«Строкаті єноти»: ветеранський соціальний бізнес

15 жовтня 2021
Share this...
Facebook
Twitter

Дитячий табір «Строкаті єноти» на березі Дністровського каньйону в Унежі щороку здобуває дедалі більше юних прихильників. Організований педагогом і ветераном Олександром Чубом, цей простір є позитивним свідченням того, як змінилися дитячі табори в Україні за останні роки. Команда табору пропонує дітям можливість вибору, різноманіття, зацікавленість через власне бажання, а не наказ «згори». Першими відвідувачами створеного у 2016 році табору були діти загиблих і поранених бійців батальйону, в якому служив Олександр.

Цікавість до «Строкатих єнотів» з боку дітей зростає не випадково, оскільки тут заперечують усталене сприйняття дитячих таборів як місця «тимчасового перебування дітей», де панує колективізм, муштра та нудьга. Тут вчать дітей бути самостійними й активними, допомагають їм соціалізуватися. Водночас у таборі немає хаосу, є певні правила й належні умови для безпечного перебування дітей, які постійно чимось зайняті та зацікавлені. Тож «Строкаті єноти» — справжня знахідка для батьків, які шукають своїм дітям альтернативу класичним таборам пострадянського типу чи «суворим» вишкільним.

Серед українських дитячих таборів «Строкаті єноти» займають особливу нішу ще й тому, що тут не просто створюють атмосферу таборового життя, а й наповнюють це життя якісним змістом. Тут ставлять за мету розвинути в дитини цікавість до світу, жагу до активного способу життя та здобуття нових навичок і знань. Інструктори роблять це із допомогою спорту, мандрівництва, туризму, творчості та спілкування, а також через особистий приклад. Основний посил — мотивувати дітей цікавитись навколишнім світом, і не лише під час пригод у таборі, а й після повернення додому. Організатор «Строкатих єнотів» Олександр Чуб пояснює задум проєкту:

— Це проєкт таборів і пригод, який займається активним дозвіллям дітей і через зацікавленість пропонує їм формувати в собі ціннісні орієнтири здорової, активної людини. Строкатість — це різноманіття досвіду, активностей, щоб діти могли спробувати себе в усьому.

Віддячити світу

Організовуючи цей табір, Олександр Чуб покладався на свою педагогічну освіту та хобі — активне мандрівництво. Він також мав за плечима досвід проведення невеличких наметових таборів на березі Канівського водосховища (ще до Революції гідності). Утім, зміни в країні принесли зміни й в його життя.

Під час Євромайдану Олександр був матросом у складі українського екіпажу на танкері «Алтея», на який біля берегів Африки напали пірати. Після цього він повернувся у березні 2014 року в Україну. З початком війни на Сході України Олександр долучився до 2-го батальйону Національної гвардії України та виїхав під Слов’янськ. Відбув там майже ротацію, разом із режисером Леонідом Кантером. Далі Олександр пішов служити у Добровольчий український корпус («Правий сектор»), але його участь у бойових діях тривала недовго — 5 жовтня 2014 року у Донецькому аеропорту Чуб зазнав поранення.

Після лікування та реабілітації в житті Олександра відбулися дві важливі поїздки, які в підсумку визначили подальший напрямок його діяльності. Першою стала подорож у Сполучені Штати Америки. Він поїхав із Леонідом Кантером презентувати документальний фільм про захисників Донецького аеропорту «Добровольці Божої чоти» як один із героїв стрічки. У США в Олександра виникла шалена ідея проїхати на велосипеді від Флориди до Каліфорнії. Під час велоподорожі завдовжки 10 тисяч кілометрів він не лише здобув неймовірний досвід, а й зустрів чимало людей, які ставилися до нього по-доброму і з повагою. Вражений цим, Олександр захотів віддячити світу і почав думати про діяльність, яка б змінювала навколишню дійсність на краще.

Під час поїздки на поліський мистецький хутір «Обирок» Олександр взяв у друга байдарку і сплавився по Сейму і Десні від Батурина до Києва. На байдарці він проходив повз село Кладьківка, де були дитячі табори від заводу його батька. Олександра відправляли туди влітку, коли він був маленьким. Цей дитячо-підлітковий табірний досвід сплив у його пам’яті, й чоловік вирішив, що можна було б створити щось подібне, але водночас кардинально інше за суттю та формою.

— Я згадав, як мені там подобалося, але не з першого разу. Мене ледь змусили їхати вдруге, і після того я звідти не вилазив. Але мені тоді страшенно бракувало активної програми. Як максимум, були конкурси і танці, а решту придумувати самі. Я хотів, щоб це не було лише окремо від батьків, де тебе годують і є ввечері дискотека. Я хотів, щоб з дітьми займалися.

Його ідею створити пригодницький табір для дітей підтримав видавець Владислав Кириченко та волонтери, які надають допомогу ветеранам-добровольцям і родинам загиблих.
Кириченко надав для розміщення табору територію Центру молодіжного руху «Кузня», створеного 2008 року в Унежі для проведення різноманітних фестивалів та спортивно-патріотичних таборів. У «Кузні» пропагують волонтерську діяльність і проводять культурно-просвітницьку роботу. Тож Центр молодіжного руху та пригодницький табір «Строкаті єноти» об’єднала не лише локація, а й мета — культурне та інтелектуальне виховання юного покоління.

Share this...
Facebook
Twitter
Share this...
Facebook
Twitter
Share this...
Facebook
Twitter

Правила гри у пригодницькому таборі

Мета табору «Строкаті єноти» — розвивати дітей через фізичну активність. Та це не вишкільний табір із суворими «армійськими» правилами. Тут немає примусу чи муштри, а навпаки — заохочують допитливість, свободу вибору, креативність. Інструктори прагнуть зацікавити дітей досліджувати світ і відкривати нове.

— Ми наповнили весь табір програмою: до обіду діти займаються на «майстерках» і заняттях, а після обіду дитина сама обирає, до чого долучитися. Так вони займаються тим, що подобається найбільше.

А обирати є з чого. У таборі є скеледром, мотузковий парк і смуга перешкод, а також баскетбольний, футбольний та волейбольний майданчики. Діти мають можливість досліджувати мікросвіт на заняттях «Весела хімія», розвивати творчі здібності під час малювання чи плетіння з бісеру та навіть спробувати себе в ковальській справі. Ментори організовують шоу талантів, інтелектуальні ігри, перегляди фільмів і співи. Табір розташований в самому серці Дністровського каньйону, тож виходи в ліс, ночівлі в наметах, сплави по Дністру — обов’язкові пункти програми.

— Втім, ми не займаємося вихованням: за 10 днів нереально виховати дитину. Ми зацікавлюємо дітей, вчимо їх бути самостійними й самодостатніми особистостями. Тобто діти потрапляють в середовище, де самі вибудовують стосунки між собою, і ми, як дорослі, лиш забезпечуємо безпеку, комфорт цього процесу.

Share this...
Facebook
Twitter
Share this...
Facebook
Twitter
Share this...
Facebook
Twitter

До табору може потрапити будь-яка дитина віком від восьми до вісімнадцяти років. А для бувалих відвідувачів тут передбачена система лояльності. Однак не лише для них. Як соціально-відповідальний простір табір надає 15-процентну знижку для дітей учасників бойових дій та 50-процентну — для дітей загиблих учасників бойових дій (АТО, ООС).

Важлива умова, про яку слід знати як дітям, так і їхнім батькам, — це дотримання правил гри. Так, у таборі особливу увагу приділяють комунікації між учасниками, тож час користування гаджетами буде обмежено. Дітей навчають сортувати сміття. Для цього на всій території встановлені контейнери з інструкціями для утилізації різних відходів. Спілкуються в таборі без лайливих слів і лише українською. Рівень володіння нею не може бути перешкодою для участі, але цілеспрямована відмова спілкуватись українською матиме наслідки: від припинення участі у загальнотаборових заходах до виключення.

Організатори, зі свого боку, гарантують дітям безпеку: територія табору повністю огороджена та поділена на кілька зон доступу; співвідношення кількості дорослих та дітей — 5-7 дітей на одного інструктора; у таборі обладнаний медпункт із необхідними медикаментами та умовами для ізоляції хворого; цілодобово присутні два інструктори-медики. Тобто створені всі умови, щоб влаштувати учасникам табору мандрівку у справжнє дитинство.

«Строката» команда

Хай яким чудовим було б місце табору чи різноманітним вибір атракцій, головне — це люди, які оточують дітей та є прикладом для них. Саме тому Олександр так багато уваги приділяє добору членів команди. Їхній пошук відбувається переважно за рекомендаціями. Далі — співбесіда, а потім кандидат пробує провести певне заняття або подію. Його оцінюють за двома основними критеріями: вміння працювати з дітьми та взаємодія з колективом.

— «Строкаті єноти» для мене — це в першу чергу команда людей, інструкторів із крутим життєвим досвідом, які прагнуть ним поділитися з дітьми. І головний принцип — це зацікавити дітей в цьому досвіді і не будувати зайвих ієрархій, бути на рівні з дітьми, де це можливо.

Зараз стала команда табору нараховує 20 осіб, ще кількадесят людей залучають як волонтерів. Олександр — організатор табору, а от починаючи з сезону 2021 року керівником «Строкатих єнотів» є Анатолій Стеліга. Олександр пояснює, чому віддав Анатолію «кермо влади»:

— Анатолій для мене — це дуже близький друг. Він став ним, коли ми почали працювати разом. Анатолій займається дитячим спортивним клубом, який влітку на канікулах. Він насправді дуже відданий своїй справі. Моє найправильніше управлінське рішення цього сезону було віддати йому керівництво табором і взагалі не лізти.

Анатолій не лише керує табором 24/7, а й проводить для дітей тренування з фрі-файту (різновид бойового мистецтва. — ред.) та влаштовує чайні церемонії. Він відзначає гнучкість таборової програми, адже інструктори завжди зважають на погоду, фізичний стан «строкатих» та їхні побажання. Наприклад, дуже втомлені діти можуть не перейматися, що завтра на них чекає сплав чи смуга перешкод. Ба більше, у таборі є ще одна унікальність, покликана розвивати у дітей самостійність, — вільне відвідування занять.

— У нас є така домовленість, що 15 хвилин відвідування ніби є обов’язковими. Якщо тобі подобається заняття, то ти залишаєшся на ньому, якщо не подобається — ти можеш піти на якесь інше, якщо тебе приймуть. Наприклад, на скеледром не можна долучитись, коли хочеш. Бо там є інструктаж з техніки безпеки, треба одягнутися та підготуватися. А є такі заняття, на які ти можеш долучитись: регбі, футбол, танці.

Наявність стабільної команди табору дисонує з бажанням у кожному наступному сезоні пропонувати дітям щось нове. Адже одні й ті ж люди щороку проводитимуть те ж саме. Втім, команда знаходить розв’язання цієї проблеми. Ментори проводять рефлексивні сесії, де записують відгуки та ідеї дітей, а потім відфільтровують ці ідеї і, що можливо, — реалізують.

Еволюція «Строкатих єнотів»

Із роками росте команда, з’являється нове спорядження та транспорт, які дають більшу свободу й комфорт. Покращуються й побутові умови «строкатих». Вони живуть у двох корпусах (хлопці та дівчата — окремо) у простих умовах, з усім необхідним для активного відпочинку. Один із корпусів, «Кораблик», має дві великі кімнати (на 30 та 60 ліжок), ігрову зону, медичний пункт, санвузли та душові. Олександр розповідає, як розросталася інфраструктура табору:

— У 2016 році в нас було 54 дитини. І це була наша перша спроба. У 2017 році я не робив табір, бо був залучений до іншого проєкту. А з 2018 року ми вирішили йти в повний масштаб. Тоді локація могла вмістити до 80 дітей. З часом ми її добудовували, і з новим корпусом змогли масштабувати табори до 130 місць. Коли власник локації побачив, що тут є перспективи, він дуже багато вклав у її розвиток. За рахунок волонтерських ініціатив і власних коштів ми покращуємо спорядження. Якщо спочатку ми позичали, орендували, то зараз ми маємо власне спорядження, навіть рафти свої є.

«Строкаті єноти» досягли рівня, коли можуть повністю завантажити територію на весь сезон. Команда прагне запропонувати різноманіття тим дітям, які хочуть сюди повернутися. Саме тому з’являються нові локації та формати. Так, у літньому сезоні 2021 року їм вдалося організувати два невеликих гірських походи по 30—35 учасників і один великий табір у Карпатах на 90 учасників, провести п’ять масштабних таборів на Унежі та дві наметові експедиції Дністровським каньйоном. Участь у цих подіях взяли 850 дітей.

— Цей проєкт не лише приносить дохід і задоволення, а й дає можливість реалізуватися. Я його зробив окупним, незалежним від жодних грантів. Головне, що поки тримається стержень, є бажання зробити щось цікаве, поділитися з дітьми. Люди втомлюються, але в нас є великий міжсезон, щоб відпочити й продовжити.

Орієнтація на дитячі відгуки — це один зі шляхів, яким еволюціонує табір. Так, із часом до літньої додалася зимова програма, з’явилися «різдвяні» та «новорічні єноти». Анатолій Стеліга розповідає, що взимку на заняттях учасники п’ють какао та ласують печивом і влаштовують тематичні вечірки, як-от на Новий рік.

— Зимові табори менші набагато, там приблизно 40-50 дітей. Тому вони більш такі сімейного типу. Ми дуже багато часу проводимо в закритій групці, адже більшість локацій заметено снігом. Заняття відбуваються у маленьких групах у приміщеннях, і, відповідно, це створює таку камерну атмосферу.

«Строкаті єноти» — це соціальний проєкт, який став бізнесовим, утім, вірним цінностям і цілям, що були закладені на старті. Організатор табору Олександр Чуб переконаний, що кожен бізнес в Україні має спрямовувати частину коштів на розвиток суспільства.

— Соціально-орієнтований бізнес для мене — це ідеальна форма організації людської праці та прагнень. Якщо мета — лише прибуток, то завжди буде механізм, по якому можна не надати послуги, зекономити на чомусь і заробити більше. А якщо мета — це соціальна цінність, як-от діти та майбутнє, і вона стоїть вище за прибуток, тоді все нормально й гармонійно, і тоді буде дохід.

за підтримки

Проєкт реалізується за підтримки MacPaw.

Над матерiалом працювали

Автор проєкту:

Богдан Логвиненко

Проєктна менеджерка:

Анастасія Жохова

Авторка:

Вікторія Івашинюта

Шеф-редакторка:

Наталія Понеділок

Редакторка:

Наталія Петринська

Коректорка:

Ольга Щербак

Продюсерка,

Інтерв’юерка:

Ірина Макарчук

Асистентка продюсера:

Наталія Вишинська

Фотограф:

Харі Крішнан

Оператор:

Назар Назарук

Юрій Паливода

Кирило Жоров

Операторка:

Оксана Бондаренко

Режисерка монтажу,

Режисерка:

Марія Теребус

Звукорежисерка:

Анастасія Климова

Більд-редакторка:

Катя Акварельна

Транскрибаторка:

Ольга Шеленко

Діана Стукан

Контент-менеджерка:

Катерина Юзефик