Повітряний патруль. Підмога з неба

Авіація
Слобожанщина
Спільноти
9 Березня 2019 15:08
1011

З початком російсько-українського збройного конфлікту на сході України декілька пілотів у Харкові зрозуміли, як саме вони можуть бути корисними своїй державі. Із використанням виключно власних зусиль, знань та із кількома приватними літаками був створений український «Повітряний патруль». Льотчики використали геральдику Української Народної Республіки, що мала потужний авіаційний загін у Харкові. Сьогодні організація, як авіаційна швидка рятує життя, патрулює кордони та вже має власну кадетську школу.

Громадська організація «Цивільний повітряний патруль» — це об’єднання професійних пілотів, які добровільно та безкорисливо виконують свою роботу. Заснована у Харкові 2016 року, сьогодні також діє і в інших містах. Юрій Покусай, голова організації, вважає, що лише своїми зусиллями можна змінити країну на краще.

На вимогу часу

Юрій вирішив стати пілотом, ніколи до того не літавши. Мрія з’явилась, коли йому було дванадцять років. Саме тоді він і пішов у харківську «Школу юних авіаторів». Там він разом з іншими гуртківцями під керівництвом інструкторів створив надлегкий літальний апарат. Літак надіслали на виставку досягнень народного господарства у Москву, де він посів третє місце.

Літати чоловік почав у 1993 році, в аероклубі. Юрій у минулому військовий, вчився літати у Міжнародному центрі авіаційної підготовки льотного складу в Києві та в авіаційному навчальному центрі «Ротор Україна» у Харкові. Також працював у різних держустановах. Однак протягом усіх цих років продовжував керувати літаками, тож має стаж роботи пілотом понад 25 років.

Юрій розповідає, що ідея створити «Цивільний повітряний патруль» виникла у 2014 році, коли в Україні відбувалася Революція Гідності:

— Тобто, коли ми побачили, що треба захищати свою державу, треба бути корисним своїй державі. У 2014-му році всі зрозуміли, що ось — цей час прийшов. Коли просто сидіти осторонь і дивитись не получиться — неможливо це. Кожен обирав для себе, де бути і що робити. От ми вибрали такий шлях.

Юрій розповідає, що хотів створити український «Повітряний патруль» за американським зразком. Адже повітряний патруль у США (Civil Air Patrol of USA) з’явився у 1941 році, після авіаційних ударів Японії по американських військових аеродромах біля Перл-Гарбора під час Другої світової війни. Це було добровільне патріотичне об’єднання пілотів, які мали приватні літаки. Активісти патрулювали прибережну територію океану. Під час Другої світової війни американський добровільний патруль знищив два підводних човни нацистів.

2

Ситуація в Україні у 2014 році мобілізувала й українських пілотів. Тоді все почалось із допомоги армії, аби захищати регіон від російського агресора:

Почалось все з Євромайдану, а виросло у «Цивільний повітряний патруль». Як це все організувалось у Сполучених Штатах? Точно так само організувалось, як і тут. Тобто є люди, які ну не можуть стояти осторонь, коли відбуваються такі події в країні.

2014-й був найважчим роком для польотів. Під час військових дій були збиті два гелікоптери повітряних сил Збройних Сил України, загинуло п’ятеро пілотів. Юрій каже: тоді всі зрозуміли, що це війна.

Чоловік пояснює, що їхні літаки не оснащені, аби протистояти обстрілам. Саме тому «Повітряний патруль» використовує свою техніку здебільшого для аеромедичної евакуації та допомоги силовим структурам України (Збройним Силам України, Службі безпеки України, Державній прикордонній службі, Національній поліції та Державній службі надзвичайних ситуацій). З Державною прикордонною службою «Цивільний повітряний патруль» підписав меморандум про співпрацю. Окрім того, організація співпрацює з Українсько-німецькою медичною асоціацією.

Громадську організацію «Цивільний повітряний патруль» Юрій зареєстрував у 2016 році. Туди увійшли як професійні пілоти,  так і пілоти-аматори. Головна мета організації — допомога своїй країні:

— Починалася така шальна ідея з однодумців. Ми прийшли до того висновку, що треба нам розпочинати літати по мирній території на прикладі Цивільного повітряного патруля Сполучених Штатів. Ця ідея знайшла підтримку обласної державної адміністрації. Ну, і так от — спільними зусиллями влади, суспільства і небайдужих громадян ми реалізували цей проект.

4

Юрій говорить, що зараз патруль здебільшого займається аеромедичною евакуацією. Механізм простий: потерпілий чи свідок нещасного випадку телефонує на номер 103, у службу швидкої медичної допомоги, та повідомляє, що трапилось. Працівники швидкої визначають, чи потрібно додатково викликати авіацію, за певними критеріями: якщо відстань до потерпілого понад 100 км, є травмовані діти або тілесні пошкодження, які потребують негайного втручання медиків (черепно-мозкова травма, сильна кровотеча тощо). У ситуаційному авіаційному центрі завжди є черговий, аби прийняти терміновий виклик. Керівництво цивільного патруля та центр екстреної медичної допомоги приймають спільне рішення про необхідність вильоту. Усе це триває 5–10 хвилин.

У кожному районі, куди літає повітряний патруль, авіатори облаштували тимчасові злітно-посадкові майданчики на базі колишніх посадкових смуг для сільськогосподарської авіації. За словами Станіслава, в кожному районі є представник повітряного патруля, посада якого називається «офіцер передового бойового управління». Така людина повідомляє про стан смуги та дає дозвіл на здійснення посадки.

Юрій розповідає, що доглядати за злітно-посадковими смугами повітряному патрулю допомагають урядовці Харківської державної адміністрації. Якщо смуга в поганому стані, повітряний патруль повідомляє про це керівникам держадміністрації і ті швидко приводять усе до ладу.

База повітряного патруля розташована на території Харківського авіаційного заводу. Туди ж до патруля приїздить швидка допомога з необхідними приладами, які можна поставити у спеціальному відділенні у хвості літака. Анестезіолог сідає позаду пілота. У літаку також є місце, аби пацієнт зміг лежати на ношах. Цікаво те, що один з пілотів за фахом є лікарем-травматологом:

Були такі ситуації, коли люди відверто питали: «А що вам з цього? А навіщо? А скільки? А які гроші?» Тобто, знаєте, на жаль, зараз дуже багато людей все рахує на гроші. Це ж невірно… Я завжди питаю: скільки може коштувати життя людини? А життя дитини? Ось і вся відповідь.

6

На польоти потрібен спеціальний дозвіл від Генерального штабу України. Літати у східному напрямку наразі заборонено, оскільки там триває Операція об’єднаних сил — комплекс заходів військового та організаційно-правового характеру, спрямованих на забезпечення національної безпеки та оборони на сході України. Зараз патруль може здійснити політ у такі населені пункти, як Лозова, Кегичівка, Красноград, Зачепилівка, Краснокутськ, Вовчанськ, Великий Бурлук, Сахновщина, Первомайський. Юрій пояснює, що, наприклад, до Лозової швидка допомога їде з Харкова близько 4 годин. В обидва боки — 8 годин. А літаком туди можна дістатись за 40 хвилин. Кожна хвилина у таких ситуаціях — на вагу золота.

Пілот розповідає, що реакція на порятунок у людей різна. Хтось дуже дивується, що літак взагалі прилетів:

Як прилетів літак? Прилетів літак! — Тобто у людей з’являється гордість і за нашу державу, і за наше суспільство… От коли мені деякі опоненти говорять: «От, держава не допомагає». Так, знаєте, держава — це абстрактна річ. А що, ми — не держава? Ми всі є держава. Ось ці однодумці і є держава. От для мене гарна країна — це та ситуація, коли я своїми діями комусь допоміг.

Важко сказати, скільки загалом патруль здійснює вильотів на рік. Наприклад, у 2018-му був 31 виліт на медичну евакуацію — або для перевезення постраждалих, або для доставки лікарів у віддалені від Харкова райони.

8

Літаки

Станіслав Зубар літає з 2013 року, опанувавши професію вже у 51 рік. До організації приєднався у 2016-му, коли купив власний літак. Зараз він пілот «Повітряного патруля».

Своїм літаком Станіслав дуже пишається. Каже, що у його літального апарата — хороші технічні характеристики і він  може літати навіть за кордон:

— І таким чином я питаюсь якось впливати на розвиток цієї легкої авіації в Україні. Поширювати ось цей досвід — на приватних літаках літати за кордон.

9

Для цього чоловікові потрібно було отримати сертифікат і спеціальний дозвіл в органах цивільно-військової системи організації повітряного руху.

Станіслав пояснює: найважливіший критерій у виборі літака для пілота — передбачуваність:

— Фактично літак повинен сам себе якби вирівнювати. Він повинен летіти рівно, безкінечно довго — і ось це називається стабільністю літака. Якщо літак поводить себе таким чином — це хороший літак. А якщо він починає завалюватись на одне крило або його різко кидає, то це поганий літак.

На базі «Повітряного патруля» є літаки різного призначення. Є спеціальний літак для перевезення пацієнтів, є літак, обладнаний для нічних польотів тощо. Зараз у «Повітряного патруля» є літаки Cessna, Socata, Bristol, Piper та ін.

Чоловік каже, що в літаку сидять дві людини. Більше не потрібно, адже судно оснащене усіма необхідними для польоту приладами. Якщо під час польоту відбуваються якісь зміни, машина автоматично повідомляє про це пілота, виводячи дані на екран. Це називається принципом «скляної кабіни»:

— Напис з’явився, і ви працюєте з цим. Принцип «скляної кабіни» — це коли ви не слідкуєте за всіма приладами. Льотчик може сам контролювати та виконувати політ.

Станіслав переконує, що вся сучасна авіація має перейти на принцип «скляної кабіни», адже це значно зменшує навантаження на пілота та екіпаж та дає змогу більше зосередитись на польоті. Сучасні літаки мають якісні навігаційні прилади, які не лише правильно скеровують літак, але й допомагають під час злетів і посадок. Для прикладу, радянські літаки такими якісними приладами, на жаль, досі не оснащені.

За його словами, в Україні багато виробників літальних апаратів. До прикладу, Харківський авіаційний завод (ХАЗ) виробляє також маленькі літаки ХАЗ-30, які зараз використовують для навчання курсантів Харківського Національного університету повітряних сил.

Суттєва відмінність між українським і американським повітряними патрулями полягає в тому, що в американців є набагато більше літаків, адже уряд виділяє на це окремі кошти. Плюс авіаційного патруля як у США, так і в Україні у тому, що літак за критичної потреби може злетіти в рази швидше, аніж у забюрократизованій системі військових сил, а Повітряний патруль потребує більшої мобільності.

12

Станіслав розповідає, що в Україні є декілька об’єднань пілотів і найбільше – це «Цивільний повітряний патруль». У складі їхньої організації — 4 оперативних командування, які розташовані у Києві, Одесі, Львові та Харкові.

У Харкові на чергуванні щодня стоїть 5 літаків. У Дніпрі, Києві та Сумах — по 2 літаки. Окрім того, такі літаки є у Херсоні, Одесі та Миколаєві — для екстрених ситуацій. Організація охоче приймає до своїх лав нових членів. Оскільки це не основна робота, рук інколи бракує.

За словами Юрія, ваги та сенсу цій роботі надає порятунок людей. Пілот каже: навіть якщо є певні складності під час польотів, то усе відходить на останнє місце, коли йдеться про порятунок життя людини.

Юрій пригадує свій перший аеромедичний політ. Тоді постраждала п’ятирічна дитина — черепно-мозкова травма:

Цей підйом, ці емоції, коли ти врятував людське життя — це просто супер! Це словами не передати. Це класно! От тому й приходять пілоти, які нам допомагають.
Як народжуються пілоти

Патруль також займається національно-патріотичним вихованням молоді. У їхній організації функціонує Авіаційний навчальний кадетський центр імені Данила Дідіка у Харкові. Набір на кадетську програму починається з 12 років. Зараз у патруля близько 100 вихованців:

— Щиро віримо, що це майбутні пілоти. Тому що уже в нас є наша добра історія, добра традиція. У нас уже є деякі вихованці, які є курсантами Харківського національного університету Повітряних сил* *Харківський національний університет повітряних сил ім. Івана Кожедуба, та деякі стали уже військовими та цивільними льотчиками. Тобто ті, які, коли прийшли в кадетський центр, вибрали професію на все своє життя.

14

Кадети літають із першого курсу навчання. Для них це ознайомчі польоти. За штурвал поки не пускають, проте дозволяють сидіти у кабіні літака. Але потрапити на практику до «Повітряного патруля» не так просто. Є умова: оцінки у школі мають бути не нижче 7 балів.

Після того як кадети стають курсантами та отримують необхідні навички, інструктори дозволяють їм самотужки здійснювати політ. Тоді інструктор сидить позаду, а курсант — за штурвалом. Пілоти кажуть, що перший самостійний виліт — це «неймовірні відчуття»:

— Самостійний виліт — це свято для любого льотчика, звісно. Далі у мене було маса таких літаків, на яких я літав. Але перший свій самостійний виліт запам’ятовує льотчик на все своє життя. І я запам’ятав також.

15

Згадуючи, Юрій каже, що дуже хвилювався, адже це був його перший політ не лише як пілота — він вперше в житті піднявся у небо. Цьому він завдячує своєму інструкторові Володимиру Грудію.

Під час першого польоту Володимир показав хлопцю декілька повітряних фігур. Юрій зізнається: сам не вірив, що може це зробити. Але ця справа настільки захопила його, що він почав наполегливо вчитись і вдосконалювати свої пілотні навички. Юрій пригадує, що інструктор не раз робив йому зауваження. Хлопець дуже цим переймався. Та одного разу Володимир підійшов до нього й спитав: «Самостійно готовий летіти?». У той момент Юрій не був певен, чи зможе сам здійснити політ. Але страх перед тим, що його можуть списати з авіації, був настільки сильним, що юнак наважився:

— Це таке от, знаєте, почуття нереальне, що ти досяг чогось. От ти сидиш в літаку, от ти вже за штурвалом, себе уявляєш льотчиком… Оглянувся — немає інструктора! Це настільки такі от почуття переповнюють тебе. Тобто ти сам (сам!) керуєш літаком. Кожен льотчик пам’ятає свій перший вильот! Це коли народжуються пілоти.

Символи

Юрій викладає кадетам історію авіації. Розповідає, що у Харкові колись розташовувався окремий Харківсько-Полтавський загін УНР, який свого часу воював з більшовиками.

Чоловік пояснює, що практика об’єднання пілотів у важкі для України часи існує вже давно. У 1918 році українські пілоти також об’єднали свої зусилля та ресурси, аби підтримати вітчизняні збройні сили. У ХХ ст. військові пілоти входили до лав радянської армії під час Другої світової війни, коли воювали з німецько-фашистськими військами.

Звання у повітряному патрулі видно на погонах: пілот, капітан, командир тощо. Форма харківських патрульних – це форма цивільної авіації, на якій є емблема авіації УНР:

В Харкові також дуже багато авіаторів було за часів Української Народної Республіки. От ми коли літаємо, я кажу: «Ви розумієте, це те саме небо в якому літали ті самі льотчики 100 років тому?». Ну, правда, Харків трошки змінився. Але історію свою треба пам’ятати, тоді у нас все буде гаразд.

Юрій розповідає, що першим керівником Харківського авіазаводу, на території якого зараз розташована база «Повітряного патруля», був Костянтин Калінін — видатний авіаційний інженер, який сконструював літаки К-1, К-2, К-5, К-7 (радянські літаки — авт.). У 30-х роках інженер сконструював літак (ідеться про К-7 — ред.), який міг помістити на своєму борту 128 пасажирів, що для того часу було нечувано. Однак, оскільки Костянтин Калінін свого часу був льотчиком повітряного флоту армії УНР та активно воював з більшовиками. У 1937-му його заарештували, засудили «за підрив радянського літакобудування» і розстріляли.

Історію української авіації у «Цивільному повітряному патрулі» шанують та намагаються зберегти пам’ять про видатних харківських авіаторів. Мовляв, у радянський час багато документів було знищено.

18

Є у «Повітряного патруля» і професійне свято — День авіації. Його святкують в останню суботу серпня.

Юрій має талісман — маленьку дерев’яну пташку ручної роботи, яка може рухати крилами:

— То сказали, що він наш як член екіпажу повинен бути. Він же теж літає. Подивіться, крильця такі маленькі, а він також літає. А дітям, які будуть в літаку, я думаю, буде дуже цікаво побачити такого «льотчика», який до них прилетів.

У «Повітряного патруля» є навіть власна сторінка в Instagram. Там прес-служба Цивільного патруля публікує не лише світлини із життя своєї організації, але й розповідає про цікаві випадки, свідком яких стала команда патруля. До прикладу, як харківські підлітки допомогли людині з інвалідністю відремонтувати візок. На думку Юрія, саме такими «маленькими добрими справами» можна зробити країну кращою:

— Єдине, що я скажу: вся ця робота —  вона не дарма. Тому, коли ми бачимо результат своєї праці, своїх польотів, ми розуміємо сенс життя. Ви знаєте, якщо порівнювати із своєю сім’єю там, з квартирою, з будинком, так? Якщо ти живеш у себе в будинку і кажеш: «От у сусіда гарна хата і паркан у нього гарний і все. А у нас все погано! Все валиться, паркан упав». Так треба щось робити! Треба взяти, підняти цей паркан, правильно? І буде всьо класно. Ну, ми міняємо цей стереотип, бо повинно бути все по-другому.

Над матеріалом працювалиАвторка:Яна КоникАвтор:Богдан ЛогвиненкоРедакторка:Тетяна РодіоноваПродюсерка:Ольга ШорФотограф:Сергій СвердєловОператор:Олег СологубОператор коптера:Павло ПашкоМонтажерка:Юлія РублевськаРежисер:Микола НосокБільд-редактор:Олександр ХоменкоТранскрибатор:Максим КенігКоректорка:Ольга Щербак

9 Березня 2019 15:08