Кіно завжди було способом відрефлексувати різні суспільні події. Попри складний час, митці створюють усе більше фільмів воєнної тематики, які здобувають нагороди не лише національних, а й міжнародних кінофестивалів. Фільми стають своєрідними документами доби, що з, одного боку, виражають особисту позицію автора, а з іншого — колективний досвід, стають рупором правди.
Разом із «Артхаус Трафік» підготували чергову добірку українських фільмів про російсько-українську війну, які невдовзі з’являться в масовому прокаті.
Із 2014 року в українському кінематографі стало більше фільмів про війну, адже митці ніколи не залишаються осторонь суспільно-політичних процесів у своїй країні. Більше того, часто саме їхні роботи стають чи не єдиним способом показати, якою насправді є російсько-українська війна.
Ми вже публікували добірку стрічок про війну на сході України, які варто подивитися. Нові ж фільми варті очікування: щоб побачити задокументовану історію сучасної України та її героїв, якими є чи не кожен із нас.
«Цей дощ ніколи не скінчиться», 2020
Режисерка: Аліна Горлова
Сценаристи: Аліна Горлова, Максим Наконечний
Про що кіно: родина 20-річного Андрія Сулеймана тікає із Сирії в Україну. Проте війна наздоганяє головного героя і тут. Він стає волонтером Червоного Хреста в зоні бойових дій, а після смерті батька повертається в Сирію, щоб поховати його тіло на батьківщині.
Світова прем’єра фільму відбулася на Міжнародному фестивалі документального кіно в Амстердамі (IDFA). В Україні стрічку представили на 18-му Міжнародному кінофестивалі документального кіно про права людини Docudays UA.
Режисерка фільму Аліна Горлова цьогоріч увійшла в список «30 до 30: обличчя майбутнього» від Forbes.
Цитата з фільму:
— Давно ти поїхав із Сирії?
— 7 років тому я переїхав в Україну. Там і лишився.
Відзнаки: нагорода IDFA «Найкращий повнометражний фільм» у секції «Перша поява»; найкращий повнометражний фільм на фестивалі документального кіно Festival dei Popoli (2020); найкраща документальна робота за версією Нацпремії кінокритиків «Кіноколо» (2021); найкращий документальний фільм на ірландському Cork International Film Festival (2021); правозахисна нагорода від незалежної платформи Current Time (2022).
У кіно — з 29 вересня 2022 року.
«Клондайк», 2022
Режисерка та сценаристка: Марина Ер Горбач
Про що кіно: липень 2014 року, Донеччина. Молоде подружжя Толіка й Іри готується стати батьками. Попри постійні сварки, чоловік і брат дружини прагнуть одного — евакуювати вагітну жінку, але Іра відмовляється їхати навіть коли село захоплюють озброєні угруповання.
Цитата з фільму:
— Куди «поїхали», Толік?
— На ту сторону, там, де нема війни.
Світова прем’єра стрічки відбулася на Sundance — найбільшому фестивалі незалежного кіно в США. «Клондайк» став першою українською ігровою картиною в програмі міжнародного конкурсу.
Стрічка також була представлена на Берлінському міжнародному кінофестивалі в програмі Panorama, що фокусується на найактуальнішому міжнародному кіно.
Рейтинг фільму на IMDb — 7,4/10.
IMDB
З англ. Internet Movie Database — найбільша відкрита онлайн-база даних про кіно, телешоу, відеоігри тощо, де всі охочі можуть додавати інформацію про контент і тих, хто його створює.Відзнаки: нагорода за «Найкращу режисуру світового кіно» на кінофестивалі Sundance (2022); нагорода Екуменічного журі та Глядацьких симпатій на Берлінському міжнародному кінофестивалі (2022).
У кіно — з 3 листопада 2022 року.
«Відблиск», 2021
Режисер і сценарист: Валентин Васянович
Про що кіно: Сергій — цивільний хірург із Дніпра, який іде добровольцем на фронт і потрапляє в полон. Після звільнення на нього чекає мирне життя, проте його переслідує минуле. Надію зцілитися дає спілкування з колишньою дружиною та 12-річною донькою, яка також травмована через смерть близької людини на війні.
Цитата з фільму:
— Вчора новий список полонених прийшов. Андрія там знову немає.
«Відблиск» можна вважати неофіційним приквелом до «Атлантиди», попередньої роботи режисера. Одну з ролей знову виконує непрофесійний актор Андрій Римарук — ветеран російсько-української війни, керівник військового відділу БФ «Повернись живим».
Приквел
Фільм-передісторія певної стрічки.Світова прем’єра фільму відбулася на минулорічному Венеційському кінофестивалі, де картина змагалася за головну нагороду — «Золотого лева».
Національна фестивальна прем’єра — 20–26 жовтня на «Київському тижні критики».
«Бачення метелика», 2022
Режисер: Максим Наконечний
Сценаристи: Максим Наконечний, Ірина Цілик
Про що кіно: аеророзвідницю добровольчого батальйону з позивним «Метелик» обмінюють після двох місяців російського полону. Повернувшись додому, вона оговується від отриманих травм, але раптом дізнається, що вагітна. Дівчина хоче зробити аборт, бо ця дитина — від наглядача, який її зґвалтував. Близькі намагаються прийняти її рішення, та їм усе важче порозумітися.
Цитата з фільму:
— Ліль, третій Майдан вже мирним не буде, січьош? Коли аборт?
«Бачення метелика» — фільм-учасник програми «Особливий погляд» на Каннському кінофестивалі 2022 року.
Режисер фільму Максим Наконечний також відомий як продюсер. Зокрема, він спродюсував стрічку «Цей дощ ніколи не скінчиться».
Відзнаки: нагорода «Найкращий фільм» у конкурсній програмі «Паралелі та зустрічі» на кінофестивалі Palić European Film Festival у Сербії.
Національна фестивальна прем’єра — 20–26 жовтня на «Київському тижні критики».
«Маріуполіс 2», 2022
Режисери: Мантас Кведаравічус, Ганна Білоброва
Про що кіно: Режисер стрічки — литовець Мантас Кведаравічус після повномасштабного вторгнення знову приїздить у Маріуполь, щоб зустрітися з героями свого першого однойменного фільму, знятого у 2016 році, коли місто вже переживало російську окупацію. Ця стрічка — продовження їхніх історій.
Мантас Кведаравічус потрапив у полон до росіян — його розстріляли. Роботу над фільмом продовжила його наречена — українка Ганна Білоброва, якій вдалося зберегти відзнятий матеріал.
Цитата з фільму (переклад з рос.):
— Біля ноги впав (маленький уламок снаряда. — ред.). Гарячий. Так, це не іграшки, не сміх. Це смерть. Давай викину.
Прем’єра стрічки «Маріуполіс 2» відбулася на цьогорічному Каннському кінофестивалі.
Де-факто «Маріуполіс 2» — не українська стрічка, а копродукція Литви, Франції та Німеччини. Однак це важливе дослідження українського суспільства, що живе у часи війни; і завершила роботу над картиною українка Ганна Білоброва.
Відзнаки: спеціальний приз журі «Золоте око» на Каннському кінофестивалі 2022 року.
У кіно в 2022 році.
