Росія постійно стверджує, що вона – «миротворець» і прагне миру. З початку військового конфлікту в Україні в 2014 році постійно був присутній наратив про «порятунок» тих, кого ця країна начебто приходить захищати. Так відбувалося впродовж десятиліть, і світ цього практично не помічав. Лише відсіч України і героїзм українських військових дали зрозуміти світу, що це – не локальний конфлікт, а вже цілком глобальна війна.
Проросійські бойовики Придністров'я чистять зброю у квітні 1992 року під час боїв за місто Дубоссари. Воно теж після війни опинилося під контролем. Фото: Getty Images
1992–1993 – Росія окупувала Придністровʼя
Після проголошення незалежної Молдови частина країни, у якій на той момент розміщувалась військова база з російською 14-ю армією, заявила про власний суверенітет, який одразу перетворився на режим, керований російським генералом Лєбєдєм. Розпочалася війна, після якої Придністров’я перетворилось на сіру зону, не визнану ніким, зі зруйнованою економікою та міжнародною ізоляцією.
За 20 місяців війни загинуло від 364 до 913 російських військових та їхніх найманців.
Чоловік у місті Горі серед зруйнованих російськими бомбами житлових будинків. Фото: Chris Hondros для Getty Images
1992–1993 – Росія спровокувала Абхазьку війну
14 серпня 1992 року Росія спровокувала війну між абхазькими сепаратистами та урядом Грузії, підтримавши сепаратистів. Російська зброя опинилася в руках абхазів, російські літаки бомбили цивільні об’єкти на території, контрольованій Грузією, російські військові судна були надані для обстрілу Сухумі. Війна закінчилася відторгненням Абхазії від Грузії, чого і хотіла Росія.
За рік війни з абхазького (підтриманого Росією) боку вбито 2220 військових.
Бої за Президентський палац у Грозному у 1995 році. Фото: Mikhail Evstafiev
1994–1996 – Перша російсько-чеченська війна
Росія «допомагала» іншим країнам у втраті сувернітету і підсилювала сепаратистські настрої, в той час як у самій Росії чеченський народ намагався отримати незалежність і це спровокувало жорстоку війну. Кампанія 1994–1995 років завершилася руйнівною битвою за Грозний. Російські війська спробували взяти під контроль гірські райони Чечні. Незважаючи на кількісну перевагу в живій силі та озброєнні, вони були відбиті партизанською війною. Деморалізація і неприйняття суспільством жорстокої війни змусили уряд Бориса Єльцина припинити вогонь в 1996 році.
За 20 місяців війни російських солдатів загинуло близько 5 000 офіційно і 14 000 за даними Союзу комітету солдатських матерів Росії.
Російський військовий на фоні зруйнованого чеченського міста.
1999–2009 – Друга російсько-чеченська війна
Друга російсько-чеченська війна велася з літа 1999 року до весни 2009 року. Бойові дії розгорнулися у Чечні та прикордонних регіонах Північного Кавказу. Перша фаза війни тривала до весни 2000 року та закінчилася встановленням проросійського чеченського уряду. Втім, це не завершило війну. Наступні 9 років російські спецслужби вели війну проти повстанського руху на Північному Кавказі. Журналістка з українським корінням Анна Політковська написала книгу про цю війну та була вбита на день народження Путіна в 2006 році. На її честь названо залу Європейського Парламенту у Брюсселі.
За 10 років війська Російської Федерації втратили від 7300 солдатів та найманців за офіційними даними і не менше 14000 за даними Союзу комітетів солдатських матерів Росії.
Цхінвалі, Південна Осетія. 10 серпня 2008 року. Фото EPA
2008 – Російсько-грузинська війна
8 серпня 2008 року російські війська під приводом «захисту населення» розпочали вторгнення до Грузії з територій сепаратистських республік Північної Осетії та Абхазії. Протягом п’яти днів російські літаки завдали понад 100 ударів по грузинських містах. Бомби скидалися на цивільні райони, вбиваючи і ранячи невинних людей. Відтоді Південна Осетія є невизнаною республікою під контролем Росії.
За 6 днів війни загинуло 170 російських військових та їхніх найманців.
слайдшоу
Російська військова техніка в Сирії. Фото AFP
Бійці ПВК Вагнера в Сирії.
2015–2022 – Вторгнення Росії в Сирію
Вторгнення Росії стало вирішальним моментом у громадянській війні в Сирії, що почалася 2011 року. Ще на початку 2015 уряд президента Сирії Башара Асада був приречений на крах. Російська зброя, повітряна підтримка та війська підсилили диктатуру Асада та зруйнували життя мільйонів людей. Це втручання в останній момент допомогло Асаду досягти військової переваги над повстанцями до кінця 2017 року, та підтримує його донині.
За 6 років війни загинуло від 321 до 444 російських військових та найманців.
Кіборги в Донецькому аеропорту. Фото: Сергій Лойко
2014–2022 – Російсько-українська війна
Навесні 2014 року Росія окупувала Крим та спробувала створити «народні республіки» на сході, півдні та у центрі України. Російські громадяни під виглядом «руху за незалежність» захопили владу у Донецьку та Луганську за підтримки російських військ. Україна розпочала антитерористичну операцію. Після важких боїв у 2014 та 2015 роках непроголошена війна на сході України перейшла у стан «замороженої». 24 лютого 2022 року Росія офіційно напала на Україну, назвавши це «операцією».
Лише за декілька днів цієї війни – вже більше 5 тисяч вбитих російських солдат.
У 2022 році в України та в усього цивілізованого світу зʼявився шанс покласти край військовим агресіям колишньої імперії. Все, до чого торкається Росія, на міжнародній арені перетворюється на попіл і страждання. Хоча вони це називають «миротворчими місіями» та «спеціальними операціями» на «захист російськомовного або православного населення».
