Як відновлюють Тростянецьку громаду

У межах проєкту «Відновлення міст» розповідаємо про досвід населених пунктів Слобожанщини, Київського Полісся, Сіверщини, Причорномор’я та інших регіонів, що повертаються до життя після руйнувань, яких завдала армія РФ. Цей матеріал — про Тростянець і навколишні населені пункти, що не лише відбудовуються, а й прагнуть осучаснювати свій простір.

За кілька років до повномасштабного вторгнення Ukraїner приїздив до Тростянецької міської об’єднаної територіальної громади (ОТГ), щоб розповісти про її розвиток. Місцеве самоврядування на чолі з головою громади Юрієм Бовою в розвитку міста й навколишніх сіл зосередилися на створенні робочих місць, залученні інвестицій, розбудові місцевої інфраструктурі й локального туризму.

Від 2017 року громаді вдалося значно поліпшити сферу різних послуг (бібліотечних, комунальних, громадського транспорту тощо), облаштувати частину прибудинкових і природних територій, оновити лікарню та її обладнання, модернізувати бібліотеку. Тростянецька ОТГ завдяки роботі свого економічного відділу отримала фінансування на близько 20 проєктів, зокрема інклюзивного майданчика, реставрації пам’яток архітектури та створення освітнього центру.

Нині, 2024 року, виграних грантів і залучених коштів стало значно більше. Однак привід для отримання більшості з них — подолання наслідків російської окупації та системних обстрілів. Утім, навіть за постійної загрози від сусіда-терориста жителі та влада Тростянця не відкладають своїх планів і мрій. Вони прагнуть зробити на місці зруйнованого ворогами ще краще.

Відбудовувати так, щоб захотілося повернутися

Надихнути повернутися якомога більше місцевих жителів стало головним завданням після деокупації Тростянця й громади, каже Юрій Бова. Цієї мети, на його думку, можна досягти кількома способами: гарантувати безпечні умови для проживання, забезпечити робочі місця, якісне обслуговування в держустановах, громадському транспорті, закладах освіти та здоров’я. Тоді люди самі хотітимуть повернутися.

За словами міського голови, станом на вересень 2023 року до Тростянецької громади повернулося 95 % населення (2024-го тут проживає понад 28 тис.). Також громада прихистила майже 2 тис. переселенців зі Слобожанщини й Донеччини.

Юрій Бова вважає, що відбудова — не лише про практичну користь, а й про можливість покращити моральний стан місцевих мешканців і показати, що в громади є майбутнє:

— Чим швидше ти відновлюєш об’єкт і показуєш роботу над ним, тим у людей є [більша] віра, що не все пропало. І [раз] влада відбудовує — значить, знає, що робить.

Більш упевненими стають і підприємці, ділиться спостереженням голова громади. Під час окупації будівлі малого, середнього й великого бізнесів розграбувало і/або знищило вороже військо. Наприклад, шоколадна фабрика Mondelēz International — флагман харчової промисловості Слобожанщини й експортер продукції за кордон — зазнала збитків на щонайменше $10 млн, за даними Юрія Бови. Наразі підприємство відновлює свою будівлю. Та навіть за великих втрат і потребу коштів на власні відновлювальні роботи Mondelēz International допомагає громаді: за 2023 рік бізнес виділив на відбудову $12 млн.

Нині, переконаний Юрій Бова, неможливо відділити вплив відбудови від розвитку бізнесу чи навпаки: усе взаємопов’язано. Підприємці бачать підтримку та вкладають кошти. Влада ж бачить, що це все недаремно і її робота відгукується жителям громади.

Кроки до відбудови: стратегія і партнерства

Частину об’єктів у Тростянці встигли відбудувати чи оновити перед повномасштабним вторгненням (за стратегією розвитку ОТГ, затвердженою 2019-го), а щось закінчували незадовго до нього, як-от міську лікарню. Зараз же орієнтуються на майстер-план.

Близько року від моменту деокупації громади, каже Юрій Бова, майстер-план адаптовували й доповнювали. Заступників міського голови та місцевих фахівців безплатно консультувала австрійсько-українська компанія IC consulenten Ukraine. Найбільше в цій співпраці Юрій Бова цінує те, що партнери не прагнули створити все з нуля, а зважали на напрацювання Тростянецької громади, її історію, підказували, що можна покращити й використати в подальшому.

— Майже 90 % наших планів абсолютно підтримали ті експерти.

Переглянули й пріоритети розвитку Тростянця, додає його очільник. Наприклад, розвиток локального туризму змушені були відкласти щонайменше на кілька років, адже вторгнення суттєво змінило безпекову ситуацію. Також тимчасово відмовилися від побудови великих об’єктів на кшталт нового заводу, бо нині непросто знайти потужних інвесторів для таких цілей. Юрій Бова зазначає, що під час переосмислення стратегії варто також підходити до цього більш по-філософськи. Його погляд полягає в тому, щоб навіть із болючого, страшного досвіду зробити висновки й ухвалити рішення, що допоможуть стати міцнішими:

— Ми должні з війни вийти сильнішими. Тобто кожен об’єкт, який був зруйнований, треба відновити так, щоб уся громада побачила, що він став кращим.

Станом на липень 2024 року в Тростянці відновили 60–70 % зруйнованих об’єктів. Залишилися ті, що потребують особливо великих капіталовкладень: ущент знищені житлові будинки, одна зі шкіл, водоканал.

Співпраця з урядом, зокрема Державним агентством відновлення та розвитку інфраструктури України, допомогла наблизитися до чималого показника відновлених споруд. Після візиту в Тростянець президента Володимира Зеленського місто і ще п’ять населених пунктів, що постраждали від російської агресії, увійшли до державного проєкту-експерименту з комплексної відбудови впродовж 2023–2025 років. Перед початком робіт і розподілом фінансування, розповідає Юрій Бова, міське самоврядування узгодило три ключові аспекти відбудови: інклюзивність, енергоефективність і безпеку. Це стало основою всіх проєктів, а також частиною комунікації з іншими інвесторами.

За два роки, ділиться Юрій Бова, вдалося залучити понад 130 партнерів: від окремих волонтерів до великих благодійних фондів. Пошук можливостей залучити кошти, продовжує голова Тростянецької ОТГ, для нього схожий на велику будівлю з багатьма дверима:

— Як вибрати, за якими дверями лежить допомога? Треба пробувати стукати в усі двері, які ти бачиш.

Кожна тематична виставка чи форум — можливість знайти нових інвесторів. За переконанням Юрія Бови, особиста розмова діє набагато ефективніше, ніж надісланий лист. На такі зустрічі він завжди бере буклети, де стисло представлено історію громади, її план відбудови, а також ключові об’єкти, які потребують відбудови:

— Ми показуємо, по суті, весь потенціал майбутніх проєктів у нашій громаді. І коли ти це даєш фондам, вони починають вибирати, [кому і як допомогти]. У кожного своя специфіка й побажання: хтось займається культурними проєктами, хтось — освітніми.

На думку голови громади, усі ті налагоджені зв’язки й залучена допомога — результат докладених зусиль. За весь час інтенсивного пошуку партнерів він особисто написав близько 200 звернень і закликів. А ще взяв за звичку постійно мати кілька флешок, щоб за будь-якої нагоди показати охочим записані на них презентації проєктів, фото і відеоролик про Тростянець.

Планувати й залучати кошти в умовах невизначеності, ділиться Юрій Бова, часом виснажливо й морально складно. Щомиті може прилетіти російська ракета чи знову наступатимуть російські війська, що зруйнує відновлене. У таких випадках його підтримують слова мера Вільнюса Валдаса Бенкунскаса: «А хто вам сказав, що війна закінчиться завтра? […] Чому ви вирішили, що у вас є час чекати до якогось іншого часу, коли будуть кращі умови для відбудови?».

Голова громади не планує підігравати ворогу в бажанні припинити відбудову, тож готується вкладати сили в наступні проєкти:

— Світ змінився. Його нада приймати таким, який він сьогодні єсть. Він жорсткий, але ми мусимо. Да, [повітряна] тривога. Спустилися в підвал, пережили тривогу, вийшли на робоче місце й працюємо далі. Ворог хоче, щоб ми зламалися, виїхали, панікували і тому подібне, а ми повинні відбудовуватися.

Як сільська бібліотека стала сучасним простором

Першою відновленою будівлею громади стала бібліотека в селі Солдатське (близько 400 жителів), що приблизно за 23,5 км від Тростянця. 2020 року населений пункт перейшов із Великописарівської ОТГ до Тростянецької, побачивши її розвиток. На першій зустрічі з новими жителями громади Юрій Бова запитав, що б вони хотіли змінити у своєму селі. І навів приклад публічної бібліотеки в Тростянці. Староста Солдатського старостинського округу Антоніна Вискребенцева каже, що ідею голови — покращити стан книгозбірні — в селі підтримали охоче:

— Люди погодились і сказали: «Так, нам потрібна бібліотека», тому що [це дає] можливості діткам десь зустрічатися, [використовувати] комп’ютер.

Переобладнана книгозбірня пропрацювала лише два місяці: від грудня 2021-го до 24 лютого 2022-го. У перший день повномасштабного вторгнення РФ через Солдатське їхала російська техніка, що близько доби пробула біля дороги за селом і попрямувала на Тростянець. А вже невдовзі, 7 березня, пригадує Антоніна Вискребенцева, окупанти вперше обстріляли їхній населений пункт. За кілька днів у село прилетіли авіабомби. Серед знищених будівель була й бібліотека:

— Вона (бібліотека. — ред.) частково була пошкоджена 7 [березня], тому що сюди прилітали «Гради», міномет був. А коли вже в центр прилетіло, авіаудар був, то вибуховою хвилею воно просто добилося. Вікна, двері, дах, тобто все, що було, посипалося. Залишилися тільки двері.

Частину бібліотечного фонду врятувала бібліотекарка Валентина Ганцева. Наступного ранку після першого обстрілу вона завезла вцілілі книжки до себе додому. Попри те що на початку березня 2022-го на території Тростянецької громади активно просувалася ворожа техніка й тривали постійні обстріли, жінка каже, що не дуже боялася нового прильоту чи зберігання в себе української літератури:

— Як кажуть, жалко було б книжок. Усе це було ж нове. Мабуть, якби ми не забрали їх, то, ви знаєте, це ж село, і люди різні бувають. Вони б позабирали по хатах, а так усе сохраниться.

За декілька тижнів, 28 березня, Тростянець звільнили від окупантів і місцеве самоврядування почало складати план відбудови. Відвідавши Солдатське, Юрій Бова сказав, що бібліотеку відновлюватимуть. Громада шукала програми й донорів, які б дали для цього кошти. Крім того, близько 450 тис. грн виділили з міського бюджету. Односельці ж допомагали своїми силами, пригадує Антоніна:

— Із часом ми позабивали вікна [в бібліотеці]. Люди зійшлися небайдужі. Міська рада дала шифер, а ми крили своїми силами, тобто і переселенці допомагали, і наші мешканці допомагали. Люди бачили, що ми тут прибираємо, вимітаємо, і самі прийшли. Мої знайомі, мої рідні, тобто ми всі.

Улітку 2022-го бібліотека Солдатського розпочала роботу вдруге. Сумнівів про доцільність відбудови саме цієї споруди, каже Антоніна Вискребенцева, не було:

— У нас у кожного є діти, і кожна людина хоче, щоб її дитина не сиділа вдома, а розвивалась. То чому наші діти не повинні розвиватись?

Нині книгозбірня села Солдатське — комфортний простір, де діти збираються для спілкування й самостійного навчання. Їх у трьох селах громади — 60, із них 47 — школярі. Під час літніх канікул багато дітей приїздить у село погостювати в родичів. Щоб зустрітися й погратися з однолітками, вони часто навідуються в бібліотеку. Будівля має кілька залів, де для них влаштовують майстеркласи, онлайн-заходи тощо. Узимку приміщення опалюється, тож відділ культури проводить тут дитячі святкування, оскільки в будинку культури набагато холодніше.

На відміну від старої бібліотеки, фонд теперішньої постійно поповнюється новими книжками для дітей і дорослих, читачам виписують газети та журнали. Бібліотекарка Валентина Ганцева ділиться, що періодику чи не найбільше полюбляють люди старшого віку, яким теж важливо мати місце для соціалізації. Частину наповнення дарують благодійні фонди або небайдужі люди. Бібліотекарки кажуть, що завжди відкриті до ініціатив, співпраці з видавництвами й іншими організаціями, щоб відвідувачі могли якомога більше читати українською.

Щоб убезпечити відвідувачів від російських атак, неподалік бібліотеки є укриття, а під час повітряних тривог заходи зупиняють. Та все ж, зазначає Антоніна Вискребенцева, кожен керівник усвідомлює ризики й переймається за життя людей, з якими працює. Часом стає страшно від новин про можливий наступ чи нові обстріли, продовжує вона, але віра в захисників і захисниць, як і бажання допомогти їм, більша за страх:

— І, ви знаєте, краще, ніж удома, нема ніде. І віра в те, що все буде добре, що все буде Україна, нас не покидає. У кожної людини є певні страхи. Але наші стіни й будинки нас захищають.

Історія однієї багатоповерхівки

Привокзальна площа Тростянця (нині — площа «Холодного Яру», названа так на честь 93-ї бригади, що визволяла місто) постраждала чи не найбільше. Тут російські військові облаштували артдивізіон із чималою кількістю бронетехніки, зокрема дев’ятьма самохідними артилерійськими установками (САУ) та чотирма «Градами». Уся ця техніка обстрілювала Охтирку й навколишні населені пункти.

Як ще одну вогневу позицію окупанти використали 60-квартирну багатоповерхівку по вулиці Благовіщенській, що неподалік площі. Щоб проникнути на перші поверхи будинку, ламали двері квартир.

Єдиний житель, який залишався в цій багатоповерхівці від першого до останнього дня окупації, — Юрій Смірнов. Він і спостерігав за подальшими діями ворогів. Новоспечені сусіди, як він потім зрозумів, найімовірніше, були розвідниками:

— Вони (російські військовики. — ред.) були начебто й при російських військах, але водночас удавали, що вони нас (місцевих. — ред.) захищають. Ми в них питали: «Що ви тут робите?». Вони не могли відповісти. Особливо молоді, вони кажуть: «Та ми лучше би повтікали, але не можем, нас командір тримає, не можем ніяк отсюди уйти».

Буцімто захищаючи цивільних, російська армія ховалася за їхніми спинами, силоміць утримуючи в будинку як живий щит. Юрій Смірнов пригадує, як разом із військовиками РФ ділили під час обстрілів підвал. Перша ротація ворогів утекла з будівлі після того, як черговим прильотом зруйнувало її середину. За спогадами Юрія Смірнова, тоді загинув тамтешній кіт, який вирішив заховатися в тому місці.

Згодом у багатоповерхівку поверталося ще кілька ротацій російських військових разом із колонами ворожої техніки, щоб зайняти бойові позиції під час боїв за Тростянець. Одного разу в бетонну плиту на п’ятому поверсі влучив дрон — зайнялася пожежа, що понівечила частину споруди. Відтоді Юрій Смірнов тримав по три відра води на кожному поверсі.

— Вони (окупанти. — ред.) ще нас попередили, що, [мовляв], вам тут жизні не буде, ми вас викурим отсюда.

Остаточно зруйнував будинок другий приліт від військовиків з окупованої території Донеччини, розповідає Юрій:

— Їхня (російська. — ред.) техніка стояла навпроти цього дому, БТР. А я ішов якраз от сюди знизу й чую, кулеметна черга така — аж цегла посипалася. Зазвичай САУ стріляє кудись там далеко, на хтозна скільки кілометрів. І таких кулеметних черг тут не було. Я подумав, що наступ. Заховався в підвал, там трохи посидів. Вибігаю, а такий вітер був [сильний]. Уже там пожар такий страшний.

Після того як пожежу зупинили, соцмережами ширилися фото повністю обвугленої багатоповерхівки, зовсім не придатної для життя. Голова громади Юрій Бова розповідає, що на початку планування відновлення група обласних експертів радила знести цей будинок і зробити новий. Залучивши інших фахівців, він отримав експертний висновок, що відбудова таки можлива. Нині відновлення координує Державне агентство відновлення та розвитку інфраструктури України.

Також, ділиться Юрій Бова, будинок буде першим об’єктом населеного пункту, який працюватиме без газу. Згідно з майстер-планом, за 26 років Тростянець має стати містом, що не використовуватиме природного палива — лише теплові насоси й сонячні батареї. Нову технологію для багатоповерхівки фінансує природоохоронна організація Greenpeace.

Група місцевих жителів, які представляють інтереси будинку, підтримала ідею відбудовувати модернізовано, хоч це й займає більше часу, як порівняти зі звичайним оновленням. Завершити основні відновлювальні роботи й зробити багатоповерхівку придатною для проживання планують на осінь 2024 року. Цієї миті жителі чекають особливо щемко, каже одна з мешканок:

— Усі хочуть скоріше вже повернутися, проживати там, де жили, де багато пройшло всього. У каждого єсть своя історія, свої спогади.

Медичні заклади: допомагати й відновлювати водночас

Тростянецька міська лікарня

2018 року до Тростянецької громади перейшла районна лікарня, що надавала медичні послуги майже 40 тис. пацієнтів. До 2022-го в установі планували відремонтувати весь стаціонар, основні відділення, оновити зовнішній вигляд і замінити ще радянське обладнання.

Усі фінансові інвестиції й докладені зусилля перекреслило повномасштабне вторгнення РФ. Лікарню Тростянця окупанти нищили прицільно: поверхи обстрілювали з танків, а вікна потім дострілювали з автоматів. Відколи місто звільнили (наприкінці березня 2022-го), медзаклад був зачинений усього місяць. Із травня того самого року лікарня почала працювати, хоч і мала розбиті вікна й палати, а персонал приймав пацієнтів у будь-яких уцілілих приміщеннях.

Перші державні кошти на відновлення надійшли восени 2022 року. До цього близько пів року громада відбудовувала міську лікарню своїми силами. На думку голови Тростянецької ОТГ, саме бажання працювати й не чекати допомоги переконало уряд вкладати кошти у відбудову місцевих об’єктів:

— Є державні кошти, нема державних коштів, ми [робимо те, що маємо]. Бо завдання держави сьогодні — війна. Тобто виграти цю війну, допомагати військовим, купувати військову техніку. І все, що ми можемо зробити власним ресурсом або ресурсом партнерів, — це наша допомога державі.

Станом на березень 2024-го виконали вже половину плану з відновлення Тростянецької міської лікарні: відбудували дах, стіни, встановили нові вікна. Того самого місяця за 100 м від медзакладу влучила ракета «Іскандер», після чого частину робіт довелося починати знову: закупляти та змінювати майже 180 вікон, зовнішню обшивку будівлі, ремонтувати частину палат.

За місяць пошкоджене відновили, адже, за словами Юрія Бови, у прифронтових населених пунктах немає змоги чекати кращого моменту для відбудови. Зачиняти об’єкт, особливо лікарню, після кожного обстрілу неможливо, тож медзаклад відновлюють частинами:

— Майже всі палати зараз зайняті, тому працюємо в режимі нон-стопа. Тобто приїжджає десять вікон — ми їх встановили. На цей час закрили кілька палат, зробили ремонт, тоді в слєдущєй. І так от йдемо-йдемо-йдемо, не зупиняючи роботу жодного відділу.

У Тростянецькій міській лікарні відновили більшість основних відділень, зокрема терапевтичне, пологове, хірургічне, неврологічне, операційний блок, а також установили більшість медичного обладнання. Заради безпеки пацієнтів і лікарів під будівлею розташовані укриття. Вони з’єднані між собою, тож дістатися до іншого корпусу можна й під час повітряної тривоги.

На випадок віялових вимкнень електроенергії в лікарні працюють генератори. А в перспективі планують використовувати енергію від сонячних панелей, які встановили на дахи кількох корпусів. Таке рішення, каже Юрій Бова, допомагає економити кошти, а також робить лікарню стійкішою до перепадів напруги та критичних знеструмлень після обстрілів.

Амбулаторія

Під час окупації Тростянця постраждала й триповерхова поліклініка неподалік міської лікарні. Її сильно поруйновану будівлю нині відновлює Державне агентство відновлення та розвитку інфраструктури України. Як тимчасову альтернативу Німецьке товариство міжнародного співробітництва створило модульну амбулаторію вартістю понад мільйон євро. Усі роботи з її встановлення тривали близько восьми місяців після деокупації міста.

Німецькі партнери профінансували не лише ремонтно-відновлювальні роботи, а й закупівлю нового обладнання. Дещо з нього, розповідає Юрій Бова, поліклініка не мала до 2022 року. Також врахували інклюзивні вимоги.

Коли в березні 2022-го за 100 м від амбулаторії влучила ракета «Іскандер», то від руйнувань споруду врятували габіони — сітчасті конструкції, заповнені сипкими матеріалами, переважно камінням. Вони стримали вибухову хвилю. Натомість у сусідньому інфекційному корпусі вибило двері. Тому, на думку Юрія Бови, під час відбудови також потрібно продумувати, як захищати відновлене:

— [Установлення габіонів] — це те, що ми вже навчилися після звільнення міста й через обстріли на Сумщині. Будемо шукати кошти, щоб максимально більше було закрито [об’єктів], бо це реально працює.

Як відновлять стаціонарну поліклініку, ділиться голова громади, туди повернеться персонал і завезуть обладнання. Модульну будівлю хочуть використати для інших потреб. Наприклад, створити хоспіс для жителів похилого віку або реабілітаційний центр.

Фельдшерсько-акушерський пункт

Станова — одне з найбільших сіл Тростянецької громади (близько 700 жителів), розташоване за 6–7 км від Тростянця. Домедичну й медичну допомогу тут надає лише фельдшерсько-акушерський пункт (ФАП). Перший такий закрився 2021-го, бо не підлягав відновленню. Того-таки року міська влада вирішила створити новий, врахувавши всі потреби медперсоналу й пацієнтів. Стати завідувачкою ФАПу в селі погодилася Оксана Гробова, яка вийшла з декрету незадовго до будівництва.

За пів року до повномасштабної війни, у серпні 2021-го, відкрили осучаснений ФАП. У перший день вторгнення колона російської техніки зупинилася на околицях села, навідуючись до цивільних помародерити. Щоб залізти в новий ФАП, окупанти зламали двері й вибили вікна, розповідає Оксана Гробова.

— У нас було якісне обладнання. Усе було вибрано повністю. Навіть роутер з інтернетом одрізали. Напевно, думали, що він працює без проводів.

Неподалік ФАПу в березні 2022-го впала бомба, остаточно його зруйнувавши. Доки Станова була в окупації, Оксана Гробова приймала односельців у своєму домі. Після звільнення громади медпрацівниці виділили кімнату в будинку культури, де були тільки стіл, тапчан і базові медикаменти.

Профінансувати відбудову ФАПу погодилися нідерландські доброчинці — фонд OpenDoorUkraine.NL. Вони надали кошти благодійному фондові «Доброта», що зміг знайти підрядників і провести ремонтно-відновлювальні роботи. Очільник OpenDoorUkraine.NL, Роберт Сері, особисто відвідував Тростянець і відновлений об’єкт.

Проєктували ФАП за попереднім планом і на тому самому місці. Змінили, каже Світлана Лобода, директорка Тростянецького центру первинної медичної допомоги, лише планування службових приміщень, а також підвищили рівень інклюзивності: зробили зручніші місця очікування та просторіші приміщення для пересування на кріслі колісному. Пункт повністю забезпечили медичним обладнанням, адже його окупанти розікрали. У грудні 2022 року, за словами Оксани Гробової, вона з головною лікаркою Світланою Лободою приймала пацієнтів у відновленому медзакладі:

— Я не відмовляю нікому [в прийомі]. У нас у два часа стало погано — у два йдемо. У сім — у сім ідемо. І дивимося за показаннями. Якщо я бачу, що це не в моїй компетенції, визиваємо або сімейного лікаря на дім, або швидку допомогу.

Серед найближчих планів у Становій — відкрити аптечний кіоск, проєкт якого вже розробляють. Так відвідувачі зможуть купувати призначені медпрепарати відразу на місці.

За спостереженнями Світлани Лободи, нині кількість укладених із лікарями декларацій усе ж зменшилася: люди часто виїздять із прикордонних територій. Утім, чимало й повертається, адже ФАП надає широкий спектр послуг, співпрацює з мобільними бригадами, викликає лікарів до важкохворих чи пацієнтів з інвалідністю, а також може навчати медиків, продовжує головна лікарка:

— Майже всі медичні працівники наші на місцях залишились і працюють. Паніка, може, деяка є, тому що ми неподалік [кордону з РФ], але люди повертаються.