Волонтери БУР. Фото історія

Олександр Хоменко:

Є два основних способи зробити хорошу документальну фотоісторію — прожити зі своїми героями більш-менш тривалий проміжок часу або принагідно приїжджати до героїв, фіксуючи все нові і нові аспекти обраної теми поки ви не відчуєте, що з’ясували і сфотографували для себе все, що хотіли зрозуміти.

Проект «Волонтери» знімався першим способом. Я прожив разом із активістами руху «Будуємо Україну разом» у Бердянську чотири чи п’ять днів у серпні 2017 року. Цього часу виявилося достатньо, аби познайомитися і поспілкуватися з керівництвом руху і багатьма волонтерами, побувати на всіх будівельних і реставраційних локаціях БУРу в Бердянську, а головне — зрозуміти, чим же по суті є цей рух.

«Будуємо Україну Разом» був заснований трьома членами Львівської освітньої фундації Віталієм Кокуром, Андрієм Левицьким та Юрком Дідулою. Саме вони здійснили перший проект БУРу у Краматорську 2014 року з метою допомогти людям, постраждалим внаслідок війни.

Після Краматорська був Слов’янськ і ще багато міст сходу України. Наступного року волонтери вирішили зробити географічний експеримент і запросили вже активістів зі східної України допомагати відбудовувати оселі у Львівській області.

«Ми відчували, що будівництво є новою формулою спілкування між людьми. Це катастрофа для будь-якої країни, якщо така прірва в спілкуванні людей із різних регіонів. У Краматорську ми відчули, що фізична присутність там і конкретна дія — це той інструмент, який допоможе побудувати довіру між людьми, які довгий час не знали один одного і навіть у якійсь мірі ворогували», — розповідав тоді Юрко Дідула.

Тобто у БУРа дві основні надмети — допомога у благоустрої для соціально незахищених прошарків населення або культурних інституцій, а також налагодження культурних зв’язків між людьми, які походять із різних регіонів України.

Табір БУРу в кожному місті зазвичай триває два тижні — із двома змінами волонтерів, кожна з яких відпрацьовує повний тиждень. Повна заборона на будь-який алкоголь і наркотичні засоби, підйом о 7-ій ранку руханка, сніданок. О 9 ранку після розподілу по ділянках роботи всі роз’їжджаються будувати. Робота завершується о 15 годині дня.

На вечір — обов’язкова культурно-мистецька програма. У Бердянську це були екскурсія містом, катання на великому оглядовому колесі, сальса-вечірка на березі моря, майстер-клас із народних ремесел, лекції про психологію стосунків між людьми тощо.

За ці два тижні волонтери допомагали добудовувати дачний будинок переселенців із Зугресу Віктора і Наталії Мірошніченків, який через війну став їхнім домом, утеплювали квартиру Станіслава і Надії, засновників дитячого будинку сімейного типу, які взяли на утримання шістьох прийомних дітей з Іловайська, ремонтували квартиру, в якій живе хлопчик-аутист Максим зі своєю мамою та бабусею, а також будинок військового на ім’я Олексій, який служив у 80-ій бригаді й був поранений біля Луганського аеропорту.

Крім того, в місцевому центрі творчості «Академія ремесел» волонтери допомогли відремонтувати піч, зробити на горищі вікно, а найголовніше — завершили мурал у великій кімнаті, який 13 років ніяк не могли домалювати.

Для мене цей проєкт — про, можливо, найбільшу чесноту молодих — ініціативність, бажання змінювати світ навколо себе, які завдяки вдалому менеджменту можуть приносити відчутну користь усій державі. За п’ять років існування БУРу до руху приєдналося 2800 волонтерів, які допомогли відбудувати 214 помешкань і 52 громадських простори у 62 містах України. Цифри говорять самі за себе.