«Ти хотів землі цієї, тож тепер змішайся з нею», — ці слова з пісні «Колискова для ворогів» української співачки СТАСІК для тисяч російських військових стали реальністю. «Друга армія світу», що розпочала повномасштабну війну з Україною, з перших днів вторгнення замовчує кількість своїх загиблих і відмовляється забирати їхні тіла, щоб родичі могли поховати їх на «вєлікой родінє».
!
Матеріал містить посилання на російські сайти, які можна переглянути через VPN.За 135 днів війни в Україні Росія втратила близько 36 900 військових. Таку кількість загиблих фіксує Генеральний штаб Збройних сил України станом на 08.07.22. І з кожним днем ця цифра зростає.
Проте Росія не поспішає визнавати й інформувати своїх громадян про реальні втрати. Публічна комунікація Міноборони РФ, м’яко кажучи, непослідовна. А риба, як відомо, гниє з голови.
Попри те, що ім’я першого загиблого в Україні російського солдата прозвучало вже на третій день війни (інформацію оприлюднив у соцмережах голова Дагестану, звідки військовий був родом), офіційних заяв тривалий час взагалі не було.
Першою офіційно оголошеною Міноборони РФ цифрою стало 498 загиблих (у заяві від 2 березня, аж через тиждень після початку повномасштабної війни). Справжній конфуз стався, коли російська служба BBC у той же час нарахувала їх 557, а ще згодом з’явилася інформація про офіційно похованого 501 військового. Усе це трішечки не збігається із заявами Міноборони РФ. Хтось із них там явно був двієчником із математики в школі.
Аж ось, 25 березня, через місяць після початку вторгнення, Росія нарешті офіційно озвучила нову цифру — 1351 загиблий — яка, однак, так само далека від істини.
«На жаль, у ході спеціальної військової операції є втрати серед наших бойових товаришів. На сьогодні загинув 1351 військовослужбовець, 3825 отримали поранення», — йдеться в повідомленні Міноборони РФ.
Схоже на те, що російська влада до останнього не зраджуватиме традиціям воєнного міфотворення і зображатиме свою армію сильною і… безсмертною. Бо голова комітету їхньої держдуми з оборони на початку червня заявив, що РФ практично перестала втрачати своїх військових. На березневій позначці в 1351 людину облік загиблих військових зупинився. Цю ж цифру деякі російські ЗМІ вказували навіть у підсумках сотого дня війни, яку РФ, до речі, все ще називає «спецоперацією». Але деякі медіа в кінці квітня накинули до числа перших офіційно визнаних жертв всього 548 осіб.
За досвідом інших воєн, які розпочинала Росія — реальні втрати й далі приховуватимуть від росіян. Недарма ж існує відоме російське прислів’я: «Меньше знаешь — крепче спишь».
А на випадок, якщо росіянам захочеться дізнатися або ж розповісти більше, у Кримінальному кодексі РФ саме з’явилася нова стаття, згідно з якою за фейки про російську армію або дії, спрямовані на її дискредитацію, можна отримати строк 3–15 років виправної колонії.
Перші кримінальні справи вже порушені. Все, як каже кривавий диктатор, у них йде за планом.
У ситуації, коли на початку повномасштабного вторгнення РФ Путін і військове керівництво заперечували присутність строковиків в Україні, появу інформації про розмір виплат сім’ям загиблих у ході так званої «спецоперації» можна вважати першим кроком до визнання факту військових втрат РФ.
Розцінки на життя своїх солдат у Путіна спочатку були ну дуже скромні, можна навіть сказати, жлобські. За смерть кожного доблесного воїна РФ він планував виплачувати його сім’ї 11 000 рублів, що за тодішнім курсом рубля дорівнювало 50 $. Через два дні прайс трохи змінився: 7 421 000 рублів Путін обіцяє разово виплатити родичам кожного солдата, який загинув під час «спецоперації».
Про загиблих або добре, або нічого. Краще — нічого
Особливість комунікацій РФ про війну — «низова» схема оповіщення про смерть військових в Україні. Тобто інформацію першими оприлюднюють не урядові джерела РФ, а регіональні медіа чи просто люди, дотичні до загиблого, чи ті, хто знав його особисто.
Будь-які медіазгадки про загиблих російських військових марковані їхньою героїзацією та піднесенням «визволительства» від «українських нацистів».
Фрагментарність подання інформації, постійне переконування в доблесті російської армії і спростування даних від Міноборони України — типові комунікаційні прийоми РФ.
Відтак росіяни бачать спотворену, зручну для влади картинку. Навіть більш чи менш опозиційні медіа, вочевидь, не ризикують діяти як «четверта влада», адже бояться кримінальної відповідальності згідно з новим законом РФ «Про фейки».
Цікава медійна оказія трапилася 21.03.22 — пропагандистське видання «Комсомольская правда» опублікувало й невдовзі одразу видалило матеріал про те, що на війні в Україні загинуло вже близько 10 000 російських військовослужбовців, а ще понад 16 000 — поранені.
У цьому «тимчасовому» матеріалі «Комсомольська правда» покликалася на Міноборони РФ. Українські медійники й військові аналітики розцінюють появу цього матеріалу як «інфовкид», який мав би підготувати російську аудиторію до подальших заяв, адже кількість їхніх жертв із кожним днем приховувати стає все складніше: працюють українські інфовійська, телеграм-канали «Груз 200» (умовна кодова назва загиблого військовослужбовця) і «Горюшко» невпинно поповнюються, а родичі військових телефонують на гарячу лінію «Повернись живим з України» ще з перших годин її запуску.
Як ХОВАЮТЬся російські солдати в Україні?
Росія все ще не хоче вивозити всі трупи своїх загиблих. У закордонних медіа почала ширитися інформація про використання російською армією пересувних крематоріїв, аби ще на місці подій приховувати реальну ситуацію з кількістю загиблих. Деякі видання стверджують, що такі мобільні крематорії, замасковані під звичайні транспортні засоби, впродовж багатьох років РФ розміщувала поряд із військовою технікою. У соцмережах і поважних медіа розлетілося зображення такого мобільного крематорію, який, імовірно, використовує російська армія. Слово «ймовірно» тут використане з огляду на те, що ні зарубіжні, ні українські медійники поки що не мають надійних доказів для підтвердження цієї інформації. Фото портативного російського крематорію — скрін із відео, викладеного в мережу ще 2013 року.
Іронічна виходить історія. Українці, яких росіяни звикли називати «братнім народом», тепер ховають російських військових у немаркованих братських могилах. Такий вчинок передусім обумовлений санітарними вимогами, аби продукти розкладання тіл не загрожували здоров’ю мешканців українських міст і сіл, де ворог був ліквідований.
Російські військові, що вижили, часто так і залишають тіла своїх полеглих товаришів на полі бою. Деякі трупи вони заміновують, тому коли українські працівники похоронних підприємств чи військові збирають останки до імпровізованих моргів (звичайні морги вже переповнені тілами російських солдат), то часто працюють із вибухотехніками.
За словами українських військових і працівників МНС, деякі російські військовослужбовці гинуть безіменними — перед черговою атакою їхнє командування забирає в них посвідчення особи. Тож їхні тіла згодом намагаються розпізнати за банківськими картами чи будь-якими іншими документами, що залишилися у військовій техніці. Далі — швидкий пошук у соцмережах — і пазл часто складається. Звісно, так «щастить» не кожному загиблому ворогу.
До слова, мертві російські солдати — це не тільки чудове добриво для українських чорноземів. Вони допомагають рятувати живих українських військовослужбовців, які потрапили в полон. Як розповідають наші військові, правила цього неофіційного обміну такі: за 6 російських трупів віддають 2 живих полонених.
