Як Росія брехала про Голодомор

Путін продовжує справу своїх попередників, намагаючись приховати геноцид української нації та повторити його. Під час повномасштабного вторгнення росіяни активно руйнували райони, що багаті на зерно та мали інфраструктуру виробництва продуктів харчування. А на окупованих територіях загарбники знищують пам’ятники жертвам Голодомору.

Пам’ятаймо та поширюймо серед українців та іноземців правдиву інформацію про цю трагедію в історії нашої країни.

Голодомор — власна назва геноциду українців, їх масове навмисне вбивство у 1932–1933 роках. Мільйони людей загинули внаслідок непомірно високих планів державних хлібозаготівель та примусового вилучення у них їжі, майна та землі.

Упродовж тривалого часу цей радянський злочин залишався маловідомим навіть там, де розгорталися жаскі події. Тотальна цензура, фальсифікація статистичних документів, залякування та страх розправи перетворили живі людські голоси на мовчазні тіні. Ставши перед вибором — загинути самим та поставити під загрозу свою родину або мовчати — свідки тих подій здебільшого обирали тишу.

Тоді в довідках про смерть українців часто не вказували справжню причину — голод. Люди помирали нібито від запалення легенів або будь-яких інших хвороб. Офіційно голоду не існувало. Несправедливість та відсутність покарання винуватців — те, з чим помирали багато свідків Голодомору навіть коли Україна вже здобула незалежність. У інформаційному просторі СРСР перші згадки про Голодомор з’явилися лише у другій половині 1980-х років.

Через радянські ігри зі статистикою і фальсифікацію даних різні науковці й дослідницькі установи, вивчаючи різноманітні джерела і архівні документи про часи Голодомору, називають власні варіанти кількості жертв. До того ж, відсутність чи невіднайденість офіційних підрахунків створюють простір для маніпуляцій, через що деякі історики не визнають Голодомор геноцидом. А Росія досі, задовго після тих подій спрямовує значні зусилля, аби просунути применшені числа померлих і взагалі поставити під сумнів Голодомор як цілеспрямовану політику радянської влади.

23 лютого 1933-го СРСР видав постанову, якою заборонив іноземним журналістам виїжджати із радянських міст. Натомість для всіх запрошених репортерів і дипломатів з-за кордону організовували своєрідні екскурсії. До програми таких «прогулянок» входили квітучі містечка і села, де місцеві — ситі і щасливі від життя зі світлою комуністичною владою, що взяла їх під своє крило. Використовуючи лідерів думок західного світу, СРСР, по суті, не тільки спотворив дискурс про тодішні події собі на руку, а й монополізував його.

Естонія стала першою країною у світі, яка визнала Голодомор геноцидом. Станом на серпень 2023 року Голодомор офіційно визнали геноцидом парламенти 28 держав.

Росія визнала факт голоду, проте навідріз відмовилася визнавати Голодомор геноцидом української нації. Вочевидь, це означало б навіки зруйнувати тезу про «братські народи».

— Ми не піднімаємо питання надуманого характеру на зразок Голодомору, політизуючи ці спільні проблеми минулого, — заявив Путін іще у 2008 році.

Непокаране зло, як відомо, повертається. Згідно з новими доказами, зібраними іноземними експертами з прав людини, перед повномасштабним вторгненням в Україну 2022 року Росія активно готувалася до викрадення запасів зерна, аби позбавити українців продовольства.

— Доки Україна зберігає свою національну єдність, доки її народ продовжує думати про себе як про українців і домагається незалежності, доти вона становить серйозну загрозу для самого серця радянської ідеї.

Рафаль Лемкін
правозахисник, автор поняття геноцид
стаття «Радянський геноцид в Україні» (1953)

Два роки тому Ukraїner спільно з Національним музеєм Голодомору-геноциду випустив цикл пояснювальних матеріалів про цей масштабний радянський злочин 1932–1933 років, а також зафіксував історії свідків. Ці матеріали доступні зокрема англійською та польською мовами. Дивіться та читайте, а також діліться цими публікаціями зі своїми знайомими з інших країн. Усім нам під силу зробити так, щоб пам’ять про Голодомор та його жертви не була стерта.