Вертеп Віктора Перфецького
Ідея зібрати молодь та поїхати вертепувати на схід України належить волонтеру Ukraїner Віктору Перфецькому з села Волиця, що на Галичині. Він подумав: «Чому б не зібрати вертеп і поїхати зі світлою звісткою на схід чи південь України?». Хлопець подав клич у соцмережах — скоро набралася група охочих.
Усього Віктор із командою вертепували три дні. Свою коляду розпочали 7 січня із Дергачів. Це місто російські військові так і не змогли окупувати, але постійно обстрілювали.
На думку Віктора, такі вертепи важливо робити у всіх регіонах України. Утім, міркує він, люди на деокупованих територіях потребують цього дійства найбільше. Адже вони по-особливому прагнуть відчуття належності до спільноти, нагадування, що люди з Києва, Тернополя, Вінниці чи Харкова памʼятають про те, що, скажімо, в Малих Проходах живе жінка, в якої зруйнований будинок, але вона святкує Різдво і в неї також свято.
Вертеп Катерини Босяченко
Один із вертепів зібрала 21-річна Катерина Босяченко родом із Дебальцевого, що на Приазовʼї. У 2014 році вона із сім’єю переїхала на Слобожанщину в селище Слобожанське, де й досі проживає. У січні 2022 року Катерина вертепувала у Львові з дітьми з різних куточків України. А після поїздки в звільнені Балаклію й Ізюм зрозуміла, що хоче повернутися в ці міста з радісною виставою.
У Катерининому вертепі були як типові герої — Чорт, Ірод, Янголи, Звіздар, так і нестандартні — Бабка з Дідом, яких вона придумала ще під час навчання в УАЛ. Для вертепу дівчина найперше обрала колядку «Добрий вечір тобі, пане господарю», бо її знають і люблять більшість людей.
Вертеп Анастасії Скоропад
У Тростянець й Охтирку, що на Слобожанщині, привезла вертеп випускниця програми культурології Українського католицького університету (УКУ) Анастасія Скоропад зі своєю командою. Дівчина родом із галицького міста Стрий. Уже пʼять років вона вертепує разом із друзями.
Анастасія досліджує українську традиційну культуру, зокрема пісні. Завдяки цьому команда змогла ретельно підібрати для сценарію колядки, які зʼявлялися залежно від своєї тематики, свого тексту або настроєвості. Декілька з них були слобожанські, тобто походили з регіону, в якому ставили виставу:
— У деяких місцях ми колядували із місцевими. Ми знаходили ці спільні пісні, які ми всі разом можемо співати, що нас обʼєднує.