Коли російська армія трощить дороги й автівки — українці сідають на велосипеди. Якщо знеструмлює місто — запалюють свічки і сідають родинним колом грітися. Це доводить: наша нація — незламна і швидко відновлює все, що хотіли знищити загарбники.
Троє фотографів із команди Ukraїner зафіксували на своїх світлинах нескорених українців із деокупованих населених пунктів Сіверщини та Київського Полісся. Ці люди продовжують жити у своїх і містах і селах та відновлювати їх. Велосипеди — лейтмотив цієї фотодобірки, яким автори хочуть підкреслити: українцям під силу знайти вихід із будь-яких ситуацій, навіть якщо у їхній дім вдирається ворог.
Зараз подекуди вже складно впізнати населені пункти, що були під російською окупацією або потрапили під ворожі обстріли чи бомбардування, адже українці активно їх відновлюють. Люди рішуче налаштовані якнайшвидше повернути звичний ритм життя своїх міст і сіл. Попри всі труднощі, вони розчищають вулиці, латають будівлі і продовжують займатися тим, що їм вдається найкраще.
Фотограф, фотожурналіст, документаліст, у команді Ukraїner з 2019 року.
«У деокупованих містах і селах велосипеди через брак пального стали єдиним доступним транспортним засобом. Не важливо, які вони, — старенькі, скрипучі чи заіржавілі — на них можна доїхати в інший кінець міста чи села, привезти пакунки з гуманітаркою, відвідати родичів і встигнути повернутися до комендантської години.»
Репортажний і документальний фотограф, у команді Ukraїner з 2018 року.
«На кадрах із деокупованих селищ і громад видно, що чимало місцевих мешканців пересуваються там роверами. Це мені дуже імпонує, бо для мене ровер завжди був уособленням свободи. Саме так я зараз сприймаю людей на роверах, які живуть на звільнених від російських окупантів територіях України.»
Медіапродюсер, фотограф, у команді Ukraїner з 2020 року.
«Мене як киянина завжди приємно дивувала популярність простеньких велосипедів типу «Україна». Це, так би мовити, народний транспорт, яким користуються всі — від першачків до літніх людей. Війна популярність роверів, вочевидь, лише підігріла: паливна криза, проблеми з громадським транспортом і, зрештою, потреба виживати у людей, що не евакуювалися з небезпечних місць. Тому для мене цей образ перестав символізувати милу провінцію — він викриває гуманітарні проблеми.»
