Із кожним днем повномасштабної війни з РФ українці все рішучіше позбавляються будь-чого російського. Справа дійшла і до дерусифікації топонімів (назв місцевості) у Києві — користувачі мобільного додатку «Київ Цифровий» із 15 до 19 червня могли долучитися до онлайн голосування, щоб із мапи столиці нарешті зникли назви, що асоціюються з країною-агресоркою. Остаточне рішення за результатами народного голосування прийматиме місцева влада (КМДА та Київрада), але це вже дуже важливий крок до очищення публічного простору столиці від російських контекстів.
Позбавлення українських топонімів від елементів спадщини комуністичного режиму стало офіційним і системним іще 7 років тому, коли уряд ухвалив це рішення на законодавчому рівні. Відтоді по всій країні декомунізували назви більше 900 населених пунктів, 20 районів і 27 районів у містах. Цей процес усе ще триває, а з початком повномасштабної війни трансформувався у дерусифікацію.
Зараз за українізацію топонімів активно взявся Київ, адже саме столиця часто дає поштовх до суспільних змін у всій країні. У 2019 році київський міський голова зобов’язав ініціаторів перейменування столичних топонімів обов’язково консультуватися з громадою. Таке рішення було прийняте, щоб залучити якнайбільше мешканців Києва до змін у їхньому місті. Результат цього бачимо нині — на основі пропозицій громади було запропоновано дерусифікувати назви місцевості в онлайн форматі.
Команда Ukraїner теж долучилася до цієї ініціативи. Ділимося враженнями, що вийшло добре і що могло бути краще.
Що було добре
Мобільна платформа для голосування
Окрім зручності, це ще й прозорість процесу: проголосувати могли тільки авторизовані користувачі (через систему Bank ID). Це вже значно краще, ніж нещодавнє голосування за перейменування деяких станцій київського метро через ґуґл-форму.
Множинний вибір варіантів назв
Майже всі топоніми, запропоновані для українізації, мали щонайменше 5 різних варіантів заміни, серед яких були імена не тільки митців, а й науковців, музикантів, релігійних і громадських діячів. Особливо важливо, що серед них були сучасні діячі, які стали знаковими постатями незалежної України і героями опору російським окупантам під час повномасштабної війни. Наприклад, громадська активістка Катя Гандзюк (загинула від жорстокого нападу злочинців, справу досі не розкрили), громадський активіст і військовий-доброволець Роман Ратушний (загинув у бою під Ізюмом), фотокореспондент і документаліст Максим Левін (закатований російськими військовими під Києвом), журналіст і військовослужбовець Олександр Махов (загинув внаслідок обстрілів під Ізюмом).
Кількість назв, які можна було змінити
296 топонімів було запропоновано змінити — це київські вулиці, провулки, проспекти, бульвари і площі, що були названі в честь російських діячів. Зміна цілого «пакета» назв пришвидшує процес українізації географічних назв, доводячи, що саме зараз, а не колись — найкращий час остаточно позбутися будь-яких асоціативних гачків із Росією.
Що могло бути краще
Тривалість голосування
Усього 5 днів запропонували для того, щоби прийняти рішення, результат якого кияни і гості столиці бачитимуть роками.
Фото: Юрій Стефаняк.
Учасники голосування та комісія
Проголосувати могла будь-яка людина, зареєстрована у застосунку «Київ Цифровий», тобто рішення про те, які назви носитимуть вулиці Києва, могли приймати люди, які по факту мешкають в інших населених пунктах, а отже, не дуже або й зовсім не обізнані з контекстами життя столиці. З іншого боку, допускати до голосування тільки людей із київською пропискою було би теж неправильно, тож цей аспект є усе ще дискусійним і дає простір для маневрів у майбутньому.
Фото: Микола Тимченко.
Ще одне питання — хто конкретно входив у експертну комісію, яка аналізувала висунуті громадою пропозиції і рекомендувала певні назви. Інформаційна панель сервісу «Дерусифікація» таких даних, на жаль, не мала.
Відсутність аргументів на користь запропонованих назв
Ілюстрація: @unicornandwine.
Припускаємо, що більшість користувачів додатку голосували інтуїтивно, прислухаючись до порад друзів чи експертної комісії (ці варіанти були винесені в першу трійку і промарковані). Адже більшість запропонованих імен навряд чи знайомі нинішньому пересічному киянину, не кажучи вже про те, щоб знати, чим саме ця людина відзначилася в історії України і як пов’язана з місцем, яке потенційно може носити її ім’я. Тому є висока ймовірність, що в Києві таки з’являться вулиці «Байрактарівська», «Чорнобаївська», «Джвавелінська» тощо. Ці назви цікаві як рефлексія на нинішні події, але, на наш погляд, іще недостатньо осмислені.
Неможливість змінити рішення
Якщо хтось дуже хотів, щоб вулиця Волгоградська біля Протасового яру стала вулицею Романа Ратушного, який захищав цю зелену зону, але через неуважність чи поспіх уже проголосував за якийсь інший варіант, то змінити рішення було неможливо — додаток приймав першу відповідь як остаточну.
Повторення назв
У випадаючому списку альтернативних назв часто траплялися одні й ті ж варіанти. Тобто вулиця і бульвар у різних районах Києва потенційно могли б носити ім’я Олександри Екстер чи Георгія Нарбута. Деякі ж пропозиції могли дублювати вже існуючі або бути дуже співзвучними, що призведе до плутанини і погіршить орієнтування у місті. На це звернув увагу і урбаніст Олександр Колодько: наприклад, площу Льва Толстого пропонували перейменувати на Старокиївську, хоча за 2 км від неї вже є така гора і вулиця.
За даними додатку «Київ Цифровий», за дерусифікацію столичних топонімів віддали понад 6,5 млн голосів. Особливо активно голосували за перейменування вулиці Волгоградської на честь Романа Ратушного — майже 30 тис. голосів
Результати голосування передадуть для подальшого розгляду в КМДА та Київраду.
