Досліджувати українську Австралію

Share this...
Facebook
Twitter

Українка Ольга Олейнікова вже майже десять років живе і працює в Австралії. Там вона відкрила дослідницько-аналітичний центр «Українська демократична ініціатива» і заснувала стартап Persollo. Ольга викладає у Сіднейському університеті й організовує стипендіальні програми для студентів з України. Вона переконана, що змінювати рідну країну на краще можна з будь-якої точки планети.

Порівняно з європейськими країнами, кількість українців, що нині живуть в Австралії, невелика. У 2020 році діаспора становила близько 38 тис. осіб. Збереглися згадки про перших українців до Австралії ще з XIX ст. — у 1820-х роках це був матрос Федір Зубенко, який залишився в Австралії через хворобу, а наприкінці 70-х — учений і мандрівник Микола Миклухо-Маклай.

Фото з архіву Ольги Олейнікової.

Приїжджали сюди і після Першої світової війни, однак масове переселення було вже після Другої світової — в 1940–50-х роках. Серед представників цієї хвилі міграції були заслані на примусові роботи громадські діячі та біженці, які не хотіли повертатися додому, де панував радянський режим, адже це дорівнювало самогубству. Людей розселяли у великих містах по всій країні: Аделаїді, Брісбені, Канберрі, Мельбурні та ін.

Попри нелегкі обставини, українці об’єднувалися на новому місці, засновуючи різні мистецькі і спортивні гуртки, студентські й наукові товариства, перші громадські й політичні об’єднання, відкривали навіть свої церкви, школи й молодіжні організації. Саме переселенці 40–50-х років XX ст. сформували ядро української спільноти в Австралії.

Уже в 90-х роках українці приїздять до Австралії через економічні причини, пов’язані з розпадом Радянського Союзу. А з 2004 року вперше за всю історію української міграції до Австралії добровільно почали приїздити кваліфіковані фахівці.

Навчатися в Австралії

Соціологиня Ольга Олейнікова приїхала до Австралії у 2012 році навчатися на аспірантурі Сіднейського університету (The University of Sydney) — найстарішого і найкращого вишу зеленого континенту. До цього вона отримала диплом магістра з соціології в Київському національному університеті імені Тараса Шевченка і працювала в маркетинговому відділі компанії TNS (Taylor Nelson Sofres). Їй подобалося працювати за фахом, однак вона прагнула займатися не бізнес-дослідженнями, а соціологічними проєктами, які забезпечували б їй сталий дохід. Тому вирішила здобувати науковий ступінь за кордоном. Ольга розглядала найкращі університети Австралії, Канади й Італії. Зрештою, обрала навчання в Австралії:

— Я просто пішла на сайт (Сіднейського університету. — ред.), знайшла професора за моїм фахом соціології і написала, що я така українка, мене звуть Оля, хочу вивчати українську міграцію до Австралії.

Отримавши стипендію в Сіднейському університеті, Ольга почала дослідження. Розповідає, що найменше інформації було про тих, хто виїздив до Австралії з початку пострадянського періоду, тож Ольга зосередилася саме на цій хвилі. Дослідниця зібрала 56 історій українських мігрантів із 1991 року до 2016 року і написала книжку Life Strategies of Migrants from Crisis Regimes: Achiever or Survivor? («Життєві стратегії мігрантів із кризових режимів: досягання чи виживання?». — ред.).

— Моя книжка — перша, де описано, хто ж такі ці люди, які зараз приїжджають з незалежної України: чим вони займаються, чим живуть, як бачать майбутнє, які в них ідентичності.

Фото з архіву Ольги Олейнікової.

У цій книзі Ольга досліджує способи адаптації мігрантів, вирізняючи дві стратегії: виживання і досягання. Представники першої користуються тими можливостями, що їм випадають, тримаються україномовного середовища, погоджуються на майже будь-яку роботу, аби лиш залишитися. Другі ж самі створюють можливості, намагаються покращити професійні навички, швидко опанувати іноземну мову й налагодити контакти з місцевими. Тобто ключова відмінність між цими групами в тому, наскільки вони готові змінювати власне життя і чи мають амбіцію впливати на якість життя інших людей.

На запитання про власну національну ідентичність Ольга відповідає, що де б вона не була, її батьківщиною завжди буде Україна. Їй імпонує новий тренд, який прийшов на заміну мультикультуралізму, — постнаціоналізм — процес, за якого більшого значення набувають глобальні, наднаціональні спільноти, ніж об’єднання за однією національною ідентичністю.

— Мені важливіше говорити про людей. Тому що територія — це люди.

За словами Ольги, в Австралію вона потрапила без проблем, але зауважує, що так щастить не кожному. Вона пояснює, що ця країна має чимало суворих обмежень для мігрантів. Переїхати в Австралію можна чотирма способами: для возз’єднання з родиною, як політичний біженець, за студентською чи робочою візою (на запрошення компанії) і взявши шлюб.

Фото з архіву Ольги Олейнікової.

Українська демократична ініціатива

У 2016 році Ольга заснувала дослідницько-аналітичний центр «Українська демократична ініціатива» (Ukrainian Democracy Initiative або скорочено UDI) при Сіднейському університеті. Дослідниця розказує, що у штаті Новий Уельс, де вона живе, в жодному з університетів не проводять досліджень про Україну. Це підштовхнуло її створити таку ініціативу. Робота центру зосереджена здебільшого на соціологічних і політичних проєктах, та передусім UDI — це міжнародна мережа для всіх охочих, хто цікавиться розвитком демократії в Україні.

Основна команда UDI — це п’ятеро людей, а також близько 170 залучених науковців і громадських діячів із 16 країн. Ця ініціатива відкрита і для нових учасників: долучитися можуть не тільки науковці, а будь-хто зацікавлений.

Ольга виокремлює три ключові напрями роботи UDI. Перший — це проведення академічних наукових досліджень, створення навчально-методичних рекомендацій. Результатами досліджень послуговуються різні українські громадські організації та активісти, що інформують уряд, наполягаючи на розгляді певних рекомендації від UDI. Другий напрям — це організація заходів, учасниками яких можуть стати усі охочі, не лише члени ініціативи. І третій — стипендіальні програми для студентів з України, які команда називає «зв’язок зі світом». Завдяки UDI студенти українських вишів можуть протягом трьох місяців продовжувати свою дослідницьку діяльність на базі Cіднейського технологічного університету (University of Technology Sydney). Це перша така програма для молодих дослідників між Австралією та Україною, тому Ольга радіє, що це вдалося. Жінка каже, що такі можливості дуже потрібні українським студентам:

— Ми створили гостьові стипендії в UDI, щоб люди приїхали в Австралію, отримали свій досвід, поїхали назад додому і щось змінювали вдома.

Серед партнерів Української демократичної ініціативи — університети з різних країн, не тільки з України. Наприклад, із Оксфордським університетом вони проводили воркшопи: зібравши науковців-партнерів Української Демократичної Ініціативи, вивчали роль діаспори в демократизації України. Результатом такої колаборації стала книжка Democracy, diaspora and territory («Демократія, діаспора й територія»), опублікована 2019 року. Втім, найголовніший здобуток Української демократичної ініціативи, на думку Ольги, полягає саме у створенні глобальної платформи для науковців, активістів, громадських і політичних діячів, які незалежно від локації можуть спільно вивчати сучасні політичні і соціальні трансформації в Україні, а також втілювати проєкти для розвитку української демократії.

Ольга каже, що українська спільнота в Австралії дуже згуртована. Є достатньо організацій, які формують інформаційне поле, наприклад, Ukrainian Studies Foundation (Фундація українських студій), Асоціація україністів Австралії та Нової Зеландії (АУАНЗ), Фундація українознавчих студій (ФУСА), Допомоговий Фонд Українознавчих Студій Української Громади Вікторії та ін.

Фото з архіву Ольги Олейнікової.

Як директорка UDI Ольга входить до експертної комісії Національного фонду досліджень України — так вона допомагає визначати найкращі дослідницькі проєкти, що будуть реалізовані за державної підтримки.

Ольга також викладає у Сіднейському технологічному університеті. У своїй роботі вона завжди ілюструє все прикладами з України:

— В мене там (в Україні. — ред.) живуть батьки, бабусі, дідусі. Тобто я постійно знаю, що відбувається: які реформи, як вони йдуть. Я за всім цим слідкую.

Студенти ж часто вибирають Україну як предмет дослідження. Ольга зізнається, що тішиться, коли про її батьківщину пишуть іноземці.

Фото з архіву Ольги Олейнікової.

Стартап Persollo

Ольга відома не лише своєю дослідницькою діяльністю, а й підприємницькою. У 2013 році на одній із відеотрансляцій TED Talks у Сіднейському університеті вона познайомилася з Кирилом Медведєвим, який на той час теж був студентом цього вишу за спеціальністю «ІТ-менеджмент». У 2015 році, водночас із написанням дисертації, Ольга та Кирило заснували стартап Persollo. Вони з’ясували, що 68% користувачів соцмереж не завершують онлайн-покупку, бо клік на продукт, який їх зацікавив, не веде на нього відразу. Людині доводиться виконати певний перелік дій на сайті магазину, перш ніж заплатити за бажану річ. Буває і так, що користувача просто перенаправляє на загальну сторінку бренду, де доводиться шукати ту річ, яку він хотів придбати. Через це онлайн-ритейли втрачають дуже багато потенційних покупців і, відповідно, прибутку. Тому в Ольги з Кирилом виникла ідея створити продукт, що допомагав би купувати в один клік:

— Ти можеш клікнути на картинку в соціальних мережах (бренду. — ред.), чи то в блогера, чи то в своїх соціальних мережах і можеш купити цей продукт, який захотів саме зараз.

Щоб стартап був успішним, Ольга зі співзасновником пройшли в Австралії два акселератори — програми для розвитку стартапів, що допомагають залучити інвесторів і надають експертну підтримку. На першому акселераторі в Сіднейському університеті молоді підприємці дізналися, як правильно презентувати продукт, досліджувати ринок і спілкуватися з клієнтами. Після нього Ольга й Кирило отримали запрошення до найпрестижнішого австралійського акселератора Muru‑D, на якому знайшли інвесторів і почали заробляти гроші.

— Набирають лише 10 компаній за пів року. І там дуже великий конкурс — 300 компаній на місце.

Ілюстрація з архіву Ольги Олейнікової.

Завдяки акселератору Muru-D підприємці отримали шестимісячний тренінг, менторство, простір для роботи, побували в Кремнієвій долині, де набралися досвіду. Ольга запевняє, що завдяки цій акселераторській програмі з’являється такий собі «дух стартаптивізму».

Крім миттєвого оформлення замовлення в один клік за одним посиланням, Persollo також запропонували аналітику: бренди можуть бачити, наскільки ефективно працювати з певним блогером. Маючи ці дані, компанії можуть обрати, з ким їм вигідніше співпрацювати для просування свого продукту.

Після акселераторських програм такі відомі бренди як New Balance, Sunglass Hut, OMD стали клієнтами Persollo, а географія продажу програмного забезпечення сягнула Китаю, Сінгапуру, Австралії, Нової Зеландії та Великобританії. І хоча наразі продукт Persollo не орієнтований на український ринок, Ольга не виключає такої можливості, якщо з’являться клієнти.

Команда Persollo складається з дванадцяти людей, переважно це українці.

— Всі хлопці, які підтримують продукт, «висять» в Україні. Тобто ми пов’язані: наш продукт створений українцями, він підтримується, дизайниться й девелопиться також в Україні.

В Австралії Ольга вбачає для себе більше ресурсів допомагати Україні, а створюючи робочі місця, робить свій внесок у розвиток українських фахівців.

Допомагати з-за кордону

За словами Ольги, австралійці привітні й відкриті, тому з першого дня там вона почувала себе комфортно та спокійно. Найбільше дослідниці до вподоби рівність і відсутність класової боротьби:

— Якщо ти любиш працювати, в тебе є всі карти в руках, щоби досягти того, чого ти хочеш. І тобі люди тут допоможуть.

Після Революції гідності впізнаваність України в Австралії зросла, розповідає жінка. Хоча до українців завжди було гарне ставлення через їхній професіоналізм і працьовитість:

— Ті, хто знайомий тут з українцями, кажуть, що переважно це досвідчені люди, це фахівці. Тобто Україна не асоціюється з некваліфікованими людьми чи бідністю.

Ольга планує й надалі працювати над проєктами, спрямованими на розвиток демократії в Україні, підтримку молодих талантів і реалізацію нових досліджень. Разом із цим вона розвиває Persollo, що зі стартапу вже став повноцінним бізнесом. За час перебування в Австралії жінка створила сім’ю і планує продовжувати свій шлях в цій країні, адже, за її словами, має тут усі можливості, щоб робити життя в Україні кращим. Ольга переконана, що налагодження міжкультурних зв’язків допоможе подолати багато і загальнонаціональних, і особистих бар’єрів:

— Все так мультикультурно, все настільки сплетено. Я не бачу майбутнього в замкненості. Я пропагую ідеї з обміну всього: людей, ресурсів, грошей, — всього-всього.

Над матерiалом працювали

Автор проєкту:

Богдан Логвиненко

Продюсер:

Богдан Логвиненко

Ніколас Лазаредес (Nickolas Lazaredes)

Проєктна менеджерка,

Контент-менеджерка:

Катерина Мінкіна

Авторка:

Марія Карапата

Шеф-редакторка:

Євгенія Сапожникова

Редакторка:

Аня Яблучна

Коректорка:

Олена Логвиненко

Оператор,

Фотограф,

Інтерв’юер:

Володимир Чеппель

Режисерка монтажу:

Оля Балицька

Режисер:

Микола Носок

Звукорежисерка:

Анастасія Климова

Більд-редакторка:

Катя Акварельна

Транскрибаторка:

Єлизавета Шоломова

Марія Холошнюк

Діана Стукан

Слідкуй за експедицією