Вберегти врожай після підриву Каховської ГЕС

Каховська ГЕС — остання сходинка Дніпровського каскаду гідроелектростанцій. Вона була споруджена у 50-х роках минулого століття і використовувалась для забезпечення електроенергії, водопостачання та зрошення у посушливих районах південної частини України.

У перший день повномасштабного вторгнення російська армія захопила Каховську ГЕС, а потім, у квітні 2022, замінувала її з метою подальшого шантажу світової громадськості, оскільки підрив мав би негативні наслідки для роботи Запорізької атомної електростанції. 20 жовтня 2022 року Володимир Зеленський випустив звернення до Європейської Ради, в якому повідомив, що Росія готує теракт на Каховській ГЕС, щоб зірвати контрнаступ Збройних сил України на півдні. Президент закликав світову громаду звернути увагу на це і зробити все можливе, аби не допустити екологічної катастрофи. Зеленський запропонував направити міжнародну спостережну місію на станцію і розмінувати дамбу.

6 червня 2023 року російські військові підірвали машинний зал Каховської ГЕС, спричинивши одну з найбільших екологічних катастроф в Україні. Міноборони Росії звинуватило Збройні сили України в руйнуванні дамби, нібито вони зробили це, щоб зупинити наступальні дії армії РФ. Але в одній із телефонних розмов окупантів, яку перехопила Служба безпеки України, російська сторона зізнається, що за підрив відповідальна їхня диверсійна група.

Черговий терористичний акт з боку держави-агресора не тільки зруйнував інфраструктуру у південних регіонах і, згідно з розслідуванням Associated Press, забрав життя сотні мирних жителів, а й негативно вплинув на сільськогосподарську галузь Причорномор’я і Таврії. У звіті від KSE за липень 2023 року збитки для цієї галузі внаслідок теракту оцінювалися на суму 25 мільйонів доларів.

Від повені постраждали не тільки населені пункти, що розташовані вздовж берега Дніпра, а й віддалені від нього. У червні було зафіксовано, що близько 1050 сільськогосподарських угідь було затоплено. Коли армія ворога підірвала ГЕС, агроном Віктор Свідерський зрозумів, що його поле, розташоване поруч із річкою Південний Буг, у небезпеці. Але тактика, яку він вигадав, допомогла врятувати врожай від потопу.

Допомагати українцям поліпшити врожай

Віктор Свідерський — фермер й агроном із Причорномор’я. Є випускником Миколаївського національного аграрного університету, а також кандидатом сільськогосподарських наук. Віктор переконаний, що для тих, хто хоче займатися землеробством, крім теоретичних знань, важливо володіти й практичними навичками. Свій же досвід роботи в агрономії чоловік отримав, співпрацюючи з українськими та іноземними фахівцями в цій галузі. Віктор також консультує фермерів та агрономів, допомагаючи їм отримати максимальну врожайність: підбирає сорти насіння під певні типи ґрунтів або допомагає адаптувати систему зрошення. Також у чоловіка є соціальні мережі, де він ділиться порадами щодо сільського господарства.

Свою мотивацію допомагати іншим фермерам він пояснює тим, що йому важливо, щоб українські фермери мали більшу врожайність, ніж їхні іноземні колеги. Як приклад Віктор наводить свою зустріч із нідерландськими фермерами:

— Я помню, коли до нас приїжджали голландці і казали: «Ми вирощуємо моркву 120 тонн з гектара». Для нас це було нереально, ми тоді вирощували по 40, по 50, максимум 60 тонн, якщо повірите. Коли ми навчились вирощувати 120, голландці кажуть: «Та в нас вже 180, до 200 доходить». 

Агрономія, за словами Віктора, це галузь, де завжди можна розвиватися, де трапляються нові труднощі, а їх подолання робить фермерів та аграріїв тільки сильнішими. Чоловік також підкреслює, що агрономи — це справжні спеціалісти, які допомагають іншим поліпшити свій урожай. Хоча не приховує, що в сільському господарстві до рекомендацій агрономів деякі фермери ставляться недбало, ігноруючи поради. Віктор порівнює працю агрономів із лікарями: коли ті назначають лікування, люди дотримуються його. А у фермерстві часто буває навпаки:

— Доктор сказав, там, одна таблетка на день. Всьо, одну прінімаєм. А в сільському господарстві кажеш, там, добриво 10 кілограм на гектар. [А фермери кажуть]: «Та шо таке 10? Дам 20». Або там: «Ай, та 10 дуже дорого, дам 5».

Початок повномасштабної війни та волонтерство

Коли в лютому 2022 року суспільство почало активніше обговорювати можливість початку повномасштабної війни з Росією, Віктор не вірив у це й навіть 23 лютого, за день до російського вторгнення, сперечався про це зі своєю дружиною, яка допускала можливість нападу. Він сподівався, що все вдасться вирішити переговорами:

— В мене завжди така, як би сказать, мета в житті — ніколи не воювати, домовлятись. Про все можна домовитись. Нема такого, щоб ми не могли домовиться.

Наступного дня, вранці 24 лютого, Віктора розбудила дружина ─ пролунали перші вибухи в Миколаєві. Спочатку чоловік не повірив, подумав, що жінці це наснилося, але та вмовила його поглянути у вікно:

—  І я бачу, що все взривається, самольоти літають, ракети літають, все горить, дим іде. І я зрозумів, що війна почалась.

Страх за сім’ю, яка могла б постраждати під час обстрілу, змусив Віктора вивезти дружину і дітей у більш безпечне місце. Сам же фермер пізніше повернувся у місто, привізши із собою гуманітарний вантаж:

— Ми працювали в Миколаєві, допомагали людям, навіть у своєму будинку, там, де ми проживаємо, сусідам, сім’ям розносили пайки.

Агроном згадує, що тоді місто спорожніло, нічого не працювало, навіть світлофори. Молодь виїхала і залишилися тільки ті, кому, за словами Віктора, «нічого втрачати». Тому він з іншими фермерами та активними жителями міста став роздавав гуманітарну допомогу тим, хто її потребував.

Ситуація в місті загострилася після захоплення Херсона російськими військами, оскільки Миколаїв став наступною метою окупантів на шляху до Одеси. На захоплення Миколаєва окупанти виділили кілька днів і тримали місто під щільним вогнем. Під час чергового обстрілу було знищено склад овочів одного зі знайомих Віктора, фермера Івана. Агроном здивувався, оскільки склад не становив загрози для ворожих військ і там не базувалися українські військові. Іван припустив, що росіяни навмисно знищують продовольство, щоб спровокувати голод серед мирного населення та змусити їх брати російську гуманітарну допомогу після окупації. Держава-терорист часто використовує цей трюк для своєї пропаганди, щоб показати, що вона нібито допомагає мирним жителям, чиї населені пункти захопили. Віктор згадує:

— Мене так ця відповідь [Івана] здивувала. Думаю, оце да, даже і тут всьо прораховують.

Вимушена відмова від роботи на користь волонтерства, а також знищення російською армією складів із продовольством помітно погіршили фінансовий стан фермерів. Тож Віктор вирішив повернутися до ведення господарства:

— Ми почали працювати, займатись тим, чим ми займалися: поставляти насіння, поставляти добрива, налагоджувати ці ланцюжки, які працювали до війни і які взагалі не працювали на початку війни.

Також чоловік почав телефонувати своїм колегам, щоб ті поверталися до роботи. Він каже, що був приємно здивований кількістю тих фермерів, які вирішили не виїжджати з міста і продовжити працювати навіть під обстрілами, оскільки «треба годувати людей». Були й ті фермери, які евакуювалися за кордон, але Віктор каже, що зміг більшість із них переконати повернутися до роботи в Миколаєві:

— Я казав: «Повертайтеся, надо вирощувати, надо щось робити, надо піднімати нашу державу».

Заміновані поля та відсутність дощів

Війна сильно вплинула на фермерство, особливо в тих регіонах, де відбуваються бойові дії. Віктор називає фермерів азартними людьми, оскільки вони не бояться продовжувати вкладати гроші у господарювання попри ризик втратити все. Агроном вважає це проявом мужності та сили духу, адже таким чином фермери показують свою готовність боротися за свою справу до останнього. Віктор підкреслює, що незламність фермерів зараз може послужити мотивацією для суспільства:

— Якщо, не дай Бог, з нами станеться якась ситуація — град піде або якась там природа не дуже добра, — щоб не опускали руки, щоб не впадали в депресію. І навіть є випадки більш катастрофічні, але не нада переживати їх цілий рік. Пережили день, два, три, тиждень і пішли далі. І працюємо далі, будуємо державу.

Утім, Віктор не заперечує, що існують труднощі, перед якими фермери можуть бути безсилі. Однією з таких перешкод агроном називає заміновані поля. Наразі більшість фермерських угідь біля зони бойових дій усипана вибухонебезпечними предметами, такими як протипіхотні міни та нерозірвані касетні боєприпаси, котрі несуть смертельну небезпеку:

— Було багато випадків, що люди просто підривалися. То хотів просто до себе зайти подивитися, що в нього там відбувається в господарстві, просто підривалися і потім ще гірші наслідки, чим просто не було подождати, поки це всьо розмінують.

Друг Віктора, фермер Олександр, розповідає, що тільки на своєму полі виявив близько 20 різних вибухонебезпечних предметів. Крім проблем із мінами, земля страждає і від заборонених фосфорних боєприпасів, які активно використовує російська сторона. Фосфор знищує рослини і шкодить ґрунту:

— І ще проблема те, що там зі сторони Снігурівки йшов обстріл фосфорними снарядами і земля прям таки поріджена.

Ще Віктор відзначає тривалу відсутність дощів у 2023 році.

— Такого ще ніколи не було. Якби було таке, що дощів нема по 3–4 місяці, але це аномалія якась, а зараз нема доща з середини літа.

Окрім замінованих полів і відсутності дощів, фермерство на півдні зіткнулося з екологічною катастрофою ─ підривом Каховської ГЕС.

Захистити поле від затоплення

6 червня 2023 року, коли російські військові підірвали Каховську ГЕС, Віктор перебував на заході України. Руйнування греблі він вважає трагедією зі значними наслідками для сільського господарства в регіоні.

Як і після початку повномасштабної війни, агроном став дзвонити знайомим фермерам, радити їм перевести своє господарство в інше місце, адже без зрошення ґрунт засолиться і деградує. Чоловік став повертатися додому, бо розумів, що скоро вода дійде і до його поля. Паралельно, Віктор зв’язався зі своїм колегою — фермером Євгеном, з яким разом вирощує овочі. Євген спочатку сумнівався, що вода торкнеться їхніх полів, адже вони розташовані на 50 кілометрів вище течії Південного Бугу, а від річки Дніпро — ще далі. Але коли увечері 6 червня рівень води в Південному Бузі почав підвищуватися, він зрозумів, що потрібно діяти. Фермери вирішили, що можна зупинити воду за допомогою саморобної дамби.

Спочатку Євген зі своєю командою з п’яти осіб рили землю лопатами, пізніше — за допомогою тракторів. Наступного ранку фермерам надали екскаватор. Бачачи, що вода надходить з декількох сторін, Євгену з командою доводилося переміщати техніку в різні частини поля, щоб повністю убезпечити його. Річка була на відстані 100 метрів від поля, ситуація погіршувалася з кожною годиною, поля поруч уже йшли під воду. Дивлячись на це, Євген не вірив у те, що вдасться вберегти поле, і вирішив вивозити техніку, щоб врятувати хоча б її:

— Женя каже: «Всьо, здаємся, вивозимо тєхніку». Я говорю: «Нє, ще півтора метри више нада копать».

Відчуваючи підтримку, фермер із командою продовжив боротися з водою. За словами Євгена, спорудження земляного валу зайняло в його команди близько трьох діб. Коли вода зупинилася, то робота була завершена. Завдяки цій «лінії оборони» вода не затопила поле, хоча сусідні угіддя пішли під воду і під кінець жовтня залишалися підтопленими. Євген каже:

— Вода залила около нас близько 400 гектар, це точно. Уже багато, конєшно, де зійшла. І відкачують помпами досі люди, і канали чистять, і досі на полі стоїть вода.

Віктор називає Євгена сильною людиною, оскільки він зробив цю дамбу, попри труднощі, адже трактори, якими він із командою рив землю, ламалися і лагодити їх доводилося вночі. Віктор морально підтримував друга, оскільки на той момент ще не приїхав з відрядження:

— Я пам’ятаю, він будує дамбу і каже: «Вода піднімається, вже протікає все, нічого не витримує». Я кажу: «Витримує. Будуй далі».

Коли Віктор прибув до поля, то зміг нарешті побачити результат роботи колеги — траншею за кілька метрів до ділянки та рів із величезним земляним валом, який, за його словами, простягався майже на кілометр поруч із полем. Про цю подію він записав ролик у тіктоці, який набрав близько 3 мільйонів переглядів.

Наслідки руйнування та перспективи відбудови

Підрив Каховської ГЕС і наслідки від цього Віктор називає катастрофою для фермерства. Рівень води в річках Інгулець і Південний Буг, а також у Дніпровсько-Бузькому лимані істотно піднявся, багато фермерів частково або повністю втратили врожай. Агроном згадує і свого знайомого, якому довелося переїхати до річки Інгул, оскільки до цього його господарство постраждало від російських обстрілів. Після підриву греблі він втратив увесь урожай:

— Для мене це було найболючіше, що людина за рік страждає 2 рази і від тої самої ж події, від війни.

Крім затоплення полів і знищення врожаю, у майбутньому будуть й інші наслідки. Землі в Причорномор’ї і Таврії потребують постійного зрошення через притаманну південним регіонам сухість, але підрив ГЕС знищив наявну систему зрошення. Так само зміниться і клімат. За словами Віктора, вода в Каховському водосховищі пом’якшувала його, що особливо важливо для посушливих регіонів півдня:

— Вода — це буфер. Вона повільно нагрівається, повільно охолоджується. Вона пом’якшує клімат. Адже саме повітря дуже швидко охолоджується, нагрівається так само.

Зміни клімату призведуть до того, що істотно зменшиться кількість дощів і опадів, він стане ще більш сухим. Чимало фермерів, вважає Віктор, будуть змушені виїжджати з Причорномор’я та Таврії, щоб знайти більш придатні для вирощування продукції регіони:

— Це масштабна екологічна катастрофа, яка затронула мінімум 4 області в плані питної води, в плані зрошування, в плані забезпечення трудовими ресурсами.

Тому Віктор виступає за відновлення ГЕС. Чоловік згадує, як інші агрономи, приїжджаючи в південні регіони, розуміли вигоду греблі у плані сільського господарства:

— Вони казали: «Це реально якийсь рай: все зрошується, все ллється, все тече, все росте, все із овочів і фруктів — все є». І зараз цим знехтувати і просто не вкладати в це — це вплине на нашу державу, вплине на зменшення овочів, продукції.

Ідею про відновлення підтримує й Олександр Нечипоренко, заступник директора Національного наукового центру «Інститут аграрної економіки». За підрахунками центру, від руйнування дамби постраждало кілька сотень гектарів земельних угідь на півдні країни. Так само залишається важкою ситуація і на лівому березі Дніпра, у Криму, а також у частині Подніпров’я та Запоріжжя, яка наразі непідконтрольна Україні. На думку Олександра, ГЕС є важливим елементом у системі фермерства на півдні України, оскільки без її відновлення кількість і якість врожаю знижуватиметься. Особливо це стосується томатів і кавунів, які є символом Херсона.

Але в українському суспільстві існує і протилежна думка щодо відновлення Каховської ГЕС. Дехто виступає рішуче проти цього, оскільки станція зруйнована і на її відновлення піде чимала кількість часу і ресурсів. Наприклад, прем’єр-міністр України Денис Шмигаль заявив, що відновлення ГЕС орієнтовно обійдеться у 2 мільярди євро, а перший підготовчий етап відновлення займе 1,5-2 роки. Щодо будівництва нової станції, то за підрахунками «Укргідроенерго», на це піде не менше 5 років. Також треба врахувати, що територія, на якій була станція, тимчасово окупована.

Щодо проблеми зрошення та водопостачання, то противники відновлення вважають, що це можна вирішити за допомогою насосних станцій і крапельного поливу. Те саме стосується і вироблення електрики — для цього можна використовувати сонячні електростанції.

Проти відновлення станції виступають й деякі історики та археологи. Коли в деяких місцях Подніпров’я та Запоріжжя відійшла вода, на дні обмілілого Дніпра виявили унікальні археологічні знахідки, адже для створення Каховського водосховища було затоплено історичну місцевість — Великий Луг, місце розміщення низки Запорізьких Січей.

На думку археологів, якщо не відновлювати ГЕС та не наповнювати резервуар водою, з’явиться можливість продовжити археологічні розкопки. Водночас буде шанс повернути Великий Луг у стан природного лісу. Наприклад, попри те, що обмілілому водосховищу пророкували стати пустелею через посушливий клімат, співробітники Національного природного парку «Кам’янська Січ» улітку 2023 року засіяли та вже виростили степові рослини на місці води, що відійшла.

Утім, попри різні точки зору щодо відновлення, українська влада налаштована відбудувати греблю. У липні 2023 року уряд затвердив експериментальний проєкт із відновлення Каховської ГЕС. Проєкт можна буде реалізувати після того, як Україна відновить контроль над територією, де розташована станція.