Синагога в Острозі. Відновлення руїни

Волинь
Мистецтво
Національні спільноти
Пам’ятки
13 Липня 2019 21:29
1430

Одна з найбільших синагог Східної Європи розташована в Острозі. Уже 20 років її відновлює місцевий мешканець, етнічний єврей Григорій Аршинов. Григорій – професійний будівельник, що взявся за порятунок історичної пам’ятки та вклав у це вже понад 180 тисяч доларів. За його словами, перші євреї з’явилися в місті на запрошення князів Острозьких ще в XIV столітті. Сьогодні, за даними Асоціації єврейських громадських організацій України, на її території є близько 800 синагог, декотрі з яких збереглися лише частково.

Острог та євреї

Власники міста князі Острозькі у XVI ст. запросили в Острог євреїв, аби ті сприяли розвитку торгівлі та ремесел. Євреї були задіяні у виробництві пива, меду та горілки. Так розпочалась історія єврейської громади на Волині, яка є однією з найдавніших на території України. Вже на початку XVII ст. там проживало близько трьох тисяч євреїв. Григорій Аршинов називає Острог визначним містом для єврейської спільноти, адже саме воно свого часу було центром об’єднання єврейських громад:

— Є таке поняття — Ваад. Це недержавне утворення, яке простягалось за межі однієї держави і представляло інтереси єврейської громади в інших державах: в Литві, в Польщі, в Угорщині воно було. Це більше, ніж територіальна громада. Вони там про податки говорили, про навчання, про інші речі. І центром отого Вааду чотирьох земель був Острог на рубежі XVI–XVII століть. Входило чотири землі: Великопольське воєводство (розташоване на заході Польщі, з центром у Познані — ред.), Малопольське воєводство (розташоване на півдні Польщі між Сілезією, Свентокшиською землею і Підкарпаттям — ред.), Червона Русь (назва побутувала у польських джерелах XVI—XVIII ст. для визначення колишнього Галицького князівства — ред.) і Волинь.

Будівництво синагоги в Острозі пов’язане з іменем рабина Соломона Лурії, який у 1550 році очолив Вищу школу рабинів. Після нього школу очолив видатний талмудист (знавець кодексу релігійно-юридичних правил життя євреїв — ред.) Самуель Едельс (Магарша), який приїхав до Острога в 1598 році й перебудував синагогу власним коштом. Про цього рабина ходять легенди:

— Приходили бездітні пари, спілкувалися з рабином, через 9 місяців або через якийсь період отримували дитину. Не єврейські сім’ї. Тобто таке місто було толерантне, багатонаціональне, багатоетнічне, мультирелігійне, і якось тут все справлялось, все було добре.

Синагога

Талмудист Самуель Едельс (Магарша) добудував жіночу галерею, західний фасад та замінив покрівлю в синагозі. Григорій Аршинов каже, що будівля входила до оборонних споруд:

— Тобто, це, мабуть, не євреї придумали, а, скоріш всього, що влада міста поставила вимогу: ти хочеш будувати синагогу — вона має на випадок війни перетворюватись в фортецю. Таких синагог в Україні є багато, в тому числі і острозька.

Синагога — це молитовний будинок, де юдеї вивчають Святе Письмо та моляться. Сакральною будівлею може бути будь-яке приміщення, яке було освячене за спеціальним обрядом. За Талмудом, синагога має бути розташована в центрі єврейського поселення та на узвишші.

Одна з найбільших синагог в Східній Європі синагога функціонувала в Острозі до приходу радянської влади. У повоєнний час, за словами Григорія Аршинова, у будівлі синагоги хотіли зробити хлібозавод, але згодом (і аж до початку 90-х) її використовували як склад міськторгу. Існує легенда, що під час російсько-польської війни в 1792 році в синагогу залетіли два ядра, які не вибухнули саме через молитви.

— Стоїть там армія російська і лупить ядрами, обстрілює місто, а тут сидить єврейська громада і боїться. І ці ядра залітають і не вибухають. Ну, от таке от дивне спасіння. Острозька громада пише Магелад Тамуз — молитовний трактат про таке от чудо, чудо Творця, те що він їх спас. Вони молились, вірили, і він їх спас. Два ядра збереглись. У нас в музеї — два ядра. Отут вони повісили, біля входу, на стелі почепили його, а одне ядро було вмуровано в південний фасад.
Григорій

Григорій Аршинов народився в Острозі у єврейській родині. 1985 року із батьком розпочав вивчати спадщину свого народу:

— Пішли збирати ми з батьком списки острожан – євреїв, які загинули в Голокост. Така формувалась Чорна книга пам’яті (збірка свідчень і документів про Голокост, одне з найповніших видань якої вийшло в 2002 році в Єрусалимі. — ред.), і ми почали це збирати. Почали ставити пам’ятники.

Григорій за фахом інженер-будівельник і займається реставрацією. Мав досвід роботи на об’єктах XVI–XVII століття в Києві та відчув у собі сили відновити острозьку синагогу:

Таку сакральну споруду можна втратити назавжди і забути про євреїв Острога. В рамках історії України — це такий втрачений буде пазл назавжди. І я подумав: у мене достатньо навиків є, достатньо можливостей є, техніка в мене своя, риштування своє, персонал свій. І це остання крапка: якщо не я, бо діти мої старші — вони в США і вони навряд будуть займатися острозькою синагогою. Я останній, хто може це зробити.

Відновити руїну

Сакральна споруда не пережила погодних умов і впливу людей, тому втратила дах, вікна та двері. Григорій Аршинов шукав інвесторів за кордоном, та знаковою для чоловіка стала стаття про єврейську спадщину у журналі European Jewish Heritage. У матеріалі «Пам’ятати чи забути?» автор, учений Сергій Кравцов, наголосив, що острозька синагога — важлива споруда, і точка її неповернення може настати дуже скоро. Стаття містила іронію щодо бездіяльності місцевої влади, діаспори, уряду України. Григорій Аршинов сприйняв це як особистий докір, бо є депутатом міської ради та членом єврейської громади, тому вирішив діяти негайно. Чоловік звернувся до активіста Меіра Габая Ісраеля, який опікується збереженням могил цадиків — посередників у спілкуванні вірян із Творцем. Вони домовилися скластися грішми та розпочали реконструкцію. Коштами допомагали й однокласники Григорія з Канади, й активісти з Рівного. Загалом вже витратили 180 тисяч доларів:

— Звідси вивезли 28 тонн сміття — зсередини і ззовні. Свалка була. Це ми все вручну, причому за допомогою громади баптистів Острога. Вони з радістю допомогли: за дуже малі гроші це все винесли наверх. Ну і знову — основна була покрівля, і от покрівлю ми зробили. Тобто я рахував, шо це мій шанс останній зробити крапку таку в житті максимально.

Міська рада підтримала ініціативу відновлення синагоги. І розпочалася робота: зафіксували стіни, зробили металеву раму, перекриття та покрівлю.

— Відновили фронтони, полатали отвори і потім вчепились в фасади, штукатурку. Вікна — це була мрія, і знайшли гроші й на вікна. Трохи борг маю, але мій однокурсник робить їх — розберемся ми там, розрахуємся.

Одного дня, коли будівельні роботи були у розпалі, один із місцевих мешканців приніс Григорію великий заіржавілий ключ із зіркою Давида, який він знайшов, перекопуючи свій город. І Аршинов згадав легенду, за якою 1939 року головний рабин острозької синагоги загубив ключ від входу до святині. Це вважалося поганою прикметою, бо на громаду мали чекати важкі часи.

Радянська влада зайшла — закінчилось релігійне життя євреїв. В 41-му році — нацисти. Зрозуміло, шо закінчилось взагалі життя. А потім — режим комуністичний. Розумієте, єврейське там все було не популярне, як і українське, мабуть, не дуже. І тут ключ з’являється той, який сповіщав про негаразди, от да, і це як символ був. Так що думаю, що з синагогою буде все добре. Як жива пам’ять про ту громаду, яка тут жила і будувала, і лишила спадщину про себе.
Мрія

Григорій Аршинов також опікувався збереженням єврейського цвинтаря в Острозі, який знищили у 1968 році. Минулого року цвинтарю повернули колишній статус, адже до цього його вважали пам’яткою садово-паркового мистецтва:

— Ми позбирали старі камні, люди ще звозять пам’ятники, і самий старий — 1627 рік є. Ці пам’ятники ми інсталювали назад і ще там повертаєм час від часу. Ну, і могила самого Едельса лишилась, того рабина, куди з’їжджаються 5 тисяч паломників щорічно точно, а то і більше. А тут синагога — може, іще більше з’явиться. Ідея така, щоб тут якийсь центр такий вот — толерантності — з’явився в Острозі.

У відновленій синагозі Григорій мріє створити постійно діючу виставку. Він має багато експонатів, які хоче показувати в галереї, щоб місцеві пам’ятали, що в повоєнний період дві третини населення Острога були євреями:

Тут має бути жива громада. Жива громада, яка буде ходити в синагогу, яка буде нею користуватись як сакральною спорудою для молитви. Не для культури і мистецтва. Ну, я сподіваюсь, що з Божою допомогою все буде. Не може буть все легко. Буде тяжко. Якщо тяжко, то на правильному шляху.

Над матеріалом працювалиАвторка:Дарина КиричокАвтор:Богдан ЛогвиненкоРедакторка:Катерина ЛегкаКоректорка:Ольга ЩербакПродюсерка:Ольга ШорФотограф:Павло ПашкоФотограф:Олександр МайоровОператор:Павло ПашкоОператор:Олег СологубМонтажерка:Оля ЧерникМонтажер:Роман ЛипакРежисер:Микола НосокБільд-редактор:Олександр ХоменкоТранскрибаторка:Поліна Бондарук

13 Липня 2019 21:29