому доволі швидко з’ясувалося, що цей аргумент не працює. З’ясувалося, що українська платформа насправді дуже затребувана.

Щодо іноземного контенту, то, по-перше, «Прометеус» перекладає відомі англомовні курси, наприклад, курс підвищення рівня англійської мови у STEM (сферах науки, технологій, інженерії, математики) університету Пенсильванії. По-друге, співпрацює з міжнародними організаціями: зокрема, так з’явився курс про гендер, розроблений організацією «ООН Жінки». Також нещодавно платформа запустила курс про вирішення кейсів, що є популярною практикою навчання у західних університетах (наприклад, у Гарвардській школі права). Таким чином слухачі отримують знання завдяки детальному розгляду розв’язання реальних економічних, соціальних і бізнес-ситуацій.

— Коли викладач каже: «Піди, виріши кейс від Національного банку» — це вже набагато-набагато цікавіше.

Півтора мільйона слухачів Prometheus є гарним джерелом для незвичних історій. Серед них — історія мами, яка почала вакцинувати дітей після курсу про критичне мислення, кейс хлопця, який у 15 років почав навчатись програмування на платформі, а у 16 вже працював програмістом. Улюблена історія Івана — про 80-літнього слухача, який уже пройшов понад 70 курсів. Платформу використовують і для окремих освітніх програм: у селищі Магдалинівка волонтерка організувала школу програмування на основі гарвардських курсів із Prometheus.

— Сидиш і думаєш: «Блін, Магдалинівка, Дніпропетровська область, гарвардський курс. Ще 5-10 років тому це б звучало як таке фантастичне оповідання.»

Share this...
Facebook
Twitter
Share this...
Facebook
Twitter
Share this...
Facebook
Twitter

Курси програмування Prometheus є важливою частиною діяльності громадської організації «Хеврон ІТ Академія» (Hebron), що на Галичині, неподалік Львова. Організація надає дворічну підтримку дітям-сиротам. Крім житла, харчування та медичного страхування, учні два роки здобувають навички для роботи в IT-сфері. Ігор Була, керівник ГО «Хеврон», розповідає, як розпочалася співпраця їхньої організації з платформою онлайн-освіти.

— Ми почали активно використовувати Prometheus з моменту його заснування. Познайомились особисто з Іваном і потрошку в нас налагодились контакти. Так ми стали фактично такими фанами, юзерами «Прометеуса».

Ігор Була каже, що навчання на курсах мотивує дітей стати спеціалістами у програмуванні, щоб підвищити самооцінку та зрештою забезпечити собі повноцінне життя.

— Коли ми даємо їм запрограмувати саме щось простеньке, — «Морський бій» там, гру «Змійка», — вони бачать, що виходить, і починають у себе вірити. Тоді вони починають більше працювати над собою, відчувати, що вони такі, як всі. І для чого ми це робим? Для того, щоб ми зростили тридцятьох, а 30 помогли зростити 60 інших, а 60 — 120. І щоб випускники інтернатів несли освіту, цінності, розвиток, мотивували своїм прикладом, мотивували інших.

У роботі платформи можна виокремити три важливих напрями. По-перше, на додачу до безпосередніх застосувань різноманітних курсів, вчителі можуть підвищити на Prometheus свою кваліфікацію та здобути атестацію державного зразка. Зараз на платформі навчаються майже 400 тисяч викладачів.

— Тепер замість того, щоб їхати в обласний центр (де ми знаємо, як зазвичай все відбувається: там дають якісь роздруківки, ти підписуєшся, і на цьому підвищення кваліфікації завершено), — людина може відкрити топові курси від найкращих викладачів України чи навіть світу і на «Прометеусі» безкоштовно їх пройти, безкоштовно отримати сертифікат, потім — атестацію державного зразка. Це фантастика. В більшості країн світу подібних речей ще немає, і це те, чим Україна може пишатися.

Другим важливим напрямом роботи платформи є співпраця з іноземними університетами — переклад їхніх курсів.

— Ми зв’язувались і зв’язуємось зі Стенфордом, Гарвардом, МІТ, іншими топовими університетами, отримуємо дозвіл на переклад, перекладаємо найкращі їхні курси українською, дублюємо професійно і даємо безкоштовний доступ. На Coursera ти маєш 60 баксів заплатити, щоб сертифікат отримати, а на «Прометеусі» можна безкоштовно пройти цей курс українською й отримати сертифікат. Я думаю, шо це дуже важливо для інтеграції українців в західне освітнє середовище.

По-третє, Prometheus надає доступ до IT-курсів, які є дуже популярними серед користувачів: загалом на них зареєстровано понад пів мільйона учнів. Іван вважає, що такий успіх платформи та численні відзнаки медіа, які є ще одним свідченням цього поступу, є здобутком всієї спільноти громадського проєкту.

— Ми маємо говорити про всю екосистему: про лекторів, про партнерів, про донорів, про слухачів. Тому, коли отримую щось подібне, я завжди кажу, що це — спільна нагорода.

Заради чого усе це?

Для Івана створення та розвиток Prometheus визначили три основні фактори. По-перше, бажання втілити у життя технологію, яка успішно існує на Заході, та модернізувати власне середовище:

— Побачивши у Стенфордському університеті технологію, яка виглядає як науково-фантастична, ти думаєш: я хочу таке в Україні.

Другим чинником стала Революція Гідності та війна на Донбасі, звідки Іван родом, — запуск освітньої платформи припав саме на буремний 2014-й. Події того року спонукали засновників проєкту почати змінювати країну на краще, робити її сильнішою, адже, на думку Івана, це можливо насамперед через реформування освіти. Третім важливим пунктом була, власне, популярність перших курсів та реальний прогрес, який стався завдяки невеликій інвестиції.

— Коли 10 тисяч доларів у результаті дають 100 тисячам людей доступ до навчання світового рівня — розумієш, навіщо ти працюєш.

Зрештою, платформа прагне стати базою для різноманітних освітніх проєктів, своєрідною екосистемою, яка допомагатиме розвиватись іншим. Такий курс Prometheus є продовженням першочергового задуму Івана про загальнодоступну якісну освіту та є реалізацією ідеї про соціально-відповідальний бізнес, який дбає не лише про прибуток, а й про виконання певної місії для суспільства.

— Я думаю, що соціально орієнтовані бізнеси в найближчі десятиліття стануть нормою. Мені здається, що це напрям розвитку, в який будуть іти всі великі й, зокрема, всі нові бізнеси, бо перед суспільством стоять екзистенційні виклики, як-от зміни клімату, майнова нерівність, дестабілізація. Тому це не якась там абстрактна місія чи просто наша особиста цінність. Мені здається, що це шлях для бізнесу в майбутньому загалом.

Щодо майбутнього онлайн-освіти, то Іван дотримується стриманих прогнозів: офлайн-формат залишиться потрібним у певних сферах, але не повсюдно. Щодо глобальних змін, то засновник Prometheus визначає декілька напрямів. По-перше, може відбутись поступовий перехід фокусу зі здобуття хард-скілс («жорсткі», конкретні спеціалізовані навички) до софт-скілс — тобто «гнучких», універсальних, пов’язаних зі світоглядом і поведінковими моделями людини. По-друге, на освіту може вплинути розвиток штучного інтелекту.

— Звичайно, що поки багато хайпу, багато штучного інтелекту в світі, але дуже мало результатів. Ті, хто професійно займаються освітою і технологіями в освіті, знають, що штучний інтелект в освіті — це не ШІ, це просто кілька рівнянь, записаних на бекенді сервера, і все. Однак в майбутньому, із розвитком машинного навчання й інших технологій штучного інтелекту, я думаю, це буде грати все більшу роль в освіті та може і справді її змінити.

Своєю справою життя Іван називає надання якісної та фінансово доступної освіти, тож «Прометеус» є сходинкою до цієї глобальної мети. Проте сучасна українська освіта балансує на межі двох міфів: ностальгічного радянського про найкращу у світі освіту та меншовартісного переконання в тому, що все уже втрачено. Однак, на думку Івана, правда — десь посередині.

— Якщо ми подивимось міжнародні рейтинги шкільної освіти, то вона посередня, якщо ви песиміст, і просто міцний середнячок, якщо ви оптиміст. Плюс у тому, що однозначно є позитивна динаміка.

Попри поступовий розвиток та зростання кількості приватних ініціатив у освітній сфері, засновник «Прометеусу» наголошує, що в питаннях освіти активну участь має брати саме держава. Prometheus вдалося досягти успіху завдяки інвесторам, партнерам та зацікавленій аудиторії — так само, як і багато інших освітніх проєктів, він існує без державної підтримки.

— Прогрес є, ситуація не настільки погана, як часто нам здається, але нам однозначно потрібно пришвидшуватися, інакше ми будемо дуже-дуже довго в середняках ходити.

За ідеальних умов поширення хорошої освіти має позитивно впливати й на суспільство загалом. Іван вірить у потребу впровадження нових технологій та відхід від минулого, пошук нового шляху. На думку Примаченка, в Україні уже є багато прогресивних сфер, і він планує збільшувати їхню кількість.

— Я хотів би, щоб люди з Європи й США приїжджали до України, поверталися до себе і розповідали, як в Україні круто. Я хотів би, щоби про Україну говорили як про передову країну у світі, і це, напевно, те, над чим я був би радий працювати.

Та на додачу до модернізації та сильних інституцій важливо, щоб українське суспільство можна було б бачити не лише технологічно розвиненим, а й демократичним, вільним, вважає Іван. А свобода та освіта — речі взаємозалежні та необхідні для функціонування успішної держави.

— Це дуже гідна і важлива установка, що ми не можемо промінювати свободу на хліб або будь-що інше. Українці готові за це проливати кров і перемагати — це дуже важливо. Тому, напевно, для мене Україна — це свобода й боротьба.

за підтримки

Проєкт реалізується за підтримки MacPaw.

Над матерiалом працювали

Автор проєкту:

Богдан Логвиненко

Проєктна менеджерка:

Анастасія Жохова

Авторка:

Катя Єсієва

Шеф-редакторка:

Євгенія Сапожникова

Редакторка:

Наталія Петринська

Коректорка:

Ольга Щербак

Продюсерка,

Інтерв’юерка:

Ірина Макарчук

Асистентка продюсера:

Наталія Вишинська

Фотограф:

Костянтин Гузенко

Фотографиня,

Більд-редакторка:

Катя Акварельна

Оператор:

Сергій Розов

Олег Сологуб

Юрій Паливода

Сергій Ковальов

Операторка:

Аня Корман

Режисерка монтажу,

Режисерка:

Марія Теребус

Звукорежисерка:

Анастасія Климова

Транскрибатор:

Віктор Перфецький

Транскрибаторка:

Ярослава Нікітюк

Софія Базько

Контент-менеджерка:

Катерина Юзефик