ГогольTrain. Перший легальний арт-потяг

Проєкт ГогольTrain придумали Богдан Яремчук і Денис Угорчук — випускники Києво-Могилянської академії, засновники творчого угрупування Космос Табір. Ще за часів навчання в академії Денис викуповував всі місця у плацкартному вагоні, щоб возити студентів на тиждень у Карпати.

— Таких «трейнів», ми називали це rock’n’roll train, було два. Це були дуже цікаві способи взаємодії великої групи людей. Тому що спочатку ти їдеш, багато людей ти ще не знаєш, але після 2–3 днів такої подорожі розумієш, що ви вже як одна родина. Це був прикольний такий спосіб соціального клею, зв’язування людей, які самі по собі активні, цікаві, але з якихось причин ще були не знайомі між собою.

Уперше StartUp ГогольFest проходив у Маріуполі 2018 року. Тоді команда домовилась з «Укрзалізницею» про два додаткові вагони для київських учасників фестивалю. Художній куратор ГогольTrain Андрій Янковський згадує, що тоді він їхав до Маріуполя просто одним із пасажирів:

— Ідея вже тоді була дуже захоплива, тому що для багатьох це була перша поїздка на Схід України. А коли ти живеш в центрі, то не дуже собі уявляєш, що таке Схід України. Окрім фотографій чи відео в стереотипному уявленні.

— Схід виявився зовсім не такий, як багато людей собі уявляли. Маріуполь — це класне сучасне місто, сповнене життям. А серед людей, які поїхали, було багато активістів, громадських діячів, журналістів; це був такий мікс сучасних, молодих, активних людей.

2019 року ідея з вагоном масштабувалася до власного фестивального потяга. Проєкт ГогольTrain презентували у Міністерстві інфраструктури та «Укрзалізниці». Потяг віддали в роботу митцям. Андрій Янковський каже, що проєкт поступово обростав амбітними ідеями:

— Вагон — це класно, два вагони — теж непогано, але потяг — це круто. Особливо якщо це не просто енна кількість вагонів, причеплених до якогось потяга, а це ваш потяг, який везе всю вашу тусовку в Маріуполь.

— І ми пішли ще далі: було б класно розмалювати, зробити там ще концерт і тому подібне. Ми все це запропонували «Укрзалізниці» і вони сказали: «Нє вапрос». Ми такі: «Нє вапрос, так нє вапрос». Так, насправді питань було більше ніж нуль, але врешті-решт проєкт вдався.

Організатори ГогольTrain згадують, що презентація проєкту у Міністерстві інфраструктури пройшла легко. Незважаючи на певні складнощі у бюрократичних питаннях, урядовці шукали компромісів з новими ініціативами:

— Це був діалог. Ми віримо в те, що все можна здобути не через зв’язки, хабарі, насилля, а через просто спілкування. Ти приходиш з божевільною ідеєю, ти її пояснюєш, і люди кажуть: добре, давайте спробуємо. А потім треба виконати багато технічних моментів: подати папери, отримати підписи, налагодити комунікацію. Я думаю, що основна проблема, з якою ми зіткнулися, — це комунікація. Це про те, коли хтось щось не знає. Ми прийшли вже з начальством «Укрзалізниці», нам показали вагони, які можна фарбувати, але вийшли, наприклад, провідники і кажуть: «А ми не знаємо, чи можна, і поки не отримаємо погодження від нашого керівництва, ми вам не дамо фарбувати». Я розумію, чому так відбувається: «Укрзалізниця» — це величезна структура. Вони роблять усе можливе для того, аби цей проєкт здійснився, але це дуже велика ієрархічна компанія.

ГогольTrain рушив у подорож 26 квітня 2019 року за маршрутом Вінниця — Київ — Дніпро — Маріуполь. Від початку потяг мав їхати з Києва, та, маючи потужний запит від культурних менеджерів з інших міст, маршрут вирішили розширити. Арт-потяг зібрав понад 300 пасажирів: художників, музикантів, акторів, режисерів, журналістів, організаторів фестивалю тощо:

— Кількасот божевільних людей, готових поїхати на 5 днів в якийсь Маріуполь на якийсь там ГогольFest, в якомусь невідомо ким розмальованому потязі, — це доволі цікава аудиторія. Це вже непогано. Ми хочемо подивитися, що станеться, коли вони всі разом опиняться в закритому просторі на цілий день. Це має бути дуже цікавий симбіоз. Я думаю, що ця синергія може перетворитися у щось блискуче і, може, навіть легендарне, але у що — уявити важко. І дуже хочеться на це подивитися.

Арт-потяг ГогольTrain — це соціальний проєкт, основну команду якого складають шестеро людей, що опікуються всіма операційними процесами. Режисер Степан Кулина знімає документальний фільм про арт-потяг, перебування в Маріуполі та сам фестиваль. Команда хоче показувати цей фільм на міжнародних кінофестивалях, презентуючи таким чином сучасну українську культуру.

Креативний директор ГогольTrain Денис Угорчук каже, що мета цього проєкту — показати, що країна має цілісне суспільство, яке потребує діалогу. За словами організаторів, коли працюєш із державними органами, варто пам’ятати, що це інституції, які надають послуги суспільству, а не навпаки:

— Ми вирішили цим прецедентом показати, як можна нормально партнеритись з владою, тобто із Міністерством інфраструктури, «Укрзалізницею». Їхні топ-менеджери нормально все сприймають, їм ідея розмальованого потяга, який їде на фестиваль сучасного мистецтва, дуже сподобалась.

— В Україні багато фестивалів. Але туди важко доїхати, тому що в нас країна дуже велика і система потягів не погодинна (мається на увазі, що потяги між великими містами не курсують щогодини — ред.).

Для ГогольTrain розробили декілька правил, яких радили дотримуватися всім пасажирам. По-перше, організатори попросили звести до мінімуму використання одноразового пластикового посуду та пакетів. По-друге, паління в арт-потязі заборонене.

Окрім спеціального потяга, відвідувачів Startup ГогольFest у Маріуполі возить окремий фестивальний автобус. Денис Угорчук розповідає, що організатори кілька місяців думали над культурною мобільністю і вирішили показати приклад іншим культурним ініціативам, як співпрацювати з інфраструктурою. На думку організаторів, відвідувач кількаденного фестивалю в іншому місті не повинен заглиблюватися в питання логістики.

— Питання культури, як і освіти, насправді є ключовим. Та сама корупція не виникає, коли ти не дозволяєш собі дати хабар. В Могилянці (Національний університет «Києво-Могилянська академія» — ред.) не можна собі дозволити дати хабар. Це неприйнятно взагалі і це йде від культури. Зараз культура в Україні замкнена у циклічному форматі. Тобто є сезонні вистави, частина з яких нікому не цікава. Тому люди сидять вдома і їм реально нема куда піти ввечері. Через це у нас з’являється проблема телебачення. Навіщо людям кудись їхати, якщо вони можуть подивиться гумористичний серіал безкоштовно онлайн і все? Люди не звикли до таких форматів. Для декого, може, важко прийняти рішення просто сісти в потяг і поїхати на 5 днів.

Денис Угорчук вважає, що культурний продукт в Україні потребує більшої уваги і підтримки, адже наразі молоді артисти мають недостатньо можливостей заробляти через недотримання авторських прав. Тому особливо цінними є приклади, коли влада вкладає у розвиток культури на місцях:

— Попит на культурний продукт в Україні достатньо високий. Просто в людей немає розуміння того, що культурний продукт має коштувати грошей. У суспільстві побутує думка, що немає сенсу платити за щось, якщо можна повтикати в телевізор безкоштовно на відсталий гумор про хохлів. Тому крутий приклад Маріуполя, де міська влада переглянула бюджет на культуру. Дивляться, що декілька мільйонів йде на опалення будівлі, що не функціонує. Натомість можна привезти ГогольFest, який коштує, як опалення цієї будівлі. Якщо ви робите якусь ініціативу в своєму місті, як би складно не було, варто налагодити питання з владою або інфраструктурою, тому що у них є достатні можливості, щоб допомогти вам, і їм самим буде цікаво. Коли ми фарбували потяг, всі, хто працюють в цьому депо, приходили як на виставку. Всім подобається, абсолютно.

Легально розмальовані вагони

Запрошені художники розмалювали 8 вагонів із 10. Митців для цього проекту шукали і онлайн, і особисто запрошували. Серед них муралісти, стріт-арт-художники, каліграфи, ілюстратори, тату-майстри тощо. Андрій Янковський розповідає, що над кожним вагоном працювало переважно по кілька художників. Загалом до створення арт-потяга долучилися близько 40 людей, серед яких також координатори, волонтери та працівники «Укрзалізниці»:

— У нас немає якоїсь однієї концепції на весь потяг, тому що після фестивалю вагони розформують і вони будуть їздити в складі інших потягів. Тому робити одну велику картину ми не могли і вирішили зробити набір сюжетних історій, пов’язаних між собою спільною ідеєю. Тобто в нас кожен вагон виражає якийсь аспект дійсності. Переосмисливши його, художники створили ескізи і перенесли їх на вагони. Ми давали художникам концептуальне завдання на кожен вагон. Вони самі обирали, який вагон хочуть розмалювати. Після того як вони надіслали ескіз, ми обговорювали його. Де-не-де були якісь зміни, дехто висилав декілька варіантів, з яких ми вибирали, тобто процес був дуже індивідуальний.

— Один з провідників розказував, що якось він спав, прокинувся, а йому обмалювали вагон. І йому довелося платити свої гроші за те, що він проспав на чергуванні. І він це мені розказував, поки балончиком наводив літеру «Т». Це вартує багато.

Художній куратор ГогольTrain Андрій Янковський розповідає, що серед художників цього проєкту є ті, хто раніше розфарбовував вагони без погодження з «Укрзалізницею». Особливисть ГогольTrain полягає у тому, що тут художники все роблять легально, за підтримки установи і провідників, які відповідають за певний вагон.

— Я не можу порівняти нелегальне розмальовування вагонів з тяжкими злочинами, але, з іншого боку, це псування майна. У цьому ж випадку художники зробили абсолютно те саме, але не були змушені ховатися чи бігти від охорони, мали доступ до всього вагону впродовж дня і ночі, мали доступ до електрики, до води, мали підтримку з боку «Укрзалізниці». Тобто це абсолютно унікальний випадок.

Художники мали встигнути розфарбували вагони протягом двох діб. Раніше отримати вагони вони не могли, адже ті постійно використовуються. Андрій Янковський каже, що для нього керувати цим процесом — перший подібний досвід. Арт-директор має вирішувати чимало технічних питань: шукати художників, затверджувати макети, знаходити фарбу потрібних відтінків тощо. Водночас Андрій спостерігав, з якою відданістю працювали художники, і сам не зміг залишитися осторонь цього проєкту:

— Я бачу, як художники приходять сюди на восьму ранку і залишаються тут до одинадцятої вечора. Їдять раз на день, щоб просто все встигнути. Думаю, що їм це подобається. Водночас мені прикольно зробити щось не заради грошей, слави чи портфоліо. Просто є ідея, вона настільки крута і насичена, що ти просто не можеш стати осторонь. Ти хочеш долучитися, якось допомогти. Я думаю, що це легендарно. Можливо, за це забудуть через 2 дні, але на сьогодні мені здається, що це один з найбільших таких арт-проєктів, це просто рухома виставка. Просто ходячи від вагону до вагону, я отримую, напевно, більше задоволення, ніж коли гуляю в Берліні вздовж East Side Gallery (вкритої малюнками частини Берлінської стіни — ред.).

Один із вагонів розмалював художник Андрій Нікольнік. Раніше він працював тату-майстром, а зараз пробує свої сили в інших галузях образотворчого мистецтва. Андрій каже, що це перша його робота в подібному масштабі:

— Створити таку роботу було дуже серйозним кроком для мене. Часу було небагато, тому я не до кінця задоволений результатом, але сам процес сподобався. Надихає сама подія і люди, що нею займаються. Тепер не всі потяги будуть нудними та одноманітними. З’явиться хоча б один, що викликатиме у людей різні емоції.

Організатори ГогольTrain вибрали окремі назви і концепції для кожного вагону. Є вагон Common future (Спільне майбутнє), є — Parallel realities (Паралельні реальності), Dialog (Діалог), Modern Ukrainian art (Сучасне українське мистецтво), Change (Зміни), Diversity (Різноманіття), Journey (Подорож). У складі потягу також є два вагони-ресторани з барами та імпровізованою сценою для виступів молодих українських гуртів і поетів. Пасажирів арт-потяга закликають бути активними учасниками фестивалю, долучатися до перфомансів і ділитися своїм мистецтвом. Єдиний спальний вагон, що принципово залишився не розмальованим — Bytovukha (Битовуха):

— Вагон битовухи у нас відображає все те, про що ми не говоримо, чим не хизуємося, що стараємося оминати. Але те, на що ми постійно скаржимося і що постійно є в нашому побуті. Ще за радянських часів прийнято якісь такі штуки ховати. А ми не хотіли цього робити, ми хотіли показати, що окрім класних розмальованих вагонів, існують і такі вагони: старі, подряпані, поржавілі, трошки вже зношені. Нам не дали найкращі вагони, щоб зробити показовий проект, нам дали звичайні стандартні вагони. І серед них є те, що знаходиться під цими шарами фарби, під усім цим мистецтвом. І ми не намагаємось закрити очі на те, що відбувається, а прийняти, взяти з собою в подорож. Що ми, власне, і робимо.

Вагони для проекту ГогольTrain приїхали з різних регіонів: Придніпровської, Львівської, Одеської залізниць. Після StartUp Гогольfest вони, розмальовані, роз’їдуться по своїх «домівках» і курсуватимуть звичними маршрутами. Команда організаторів арт-потягу прагне, щоб якомога більше ініціатив опановували можливості культурних подорожей як Україною, так і закордоном. Денис Угорчук каже, що творці ГогольTrain хочуть спробувати зробити проєкт подібного формату для річкового і повітряного транспорту:

— В Україні є суперкрута, велика річка Дніпро, яку взагалі не використовують. Так, є певні проблеми, річковий транспорт псує екосистему в річках, але це питання треба досліджувати все рівно. Можна зробити круїз з Києва, наприклад, в Дніпро або Одесу на вихідні. А орендувати чартерний літак і готель в Іспанії на 120 друзів я планую вже два роки. Люди можуть все, просто для цього треба більше людей. На таксі — четверо друзів, на вагон — 50, на потяг — 300 і так далі.