Харківська громадська організація «Чачімо» на чолі з Миколою Бурлуцьким займається освітнім та правозахисним напрямами інтеграції ромів в українське суспільство. Микола мріє, щоб усе більше освічених ромських громадян ставали патріотами України й могли достойно представляти інтереси ромської громади.
Після хвилі переселенців із Донбасу Слобожанщина стала третім за чисельністю регіоном концентрованого проживання ромів в Україні (після Закарпаття та Бессарабії). Унаслідок політики колективізації за часів Радянського союзу, роми на сході України є більш інтегрованими в суспільство, однак усе одно потерпають від дискримінації за національною ознакою.
Становище кожної соціальної групи є лакмусовим папірцем того, наскільки здоровим і розвиненим є все суспільство. Ромська спільнота є однією з найбільш вразливих соціальних груп та має ускладнений доступ до освіти, медицини, працевлаштування та інших соціальних послуг. Великою небезпекою є те, що стереотипи щодо ромської громади можуть стати підґрунтям для агресії.
Лише цьогоріч правоохоронці зареєстрували 6 повідомлень про напади на ромські поселення в Києві, Львові та Тернополі.
Недовіра до владних інституцій, складнощі в отриманні документів та упередженість у прийнятті на роботу не дають великій частині ромської громади стати повноцінною частиною суспільства. Окрім того, люди, які ведуть асоціальний спосіб життя, є зазвичай добре помітними, у той час як добре інтегровані люди не заявляють про свою національність через побоювання дискримінації. Узагальнення й акцент на національності у зв’язку з крадіжками й жебрацтвом у медіа створює суб’єктивні стереотипи. Усі ці чинники створюють замкнене коло. Щоби розірвати його, необхідна довга злагоджена співпраця влади, ромської громади та суспільства загалом.
«Чачімо»: освіта і правовий захист
Харківська ромська громадська організація «Чачімо» була заснована 2005 року. Ця організація займається освітньою та правозахисною діяльністю для ромів.
Спочатку в «Чачімо» займалися переважно освітніми проектами: дошкільне виховання, заняття для батьків, переклад літератури ромською мовою. Голова ГО «Чачімо» Микола Бурлуцький розповідає, що з 2014 року з’явилася також потреба в правозахисній роботі:
— З’явилося багато ромів-переселенців. Окрім того, зараз ми бачимо, що йде тенденція негативна щодо ромів. Ми бачимо історії з підпалами, вбивствами в різних регіонах України. У нас у Харкові не було великих проблем, доки у Вільшанах не було вбивства рома в травні 2016 року. Але коли це вже стала закономірність (бо це було в Києві, у Вінниці, у Львові), то де гарантія, що цього не буде тут? Ми дивимося, які можна вживати заходи, зустрічалися із Національною поліцією для розв’язання цих питань. Загалом зараз ми рухаємось у напрямку захисту прав і взагалі безпеки ромських громад.
Непросто порахувати, скільки ромів наразі проживає в регіоні. Здебільшого вести точну статистику заважає те, що в деяких ромів немає документів або вони ніде не зареєстровані. Окрім того, роми можуть мігрувати всередині країни. Микола Бурлуцький вважає, що ромам на Слобожанщині живеться легше, ніж на Закарпатті:
— Думаю, що на сході України рівень інтеграції ромів більший. Імовірно, так склалося історично. Ще коли Хрущов випустив наказ про заборону кочівництва і бродяжництва. Тоді ромів примусово змушували залишати свої кочівлі. Якщо роми живуть таборами, то інтеграція повільніше проходить. Якщо живуть окремо, то відчувають сильніший вплив української культури й мови.
Завдання «Чачімо» — не лише звернути увагу влади на проблеми ромів, а й навчити ромів самих брати активну участь у розв’язанні суспільних питань. Організація знаходить у ромській громаді 10–12 активних людей, проводить із ними тренінги з прав людини, вчить спілкуватися з органами влади. З іншого боку, «Чачімо» проводить тренінги про ментальність і культуру ромів, вчить правильно будувати з ними стосунки:
— Ми розуміємо, що людям треба знати про ромів, а ромам треба більше знати про державу і про те, що значить бути громадянином держави. Працюємо над тим, щоб у ромських громадах було самоврядування, у такому гарному значенні цього слова. Зараз у нас є взаємодія з владою, є загальний план. Влада розуміє, що не можна робити щось для ромів без самих ромів. А для того, щоби роми займали активну позицію, з ними потрібно працювати.
8 квітня 2017 року, у Міжнародний день ромів, у Харкові відбувся святковий флешмоб. Кількадесят ромів у національних костюмах влаштували ходу й концерт у центральному парку. Учасники також виконали гімн України українською та ромською мовами під гітарний акомпанемент Миколи Бурлуцького:
— В нас є дуже яскраві колективи, яких знають і люблять. Я вважаю, що якби не ромська пісня й танець, то ромам було б дуже важко. Через свої танці вони виражають свої почуття, своє ставлення до життя.
Микола
Микола Бурлуцький народився в Росії в родині сервів — ромської етногрупи, що сформувалася в Україні 400 років тому. Коли Миколі було 10 років, родина Бурлуцьких переїхала до міста Вовчанськ, що за 72 кілометри від Харкова. Там він почав ходити до протестантської церкви. У місті Мерефа Микола Бурлуцький брав участь у місіонерських служіннях та створив церковну громаду. З початку 2000-х років він почав перекладати Біблію ромською мовою:
— Ми жили в будинку, я ходив до школи, закінчив 11 класів. Уся моя сім’я має освіту. У нас традиційна ромська родина. Але наші сусіди були українці, росіяни й моє дитинство було мультикультурне. Зараз моя перевага в тому, що я розумію мислення і слов’ян, і ромів. Тому мені легше будувати діалог. Коли ти знаєш цінності людей, то з ними легше спілкуватися на рівні їхніх цінностей.
Протягом 10 років Микола живе в Харкові, де він став пастором Церкви служіння ромен «Святої Трійці» та очолив громадську організацію «Чачімо».
— «Чачімо» ромською мовою означає «правда». Тут ми приймаємо людей, надаємо юридичну допомогу, консультуємо. Основна мета — інтегрувати ромів в українське суспільство, захистити ромську громаду. Це те, чим я переважно зараз займаюся.
Микола розповідає, що мав особистий досвід дискримінації за національною ознакою:
— Я колись хотів орендувати квартиру. Коли прийшов в агентство, то мені сказали, що з моїм фейсом сложно знайти квартиру. Але кажуть, що є один варіант. Ми поїхали, виходить господар і питає: «А какой ви національності?» Ну а взагалі роми вийшли з Індії. Кажу: «Знаєте, мої предки вийшли з Індії». Він сказав, що індусів тут ще не було, і запросив зайти. Ще був випадок, коли я їхав у Росію, таможеник підійшов до мене й каже: «Вперше в житті бачу цигана з ноутбуком». І ще багато подібних прикладів можна згадати.
Причиною популярності стереотипів щодо ромів Микола Бурлуцький вважає те, що роми, які навчаються і працюють, не роблять акцент на своїй національності. А роми, які жебракують або гадають, є помітними. Зрештою, будь-який негативний досвід узагальнюється на всю громаду.
— Ставлення до ромів віддзеркалює процеси, які відбуваються в суспільстві. Це дуже хороший індикатор. І питання не в ромах, бо сьогодні роми, а завтра інша група людей. Кожна людина має починати із себе, переглядати свої цінності. Я розумію, що це питання дуже важливе й один рік не змінить цей процес.
Микола розповідає, що в ромів є 13 етнічних груп. Вони мають власну культуру і структуру громади. Однак усіх ромів є цінності, які передаються з покоління в покоління:
— Для ромів найбільша цінність — це родина. Батьки, діти. Ви рідко побачите в будинках престарілих ромів, ви рідко побачите в дитячих будинках ромів. Бо для ромів залишити дитину без родини — це «нижче плінтусу». Розумієте, у ромів у ментальності дуже багато милосердя. Коли в рома попросиш стакан води, він ніколи не відмовить. У ромів є таке розуміння, що якщо в тебе є кусок хліба, то ти його поламаєш і даш другому. Я не хочу ідеалізувати, бо є різні люди, але я кажу про такі цінності, які панують у ромській культурі, у ромських традиціях.
Микола Бурлуцький наголошує, що інтеграція ромів корисна не лише для ромів, а і для українців, для всього суспільства.
— Я думаю, що сепаратизм починається з того, як країну ділять на ромів і не ромів. Коли ділять на інші національності. Я кажу, що я українець, бо тут живе моя сім’я, тут моя земля. І коли ми ці стіни руйнуємо, і кажемо, що ми єдині, то це йде на користь усієї України. Я розумію, що ця праця приносить щастя всім.
Микола мріє, щоби в Україні до ромів ставилися як до українців, як до рівних собі людей. Спочатку треба бачити в іншому людину, вважає він, а далі звертати увагу на національність та інші атрибути:
— У мене є така мрія, щоби ромські діячі йшли в політику, щоби вони брали участь в органах самоврядування, щоби представляли інтереси ромської громади. Щоби роми були не тільки громадяни, але й патріоти своєї країни. У мене є мрія, щоби рядом стояв українець і ром, ром співав українські пісні, а українець танцював циганочку. Я, як віруюча людина знаю, що там де немає любові, там приходить зло. Якщо люди не будуть любити один одного, то цей світ довго не простоїть. Може я ідеаліст, але я розумію, що це цінності, які в людей повинні бути.
