Понад 400 українських громадських організацій підписали заяву про неможливість проведення в Україні демократичних виборів без встановлення сталого миру. Ініціативу започаткувала Громадянська мережа ОПОРА, яка протягом багатьох років спостерігає за виборчими процесами в нашій державі.
Підписанти наголошують, що саме Росія як агресор унеможливлює президентські й парламентські вибори в Україні, а сам факт проведення виборів не гарантує їхньої демократичності. Адже для цього необхідні робочі виборчі інституції, рівний доступ громадян до голосування, безпекові гарантії та ретельне планування ще до завершення воєнного стану.
«Безперечно, вибори в Україні повинні відбутися, але лише після завершення війни та встановлення сталого миру — коли будуть створені умови для їх проведення у вільний, чесний, демократичний та доступний спосіб», — йдеться у заяві.
Не підтримує ідею виборів під час війни й більшість громадян України. Приміром, згідно з результатами всеукраїнського опитування за вересень-жовтень 2024 року 60 % українців висловилися проти ідеї виборів президента під час війни. До того ж, 57 % українців довіряють президентові Володимиру Зеленському (опитування проведене на початку лютого 2025-го).
Разом із Громадянською мережею ОПОРА детально аналізуємо це питання.
Чому вибори під час війни — це загроза для України
1.
Завершення воєнного стану, необхідне для проведення виборів, послабить обороноздатність України
24 лютого 2022 року в Україні ввели воєнний стан — особливий правовий режим, що запроваджується в разі збройної агресії чи загрози незалежності й територіальній цілісності держави. Він надає держорганам, військовому командуванню та місцевій владі додаткові повноваження для безпекових заходів та відсічі агресії, а також передбачає тимчасові обмеження конституційних прав і свобод громадян.
Приміром, під час воєнного стану заборонено вносити зміни до Конституції України, проводити вибори, всеукраїнські та місцеві референдуми. Такий підхід забезпечує продовження повноважень та безперервність влади президента й парламенту.
Також воєнний стан унеможливлює припинення роботи омбудсмена, судів, органів прокуратури, деяких правоохоронних і розслідувальних органів. Обмежуються права громадян на проведення страйків, масових зібрань та акцій. Воєнний стан також забороняє діяльність певних партій чи громадських об’єднань, які ведуть роботу проти України.
Тобто щоб провести вибори, потрібно офіційно завершити воєнний стан, а це фактично послабить обороноздатність України. Розглянемо докладніше, як таке рішення може вплинути на країну в той час, як збройне протистояння триває.
Воєнний стан забезпечує державі та ЗСУ необхідні правові механізми для ведення війни. Ось до чого призведе його скасування:
• ускладниться процес постачання зброї;
• зміниться командна структура війська (зокрема, скасують місцеві військові адміністрації), що може бути фатальним в умовах бойових дій;
• зупиниться примусова евакуація мешканців із небезпечних територій, що може збільшити кількість жертв серед цивільного населення;
• ослабиться безпековий контроль над регіонами (зокрема, перевірка документів, посилена охорона окремих обʼєктів, комендантська година тощо).
2. Воєнний стан обмежує можливості внутрішніх проросійських сил, що вберігає від політичної дестабілізації. Ось можливі наслідки його скасування:
• відкриється простір для політичних чвар і маніпуляцій, що може послабити єдність суспільства;
• посилиться вплив зовнішніх сил на вибори — як показує досвід Румунії та Німеччини , втручання у виборчий процес може бути критичним, якщо країна до цього не готова;
• Україна стане вразливою до інформаційних і диверсійних атак, що можуть розколоти суспільство;
• політична нестабільність після війни також можлива, але до неї, як і до демократичних виборів, можна буде підготуватися, забезпечивши роботу відповідних інституцій, участь громадянського суспільства й незалежних медіа.
3. Воєнний стан має також репутаційну силу. Це сигнал міжнародній спільноті, що Україна докладає зусиль для збереження стабільності державного правління й обороноздатності. Також воєнний стан — певний символ згуртованості суспільства в боротьбі із загарбниками. Його скасування створить простір для ще активніших маніпуляцій із боку Росії та проросійських сил у світі. Приміром, російська пропаганда вже й так просуває тези про те, що, мовляв, війни на заході та в центрі України немає, а також намагається розколоти українське суспільство. Зупинити воєнний стан — це зменшити мобілізацію, військо, виробництво зброї та фінансування воєнної економіки.
2.
2. Люди в окупації не зможуть проголосувати
4,5 млн дорослих українців залишилися на окупованих територіях станом на червень 2024 року — це дані Міністерства реінтеграції України. Усі вони не матимуть змоги проголосувати, адже українська влада не має фізичного доступу до цих територій, що унеможливлює створення виборчих дільниць, транспортування бюлетенів, підрахунок голосів та контроль за прозорістю виборчого процесу. Будь-які спроби організувати голосування там означатимуть або неможливість реальної участі людей, або маніпуляції з боку російських окупантів.
Окрім технічних проблем, є пряма загроза безпеці виборців. Російська окупаційна влада жорстко контролює населення, переслідуючи й репресуючи всіх, кого вважає нелояльними. Людей можуть залякувати, викрадати, арештовувати чи навіть депортувати за будь-які прояви підтримки України. Робота членів виборчих комісій у таких умовах теж буде небезпечною для життя.
Ще один важливий аспект — інформаційна ізоляція. Українські політичні партії, медіа та громадські організації не можуть вільно працювати в окупації, що позбавляє тамтешніх мешканців доступу до чесної інформації про вибори й кандидатів. Російська пропаганда, яка спотворює реальність та змушує жити в умовах постійного тиску — те, з чим українцям на цих територіях доводиться стикатися щоденно.
Зрештою, Росія може використати вибори для підсилення свого впливу. Якщо все ж дозволити голосування громадянам України на окупованих територіях, є ризик, що їхні голоси будуть сфальсифіковані або ж окупаційна влада створить власні «результати». Саме тому проведення чесних виборів можливе лише після повної деокупації та відновлення українського контролю над територіями.
3.
3. Військові не зможуть проголосувати й балотуватися
Станом на початок 2025 року чисельність української армії становить 880 тисяч військовиків. Багато з них постійно перебувають у бойових умовах, де немає можливості відволікатися на виборчий процес, а тим паче реалізувати своє пасивне виборче право — балотуватися як кандидати. Навіть якби виборчі комісії намагалися організувати голосування в польових умовах, це суттєво підвищить рівень небезпеки життю та здоров’ю виборців, адже такі пункти голосування — зручні мішені для російських атак.
Окрім цього, значна частина військових переміщується щодня або навіть кілька разів на день. В умовах динамічного фронту неможливо спрогнозувати, де саме будуть ті чи ті підрозділи на момент голосування. Це означає, що навіть якщо вибори таки організувати, то значна частка військовослужбовців залишиться поза виборчим процесом.
Крім того, на фронті може бути складно забезпечити таємницю голосування, а це суперечить принципам вільного волевиявлення. Також існує ризик адміністративного тиску, коли військові можуть відчувати вплив із боку командування або політичних структур.
4.
4. Виборцям загрожують ворожі обстріли
Тільки впродовж третього тижня лютого 2025 року Росія запустила по Україні майже 1150 ударних безпілотників, понад 1400 керованих авіабомб та 35 ракет різних типів. У таких умовах, коли в будь-яку мить будь-яка громада України може бути обстріляна, гарантувати безпеку виборцям неможливо. А особливо тим, які перебувають на прифронтових та прикордонних із державою-агресором територіях.
Приміщення для голосування — мішені для російських атак, адже ворог систематично обстрілює цивільну інфраструктуру, зокрема місця масового скупчення людей. Організоване в конкретний день голосування може створити прогнозовані для загарбників цілі та призвести до масштабних жертв. Приміром, 5 жовтня 2023 року російська ракета влучила в кафе та магазин у селі Гроза на Слобожанщині, де місцеві жителі зібралися на поминальну службу. Унаслідок цього загинуло 59 осіб — значна частина місцевого населення. Ця атака була прицільною, здійсненою за наведенням місцевих колаборантів, які втекли до Росії і під виглядом дружніх листувань із земляками довідалися про місце й час проведення поминальної служби.
Також вибори можуть стати приводом для диверсій і терористичних атак. Російська агентура може планувати теракти на дільницях, атакувати штаби політичних партій або влаштовувати кібератаки. Також безпекові ризики та залякування виборців окупантами призведуть до зниження явки й певною мірою вплинуть на результат виборів.
5.
5. Неможливість гарантувати демократичність виборів
«Демократичний політичний режим характеризується не лише проведенням виборів, адже сам факт їх наявності не свідчить про демократію. Наприклад, “вибори” проводять у Білорусі, Росії, ба, навіть ХАМАС (палестинський радикальний ісламістський рух. — ред.) прийшов до влади через вибори» — зазначає кандидат політичних наук Роман Кисленко. Тому коли йдеться про вибори в Україні, важливо врахувати й можливість чи неможливість забезпечення саме їхньої демократичності, тобто повної функціональності вільних медіа та доступу людей до цих медіа, наявність рівномірної інфраструктури для всіх виборців, свободу для політичної конкуренції.
Міжнародне спостереження — теж важливий елемент демократичності виборів, однак у воєнний час така співпраця стає майже неможливою. Жодна міжнародна місія, включаючи Організацію з безпеки і співробітництва в Європі (ОБСЄ), не зможе гарантувати безпеку своїх спостерігачів у прифронтових громадах, де тривають обстріли та бойові дії. Крім того, розгортання таких місій потребує значного часу — ОБСЄ заявляла , що їм для підготовки спостережної місії потрібно щонайменше 9 місяців. Відсутність міжнародного моніторингу підриває прозорість виборчого процесу та може поставити під сумнів його легітимність.
В Україні Державний реєстр виборців веде облік виборців та виборчих дільниць, а також формує списки виборців. Наразі дані реєстру потребують оновлення, адже через повномасштабну фазу війни мільйони українців змінили місце проживання або й узагалі втратили документи. Без актуалізації даних реєстру, на основі яких формують списки виборців, існує ризик фальсифікацій або виключення виборців із процесу.
Також важливо забезпечити рівний доступ до інформації, адже багато місцевих медіа (при)зупинили свою роботу, а в таких умовах виборча агітація може бути нерівномірною.
Звісно, і післявоєнні вибори матимуть низку викликів. Один із ключових — це масштабна внутрішня та зовнішня міграція. Станом на листопад 2024 року в Україні зареєстровано 4,6 млн внутрішньо переміщених осіб, тоді як за кордоном, за даними МЗС, перебуває 7,6 млн українських громадян. Для українців за кордоном виборчі дільниці відкривають лише в дипломатичних установах, яких критично мало, щоб забезпечити волевиявлення мільйонів виборців. Довгі черги, необхідність долати великі відстані й відсутність альтернативних способів голосування (приміром, поштового) можуть позбавити значну частину громадян можливості взяти участь у виборах.
Що необхідно для проведення демократичних виборів
Підготовка до виборів потребує детального планування й вирішення низки безпекових, юридичних і організаційних питань. Громадянська мережа ОПОРА наголошує на необхідності завчасної підготовки до повоєнних виборів. Команда переконана, що готуватися треба ще до завершення воєнного стану, аби напрацювати ключові рішення й узгодити механізми їхньої реалізації.
Одними з пріоритетів є захист від російського втручання, безпека виборців та всього виборчого процесу, адаптація до міграції українців всередині країни та за кордон, а також подолання недоліків законодавства, відзначених у рекомендаціях Бюро демократичних інститутів та прав людини при ОБСЄ, що є однією з вимог для інтеграції України до ЄС. Перед виборами необхідно оцінити безпеку на територіях України, зокрема рівень розмінування, відновлення виборчої інфраструктури, посилення контролю за фінансуванням політичних партій та боротьбу з дезінформацією в медіа та соцмережах.
Громадянська мережа ОПОРА напрацювала детальну дорожню карту про післявоєнні вибори в Україні, що враховує результати попередніх фахових дискусій, до яких залучали офіційні сторони (Центральну виборчу комісію, Верховну Раду України, МЗС). Цей документ також є закликом до української влади не відкладати обговорення майбутніх виборів та пошук ефективних рішень для їх майбутнього проведення.
