Вітролови. Кайтсерфінг на Ягорлицькій затоці

Кайтсерфінг (з англійської kite — повітряний змій, surfing — катання по хвилях) — це офіційно визнаний водний вид спорту, який полягає в русі з допомогою керування «повітряним змієм» — кайтом. На відміну від прив’язаних повітряних зміїв, які використовують в іграх або для підйому предметів, великі безкаркасні кайти призначені для транспортування людини. Спортсмен, який стоїть на дошці і тягне планку (засіб для керування кайтом), рухається по воді завдяки розвиненій кайтом силі тяги. Цей спорт виник порівняно нещодавно: в другій половині ХХ століття, і в Україні він також набирає обертів.

Історія виникнення кайтсерфінгу

Повітряних зміїв використовували ще у ХІІІ столітті в Китаї: їх прив’язували до човнів, аби збільшити швидкість. Вони були одностропні (стропа — мотузка для тяги або підйому. — ред.) і рухалися лише за напрямком вітру, тобто були некерованими. Лише в 1826 році Джордж Покок винайшов чотиристропний кайт, який піддавався керуванню. Його використовували для транспортування по воді як альтернативу перевезенням кіньми, на які в тогочасній Англії був високий податок. На початку 1980-х років брати Брюно і Домінік Легеню з Франції розробили і запатентували перший надувний кайт, призначений для власне кайтсерфінгу. Відтоді багато виробників кайтів використовують саме їхню конструкцію винаходу. Попри те, що у світі з’являлось багато спортсменів, які каталися по воді з допомогою «повітряних зміїв» і спеціальної дошки, визнання такий вид спорту отримав не одразу. Термін «кайтсерфінг» виник у 1993 році, і відтоді цей спорт почав розвиватися у світових масштабах.

Основи кайтсерфінгу під наглядом інструктора можна освоїти за тиждень навіть без особливої спортивної підготовки. Однак самостійне навчання може бути небезпечним, тому краще не ризикувати. Важливим є вибір місця для цього заняття — велика відкрита мілка водойма і простір для злету та посадки кайта. Найвідоміші місця для кайтсерфінгу розташовані в країнах Південної Америки, на острові Маврикій, у В’єтнамі, на Шрі Ланці.

В Україні цей вид спорту активно розвивається з початку 2000-х років. Федерація кайтбордингу та серфінгу України регулярно проводить змагання та чемпіонати в різних містах. Найкраще для кайтсерфінгу підходять узбережжя Чорного та Азовського морів, а перші школи виникли в Криму. На півдні України їх є кілька, адже цьому добре сприяють погодні умови. Наприклад, школа KiTeam у Кирилівці, Full Power у Генічеську, Skadovsk Kite Club у Скадовську і найвідоміша серед них школа Windrider, яка має філії в Лазурному, Сергіївці, Коблево, на Арабатській стрілці. А з 2014 року багато охочих почали приїжджати до Ягорлицької затоки — у школу кайтсерфінгу Vitrolove.

Вітролови

Ягорлицька затока розташована в північній частині Чорного моря, між Кінбурнським півостровом та півостровом Ягорлицький Кут. Вона межує з Тендрівською затокою, а берегова лінія складається з озер, що заросли водно-болотною рослинністю. Узбережжя Ягорлицької затоки входить до складу Чорноморського біосферного заповідника, тут можна побачити різноманітних птахів, зокрема рожевого пелікана.

У 2014 році Роман Коцюк, засновник школи кайтсерфінгу Vitrolove, приїхав на оглядини Ягорлицької затоки, шукаючи локацію для занять кайтсерфінгом. Побачивши нескінченні простори чистої води та ще й мілини, Роман зрозумів, що це найкраще місце:

— В інших спотах (місце для занять. — ред.) теж круто. І вітрова статистика в Генічеську чи на Арабатській стрілці краща. Але там настільки великий трафік (потік людей. — ред), що умови для навчання початківців не є оптимальними. А тут ми одні. В нас кілометри мілковіддя. Новачкам дуже тут подобається починати. Є простір, ніхто не заважає, немає пригунів, які літають перед тобою. Дуже зручно.

Роман уже мав досвід навчання кайтсерфінгу на київських спотах. Проте там учні не могли досягти значного прогресу, адже успіх багато в чому залежить від умов: стабільного вітру, мілковіддя, відсутності водоростей.

Кайтсерфінг — досить витратний вид спорту: спорядження коштує в середньому дві тисячі доларів і зношується за кілька сезонів активного використання. Тому, щоб розпочати навчання в своїй школі, Роман із партнером скинулися грошима і купили вживане спорядження: дві дошки і два кайти. Нове придбали вже згодом із зароблених грошей.

Спершу навчали друзів і знайомих, а пізніше завдяки їхнім рекомендаціям і сторінкам школи у соціальних мережах почало приїжджати дедалі більше людей. Роман привозив учнів із Києва кілька разів на рік, вони оселялися в гостьових будинках і навчались кайтсерфінгу в Ягорлицькій затоці.

— Взагалі нам це місце порадили друзі. І чесно: ми приїхали і відразу в нього закохалися. Це те місце, де дійсно хотілось залишитись. І ми не прогадали. Бо потім вже ми почали їздити по різним спотам України, і таких, як тут, я не бачив.

П’ять років поспіль щосезону Роман возив учнів у свою школу кайтсерфінгу Vitrolove. А у 2018 році чоловік вирішив придбати ділянку поближче до затоки, адже часті нічні переїзди з Києва були досить виснажливими. Разом із дружиною вони переїхали і оселились у селі Іванівка, за три кілометри від затоки (читайте також про садибу зеленого туризму в Іванівці).

Інфраструктуру для школи Роман з командою створюють власноруч. У кайттаборі є намет для великої компанії, його ще називають «павуком», і прісна вода, запаси якої регулярно поповнюють.

До цього Роман жив у Києві, маючи бізнес. Кайтсерфінг від самого початку знайомства з цим видом спорту став для чоловіка улюбленим хобі, яке згодом переросло у справу життя.

— Я пам’ятаю ці відчуття, коли я поїхав на дошці вперше. Коли тебе тягне якась сила, ти стоїш на дошці і керуєш цією стихією. Бо кайт працює в стихіях вітру і води. І ти поєднуєш ці стихії в одній речі. А відчуття, коли я злетів під кайтом, важко описати. Це неймовірна радість, що в тебе вийшло це.

Місцеві називають кайтерів (люди, які займаються кайтсерфінгом. — ред.) «парашутистами». Роман зізнається, що не всі розуміють, яку користь приносить їхній вид діяльності, адже спортсмени просто катаються, не намагаючись ловити рибу чи знаходити більш «рибні» місця. Але більшість мешканців селища із цікавістю спостерігають за життям табору. Особливо в захваті діти, для яких кайтсерфінг — це справжня розвага.

— В основному вони (місцеві жителі. — ред.) до нас добре відносяться, бо коли приїжджають на спот подивитися, вони дістають свої мобільні телефони, фотографують, знімають на відео. У них загораються очі, вони хочуть теж пробувати.
Ідея заснувати власну школу виникла у Романа на третій рік катання. Чоловік пригадує, як вперше побачив кайтерів:

— Почалося все з того, що я приїхав одного разу в Крим, до друзів, на озеро Донузлав, і там був хороший дульник (сильний вітер. — ред.). І кайтери високо стрибали, вони робили неймовірні трюки. Як мені тоді здавалося, це взагалі щось неймовірне, щось за межею реальності. І я зрозумів, що я хочу бути одним з них.

Три роки поспіль, ще до окупації півострова, Роман їздив на навчання до Криму, а потім вирішив навчати сам — так з’явилася сім’я вітроловів.

Базовий курс кайтсерфінгу триває близько дванадцяти годин, його проходять за 3-4 дні. Роман каже, що цього часу цілком достатньо, аби опанувати основи кайтсерфінгу. Для того, щоб навчитися робити стрибки та інші трюки в повітрі, засновнику школи Vitrolove знадобився рік з перервами у тренуваннях.

Через високу вартість спорядження, навчання теж досить дороге — 350 доларів за початковий курс. Тому зазвичай учнями Романа є люди високооплачуваних професій або підприємці. Попри все, охочих позайматися кайтсерфінгом щороку більшає — 2020 року у школі навчалися близько 80 учнів за сезон.

Кайтсерфінг. Особливості катання

Приїжджаючи з учнями на спот, Роман передовсім розкладає шатро, аби врятуватися від спеки і встановити віндер — прапорець, який показує напрямок вітру для тих, хто ще не вміє робити це самостійно. Найпростіший спосіб зрозуміти, куди дме вітер, — розказує інструктор, — це повернутися до вітру спиною, підняти руки в сторони і відчути, як вітер задуває в обидві руки. Це і буде напрямок кайтера.

Після цього необхідно розкласти планку. Планка, або бар, — це основний елемент керування кайтом, який з’єднується з куполом за допомогою строп. Для зручності їх розділяють кольорами. Стропи керування розкладаються по боках, а всередині залишається центральна. Тоді насосом надувають кайт балонного типу. Важливо перевірити, чи він не згинається, адже на воді кайт розмокає і починає скручуватися. Далі поперечні балони перекривають, стропи зав’язують у вузлик і під’єднують до кайта.

Максимальний кут, наскільки можна повернути кайтом, щоб не втратити керування, — 45 градусів. Бо як різко його смикнути, кайт може потягнути спортсмена за собою. Якщо це все ж сталося, то, попри рефлексивне бажання вхопитися за щось, важливо просто відпустити планку.

— Це як твоє кермо. Тобто якщо тобі не вистачає тяги, ти нажимаєш планочку. Якщо сильно велика швидкість — привідпускаєш. Якщо потрібно екстрено зупинитися — кидаєш.

У цьому полягає одна з трьох систем безпеки в кайтсерфінгу — кинути планку. Друга — система відстрілу — натиснути на стрілку, яка розташована на планці кожного кайта, щоб він залишився тільки на центральній стропі. Тоді він розвертається за вітром, три стропи провисають і навіть за сильного пориву кайт не перестає тягнути. І остання система — повністю відчепити кайт у разі урагану. Роман навчає своїх учнів не кататися самотужки, а лише з групами досвідчених кайтерів, які підкажуть, як правильно керувати кайтом:

— Кайтери — не одинаки. Завжди на кайтспотах є люди, які тобі допоможуть. Ну, друзі, інші. І всі знають, що робити.

Коли вітру немає, Роман пропонує учням позайматися іншими видами спорту. Наприклад, спробувати скімборд — дошку для катання по воді чи мокрому піску, слеклайн — ходіння по натягнутій стропі, балансборд — дошку для тренування балансу, сапборд — надувну дошку для катання по воді з веслом. Це не тільки цікаве проведення часу, а й напрацювання корисних навичок. Скажімо, балансборд за відчуттями дуже нагадує дошку на хвилях:

— Потрібно тобі ближче під’їхати по хвилі ― нажимаєш ніс, потрібно далі від’їхати ― нажимаєш тил, хвіст дошки. І ось так балансуєш. А потім трюки: однією ногою їхати, присісти, сісти, коліно покласти, греб взяти. Оце все відпрацьовується на балансборді.

Також є можливість з’їздити на екскурсію, піти до лісу чи в пустелю (йдеться про Олешківські піски. — ред.). Засновник школи ще планує розпочати навчання з віндсерфінгу (вид вітрильного спорту, для якого використовують дошку і вітрило. — ред.). Взимку Роман займається проєктом Vitrolove Trips і з командою кайтерів їздить у гори кататися на лижах і сноубордах.

Перетворити хобі на професію

За десять років життя в Києві Роман мав власний онлайн-бізнес, керував меблевим виробництвом, підпрацьовував інструктором зі сноубордингу та вейкбордингу (комбінація серфінгу, сноубордингу, скейтбордингу і водних лиж. — ред.). Та згодом зрозумів, що мріє заснувати власну школу і перетворити хобі на основну діяльність. Для нього кайтсерфінг — це не просто робота, а стиль життя:

— Я вирішив поєднати свої хобі зі своєю роботою. Мені вдалося! Я зловив свій баланс в житті. І я розумію, що людина, якщо займається своєю улюбленою справою, то все вдається насправді, і вона знаходить цей баланс. Зрештою це монетизується і підтягуються люди. Якось так працює, напевно, всесвіт.

Чоловік ділиться, що після Києва не відчуває браку спілкування з цікавими людьми, тому що учні з’їжджаються найрізноманітніші з усієї України. Портрет Романового учня — це активна людина, яка відкрита до нових вражень:

— Цій людині хочеться спробувати завжди щось нове. Просто це люди, які закохані в стихії, закохані в активне життя, вони вибирають теж на якомусь етапі спробувати кайт.

В Україні кайтсерфінг розвивається, хоч і лишається сезонним. Для тих, хто мріє займатися цим видом спорту в усі пори року та вдосконалювати свої навички, найкращий варіант — опанувати базу вдома і подорожувати світом. Наприклад, їздити до Єгипту, ПАР чи на Філіппіни. Адже там погодні умови сприяють тому, щоб займатися кайтсерфінгом цілий рік, а також легше отримати світове визнання. Проте Роман не планує залишати Таврію і будувати кар’єру за кордоном:

— Україна — це моя земля, і саме тут я хочу розвивати свою справу. Я не хочу нікуди переїжджати. Я хочу на Херсонщині, в своїй рідній Іванівці побудувати класну кайт-школу. І я думаю, що це в мене вийде.

Роман каже: баланс — це гармонія. Йому чудово вдається поєднувати сімейне життя і роботу, завдяки якій він почувається на своєму місці. Саме тому чоловік продовжує працювати інструктором і допомагає іншим знаходити рівновагу в житті:

— Напевно, кожен з нас шукає цей баланс. І заняття активними видами спорту (такими як кайтсерфінг) допомагають знайти цей баланс. Тому що тут немає нічого зайвого. Є тільки вітер, вода, ти, і все від тебе залежить, наскільки зумієш осідлати ці стихії. Якщо ти зробив все правильно, відбалансувався — ти поїдеш на дошці, ти зловиш свій вітер, зловиш свій фан.