Виноград — культура місця. Вважається, що в Таврії — найкращі в Україні виноградники. Тут багато сонця та родючі ґрунти. Фермер з містечка Олешки Альберт Федотов вирощує виноград у теплицях, колекціонує різні сорти та вважає виноградарство своїм життєвим покликанням. Цією справою колись займався його батько, до виноградарства зрештою прийшов і сам Альберт. Цю справу він плекає та намагається розвивати. Це те, чим він живе.
Виноградарством Альберт займається вже майже 10 років. Раніше він працював у сфері торгівлі, був комерційним директором фірми. Та навіть у той час він збирав різні сорти винограду та вирощував його для домашнього вжитку. Зараз повністю присвятив себе роботі мрії:
— Завжди хочеться людині бути вільною. Робити те, що подобається. Щоби йшов на роботу, як на свято.
Альберт пригадує, що його тато вирощував до 70 сортів винограду, що в радянський час вважалося чималою колекцією.
Зараз у колекції Альберта понад 100 сортів. Щороку виноградар додає десятки нових видів, які не завжди поміщаються в теплиці. Тому чоловік прищеплює нові сорти на старі кущі. Альберт стверджує, що так можна виростити кращий виноград.
Найбільше в Альберта винограду сорту «Трійка Крайнова» з великими довгастими рожевими ягодами на гронах. Чоловік каже, що в народі його ще називають «Преображення», «Ювілей Новочеркаська» та «Віктор».
З року в рік з’являються багато нових сортів винограду, що їх вирощують методом селекції. Виноградарі та науковці створюють кращі зразки рослин, у яких і грона масивніші, і ягоди більші. Наука, яка вивчає виноград називається ампелографія.
Сам Альберт власні сорти ще не виводив. Каже, що й не планує, бо це — зовсім інша робота, яка йому не дуже подобається.
У теплицях Альберта росте приблизно 800 кущів винограду. Окрім цього, виноград також росте на присадибній ділянці.
Зазвичай, у середині липня Альберт уже збирає перший врожай із теплиць. Той виноград, що росте під відкритим небом достигає наприкінці липня, або на початку серпня.
Незважаючи на те, що рослини ростуть у теплиці, виноград родить раз на рік. Лише певні сорти дають плоди двічі протягом року. Серед виноградарів таке явище називають «пасинковим врожаєм». Альберт пояснює: на лозі виростають маленькі додаткові пагони, на яких потім також ростуть грона. Достигають вони пізніше на місяць-півтора, але, як стверджує виноградар, «тягнуть енергію» з рослини. Саме тому він зазвичай обламує такі пагінці, щоби перший врожай виріс вищої якості.
Пагони обламують декілька разів на весну. Передусім — ті, які ростуть знизу. Альберт розповідає, що з однієї бруньки росте два-три пагони. З них варто залишати лише один — найсильніший. Протягом весни виноградар кінцево вирішує, які пагони залишаються для підв’язки. У такий спосіб «проріджують» кущі. Це — відповідальна справа, яку кожен господар воліє виконувати власноруч.
— Деякі кричать: «Що ти робиш?! Це ж врожай!» Врожаю не буде, якщо буде багато. То воно буде все дрібне, невеличке. Я не можу дать свою «дитину» в чужі руки, які мені тут таке наламають. У тому році в мене був невеликий врожай, тому я сам справлявся без ніякої допомоги. Аби було шо збирать!
У цій справі виноградарю інколи допомагає син. Проте в нього — теж своя робота та навчання. Тому він не завжди може допомогти батьку.
Найбільше Альберт радіє, коли врожай уже достиг. Один молодий кущ може дати від 10 до 50 кг винограду. Це залежить від умов, у яких росте рослина. Щоб отримувати прибуток від виноградарства, якщо не маєш великої території, потрібна теплиця.
Теплиця
У тепличних умовах виноградар вирощує пагони майже 3 роки. Цим Альберт вирішив зайнятися з економічної вигоди. Мовляв, оскільки виноград достигає швидше, ціна на таку продукцію буде вищою. Окрім того, у приміщенні легше доглядати за рослинами.
— У теплицях ягода, грона — вони ідеальні. Ні дощ, ні вітер, ні птиця, ні комаха. І набагато менше хвороб.
Проте Альберт пояснює, що на сьогодні без хімікатів ніяк. Виноградар намагається використовувати біопрепарати, спеціальні бактерії та новітні технології, які дозволяють на молекулярному рівні покращити ґрунт.
Альберт розповідає, що колись хотів вирощувати виноград на «відкритому ґрунті». Але порахував, що площа невелика. Саме тому чоловік вирішив побудувати теплицю.
— Є така думка, що теплиці поставив і можна лягти на диван і чекати доки грона з’являться. Ні! Роботи набагато більше, тому шо просинається виноград набагато раніше і він чіпляє всі приморозки.
Взимку різниця між температурою повітря ззовні та теплицею незначна — 1–2 °C. Опалювати приміщення висотою в 4,5 м — дорого.
Щоби взимку рослини не замерзли, Альберт утепляє приміщення спеціальною плівкою. Каже, що таким методом можна підвищити температуру десь на два градуси.
Такими високими теплиці будують, щоби влітку рослини почували себе комфортно. Завдяки високій стелі, сонячне проміння не випалює верхні пагони, які досягають 2,5 м у висоту. Додатковий метраж вберігає рослину від гарячого повітря.
Альберт пояснює, що кожен етап розвитку винограду потребує специфічних кліматичних умов. Щоби контролювати показники вологості та температури повітря в різні пори року, виноградар використовує цифровий термометр.
Чоловік каже, що виноградарство вимагає багато уваги, сил та часу. Найбільше, стверджує виноградар, бракує часу.
— Коли ти над цією рослиною працюєш, то не можна кричать, не можна лаятись, не можна шось робити поспіхом, не можна шось забуть. Тому шо, вот один день — приморок. Ти проспав, не встиг і все — року твоєї роботи нема. Тому нема дрібниць, нема часу сказать: «Я завтра це зроблю». Якщо потрібно зробити сьогодні, треба робити сьогодні!
Альберт пояснює: щоби виноградарство почало давати прибуток, потрібно працювати три-чотири роки. Аби вкласти гроші в улюблену справу, виноградар продав машину.
Сім’я Альберта підтримує та допомагає йому просуватись у своїй справі. Чоловік зізнається, що їх підтримка для нього дуже важлива, адже «це — головне».
Потенційно Альберт планує розширювати свій виноградник. Каже, якщо вирощуєш рослини в теплиці — це зробити набагато важче. Адже матеріал, з якого будують такі фруктові оранжереї, потрібен специфічний. Окрім того, потрібні кошти на крапельне зрошення, хімію добрива тощо.
Цього року Альберт починає працювати в ще одній теплиці. Уже встиг посадити там декілька сортів винограду: «Пам’яті вчителя», «Веліз» та інші.
Ця хвороба — виноград
Оскільки в теплицях виноград достигає раніше, ніж зазвичай, ціна на нього відповідна. Альберт пояснює, що в таких умовах найкраще — це опт. Адже таку ціну в роздріб багато місцевих не можуть собі дозволити.
Таврія — родючий край, тому налагоджувати ринкові відносини неважко. Альберт розповідає, що є низка оптових ринків, з якими завжди можна співпрацювати.
З Таврії виноград зазвичай везуть у Київ, Дніпро та інші великі міста України. За кордон Альберт свій виноград ще не продає. Каже, для цього потрібні більші об’єми продукції. Чоловік розглядає співпрацю з іншим виноградарями. Мовляв, об’єднавшись, легше налагоджувати збут продукції.
Альберт пояснює, що в радянські часи був занепад виноградарства. Коли Михайло Горбачов ввів «сухий закон», виноградники почали вирубувати. Галузь ще більше занепала у 90-ті та 2000-ні. Мовляв, усім було не до винограду, родзинок та вина. Зараз, за словами Альберта, ця справа потихеньку відроджується.
Альберт каже, що зараз у регіоні багато хто вирощує виноград. Професійно цим займаються одиниці, проте для домашнього вжитку — мало не кожен. Як не на подвір’ї вдома, то на присадибній ділянці на дачі.
Чоловік зізнається, що коли тільки починав вирощувати виноград, навіть не здогадувався, як багато людей займаються цією справою. Зараз він намагається переймати досвід у своїх колег.
— І кожен рік шось нове, шось нове випливає. То там не зробив — ага! Тепер буду знати як робити. Ну добре, написав там: «Друзі, хлопці, колеги, шо робить?». Люди, виноградарі, вони щирі на допомогу, щирі й на подяку, і щирі на інформацію, на досвід. Так шо допомагаємо один одному.
Альберт розповідає, що виноградарі тісно спілкуються між собою. У чоловіка є друзі-колеги не лише в Україні, але й за кордоном. Альберт пояснює, що спілкуються й через соцмережі — підтримують зв’язок. Дізнатися про інших неважко. Альберт сміється, що виноградар «свого» одразу побачить ще з далеку:
— Ми називаєм друг друга, і нас називають, виноградарів, хворими людьми. Так, воно так і є. Але ця хвороба — то є виноград. Якщо захворів, то все — усі гроші на нові сорти. Якби ви знали скільки коштують! Жінка моя не знає! Весь час, усі сили.
Альберт розповідає, що, свого часу, переймав досвід у Михайла Павлівського — одного з перших виноградарів, який на Херсонщині почав вирощувати виноград у теплиці. Нині в Михайла величезне господарство на березі Каховського водосховища, де чоловік вирощує понад 150 сортів винограду. Аби досягнути такого рівня, Михайло багато подорожував та переймав досвід інших виноградарів.
Також Альберт вирощує саджанці дорогих сортів на продаж. Мовляв, лоза залишається, а от непотрібні саджанці викидати шкода. Щоправда, прибутку з цього небагато.
Окрім того, чоловік робить вино для домашнього вжитку. Для цієї справи в нього є окрема колекція винних сортів винограду, які ростуть на невеличкій плантації.
Виноградарство Альберт вважає улюбленою справою. Це приносить йому задоволення та дохід. Чоловік розповідає, що все життя хотів вирощувати виноград, адже в Таврії для цього є всі умови.
— Тому що виноград — це культура місця. На одному винограднику вона може бути добра, а на другому винограднику може бути зовсім інша. Тому кожен сорт, як би його не хвалили, треба посадить у себе й подивитися шо воно буде. Тіки так. Тому всі, котрі сорти хоче виноградарь, він повинен через себе пропустить.
— Ну тому, шо треба займатися тим, чим займаються менше людей. І я знаю такий вислів, шо треба займатися тим, де важко. І там можна не те, шо заробити. Ще раз кажу: «Я люблю виноград!».
