Тячівська громада. Самоуправління як цінність

Тячівська громада — перша міська ОТГ на Закарпатті. Вона утворилась 2015 року, об’єднавши місто Тячів і чотири компактно розміщені навколишні села: Руське Поле, Лази, Тячівка і Округла. Голова Тячівської ОТГ Іван Ковач розповідає, що, об’єднавшись від початку реформи децентралізації, громада зіткнулась із новими для себе викликами.

— Громади, які прожили три-чотири роки [після об’єднання], довели, що це чи не єдина успішна реформа і чи не єдина можливість привести відносини громади і влади до такого формату, якого потребує громада. Я думаю, що мине час, і ті скептики, які не вірили в децентралізацію, зрозуміють, що це єдиний правильний шлях розвитку суспільства.

Іван Ковач каже, що бюджет громади за останні чотири роки збільшився вчетверо. Майже половину надходжень до місцевого бюджету складає податок на доходи фізичних осіб; далі йдуть акцизний збір, єдиний податок, оренда землі і плата за майно. Окрім того, об’єднана громада має доступ до державних субвенцій на розвиток освіти, медицини та інших галузей.

На території Тячівської ОТГ працює декілька великих бюджетоутворювальних підприємств. Серед них — «Ламелла», що продукує готові вироби з дерева та продає їх до країн Європи. У Тячеві працює українсько-італійське підприємство, яке шиє одяг, теж значною мірою на експорт. Є також підприємства, що виробляють сільськогосподарську продукцію.

Місто Тячів розташоване біля самого кордону з Румунією. Територія цієї держави розпочинається вже на іншому березі річки Тиси. Географічна близькість Тячівської громади до інших європейських країн накладає відбиток на суспільно-політичне життя. Тячів має дванадцять міст-побратимів у Чехії, Польщі, Угорщині, Румунії, Словаччині, Словенії. Тячів та міста-побратими обмінюються досвідом, а також роблять спільні культурні, освітні та спортивні проєкти:

— Практично вся Європа живе за принципом об’єднаних громад та самоуправління. Ми це бачили і розуміємо, що це є поштовхом і новою можливістю розвиватися громаді. Близькість до кордону, звичайно, дає можливість більше спілкуватися, бачити, усвідомлювати, як розвиваються громади в Європі. Це однозначно є хорошим стимулом і розумінням, куди і як треба рухатися.

Невдовзі після об’єднання Тячівська громада розробила стратегію розвитку до 2025 року. Серед економічних пріоритетів цієї ОТГ — розвиток туризму і сільського господарства. Очільник громади Іван Ковач говорить, що у Тячеві планують як підтримувати наявні підприємства, так і допомагати новим. Головне ж соціальне завдання — підвищити рівень життя мешканців:

— Основний пріоритет розвитку громади — все для людини. Людина перебуває в центрі цієї стратегії. Головним є розвиток і адаптація людини в суспільстві таким чином, щоб було комфортно жити і учневі, і пенсіонеру. На це спрямовані всі заходи, які передбачені в стратегії.

Біля урочища Чорна вода, що у селі Лази, громада хоче створювати місця відпочинку для туристів. Там з-під землі б’ють три джерела, де вода настільки насичена сірководнем, що набула чорного кольору:

— Ми уже розробили стратегію розвитку невеличкого курорту «Чорна вода». Зробили перші кроки і, думаю, через рік-два зможемо побачити хороший курорт, навколо якого можна формувати інфраструктуру, зайняти місцеве населення. Хто не був у Закарпатті — треба приїхати! У Закарпаття треба приїжджати три роки підряд і потім кожен рік.

Восени 2019 року Тячівська ОТГ планує відкрити велотуристичний маршрут «Панорама-Тячів-ОТГ» із загальною довжиною трас 50 кілометрів. Маршрут проходитиме навколишніми горами через усі населені пункти громади. Для туристів обладнають дороговкази і два оглядові майданчики на різних висотах. Цей проєкт став переможцем програми «Громадський бюджет», яку реалізують у Тячівській громаді. Його розробив місцевий підприємець та велолюбитель Віталій Цавнер.

Ще одне завдання, яке турбувало громаду від початку об’єднання — ремонт доріг. Іван Ковач говорить, що ОТГ вже зробила дороги, що з’єднують місто з навколишніми селами, а тепер будує комунальні дороги у самих населених пунктах:

— У нас не було практично сполучення ні з одним із населених пунктів. З двома іншими дороги були в такому стані, що туди відмовлялися їздити маршрутні автобуси. Тому першим нашим стратегічним завданням були дороги і освітлення сіл.

Меблева фабрика

З 2001 року у Тячеві працює фабрика «Ламелла». На підприємстві діє повний цикл обробки деревини: від необрізної дошки до готового виробу: столу, ліжка, шафи, лавки для передпокою тощо. Директор фабрики Руслан Старовойт говорить, що в тутешній котельні вже переробляють тирсу, планують пресувати її у паливні брикети і продавати.

— У нас специфічний стиль. Його люблять називати лофтом (меблі у стилі лофт — прості та функціональні — ред.). Ми націлені на масове виробництво.

На підприємстві є цехи, де заготовляють ліс, виробляють меблеву плиту, формують окремі меблеві деталі і з таких оброблених «напівфабрикатів» збирають готові меблі, пакують їх і відвантажують. Всього на фабриці працює близько 300 людей, деякі — з досвідом 15-20 років.

Руслан Старовойт розповідає, що «Ламелла» продає меблі до Австрії, Німеччини, Данії та інших країн Західної Європи. Керівництво фабрики періодично відвідує профільні виставки, прислухається до ідей замовників, досліджує, як їхні вироби виглядають на фоні інших товарів в європейських магазинах.

— В Україні всі думають, що ми тут конкуруємо між собою, але це не так. Ми конкуруємо з іншими країнами, а в Україні нам треба об’єднуватися. З того часу, як громада об’єдналась, почалися якісь зрушення, дорогу зробили. Саме місто почало більш активно розвиватися, я думаю, що в цьому є плюс. Це правильно, якщо гроші тут заробляються, вони мають тут і витрачатися.

Спортивні арени

У вересні 2017 року в Тячеві відкрили довгоочікувану спортивну арену. Цей комплекс почали будувати ще 2011 року, але будівництво тимчасово зупиняли через брак коштів. Після об’єднання громади будівництво відновили, залучивши кошти з державного та місцевого бюджетів.

Спортарена «Тячів» — це простора спортивна зала, що освітлюється денним світлом через велику скляну стіну. У спортарені є роздягальні з душовими і туалетами; конференц-зал, кафетерій та маленький спортивний магазин із власною сувенірною продукцією.

У спортивній залі проводять регулярні тренування та змагання. Розміри і технічні параметри дозволяють проводити тут турніри з мініфутболу, баскетболу, волейболу, гандболу, тенісу, різних видів силової боротьби відповідно до міжнародних стандартів. Директор комунального підприємства «Спортивні арени» Євген Ладані каже, що на цій арені вже проводилися чемпіонати України та міжнародні змагання:

— З початку жовтня вже всі суботи-неділі будуть завантажені змаганнями. У нас тут проводяться і навчальні секції. Після школи, з третьої години дня, тренери займаються з дітьми. Після сьомої години заняття проводять дорослі, котрі орендують у нас приміщення. До десятої вечора тут у нас все зайнято.

З початку 2018 року у холі тячівського спорткомплексу можна, зокрема, зареєструвати шлюб за добу. Цей проєкт Міністерства юстиції працює з 2016 року у десятках населених пунктів України. У спортивному комплексі постійно працює діловод, який реєструє відносини, тут же можна організувати урочистості для молодят. Ця та інші додаткові послуги (наприклад, оренда залів — ред.) допомагають покривати витрати на обслуговування комплексу.

До «Спортивних арен» належить також міський стадіон імені Людвига Бийреша. Тут проводять змагання з футболу, займаються легкоатлети та спортсмени-аматори. Євген Ладані розповідає, що з 2018 року на цьому стадіоні теж відбуваються позитивні зміни. Тут оновили огорожу, застелили футбольне поле штучним покриттям, оновили бігові доріжки та змонтували тренажерний комплекс. Є багатофункціональний майданчик для баскетболу, волейболу і тенісу. Будівлю, де розміщені роздягальні і трибуни, також ремонтують:

— Стадіон відкривається о сьомій годині ранку, уже багато охочих бігати. Після цього вони йдуть у невеликий [тренажерний] комплекс, де качають руки, ноги і так далі. Цього не було взагалі в нас. Є секція футбольна від громади, набрали дві групи. Увечері приходять любителі, які платять за оренду. Наступного року плануємо ще зробити міні-поле для пляжного волейболу. Думаю, воно матиме попит. Все це фінансується винятково громадою.

Умови для освіти і виховання дітей

У Тячівській школі №1 імені Василя Ґренджі-Донського до початку навчального року ремонтують спортзал. Раніше у ньому замінили покриття, встановили вікна і захисні решітки, а 2019 року встановлять шведські стінки і замінять баскетбольні щити.

У цій школі навчаються 670 учнів. Директорка закладу Тетяна Стойка розповідає, що практично у кожному класі є проєктор або телевізор. За останні роки в усіх початкових класах замінили меблі, зробили косметичні ремонти у коридорах.

— Відколи утворилася громада, у навчальних закладах відбуваються значні зміни. У кожній школі — ремонти, у кожному садку — оновлення. Ну, а починали це з нас. І за три з половиною роки практично школа змінилась вся. Фасад і парадний вхід оновлені, і всередині, в класах, все замінене. Скрізь у нас нові батареї, нові труби. Залишилось ще відремонтувати дах ззовні, це вже є в проєкті.

Тячівська громада вирішила в усіх комунальних закладах провести термосанацію. Цей процес передбачає утеплення фасаду, ремонт покрівлі, заміну вікон і труб. Термосанація допомагає зберегти тепло у приміщенні та, як наслідок, зменшити витрати на його опалення. Школа №1 стала однією з перших в ОТГ, яку модернізували.

— Ми вже заощаджуємо і газ, і світло. Рахунки зменшилися практично у півтора-два рази. Приміщення у нас дуже тепле, котли, труби, все нове — це відповідно впливає на енергоефективність.

Будівля, в якій наразі розташована Тячівська школа №2, була зведена 1927 року як чеська військова казарма. У першому корпусі школи, де навчаються старші класи, сак само провели повну термосанацію та замінили систему опалення. Будівля має новий яскравий фасад. Другий корпус, де навчаються молодші класи, вирішили перебудувати. Директорка школи Ольга Кричфалушій каже, що на час ремонту всі діти навчатимуться у дві зміни, але наступного, 2020 року громада планує вже відкрити новий шкільний корпус.

— Цього року ми будуємо новий корпус для початкових класів. Протягом тривалого часу він був у аварійному стані, і тільки зі створенням громади у нас з’явилася можливість щось зробити. На ці роботи нам виділили дуже багато коштів, 12 мільйонів. Я взагалі щаслива. Школа перевантажена, тому це будівництво для нас — подарунок.

Навчальний заклад не має власного спортзалу, тож на уроки фізкультури учні ходять до Тячівської спортивної арени, що знаходиться у пішій доступності від школи.

У Тячівському яслах-садку №1 після об’єднання так само утеплили приміщення і зробили нову систему опалення. 2018 року тут закінчили ремонт всередині будівлі. Іван Ковач зазначає, що термосанація та перехід на твердопаливні котли вже дає результат у вигляді заощаджених коштів.

— Економити треба зважаючи на те, що це тепер витрати не державного, а місцевого бюджету. Змусили думати про це на місцях. Можливо, керівники закладів вже мене за це не люблять, але я постійно кажу: «Ви мусите економити, бо це наші гроші. Ми зекономимо, і ви купите собі обладнання чи меблі. Не зекономимо — і гроші згоріли.

Директорка ясел-садка Тетяна Прінц каже, що кожна з шести груп дітей має власний майданчик і павільйон, щоб гуляти в будь-яку погоду. Для середніх груп створюють розвивальне середовище, коли діти мають на рівні очей усі іграшки, за бажанням беруть їх, діляться на групи та придумують собі гру. У старших групах проводять заняття, щоб перед школою ненав’язливо навчити дітей посидючості та вмінню контролювати свою увагу.

— Я настільки звикла до цієї краси, що, мені здається, ми вже тут 100 років. Але коли починали [працювати], тут були страшні умови. Тепер, коли відчуваємо таку турботу про садок, то і у вихователів з’являється мотивація працювати. А це необхідна умова, щоб садок був успішний, щоб дітям було добре в садочку. Це наше головне призначення.

Тячівський ясла-садок №5, окрім вже базових для громади утеплення і ремонту приміщення, виграв кошти у програмі «Громадський бюджет» на обладнання дитячих майданчиків. «Громадський бюджет» передбачає, що громадяни за допомогою голосування вирішують, на який проєкт спрямувати частину коштів з бюджету громади. 2019 року Тячівська громада виділила на цю програму 400 тисяч гривень, з яких 160 тисяч пішли на будівництво веломаршруту. З решти грошей усі 5 населених пунктів громади отримали по 48 тисяч гривень на реалізацію найбільш популярних проєктів. Директорка ясел-садка Тетяна Цубера говорить, що цього року 200 вихованців цього садочка вже гратимуться на нових гойдалках і каруселях.

— У садочку багато дітей і ми не можемо всіх вивести на один майданчик. На кошти «Громадського бюджету» побудували вісім майданчиків, кожен обладнали чи то гойдалками, чи гірками, чи пісочницею. Кожна [група] має свій майданчик.

Адміністративні послуги для жителів громади

2017 року, водночас зі спортивним комплексом, у Тячівській громаді запрацював Центр надання адміністративних послуг (ЦНАП). Це один із перших 26 Центрів, що були відкриті у межах міжнародної програми «U-LEAD з Європою». Керівниця справами Тячівської міської ради Ольга Решетар розповідає, що у Центрі працює всього шість працівників: начальник відділу, чотири адміністратори і один оператор комп’ютерного набору.

— У цьому приміщенні раніше був районний суд. Сама будівля була у занедбаному стані, тому ми її реконструювали. А вже саме оснащення, меблі, комп’ютерну техніку придбав U-LEAD. Для спеціалістів, які надають послуги, проводили спеціальні тренінги. Ми обмінювалися досвідом з Центрами надання адміністративних послуг в інших містах, мали робочі поїздки до Івано-Франківська, Луцька, Львова, Києва.

Тячівський ЦНАП має три віддалені робочі місця у селах Руське Поле, Лази і Тячівка. Мешканці цих сіл можуть не їхати до міста за довідками, а отримати адміністративну послугу за місцем проживання.

Станом на 2019 рік Центр надає 71 адміністративну послугу, серед яких: реєстрація місця проживання, земельні та містобудівні питання, соціальні послуги. Найбільш популярними у Тячеві є оформлення та видача українських та закордонних паспортів. Адміністраторка ЦНАП Дарина Бокоч каже, що за паспортами в середньому звертається 20 людей на день. Міська рада навіть ухвалила рішення про шестиденний робочий графік Центру:

— У нас є графік видачі, люди дотримуються того і приходять. [Коли затримується графік], ми стараємося з людьми виходити на співпрацю, пояснюємо, що це не тільки від нас залежить. Нас вчили, як потрібно працювати з різними категоріями людей, тут не можна відповідати грубістю, треба бути ввічливим. Люди дуже задоволені, що ми їм телефонуємо [і повідомляємо про готовність документів], вони одразу стараються прийти, кому дуже треба паспорт.

Як змінюється Тячівка

2019 року у школі села Тячівка, де навчається 200 учнів, триває ремонт фасаду і даху. Громада планує завершити ремонт корпусу наступного року. Тетяна Чолан працює директоркою цього навчального закладу з 2015 року. Вона розповідає, що за останні роки у школі замінили систему опалення, встановили нові вікна і двері. У школі нарешті з’явився внутрішній санвузол. Територія закладу перебуває під відеонаглядом.

— Ми повинні рухатися у напрямі збереження коштів, тому утеплюємо заклад освіти. Цього року плануємо також зробити благоустрій території, встановити огорожу. Хочемо і надалі замінювати меблі: парти в класних приміщеннях і стінки для складання речей. У попередні роки ми не відчували такої фінансової підтримки. Бачимо, що і люди це цінують. Гордо говоримо іншим, що живемо і працюємо у Тячівській громаді.

Староста села Тячівка Іван Молнар розповідає, що за останній час село отримало чимало коштів від громади на розвиток інфраструктури. За ці гроші у Тячівці відремонтували клуб, де діти займаються танцями і греко-римською боротьбою, а також стадіон, де зробили огорожу, роздягальню, замінили футбольні ворота:

— Навколишні села приєдналися до громади без суперечок, бо зрозуміли, що це потрібно. Якщо Лази прожили роками без дороги, то сьогодні є асфальтована дорога, люди щасливі. Відремонтовані заклади і освіти, і культури. Ми ніби перестрибнули з одного століття в інше. Я рахую, що об’єднуватись потрібно всім, починати бути господарями на своїй землі, в своєму селі.