Дискусії про можливе існування хороших рускіх усе ще тривають. Попри війну, яка в Україні продовжується вже 8 років, деякі українці вперто їх шукають і пробують розібратися, що ж із ними робити. Команда Ukraїner вважає, що дискусія про хороших рускіх — це питання не суб’єктивних уподобань, а національної безпеки. Надихнувшись роздумами української письменниці Оксани Забужко, пропонуємо чеклист тим, хто готується до віртуальної експедиції «ліберальною Росією».
Дисклеймер
Ми не виключаємо, що є громадяни РФ, які не тільки виступають за повалення путінського режиму й демократизацію Росії, але й щось для цього роблять. Наша основна теза така: присутність в українському медійному полі т. зв. ліберальних росіян — це загроза національній безпеці України, адже ретельний аналіз їхньої позиції, поведінки й контенту свідчить, що вони все одно просувають загарбницькі наративи, вчать українців жити на російський лад і намагаються будувати в Україні «хороший» рускій мір, який нібито усіх влаштовуватиме. Поки російські лідери думок присутні в українському інфополі, зберігаються смислові містки, якими держава-агресор може скористатися, щоб надалі «визволяти» українців. Тому одна із задач цієї війни — вибити не лише окупанта з української землі, а й колоніалізм, комплекс меншовартості і загравання з «метрополією». Візовий режим для росіян Україна нарешті ввела, лишилося тільки українцям «депортувати» російську культуру зі свого життя і пам’яті.Українцям варто сім разів подумати, перш ніж лайкнути, репостнути чи взагалі удостоїти увагою росіяна. Тому якщо завагалися, чи варто слухати чергового ліберала, пропонуємо поставити собі кілька простих запитань.
Чи це на часі?
Вистояти і перемогти у війні — наше спільне завдання №1. Для цього кожен працює на своєму фронті, підтримує армію, береже свій інформаційний простір від наративу про «адін народ».
Чи маєте ви зайвий час та енергію?
Підтримуйте себе, близьких, допомагайте постраждалим українцям, наближайте перемогу там, де ви можете бути корисні. Росіяни, які б вони не були, своїми балачками відволікають нас від найголовнішого і хочуть, щоб наші ресурси якнайшвидше вичерпалися.
Як зазначила українська письменниця Оксана Забужко, «хароші рускі існують в такій пропорційно мізерній кількості, що можуть бути цікаві хіба антропологічно. Вони геть ні на що в тій популяції не впливають, і їм самим настільки погано, що на якомусь етапі ви їм ще й заспівчуваєте. Тобто поволочите свій емоційний ресурс на сторону».
Якщо ж ви відповіли «так» на перші два питання, то спитайте себе:
«Нащо вам хороші рускі?»
Хочете знати, що коїться за порєбріком?
Цим фахово займаються СБУ, розвідка та медіааналітики.
Хочете підтримати росіян, які страждають від свого режиму?
Підтримуйте українців, які постраждали від російської агресії і звірств армії РФ.
Хочете дивитися блоги на улюблені теми?
Шукайте хороші джерела в дружніх країнах: наприклад, аж 141 держава засудила вторгнення Росії і визнала її агресоркою на Генсамблеї ООН, тож у них точно знайдеться якісний контент на будь-який смак.
Просто звикли до російського контенту і не бачите в цьому проблеми?
Краще підвищуйте охоплення і сприяйте монетизації контенту тих країн, які підтримують мир і демократичні цінності у світі, а не нападають на суверенні країни.
Як зазначив український письменник Андрій Любка, «х*йові рускі хочуть перетворити Україну на х*йову Росію. Хороші рускі хочуть перетворити Україну на хорошу Росію. Тобто всі вони хочуть перетворити Україну на Росію».
Виявилося, що вам таки треба ті хароші рускі? Добре, ось контрольні питання, щоб перевірити, чи вони точно хароші:
– чи бажають вони Росії військової поразки?
– чи платять податки в Росії?
– чи називали себе публічно співучасниками того, що накоїла Росія, чи в них теж «віновних нєт» і «нє всьо так адназначьна»?
– чи поважають незалежність та ідентичність інших народів, країн?
– чи намагаються повчати українців, як їм жити в Україні?
– чий для них Крим?
– для них в Україні «спєцапєрация», «проблємная сітуация» чи війна?
– чи визнані воєнними злочинцями в Україні або дружніх до неї країнах?
Хто вирішує, що рускі таки хароші?
Українці. Адже саме українцям вирішувати, хто й навіщо має бути присутнім в їхньому інфополі. Росіяни, звісно, робитимуть все, щоб пролізти в український порядок денний, адже звикли робити це десятками років, популяризуючи свої ідеї.
Українці здатні до емпатії і через тривалі й тісні історичні зв’язки з Росією ще можуть бути трохи інертними у розриванні будь-яких взаємин із країною-агресором. Саме цим росіяни і можуть скористатися. Попри закиди на кшталт «нам все одно якось разом жити», кожен українець як вільна людина і тим паче як постраждалий/-а від російського вторгнення може нарешті відмежуватися від усіх представників країни-агресора і не витрачати свій час на розбирання в сортах рускіх.
Як написав незадовго до своєї загибелі на фронті український доброволець і громадський діяч Роман Ратушний, «всі, хто дивляться і ретранслюють будь-кого з російським громадянством, автоматично мають вважатись тупими дегенератами, яких треба викидати з України. Допоки Збройні Сили вбивають р*сню на фронті, ви нездатні вбити р*сню в собі».
Щодня Україна втрачає своїх сміливих і талановитих людей на передовій, щоб звільнитися від Росії. Вбити малороса у своїй голові, якщо він там є — найменше і найважливіше, що можуть зробити українці для свого майбутнього.
